20.Завдання філософії в Новий час

В епоху Нового часу (XVII-XVIII ст.) змінюються цінності та основи буття людини. В центрі світогляду не віра а розум. В основі ставлення до світу перевага надається фактичному знанню, що базується на науці та експерименті. «Знання це сила». Мета життя: опанувати природою в імя успіху і користі самого життя. Тобто формується прагматичний підхід до світу і природи.

Машинне виробництво потребує точних знань про природу, тому постає проблема нового методу вивчення природи. Основою стає експеримент, спостереження, аналіз. Зростання кількості знань потребує систематизації, що призводить до виникнення раціонального знання.

21.Емпіризм. Ф. Бекон.

. ЕМПІРИЗМ (від грецької «емпіріо» досвід) вважає чуттєвий досвід єдиним істинним джерелом знань. Основоположником емпіризму був

Френсіс Бекон (1561-1626), твір «Нова Атлантида». Наука це спосіб розв’язання соціальних проблем. Між владою та наукою має бути узгодженість. Наука існує для користі і успіху у житті.

Основним засобом пізнання є відчуття, досвід та експеримент. Немає нічого в розумі, що перед тим не пройшло б через відчуття. Але достовірному пізнанню дійсності заважають помилкові судження – ідоли. Він виділяє чотири типи ідолів:

• ідоли роду – помилки зумовлені природною недосконалістю розуму і відчуттів людини;

• ідоли печери – це помилки зумовлені рівнем знань та особистим світоглядом людини;

• ідоли ринку – це помилки зумовлені спілкуванням між людьми, довіра до неперевіреної інформації;

• ідоли театру – це помилки зумовлені вірою в застарілі авторитети, старовинні традиції, хибні думки;

Існує три шляхи пізнання:

• шлях павука - це пізнання, що грунтується на попередніх гіпотезах, ідеях, що не підтверджені раціонально;

• шлях мурахи – це пізнання, що ґрунтується на зборі усієї наявної інформації, без її аналізу та перевірки;

• шлях бджоли – це пізнання, ґрунтується на достовірній, відібраній, перевіреній інформації;

22.Раціоналізм. Р. Декарт.

РАЦІОНАЛІЗМ (з латинської – раціо – розум), вважає інтелект та розум людини основним джерелом пізнання світу. Засновником раціоналізму був Рене Декарт (1596-1650), твори «Начала філософії», «Роздуми про метод».

Філософія як мислення повинно розпочинатися із самого себе, і в його основі є сумнів в усьому. Пошук істини починається із сумніву. Першим вірним висновком є теза: «Мислю, отже існую». Мислення є очевидним, воно не викликає сумніву. Для розуму притаманні «вроджені ідеї», це інтуїція, очевидне, на снові яких розум може давати істинні знання без допомоги відчуттів.

Справжнє знання дає тільки розум, але його треба правильно застосовувати, згідно правил раціональної дедукції:

• включати у міркування те, що не викликає сумнівів в істинності;

• ділити складну проблему на прості частини, для кращого вивчення;

• поступово переходити від простого, відомого, до складного, невідомого;

• не робити пропусків у ланках дослідження;

Віра у математику, як основний засіб вивчення природи. Існує два начала світу – матеріальне та духовне, вони існують паралельно, незалежно одне від одного.