2.5. Структура витрат проекту та її управління

Всі витрати за проектом поділяються на інвестиційні та поточні.

Витрати за проектом

Інвестиційні

Поточні

• інвестиційні до основного капіталу;

• передвиробничі витрати;

• обіговий капітал

– витрати на випуск продукції

прямі

непрямі

змінні

постійні

Рис. Структура інвестиційних та поточних витрат

До інвестиційних належать витрати на ін­вестиції до основного капіталу (придбання землі, будівництво приміщень та споруд, купівля або оренда технології та обладнання), передвиробничі витрати та потреби в обіговому капіталі.

Поточні витрати – це витрати на випуск продукції, що містять витрати на придбання сировини, основних та допо­міжних матеріалів, оплату праці, загальнозаводські та накладні витрати.

Поточні витрати поділяють на прямі та непрямі, а також на змінні та постійні.

Прямі витрати – це витрати, розмір яких безпосередньо залежить від обсягів виробництва продукції (послуг), наприклад, витрати на сировину, оплату праці виробничого персоналу тощо.

Непрямі витрати – це витрати, розмір яких не залежить від обсягів діяльності, тому їх часто називають умовно-постійними, наприклад, витрати з оплати оренди, комунальних послуг тощо. Непрямі витрати поділяють на два види: експлуатаційні й адміністративно-збутові. До перших відносяться витрати на експлуатацію обладнання, паливо й енергію, на допоміжний пер­сонал. До другого підвиду (адміністративно-збутових) непрямих витрат належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, на рекламу.

Непрямі витрати можна поділити за ознакою переносу вартості в часі на продукцію: на амортизацію (основних фондів і нематеріальних активів) та операційні витрати. Амортизація означає, що зроблені раніше витрати списуються у поточному періоді на валові витрати, а операційні витрати здійснено саме в поточному періоді.

Амортизація – це слово, яке походить від пізньолатинського amoutisatio – погашення, і має декілька значень. Одне із значень слова «амортизація» – це поступове зношування фондів та перенесення на вироблювану продукцію їх вартості по частинах. Також слово «амортизація» означає зниження цінності на суму податку майна, обкладеного податком.

Валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Існує також поняття «загальні витрати». Вони включають операційні витрати мінус витрати на виплату процентів по кредитах, оскільки проценти за кредит за своїм змістом є специфічним видом витрат, пов'язаним з фінансовою діяльністю підприємства.

За видами виробничих факторів поточні витрати прийнято ділити на чотири групи:

– матеріальні витрати;

– витрати на персонал;

– калькуляційні витрати;

– оплата послуг сторонніх організацій.

Рис. Структура поточних витрат

До матеріальних належать витрати на:

– основні й допоміжні матеріали;

– паливо та енергію;

– куповані напівфабрикати й комплектуючі вироби.

Витрати на персонал включають:

– почасову й відрядну заробітну плату;

– надбавки й доплати (понаднормові, за шкідливість тощо);

– відрахування на соціальне страхування та до пенсійного фонду;

– оплату відпусток, матеріальної допомоги, днів оплачува­ної відсутності на роботі тощо;

– інші витрати (вихідні допомоги, підйомні тощо).

До групи калькуляційних витрат входять:

– амортизаційні відрахування;

– витрати на виплату процентів по боргових зобов'язаннях;

– витрати на страхування;

– лізингові витрати.

Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат відносяться суми будь-яких ви­трат виробництва й обороту в грошовій, матеріальній чи нема­теріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які набуваються (виготовляються) для їх подаль­шого використання у власній господарській діяльності. Таким чином, з погляду оподаткування поточні витрати проекту відно­сяться до валових витрат.

У ході аналізу проекту при розрахунках поточних витрат ок­ремо плануються поточні грошові витрати та поточні витрати в матеріальній і нематеріальній формі.

Валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Для планування поточних витрат найприйнятнішою є така їх структура.

