2.3.3. Інтерв’ю.

Інтерв’ю, як метод збору первинної інформації, в психологічному дослідженні займає вагоме місце. Це метод збору інформації за допомогою усного опитування (вербальної комунікації). Опитувач (інтерв’юер) на основі раніше підготованого плану інтерв’ю організує і проводить зустріч з опитуваними, при чому, з кожним окремо.

Інтерв’ю використовується: на ранніх стадіях дослідження (з метою виведення робочих гіпотез та визначення фактів, які цікавлять дослідника); в якості головного методу збору інформації; для доповнення (уточнення, розширення, контролю) даних, отриманих за допомогою інших методів.

Виділяють наступні види інтерв’ю: стандартизоване (формулювання питань та їх наступна послідовність визначена раніше і залишається незмінною на протязі всього дослідження); нестандартизоване (формулювання питань у відповідності з конкретною ситуацією); напівстандартизоване (використовується перелік як строго необхідних, так і можливих питань). Вибір виду інтерв’ю залежить від рівня вивчення проблеми та професійної підготовки опитувача. Послідовність питань повинна сприяти встановленню та укріпленню доброзичливих контактів між інтерв’юером та опитуваним (респондентом). Тому деякі дослідники вводять в план інтерв’ю спеціально з цією метою, хоча воно може і не мати прямого відношення до теми дослідження.

Розділ ііі психологічні особливості дітей різного вікового періоду

3.1. Психологічні особливості підлітків (11-15 років)

Цей період досить складний в житті особистості, оскільки являє собою перехідний вік від дитинства до юнацтва. Цей вік називають «важким віком» – зростає критичне ставлення підлітків до оточуючих, передусім – дорослих, виникає протидія їх вимогам, що, як правило проходить дуже гостро, емоційно, іноді виявляється в прямому негативізмі, супроводжується агресією. Труднощі зростання в цьому віці пов’язані в першу чергу з соматичним та статевим розвитком, що позначається на працездатності підлітка, його фізичному та емоційному стані.

3.1.1. Розвиток особистості підлітка.

Перехід до підліткового віку позначається зміною в мотиваційній діяльності особистості дитини. Безпосередній інтерес до навчання знижується, відповідно – погіршуються показники успішності, а інтереси, що пов’язані з майбутньою професією, ще не визначені. З’являється посилена потреба в особистісному спілкуванні з однолітками.

Зовні соціальна ситуація залишається без змін, але вона змінюється якісно. У свідомості підлітка вона трансформується в нові ціннісні орієнтації. Підліток починає відстоювати свою самостійність, виступає проти опіки, постійного контролю, вимагає визнання, невтручання в особистісні справи. Авторитет дорослого змінюється на авторитет особистості. Зростає важливість думки товаришів у питаннях розваг, позаучбових інтересах, ставленнях до подій та ін. Негативізм підлітка постає певним закликом надати значення тому, що він робить, зрозуміти його прагнення мати рівні права на думку з дорослими.

Змінюються мотиви спілкування з вчителями. На перший план виходить не підтримка та заохочення до навчання, доброї поведінки з боку вчителя, а особистісне спілкування з ним. З’являється критична оцінка щодо методів викладання або виховання, обізнаність вчителів в різних галузях, навіть зовнішнього вигляду. Улюбленими предметами стають ті, які викладають улюблені вчителі і вони, як правило, мають високий авторитет у підлітків-школярів.

Провідною діяльність в цей період стає особистісне спілкування з однолітками. Емоційне спілкування в житті підлітка займає головне місце, відбивається і на спілкуванні з батьками, на навчанні, в позаучбовій діяльності. В дружбі підліток шукає взаєморозуміння, співчуття, підтримки, вміння вислухати, прийняття своїх переживань.

Навчальна діяльність залишається основною, але змінюється за змістом (засвоєння теоретичних знань), за характером (багатопредметність). Підлітки виявляють готовність до тих видів навчальної діяльності, які роблять їх у своїх власних очах більш дорослими. Крім того, значним стимулом в цей період у навчанні є також визнання серед ровесників, оскільки підліток з гарними показниками у навчанні, який володіє добрими знаннями, ерудований, користується авторитетом серед товаришів.

Відбувається інтенсивний розвиток самосвідомості: виникає інтерес до свого внутрішнього світу, що веде до поглиблення процесу самопізнання. Підліткова рефлексія спрямована на розуміння самого себе: особлива увага приділяється власним особистісним якостям, тому підвищується чутливість до оцінок з боку оточуючих, виникає орієнтація на реальні досягнення

Наприкінці підліткового віку виникає потреба в життєвому самовизначенні (закінчують 9 клас), спрямованості на майбутнє, визначення свого життєвого шляху, майбутньої професії. Ця потреба конкретизується в новій соціальній позиції, яка розгортається на наступному віковому етапі.