1. Особливості політики перебудови в Україні.

Наступником Л. Брежнєва, який помер у листопаді 1982 р., став Ю. Андропов (1982 –1984 р.), колишній голова КДБ СРСР. Він намагався утримати стабільність адміністративними заходами – зміцненням трудової дисципліни, порядку, організованості. Після його смерті на посаді Генерального секретаря ЦК КПРС став тяжко хворий К. Черненко. У березні 1985 р. він помер.

Новим генсеком в 1985 р. став відносно молодий, енергійний 54-річний М. Горбачов, якому й належала ініціатива перебудови. Горбачов проголосив новий стиль керівництва ( гласність та плюралізм думок).

26 квітня 1986 р. вибухнув четвертий енергоблок ЧАЕС, екологічна обстановка у республіці катастрофічно погіршилася.

Довгий час в Україні влада залишалася в руках В.Щербицького. Він сприймав реформи дуже стримано, вказуючи, що перебудова може призвести до небезпечних наслідків. Тому до його відставки у вересні 1989 р. перебудова в Україні майже не йшла.

Були проведені економічні реформи:

- для підприємств ввели госпразрахункок та самофінансування;

- громадянам дозволили займатися приватним бізнесом, відкривати “кооперативи“ ;

- започатковано держприймання продукції,

- дозволили фермерство.

- проводилася антиалкогольна кампанія, яка мала неоднозначні наслідки. З одного боку, споживання спиртного в СРСР зменшилося на 10-15 % (за офіційними даними), але з іншого - призвела до дефіциту бюджету, інфляції, вирубування виноградників, розвитку самогоноваріння. Також почастішали випадки отруєння сурогатним алкоголем.

В 1990 р. зростання економіки вже не було, з 1991 р. почалася справжня катастрофа.

В УРСР і Радянському Союзі запанував економічний хаос.

В період перебудови в Україні розгортається національно-визвольний рух. Влітку 1988 р. у Львові виникло Товариство рідної мови ім. Т.Шевченка.

Відбувається поступове становлення багатопартійної системи. У 1990 р. була відмінена ст.6 Конституції СРСР про керівну роль КПРС. У вересні 1989 р виникла найбільша опозиційна політична організація –НРУ на чолі з поетом І.Драчем. У квітні 1989 р. з’їзд УГС ухвалив рішення про створення Української республіканської партія на чолі з Л.Лук’яненко. 18 листопада 1989 р. за ініціативою Народного руху України було сформовано Демократичний блок (Демблок). 21 січня 1990 р., щоб відзначити Акт злуки УНР і ЗУНР, було організовано «живий ланцюг» між Києвом і Львовом, в якому взяли участь біля 450 тис. осіб. Невдовзі були зареєстровані Українська соціал-демократична партія та Партія «зелених» та інші.

Особливості політики перебудови в Україні:

1. Перебудова йшла повільніше, оскільки гальмувалися міцним партійно-державним апаратом на чолі з В.В. Щербицьким.

2. На здійснення перебудови дуже вплинула Чорнобильська катастрофа. Ліквідація наслідків аварії вимагала величезних затрат.

3. Процеси перебудови в Україні відбувалися без кровопролиття, як це було в Прибалтиці, Грузії, Азербайджані та інших республіках СРСР.

2. Спроба державного перевороту в срср.

Активізація політичного життя викликала бажання побудови самостійної Українсько. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України 16 липня 1990 р.: проголошувалися верховенство, самостійність, неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Від імені народу України могла виступати виключно Верховна Рада УРСР. Територія України в існуючих кордонах оголошувалася недоторканою.

У липні 1990 р. Верховна Рада України ухвалила закон «Про економічну самостійність Української РСР».

19-21 серпня 1991 р. найближче оточення Президента М.С. Горбачова спробувало здійснити державний переворот (путч) з метою недопущення розвалу СРСР. Президента ізолювали в Криму, а в Москві був створений Державний комітет з надзвичайної ситуації (ДКНС) на чолі з віце-президентом Г. Янаєвим. До Москви було введено війська. Опір путчистам очолили в Москві Б. Єльцин та ВР Росії. В Україні Голова ВР Л. Кравчук зайняв позицію очікування. Самі путчисти діяли пасивно і зазнали поразки.