Щоденник психологічної практики в закладах освіти

Студента-практиканта ______________________________________________

V-го курсу факультету післядипломної та додаткової освіти

Сумського державного педагогічного університету ім. А.С.Макаренка

Місце проходження практики:________________________________________

_________________________________________________________________

Термін проходження практики:______________________________________

Відповідальний методист практики:___________________________________

Керівник практики:___________________________________________________

Керівник установи ___________________________________________________

Фахівець установи ___________________________________________________

Розділ іі методи психологічного дослідження

2.1. Вимоги до вивчення психологічних особливостей класу

На сьогодні питання повноцінного виховання особистості виключно шляхом включення її в реальний колектив, який розумівся не лише як головний інструмент виховання, але й як головна первинна мета виховного процесу в цілому, не розглядається так однозначно. Далеко не завжди за рівнем свого психологічного розвитку особистість відстає від класу і потребує виховних впливів з його сторони. Досить часто високорозвинена, самостійна, інтелектуально обдарована особистість набагато перевищує свій реальний клас і за рівнем розвитку стоїть вище більшості її членів, проте наслідки групових впливів можуть згубно відбитися на подальшому розвитку цієї особистості. Реальний клас, як показує життєва практика, на відміну від ідеального, що зображується в теорії, не завжди є безумовне благо для особистості та її розвитку. З іншого боку, значення взаємодії особистості в процесі навчання та виховання в колективі має досить солідне психолого-педагогічне навантаження. Так, неможливим без входження до класного колективу, стає процес відповідного етапу соціалізації особистості; засвоєнням нормативного діапазону, і, відповідно, критично-об’єктивного відношення до всієї представленої суб’єкт-об’єктної дійсності; оволодіння навичками та певними формами міжособистісної взаємодії та взаємодії типу «особистість – група»; оволодіння певним структурним діапазоном ролевого віяла і т.д. Крім цього, необхідною умовою адекватного процесу розвитку особистості на різних вікових етапах є її обов’язкове включення до багатофункціональних груп відповідного рівня та характеру, в протилежному випадку, психолого-педагогічною практикою фіксуються певні порушення адекватності психічного розвитку. Чисельні факти психологічної та педагогічної практики підтверджують те, що колектив може оказати позитивний вплив на особистість, проте реально дійсною залишається теза, що колектив має різний вплив на особистість, як позитивний так і негативний. Відповідно, перший рівень стає можливим, коли йдеться про високорозвинені дитячі та педагогічні колективи, формування та створення яких вимагає не лише кропіткої педагогічної праці потенційного класного керівника, батьків, але й педагогічного колективу в цілому. Середньо – та слабко розвинені в соціально-психологічному відношенні колективи мають подвійний вплив на психологію та поведінку особистості: і позитивний, і негативний. Тому, набуває активного значення для професійної діяльності педагога об’єктивний психологічний аналіз процесів, що відбуваються в учнівському колективі з метою необхідної психолого-педагогічної корекції.

На сьогодні вітчизняна психологія розглядає колектив як стійку за часом організаційну групу людей, що взаємодіють між собою, з специфічними органами управління, які об’єднані цілями сумісної суспільно корисної діяльності та складною динамікою формальних (ділових) та неформальних взаємовідношень між членами групи. Учбовий колектив має подвійну структуру: по-перше він постає об’єктом та результатом цілеспрямованих дій педагогів, які визначають багато його особливостей (види й характер діяльності, число членів, організаційну структуру і т.д.). По-друге, учбовий колектив – це явище, яке відносно самостійно розвивається за певними соціально-психологічними закономірностями. Учбовий колектив, образно кажучи, соціально-психологічний організм, який вимагає індивідуального підходу. Дуже важливо класному керівнику, педагогу, куратору, ясно бачити структуру міжособистісних взаємовідносин в колективі, щоб вміти знайти індивідуальний підхід до членів колективу та впливати на формування та розвиток згуртованості колективу. Відповідно, згуртований колектив не виникає відразу, а формується поступово, проходячи ряд етапів. Найбільшого (в певних випадках – вирішального) значення має активне впровадження всієї психолого-педагогічної системи знань професійного педагога на першому етапі формування колективу, оскільки на цьому етапі організатором життя та діяльності групи є педагог. Саме на цьому етапі педагог повинен уважно вивчати особистість кожного члена групи, виявляти на основі спеціально організованої системи психолого-педагогічного дослідження (спостереження, тестування, анкетування) індивідуально-психологічні особливості; складати «індивідуально-психологічну карту особистості» учня, поступово виділяючи тих, хто найбільш чутко сприймає інтереси групи, є її дієвим активом. Крім цього, саме цей етап характеризується соціально-психологічною адаптацією, тобто активним пристосуванням до учбового процесу та входженням в новий колектив, засвоєнням вимог, норм, традицій життя учбового закладу. Відповідно, значення психолого-педагогічного впливу класного керівника в цьому процесі посідає найвагоміше місце.

Другий етап розвитку колективу характеризується сформованістю статусного розподілу ролей, і перед усім дієвого активу класу. Тому вимагає від педагога об’єктивного вивчення та аналізу між особистісних відносин членів колективу методами соціометрії, референтометрії, а також своєчасного приймання системи певних впливів для корекції статусного положення членів групи. Знання структури неформальних взаємовідносин та їх підґрунтя, сприяють розумінню внутрішньо групової атмосфери та дозволяють знаходити найбільш раціональні шляхи впливів на ефективність групової роботи. В цьому зв’язку найбільшого значення набувають спеціальні методи дослідження, які дозволяють виявити структуру міжособистісних відносин в групі, виявляти її лідерів.