3.2.2. Особливості розвитку психічних пізнавальних процесів в молодшому юнацькому віці.

Розумовий розвиток у старшому шкільному віці. В ранньому юнацькому віці відбуваються якісні зміни всіх сторін психічної діяльності. Значно складніших рівнів свого розвитку в ранній юності досягає процес сприймання, що стає складним інтелектуальним процесом. Це виявляється в довільних його формах, в перцептивних діях планомірного спостереження за певними об’єктами; самоспостереження за своїми діями, актами поведінки, переживаннями, думками й іншими проявами психічного життя.

Складний навчальний матеріал вимагає від старшокласників досконалішої репродуктивної уяви, і водночас у них розвивається і творча уява, що проявляється у різноманітних видах творчої діяльності. Немає старшокласника, який би не мріяв про майбутнє, проте порівняно з підлітком, спостерігається набагато критичніше ставлення до витворів своєї уяви. Юнаки співвідносять образи своєї уяви з реальною дійсністю, зі своїми можливостями.

Пам’ять старшокласників характеризується подальшим зростанням довільності та продуктивності логічного запам’ятовування. Відбувається спеціалізація пам’яті, пов’язана з провідними інтересами старшокласників та вибором їх майбутньої професії. Помітно зростає і продуктивність пам’яті стосовно абстрактного матеріалу. Юнаки розуміють, що потрібні спеціальні прийоми запам’ятовування, збереження та відтворення. Вони прагнуть оволодіти своєю пам’яттю, збільшувати її продуктивність.

В юнацькому віці розвивається здатність тривало зосереджуватись на пізнавальних об’єктах, переборювати дію сильних відволікаючих подразників, розподіляти й переключати увагу. Зростає роль після довільної уваги. В цей період формується гіпотетичне дедуктивне мислення, формується індивідуальний стиль розумової діяльності.

У старшому шкільному віці свідомо й цілеспрямовано формуються такі якості характеру, як сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль, обдуманість, критичність, тощо.

Таким чином, старшокласники, опинившись на порозі дорослості, спрямовані у майбутнє. Центральним новоутворенням стає самовизначення – професійне та особистісне. Саме в період ранньої юності виявляється свідоме позитивне ставлення до навчання.

Врахування психологічних особливостей особистості дитини на різних вікових етапах розвитку є обов’язковою складовою в педагогічній діяльності студента-практиканта.

Розділ іv програма психолого-педагогічного вивчення учнівського класу (групи) та складання його характеристики

4.1. Мета та завдання програми психолого-педагогічного вивчення учнівського класу (групи) та складання його характеристики

Програма педагогічної практики студентів V курсу вищого навчального закладу передбачає виконання психолого-педагогічної характеристики класу (групи). Складання психолого-педагогічної характеристики має за мету реалізацію студентами ВНЗ низки знань з курсу психологічних дисциплін та їх практичного застосування.

4.2. Вимоги до оформлення психолого-педагогічної характеристики класу

1. Характеристику потрібно писати на окремих аркушах (стандарт А4) з вказівкою на першій титульній сторінці назви ВНЗу, кафедри, на яку робота подається (кафедра психології), далі вказати саму назву виконаної роботи – «Психолого-педагогічна характеристика класу», вказати учбовий заклад і клас (групу), де проводилось дослідження, ПІП студента, що виконав цю роботу, факультет, курс та групу, де він навчається.

2. Перед тим, як почати викладання, необхідно вказати на протязі якого часу проводилось дослідження класу, а потім описати, які методи використовувались в процесі дослідження (спостереження, бесіда, анкети і т. п.).

3. Складаючи характеристику класного колективу, потрібно керуватися в першу чергу запропонованою схемою характеристики, крім цього можна додати все, що особливо яскраво проявилося під час дослідження, але не знайшло відображення у схемі.

4. Наявність фактичного матеріалу та аргументація психологічних висновків – обов’язкова умова об’єктивності характеристики.

5. Під час опису характеристики певних особливостей колективу потрібно обов’язково вказувати, за допомогою яких конкретних методів та методик були отримані ці дані.

6. Викладання матеріалу повинно бути логічним, послідовним, грамотним.

7. Наприкінці характеристики повинні в обов’язковому порядку (як підсумок всієї роботи) бути присутні психолого–педагогічні висновки та напрямки подальшої корекційної роботи.

8. До характеристики додається матеріал конкретного емпіричного дослідження (відповіді учнів на анкети, матеріал тестів та їх аналіз і т.п.).

9. Після оформлення титульної сторінки потрібно викласти план характеристики, вказати сторінки, відповідні пунктам плану.

10. Під час планування і подальшого проведення дослідницької роботи та в період оформлення матеріалів і складання самої характеристики, необхідно активно звертатися до наукової літератури з загальної, вікової та педагогічної психології, а також періодичних видань стосовно відповідної проблематики та методичних посібників.

11. Проведення дослідницької роботи студентом повинно обов’язково керуватися методистом з певного фаху.