Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Робота Дробот Н.С..docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
179 Кб
Скачать
☆

Тема vі

В.А.Моцарт (1756 – 1791 рр.)

  1. Твори для скрипки В.Моцарта. Моцарт – виконавець.

  2. Квартети В.Моцарта.

  3. Сонати для скрипки і фортепіано.

  4. Скрипкові концерти Моцарта – шедеври скрипкового мистецтва.

  5. Концертна симфонія для скрипки і альта з оркестром Es-dur.

  1. Твори для скрипки в.Моцарта. Моцарт - виконавець.

В.А.Моцарт написав 626 творів, з них інструментальна музика для струнних інструментів: сонати для клавіру і скрипки – 35 творів (32 дійшли до нас), сонати для клавіру, скрипки і віол – 6 творів, квартети – 25 творів ( з них визначний ор.10 – 10 кв.), квінтети – 6 творів, концерти для скрипки з оркестром – 7 творів (з них дійшло до нас 5), тріо – 7 творів, дивертисменти – 21 твір.

Крім цього Моцарт писав змішані ансамблі: квартети для флейти, скрипки, альта, віолончелі; квінтет для валторни і струнних інструментів; сонати для фагота і віолончелі. Твори малої форми: 7 менуетів для 2-7 скрипок і басу; концерт-рапсодія для скрипки з оркестром; адажіо для клавіру і скрипки; c-moll, Andante і алегрето для клавіру і скрипки; 4 прелюдії для струнних тріо до фуг; 5 фуг І.С.Баха – переклад для струнного квартету, дует для скрипки і альта; адажіо і фуга для струнних інструментів. Адажіо і рондо для скляної гармонії, флейти, гобоя, альта і віолончелі; варіації для клавіру і скрипки; концерт-симфонія для скрипки і альта.

Якщо говорити про інструментальну музику Моцарта, неможливо зупинитись на його таланті виконавця. Він чудово грав на клавірі (велика кількість творів для цього інструменту: концерти, сонати, фантазії тощо).

Першості Моцарта-виконавця не міг ніхто суперечити. Він був самим популярним, самим визначним улюбленим музикантом Відня, переможцем у змаганнях із всесвітньо відомими виконавцями. Славнозвісний лондонський віртуоз Клементі, який змагався з Моцартом, був вражений геніальною вільністю його імпровізації і його натхненною і в той же час суворою грою. Брав участь у концертах щоденно – 2 рази в день, причому кожен раз виконував нові твори. Як імпровізатор Моцарт на естраді не знав собі рівних, друзі його стверджували, що той, хто не чув його імпровізацій, взагалі не має уявлення про Моцарта. Одного разу в Лейпцигу він покликав до себе одного старого скрипаля і вночі довго імпровізував для нього, потім встав і сказав, що тепер той почув справжнього Моцарта: «Остальное умеют и другие». Був випадок, коли він написав сонату для скрипальки, а собі не встиг дописати партію і імпровізував прямо на сцені.

  1. Квартети в. Моцарта.

Звернемось тепер до камерної музики для струнних інструментів. Дослідник камерної музики Ейнштейн писав, що камерна музика XVIII ст., призначена для одних струнних звучить серйозніше ніж камерна музика, в якій приймає участь клавір.

Розвиток струнного квартету протікає в більш високій сфері, ніж розвиток клавірного тріо.

Квартети. 1-й написав 15 березня 1770 р. в готелі в Лоді. У 1-му квартеті Моцарта оживають середні голоси. До Моцарта був розподіл парний: 1-2 скрипки – соло і альт, віолончель – акомпанемент. У Моцарта 1-а скрипка ведуча, віолончель її підтримує, але 2 скрипка і альт вже вставляють своє слово. Симфонічний початок сполучається з концертним, оркестрове не дуже відрізняється від камерного; тобто у Моцарта є такі твори (серенади), які можна перетворити на симфонії (скоротивши частини), а якщо зменшити склад виконавців – в дивертисменти. Так, наприклад, «Маленька нічна серенада» може бути виконана в різних складах (для оркестру або камерного ансамблю).

Перший квартет Моцарта – ще не квартет. Він служить переходом до квартетної музики початку 70-х років. В цьому квартеті він наслідує Дж. Саммартіні (Adagio, Allegro і Менует з тріо – Міланська школа). Моцарт завжди цінив свій 1-й квартет. В кінці 1773 р. він додав до нього Рондо. Так, між 1770-1774 рр. Моцарт став квартетним композитором. Квартетна творчість Моцарта розподіляється на 2 великі групи творів. До однієї з них входять 10 великих квартетів: 6 з ор. 10 (хофмейстер – квартет) і 3 останніх Прусських квартети ор.18 (починається вона з квартету D-dur К. 387). Інша група об’єднує все, що написано до 1783 р., а саме 3 підгрупи ранніх квартетів.

Зупинимось на квартетах ор. 106 квартетів, присвячених Й.Гайдну, у супроводі листа-присвячення. До цього часу Гайдн написав російські квартети (ор. 33) і Моцарт захоплювався ними. Моцарт навчався у нього як майстер у майстра, але Моцарт не дав придушити себе як музиканта. Він використовує ті ж форми, що і Гайдн, але вже зовсім інша музика, інший стиль. В квартетах ор.10 Моцарт закінчив свій стиль – це музика, народжена музикою, «профільтроване мистецтво».

Квартет № 19 ор.465 (С- dur) належить до останнього періоду творчості Моцарта. Він написаний в 1785 р., завершив групу квартетів, присвячених Й.Гайдну і відповідає класичній зрілості жанру. Глибина змісту, масштабність форми, використання прийомів поліфонічного розвитку, індивідуальність партій кожного з 4-х інструментів.

І частина. Повільний вступ складається з багатьох поліфонічних тем в 4-х голосах. Для Моцарта це було незвичним, відносили до помилок переписуючого. Гол.п. – енергійний вступ. Зв.п. розробляються мотиви гол.п., поліфонічна група п.п. обрамлена пасажами в партіях скрипки, альта і віол. В центрі п.п. – витончена мелодія, яка нагадує веселих героїнь Моцартовських опер ( у 2-х скрипок, потім у 2 скрипці і у віол). Середня частина – поліфонічний розвиток. В репризі всі теми проводяться насичено і стисло.

ІІ частина. Тип Моцартовського мелодизму 2-ї теми.

ІІІ частина. Менует, використовує контрастне звучання, сколюючі проти всієї маси звучання, нерідко в унісон. Тріо – в мінорі.

IV частина. Близький Гайдну г.п., як в І частині – багато тем.

За цими квартетами слідує квартет Хофмейстера (друг і видавник) – присвячення, узагальнення досвіду попередніх квартетів. Унісон, дует-гра ансамблевих пар, серйозність в мінорі, потім розрядка напруги і канон між 1-ю скрипкою і віолончеллю, випереджає Шуберта. В менуеті кожен голос має свою лінію. К. 499 Прусські квартети (К. 575, 589, 590) складають особливу групу, тому що вони присвячені віолончелісту-любителю королю Фридриху Вільгельму в Берліні, написані, враховуючи його «віртуозність». У всіх частинах перше місце відведено віолончелі, а 2 скрипки і альт відходять на другий план. Ця музика життєрадісна, не дивлячись на душевну кризу композитора.