Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект лекцій з ІУ І курс скороч.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
691 Кб
Скачать
☆

4. Україна в роки третьочервневої монархії (серпень 1907 — липень 1914 р.)

З 1907 р. самодержавство перейшло в наступ. Після «третьочервневого перевороту» (розпуск царем Миколою II другої Державної думи 3 червня 1907 р. з одночасним ухваленням нового виборчого закону, що майже виключав участь у Думі представників селян і робітників) майже всі завоювання, здобуті в попередні роки, були втрачені. Переслідувались політичні партії, закривалися профспілки, були страчені, кинуті в тюрми або заслані активні учасники революційного руху.

Одночасно поширювалася діяльність російських шовіністичних організацій (чорносотенців). Серед них був заснований 1908 р. «Клуб Російських націоналістів», який виступав за боротьбу проти українського національно-визвольного руху. Одна за одною почали закриватися «Просвіти».

Українські соціал-демократичні партії — УСДРП і «Спілка» - ­почали шукати союзників в організованому 1908 р. міжпартійному політичному блоці ліберальних діячів. Таким блоком стало Товариство українських поступовців (ТУП) на чолі з М. Грушевським і С. Єфремовим.

Мету послаблення селянського незадоволення ставила столипінська аграрна реформа 1906 р. Селянам передавали земельні наділи у приватну власність. Таким чином, селяни мали перетворитися на фермерів. В 1907—1911 рр. в Україні на хутори і відруби виділилось понад 226 тис. господарств. Збіднілим селянам надавалась можливість переселятись у малозаселені райони імперії. Понад 1 млн. укр. селян у 1907—1914 рр. переселилось у Сибір, на Далекий Схід, в Середню Азію і Казахстан. Столипінська реформа мала певні позитивні наслідки: збільшення орних площ, врожаїв. Але середній клас селян-фермерів, який міг би підтримувати царську владу, так і не був створений.

Отже, після поразки революції 1905—1907 pp. розпо­чався наступ реакції: масові арешти, свавільне су­дочинство, погроми суспільних організацій, заборона демократичних видань, посилення національного гніту, звуження сфери вживання української мови тощо. Через низку причин аграр­ні реформи початку XX ст. не реалізували повністю свого потенціалу і не досягли поставленої мети.

Лекція 3. Українські землі у складі Австро-Угорщини на поч. ХХ ст.

1. Характеристика соціально-економічного стану.

2. Національно-визвольний рух на початку XX ст.

3. Український національний рух напередодні Першої світової війни.

4. Українська культура початку XX ст.

1. Характеристика соціально-економічного стану.

На початку XX ст. західноукраїнські землі у складі Австро-Угорщини залишались відсталим перенаселеним краєм. Перебудову західноукраїнської промисловості стримувала австрійська влада, яка намагалась зберегти українські землі як сільськогосподарський район, що мав постачати промисловим центрам імперії дешевий хліб, ліс, худобу і був би ринком збуту її товарів. Розвивалась тільки нафтовидобувна та деревообробна промисловість, які майже повністю знаходились в руках іноземних монополій («Галицько-Карпатське товариство», «Галичина»). Місцеві робітники отримували мізерну заробітну платню. У сільському господарстві, де капіталістичні відносини розвивалися повільно і дуже боляче для селян, панували великі дворяни-землевласники. Через це селяни нестерпно потерпали від малоземелля і безземелля. Життя примушувало їх орендувати землю на кабальних умовах у поміщиків.

Земельна нестача спричинила масову еміграцію селян за океан. Тільки 1900— 1910 рр. з Галичини і Буковини виїхало понад 300 тис. селян. Закарпаття 1905 — 1914 рр. залишило понад 40 тис. осіб

1901—1902 рр. на українських землях Галичини відбулися 24 робітничих страйки.