2.3. Додаткові методи дослідження

2.3.1. Тести.

Тести – це завдання для виявлення чи вимірювання окремих психічних властивостей. Основними в психолого-педагогічній практиці є такі тести: тести успішності, тести здібностей, тести діагностики особистості, тести інтелекту.

Тести є спеціалізованими методами психодіагностичного дослідження, застосовуючи які можна отримати точну якісну та кількісну характеристику явища, що досліджується. Від інших методів дослідження тести відрізняються тим, що передбачають чітку процедуру збору та обробки первинних даних, а також їх своєрідну наступну інтерпретацію. За допомогою тестів можна вивчати і порівнювати між собою психологію різних людей, давати диференційовані та порівняльні оцінки. До варіантів тестів відносяться тест-опитувальник та тест-завдання.

Тест-опитувальник побудований на системі раніше продуманих, ретельно обміркованих та перевірених з точки зору їх валідності та надійності питань, за відповідями на які можна судити про психологічні якості досліджуваних.

Тест-завдання передбачає оцінку психології та поведінки людини на основі того, що вона робить. В тестах цього типу досліджуваному пропонується серія спеціальних завдань, за підсумками виконання яких судять про наявність або відсутність і ступінь розвитку у нього психологічної якості, яка вивчається.

В практиці класного керівника досить часто виникає необхідність діагностики індивідуально-типологічних, характерологічних особливостей школярів, їх самооцінки, рівня домагань та егоцентризму. Можливості для цього надають відповідні методики Г. Айзенка, Т. Лірі, М. Гекса, Ф. Хоппе, В.М. Русалова, Д. Крауна і Д. Маслоу.

Вивчення особистості в системі міжособистісних відносин в класі за допомогою тесту К. Н.Томаса, Ф. Фідлера та ін., дає змогу судити про рівень привабливості групи для учня, рівня контактності в групі і т.п.

Кожна методика, яка вміщена до видання, поданого у переліку літератури, містить всі необхідні вказівки до її проведення, інструкцію для досліджуваних та дослідника, алгоритм обробки та оцінки результатів дослідження. Студент, який під час практики проводить дослідження психологічних особливостей учня за допомогою обраних відповідних тестів, повинен чітко дотримуватися інструкції проведення, обробки та оцінки результатів. Особливу увагу потрібно звернути на відповідність обраного тесту та віку школяра, з яким проводиться дослідження. Обов’язковими є консультації з методистом з психології та співпраця з шкільним психологом.

За допомогою інформації, отриманої після обробки певних тестів, дослідник отримує досить значний матеріал стосовно особливостей учня, і може використовувати для вирішення гіпотетичних припущень, зроблених на основі інших використаних методів. Матеріал для проведення тестів включено до так званих «Практикумів з психології» або у збірках під загальною назвою «Практична психологія» (див. додаток Б).

2.3.2. Анкетування.

Анкетування – один з методів вивчення особистості учня. На сьогодні анкетування (анкетне опитування) – метод отримання інформації, який широко використовується в сучасній психології. Цей метод передбачає отримання відповідей в письмовій формі на анкету-опитувальник. Анкетування передбачає три моменти: складання анкети, її використання при опитуванні та обробку отриманої інформації. Використовуючи анкети можна вияснити інтереси, ідеали, професійні прагнення та систему відносин особистості і т.д.

При складанні анкети необхідно, по-перше, визначити зміст питань в залежності від мети та завдань дослідження. Це може бути коло питань про факти життя опитуваного або ж про його мотиви, ставленнях, оцінки і т.д.

По-друге, слід обрати необхідні типи питань, оскільки від вірної постановки питань залежить успіх анкетування. Так, питання можуть бути відкритими і закритими. Відкриті дозволяють опитуваному будувати відповідь як за формою, так і за змістом у відповідності з своїми бажаннями. Закриті питання припускають лише відповідь однієї відповіді з серії запропонованих дослідником. Це можуть бути питання типу «так» або «ні», або віяло можливих відповідей, з яких опитуваний обирає ту, яка відповідає дійсності.