Рис. Структура поточних витрат

Таблиця – Поточні витрати проекту

Вид витрат	Рік 1	Рік 2
1. Прямі матеріальні витрати, в т.ч. 1.1. Сировина й матеріали 1.2. Роботи й послуги виробничого характеру 1.3. Паливо та енергія на технологічні цілі 1.4. Втрати від недостач у межах норм природного збитку 2. Прямі трудові витрати, в т.ч. 2.1. Заробітна плата 2.2. Єдиний соціальний внесок (зараз) (Раніше) 2.2. Додаткові виплати в рахунок оплати праці 2.3. Збори на обов'язкове державне пенсійне страхування 2.4. Збір на обов'язкове соціальне страхування 2.5. Збір до Фонду для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення РАЗОМ прямі витрати (1+2) 3. Операційні витрати, в т.ч. 3.1. Податки й збори, які не пов'язані з заробітною пла­тою і відносяться до валових витрат 3.2. Витрати фінансування 3.2.1. Виплата процентів по боргових зобов'язаннях 3.2.2. Лізингові витрати 3.2.З. Інші витрати фінансування (страхування ризиків тощо) 3.3. Маркетингові витрати, із т.ч. 3.3.1. Витрати по комплексному вивченню ринку 3.3.2. Витрати на рекламу 3.3.3. Витрати на сертифікацію та збут продукції Витрати на обслуговування виробничого процесу 3.4.1. Витрати, пов'язані з удосконаленням технології та організації виробництва 3.4.2. Поточний ремонт основних фондів 3.4.3. Контроль якості 3.4.4. Інші витрати на обслуговування виробничого процесу 3.5. Витрати, пов'язані з природоохоронними заходами 3.6. Адміністративні витрати, в т.ч. З.6.1. Оплата послуг зв'язку, обчислювальних центрів, банків 3.6.2. Оплата аудиторських послуг 3.6.3. Оплата комунальних послуг 3.6.4. Оплата ремонтно-сервісних послуг 3.6.5. Офісно-господарські витрати 3.6.6. Витрати на службові відрядження 3.6.7. Інші витрати, пов'язані з управлінням вироб­ництвом 3.7. Роялті 3.8. Позавиробничі витрати 3.9. Списання витрат наступних періодів РАЗОМ валові витрати (1+2+3) 4. Амортизація, в т.ч. 4.1. Амортизація основних фондів 4.2. Амортизація нематеріальних активів РАЗОМ непрямі витрати (3+4) РАЗОМ поточні витрати (1+2+3+4)

Ця таблиця використовується як для розрахунку поточних витрат у цілому, так і для грошових витрат. Поточні витрати необхідно спланувати в часі й за видами потоків (грошовий, матеріальний, нематеріальний). Прямі витрати доцільно розраховувати окремо на одиницю продукції, потім – на всю реалізовану продукцію, а непрямі ви­трати розрахувати відразу на реалізовану продукцію.

Управління структурою витрат проекту.

Оскільки надійні оцінки поточних витрат – основа аналізу інвестиційного проекту, необхідно ретельно перевірити всі статті витрат, які можуть істотно вплинути на його ефективність та здійснимість.

Аналіз структури поточних витрат дає змогу встановити можливі невідповідності й незбалансованість структури витрат. У разі сумнівних оцінок може виникнути потреба перевірити прогнозні оцінки витрат за допомогою інших джерел інформації.

Розрахунок поточних витрат виконується на кожній фазі проекту, Їх обсяг постійно уточнюється, тобто використовується принцип ітераційної моделі витрат.

При управлінні структурою поточних витрат слід врахо­вувати ефект виробничого важеля (лівереджу). Виробничий важіль – це залежність прибутку від структури витрат, яка обу­мовлена зміною обсягу виробництва; він показує, на скільки відсотків збільшиться прибуток від збільшення виручки на 1%.

Співвідношення між статтями поточних витрат може бути різним і визначається технічною й технологічною політикою, об­раною при підготовці проекту. Зміна структури поточних витрат може істотно вплинути на величину прибутку. Інвестування в основні засоби супроводжується збільшенням умовно-постійних та відносним зменшенням умовно-змінних витрат. Однак ця залежність має нелінійний характер, тому знайти її оптимальне поєднання нелегко. Цей взаємозв'язок характеризується ка­тегорією виробничого важеля. Його рівень тим вищий, чим вища частка умовно-постійних витрат.

Виробничий важіль показує потенційну можливість впли­вати на валовий прибуток шляхом зміни структури поточних (валових) витрат та обсягу виробництва (продажів).

Ефект виробничого важеля означає, що при збільшенні обсягів виробництва та реалізації питомі постійні витрати змен­шуються, а прибуток фірми зростає.