Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Shpori_filosofiya.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
91 Кб
Скачать
☆

36.Рівні та форми буття.

Буття за своєю суттю не є чимось аморфним, а має певну структуру, яка систематизує все існуюче. Тому існують різні форми буття, які є відносно самостійними. Кожна з форм буття має свої специфічні характеристики та закономірності.

Буття природи. Ця форма в основі всіх інших форм, існує до появи людини, є первинним. На його основі виникає олюднена природа, формується суспільне та духовне буття. Олюднена природа це єдність природних закономірностей і суспільних процесів, штучний світ в якому живе людина і який вона створила за допомогою діяльності відповідно до своїх потреб та інтересів.

Буття людини. Людина це суспільна істота, вона не може існувати поза суспільним оточенням, жити в ізоляції. Тому триває створення ідеального соціального устрою Людина формує свій духовний світ завдяки ідеалам, моральним та естетичним цінностям. Прагне отримати знання про світ у якому живе, і перетворює його згідно своїх потреб та уявлень.

Буття суспільства. Ґрунтується на олюдненій природі. Формування з людини соціальної істоти це процес освоєння суспільних цінностей. Людина не може засвоїти всі суспільні здобутки, але його соціальне значення залежить від того скільки він їх засвоїв.

Буття ідеального. Існує у двох формах. Індивідуальне ідеальне – духовний світ окремої людини, її почуття , переживання, думки, ідеї. Суспільне ідеальне – суспільна свідомість, духовна культура людства. Вона формується у процесі спільного життя людей, також виявляє себе у моралі, праві, релігії.

Наукова картина світу – це сукупність сучасних загальних уявлень пересічної людини про навколишній світ, що сформувалися на основі досягнень сучасних наук. Основою для формування НКС є досягнення таких наук як фізика, хімія, біологія, генетика, геологія, філософія. Згідно НКС сучасний світ має такі характеристики:

  • світ динамічний, тобто постійно рухається та змінюється;

  • світ багаторівневий, має мікро, макро, мегарівні;

  • світ еволюціонує перебуває у постійному розвитку;

37.Матерія та її форми.

МАТЕРІЯ – це філософська категорія, що існує для позначення об’єктивної реальності, яка відображається органами відчуття людини, але існує незалежно від них.

Філософські концепції матерії:

Матеріалістичні концепції Давньої Греції. Всі явища світу мають першооснову: вода (Фалес), повітря (Анаксімен), айперон (Анаксімандр), вогонь (Геракліт), атоми (Демокріт).

Релігійно – ідеалістична. Першопричиною світу є світ ідей, тобто світовий розум (Платон), матерія пасивна , а форма (Бог) активна (Аристотель), матерія створена Богом і є вторинною, не постійною у світі (середньовічні теологи), розвиток свідомості (ідеї) призводить до появи матеріального світу ( німецька класика).

Матеріалізм XVII-XVIII ст.. Матерія це сукупність об’єктивно існуючих чуттєво охоплюваних тіл, ототожнюється з речовиною. Матеріальний світ механізується.

Властивості матерії:

  • об’єктивність - існує як об’єктивна реальність, незалежно від людини;

  • безкінечність – кількісна та якісна невичерпність;

  • абсолютність – несотворима, незнищенна, вічна у часі;

  • рухливість - змінюється, розвивається, перетворюється;

  • пізнаванність – піддається безмежному вивченню;

  • системність – складна структура та пов’язаність;

Основні форми матерії:

РЕЧОВИНА – це те, що має механічну масу, складається із атомів, молекул, може перебувати в різних агрегатних станах.

ПОЛЕ – це таке матеріальне утворення, що пов’язує матеріальні тіла між собою і передає їх властивості від одного до іншого. (біополе, електричне поле, магнітне поле).

Типи матеріальних систем:

Нежива природа. Включає елементарні частинки, атоми, молекули, агрегатні стани тіл, зірки, планети, галактики.

Жива матерія. Вся сукупність організмів, що здатні до відтворення на основі спадковості.

Соціальна матерія. Вища форма розвитку матерії, сукупність здатних до мислення та свідомого перетворення навколишньої дійсності індивідумів та їх спільнот різних рівнів.

38.Філософське поняття руху.

Способом існування матерії є рух. Це невід’ємна властивість матерії. РУХ це будь – які взаємодії та зміни матеріальних систем в природі та суспільстві.

Форми руху:

  • механічний (переміщення тіл у просторі);

  • фізичний (теплові, електричні, магнітні процеси);

  • хімічний (реакції та перетворення речовин);

  • біологічний (процеси в середині живих організмів)

  • тектонічний (рух земної кори);

  • соціальний (розвиток суспільства);

Властивості руху:

  • Об’єктивність;

  • Незнищуваність;

  • Загальність;

  • Суперечливість;

  • Абсолютність та відносність;

  • Універсальність;

Формою існування матерії є простір та час.