Також питання можуть бути прямі та непрямі. Наприклад, при вивченні позашкільних інтересів учнів можна задати питання: «Чи часто ти відвідуєш спортивні секції у вільний від занять час?» – це буде пряме питання, а питання: «Чим ти б займався у вільний від навчання час?», – непряме.

В тих випадках, коли метою дослідження є не лише з’ясування бажань, інтересів, прагнень школярів, але й ступінь інтенсивності названого, в формулювання питань включають шкалу оцінок за певною баловою системою. Наприклад, при дослідженні інтересів учнів до певних програм телебачення, можна використовувати питання: «Чи подобається тобі телепрограма (назва)? (оціни за 5 – ти баловою шкалою) – 5 – дуже подобається; 4 – подобається; 3 – байдуже; 2 – не подобається; 1 – дуже не подобається». Відповідно, шкали можуть бути різні за баловою системою.

При виборі типу питань необхідно враховувати наступне:

1. При вивченні особливостей особистості учнів, які вимагають проникнення в значні сторони духовного життя людини (інтереси, мрії, ідеали і т.п.), краще користуватися непрямими питаннями. Прямі питання більш доречні при з’ясуванні зовнішніх обставин життя школяра.

2. Якщо дослідник прагне отримати більш широку картину поглядів та відношень, доцільно пропонувати відкриті питання.

3. При необхідності встановити більш чіткі показники використовуються закриті питання, цінність яких полягає в досить легкій математичній обробці.

До формулювання питань пропонується ряд певних вимог:

1. Відповідність питань задачам та меті дослідження.

2. Чіткість та ясність формулювання питань, їх не двозначність.

3. Чіткість варіантів відповідей в закритих питаннях та достатній простір у відповідях відкритих.

4. Ненав’язливість питання, уникнення будь – яких натяків на відповідь, яка очікується.

Наступним моментом складання анкет є визначення кількості та порядку питань, які задаються, відбувається вибір необхідних питань та викреслення зайвих. При встановленні хронології питань, дотримуються наступного: спочатку пропонуються прості питання, які торкаються подій та фактів, далі – більш складні (вміння, оцінки) та ще більш складні (вибір рішення, відповіді у вільній формі). В останній частині анкети пропонуються знову питання, що включають відомості демографічного характеру про опитуваного (стать, вік). При остаточному складанні анкети слід передбачити наявність в ній контрольних питань за основними задачами дослідження (наприклад, про одне й те ж саме, можна спросити у вигляді прямого або непрямого питання, відкритого і закритого і т.д., відповіді на які будуть уточнювати один одне). Кількість питань в анкеті залежить від віку учнів, складності й типу питань. Якщо в анкеті переважають відкриті питання, їх повинно бути не більше 5 – 6, при комбінації таких питань с закритими, їх кількість може бути доведена до 12 – 15.

Проведення анкетування також вимагає ретельного продумування. Так, під час проведення анкетування потрібно створити серйозну, ділову атмосферу. Досягти цього можливо шляхом вірного інструктажу для опитуваних. Перед початком заповнення анкети слід коротко сказати учням про те, що ця робота не переслідує цілей будь – якого контролю, а пропонується для встановлення того, що школярам інтересно, що для них важливо, що їх хвилює. Мотивувати це можна тим, що дослідник прагне зробити навчання більш цікавим для школярів і використовувати отримані дані для планування позаурочних виховних заходів та учбового процесу. Під час анкетування потрібно стежити за тим, як учні виконують завдання та оказувати необхідну допомогу.

Обробка результатів анкетування полягає в їх якісному та кількісному аналізі.

Анкета найбільш вдало використовується при опитуванні досить великої кількості людей. В умовах загальноосвітньої школи цей метод рекомендується використовувати не раніше 7-го класу (з обов’язковим врахуванням вікових особливостей). В роботі з школярами початкових класів краще користуватися методом формалізованого інтерв’ю, яке являє собою таке ж саме опитування, але заповнення відповідей на питання анкети робить сам дослідник, а не школяр.