2.3 «Ціноутворення на інноваційну продукцію»

Для оплати замовниками і споживачами інноваційної науково-технічної продукції застосовуються договірні ціни, умови визначення і розміри яких вказуються у господарчих договорах, контрактах, домовленністях або державних, муніціпальних замовленнях. Планова договірна ціна встановлюється сумісно замовником і розробником одночасно із технічним завданням до початку виконання робіт. Під час встановлення договірних цін виробник продукції ІП і покупець керуються принципом економічної вигідності ціни як для розробника, так і для замовника. Цей принцип можна визначити наступними основними формулами:

_(2.1)

або _(2.2)

при _(2.3)

і _(2.4)

де Р – розрахункова ціна інноваційної продукції;

С – собівартість (кошторисні витрати) виробництва відповідної науково-технічної продукції;

D_N – прибуток, що встановлюється у відсотках до собівартості науково-технічної продукції;

D_e – прибуток, що розраховується у відсотках від суми економічного ефекту (позитивне сальдо грошових потоків) замовника (споживача), що набувається від реалізації даної науково-технічної продукції за період, погоджений сторонами;

K – найбільша допустима частка ціни науково-технічної продукції у сумі економічного ефекту від її застосування у замовників, споживачів;

E_T – економічний ефект від виробництва і застосування даної науково-технічної продукції за розрахунковий період;

D₁ – частка економічного ефекту, що реалізується у замовників, яка забезпечує збереження у них попереднього рівня рентабельності виробництва.

Приклад 1

Вихідні дані. Наведемо приклад розрахунку ціни розробки. Якщо, наприклад, витрати розробника на проект (C) складають 300000 грн. (прибуток D_N не планується), то для розробника прийнятною є будь-яка ціна, що перевищує цю суму 300000 грн.

Очікуваний економічний ефект (прибуток) замовника (E_T) за проектом визначено у розмірі 1 500 000 грн (розраховується, наприклад шляхом експертних оцінок або аналітичним методом порівняння з аналогами).

Розрахунковий період прийнято в 1 рік. Розрахункова рентабельність виробництва у замовника складає на даний час 0,20 (прибуток 10 000 000 грн.).

Внаслідок реалізації проекту і зміни прибутку та капіталу у замовника очікується рентабельність 0,209 (прибуток 11 000 000 грн.). Це означає, що мінімально прийнятна сума ефекту, що задовольняє замовника, за проектом дорівнює 1 000 000 грн. (11 000 000 – 10 000 000).

Розрахунок.

Відповідно його частка D₁=0,67 від E_T . Максимально допустима частка ціни P в ефекті E_T складе 0,33 (K=1 – 0,67).

Сама ціна P не повинна перевищувати 500 000 грн. (1500000×0,33). Обґрунтована ціна, що задовольняє розробника і замовника, знаходиться у середній частині інтервалу від 300000 до 500000 грн. і встановлюється у контракті розробника із замовником із урахуванням визначених вище чинників.

Задача 1. Ціноутворення на інноваційну продукцію.

Вихідні дані. Розрахувати ціну розробки. Якщо, наприклад, витрати розробника на проект (С) складають 200 000 грн. (прибуток D_N не планується), то для розробника прийнятною є будь-яка ціна, що перевищує цю суму 200 000 грн.

Очікуваний економічний ефект (прибуток) замовника (Е_Т) за проектом визначено у розмірі 1 000 000 грн.

Розрахунковий період прийнято у 9 місяців. Розрахункова рентабельність виробництва у замовника складає на даний час 0,2 (прибуток 6 670 000 грн.).

Внаслідок реалізації проекту і зміни прибутку та капіталу у замовника очікується рентабельність 0,209 (прибуток 7 337 000 грн.). Це означає, що мінімально прийнятна сума ефекту, що задовольняє замовника, за проектом дорівнює 667 000 грн. (7 337 000 – 6 670 000 грн.).

Знайти. Якою має бути мінімально прийнятна сума ефекту, що задовольнить замовника, за проектом? Відповідно, якою є частка замовника? Якою є максимально допустима частка ціни Р в ефекті Е_Т? І нарешті, обґрунтувати рівень ціни розробки, що задовольнить і розробника і замовника.