39.Філософське поняття простору.

ПРОСТІР – категорія, що характеризує протяжність та взаємне розташування матеріальних об’єктів, існування та взаємодію її складових елементів, їх розміри та об’єм.

Простір тривимірний і характеризується довжиною, висотою, шириною, має такі властивості:

  • об’єктивність;

  • безмежність;

  • перервність та неперервність;

  • єдність абсолютного та відносного;

40.Філософське поняття часу.

ЧАС – категорія, що визначає тривалість та послідовність матеріальних процесів. До особливих властивостей часу належать, об’єктивність, незворотність та вічність

41.Філософське поняття свідомості, її ознаки.

42.Концепції походження свідомості.

43.Рівні свідомості.

Свідомість - це сфера людської духовності, що включає світ думок, почуттів та волю. Свідомість притаманна тільки людині. Джерело свідомості у особливості буття людини. Свідомість не можна ототожнювати тільки із знанням, пізнанням, мисленням. Свідомість це здатність людини пізнавати світ. усвідомлювати його, наповнювати його сенсом і суб’єктивним значенням, спів ставляти свої знання з цілями власного існування, оцінювати світ не лише в його об’єктивних характеристиках, а як світ свого життя. Свідомість це усвідомлення своїх вчинків, їх наслідків, вона пов’язана з совістю, відповідальністю за свої вчинки та стосунки із світом природи та людей.

Важливим елементом свідомості є духовний світ людини – почуття, емоції, віра, воля, світогляд, самосвідомість, що спирається на сукупність ціннісних орієнтирів і духовних смислів.

Свідомість має певні біологічні передумови виникнення, оскільки вона пов’язана з мозком людини, а біологічні закони і генетична програма є умовою життя людини. Психічне відображення притаманне і тваринам, але тільки у людини виникає мислення та свідомість.

Якщо розглядати свідомість як психологічне явище, то можна виділити таку структуру:

Підсвідоме – сукупність психічних явищ і процесів, прихованих від самоспостереження, не представленій в усвідомленій формі. Сюди входять інстинкти, гіпноз, інтуїція.

Несвідоме – це те, що пройшло через свідомість людини, і перейшло на рівень автоматизму.

Надсвідоме - це сукупність норм, принципів, правил поведінки, якими свідомо керується людина для життя у певній соціальній групі.

Самосвідомість – це здатність людини усвідомлювати саму себе, відрізняти себе від навколишнього світу, включає самопочуття, самопізнання, самооцінку та самоконтроль.

Духовний світ та свідомість виникли на основі суспільної праці та спілкування людей. Людина перетворює навколишній світ в процесі практичної діяльності. В процесі праці відображаються закономірності природи, тобто іде об’єктивне відображення світу. Але діяльності людини притаманна універсальність, тобто можливість творити нове, змінювати природні речі.

В процесі суспільної діяльності виникає соціальна спадковість, що акумулюється у мові. Мова виступає вираженням думки, засіб пізнання, спілкування, збереження досвіду та інформації. Тому свідомість нерозривно пов’язана з мовою.

Людина не народжується з готовою свідомістю, вона отримує її через включення у суспільно-практичну діяльність, в певне суспільне середовище, в культуру людства. В різних соціальних умовах людина по різному сприймає дійсність.

Індивідуальна свідомість – духовний світ окремої особистості, що сприймає світ через певну соціальну спільність (епоха, нація, клас). В І.С. відбиваються суспільні ідеї, цілі, ідеали, знання, вірування. Це відображення суспільного життя людини.

Суспільна свідомість – сукупність індивідуальних свідомостей, набуває втілення у об’єктивних формах духовної культури людства – наука, мистецтво, політика, мораль, релігія, міфи. Формування індивідуальної свідомості відбувається через освоєння суспільної свідомості.

Є два рівні суспільної свідомості – буденний та теоретичний. Буденна свідомість відображає дійсність в межах щоденного життя. Вона формується стихійно у процесі життя людини. Це знання, норми та зразки поведінки, уявлення, традиції.

Частиною буденної свідомості є суспільна психологія, що здійснює регулювання життя людей. Вона відбиває психологічні риси соціальних груп, класову, національну, релігійну психологію. Її проявами є громадська думка, традиції, звичаї, мода та інше.

Теоретична свідомість це системна, теоретично оформлена сукупність ідей, переконань, поглядів. Вона включає ІДЕОЛОГІЮ - впорядкована, теоретично оформлена система суспільних цінностей, орієнтацій, інтересів, норм поведінки. Ідеологія створюється ціле направлено, людьми, що зайняті в сфері духовного виробництва.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]