64. Управління дебітор. Забогован-тю (дз)

Найбільший обсяг ДЗ підприємств припадає на заборг-сть покупців за відвантажену прод-цію. З метою ефектив-го управ-ня цією ДЗ на підпр-вах повинна розроблятись і здійснюватись фінансова політика управ-ня ДЗ. Формування політики управ-ня ДЗ підпр-ва здійснюється за наступ-ми етапами:

1)Аналіз ДЗ підпр-ва в минулому періоді. На цьому етапі оцінюється рівень ДЗ підпр-ва і його динаміка в минул. періоді за формулою:

КВАдз=ДЗ/ОА

КВАдз – коефіцієнт відлучення оборот.активів в ДЗ;

ДЗ – загал. сума ДЗ підпр-ва;

ОА – загал.сума оборотних активів підпри-ва.

Розглядається також склад простроченої ДЗ, виокремлюється сумнівна і безнадійна заборг-сть. Коефіцієнт простроченої ДЗ розраховується за наступ-ю формулою:

КПдз = ДЗпр/ДЗ

де КПдз – коефіцієнт простроченої ДЗ;

ДЗ_пр – сума ДЗ, неоплачена в передбачені строки;

ДЗ – загальна сума ДЗ підприємства.

2) Формування принципів кредиторської політики по відношенню до покупців продукції. Вирішуються 2 основні питання: а)в яких формах здійснювати реалізацію продукції в кредит; б)який тип кредитної політики слід вибрати підприємству.

3)Визначення можливої суми фінансових коштів, які інвестуються в ДЗ за товарним і споживчим кредитом.

Розрахунок необхідної суми фінансових коштів, які інвестовані в ДЗ, здійснюються за формулою:

ОР_к*К_с/ц*(ППК + ПР)

І_{дз =}

360

І_дз- необхідна сума оборотного капіталу, спрямованого в ДЗ;ОР_к – планує мий обсяг реалізації продукції в кредит; К_{с/ц –} коефіцієнт співвід-ня собівартості і ціни продукції; ППК- середній період надання кредиту покупцям, в днях; ПР- середній період прострочення платежів за наданими кредитами,в днях

4) Формування системи кредитних умов. В склад цих умов входять наступні елементи:

- строк надання кредиту;

- розмір надання кредиту;

- вартість надання кредиту;

- система штрафних санкцій за простроченість виконання зобов’язань покупцям.

5) Побудова ефективних систем контролю за рухом і своєчасним погашенням ДЗ.

Критерієм оптимальності розробленої і робочої кредитної політики є умова:

ДЗ_о ОП_д>=ОВ_дз + ВК_дз

де ДЗ_о –оптимальний розмір ДЗ;

ОП_д – додатковий операційний прибуток, який отримує підпр-во від збільшення продажу продукції в кредит;

ОВ_дз – додаткові операційні витрати підприємства по обслуговуванню ДЗ;

ВК_дз – розмір втрат коштів, інвестованих в ДЗ.

65. Управління грош-ми активами підпр-тва

Політика управл-ня грош-ми активами заключається в оптимізації сукупного розміру їх залишку з метою забезпечення постійної платоспроможності і ефективного використання в процесі зберігання.

Розробка політики включає наступні етапи;

1)Аналіз грош-х активів підпр-ва в минулому періоді. Метою аналізу є оцінка суми і рівня середнього залишку грошових активів з боку забезпечення платоспроможності підпр-ва. Оцінка здійснюється на основі визначення коефіцієнта участі грошових активів в оборотному капіталі, який розрах-ся по формулі

КУ_га = ГА/ОА

КУ_га – коефіцієнт участі грош-х активів в оборотному капіталі; ГА – середній залишок сукупних грошових активів підприємства в розглядаємо му періоді; ОА – середня сума оборотного капіталу підприємства в розглядаємо му періоді.

Коефіцієнт рентабельності короткострокових фінансових вкладень розраховується за наступною формулою

КР_кфв = П / КФВ

КР_{кфв –} коефіцієнт рентабельності короткострокових фінансових вкладень; П – сума прибутку, яка отримана підприємством від короткострокового інвестування вільних грошових активів в розглядаємо му періоді; КФВ – середній залишок грош-х активів у формі короткост-вих фінан-вих вкладень в розглядаємо му періоді.

2) Оптимізація середнього залишку грошових активів підприємства. Потреба в операційному залишку грошових активів характеризує мінімально необхідну їх суму, потрібну для здійснення поточної господарської діяльності.

3) Вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів. Таке регулювання відбувається з метою забезпечення постійної платоспроможності підприємства, а також з метою зменшення розрахункової максимальної і середньої потреби в залишках грошових активів.

4) Забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку грошових активів. Так, наприклад, підприємство з’ясовує з банком, який здійснює розрахункове обслуговування, умови поточного зберігання залишку грошових активів з виплатою депозитів за середньою сумою цього залишку.

5) Побудова ефективних систем контролю за грошовими активами підприємства. Об’єктом такого контролю є сукупний рівень залишку грошових активів, який забезпечує поточну платоспроможність підприємства.