- •1. Конституційна юрисдикція як особливий вид застосування конституційного правосуддя у сфері, конституційно-правових відносин (поняття, сутність, форми застосування).
- •2. Конституційний контроль (поняття, сутність і форми реалізації). Завдання охорони Конституції України.
- •3. Система джерел права у здійсненні конституційного правосуддя
- •4. Становлення і розвиток інституту судового конституційного контролю в Україні
- •5. Статус Конституційного Суду України (функції, повноваження, верховенство у правозастосовчій практиці).
- •6. Структура Конституційного Суду України, організація його діяльності.
- •8. Статус суддів Конституційного Суду України, організаційно-правові форми реалізації їх компетенції.
- •10. Вимоги, які встановлюються для кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, порядок звільнення судді Конституційного Суду України із займаної посади.
- •11. Гарантії незалежності судців Конституційного Суду України та підстави припинення їх повноважень.
- •12. Обсяг і межі застосування конституційної юрисдикції стосовно конкретних справ і предмета їх розгляду.
- •1З. Верховенство права і верховенство Конституції України у конституційному правосудді.
- •14. Конституційне правосудця і внутрішня політика держави.
- •15. Конституційні цінності і конституційні правовідносини як мета вирішення справ у конституційному правосудці.
- •16. Критерії розмежування компетенції Конституційного Суду України і судів загальної юрисдикції (предметна і процесуальна підвідомчість).
- •17. Офіційне тлумачення Конституції і законів України ֊ важлива сфера застосування конституційної юрисдикції.
- •19. Поняття і види конституційного судочинства.
- •20. Принципи конституційного судочинства (об’єктивність, повнота, гласність, доступність).
- •21. Стадії конституційного судочинства.
- •22 Суб’єкти права конституційних подань і конституційних звернень.
- •23. Проблема запровадження права громадян на «конституційну скаргу» як конституційна гарантія забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
- •24. Процесуальні права суб'єктів права, які заявляють клопотання у конституційне правосуддя.
- •25. Конституційне клопотання: поняття, зміст, вимоги до його юридичних ознак.
- •26. Конституційне звернення: поняття, зміст, порядок оформлення і подання до Суду.
- •27. Попередній розгляд конституційних клопотань, йот мета і процесуальне вирішення.
- •28. Форми розгляду у конституційному провадженні конституційних подань і звернень та відповідність їх меті право суддя.
- •29. Процесуальні права й обов язки учасників конституційного судочинства.
- •32. Зміст і види рішень і висновків Конституційною Суду України.
- •33. Правові позиції Конституційного Суду України. Специфіка «відмовних актів» Конституційного Суду України позитивним рішенням.
- •34. Конституційно-правові вимоги до рішень і Конституційного Суду України висновків
- •35. Юридична сила рішень Конституційного Суду України.
- •36. Верховенство (обов’язковість) рішень Конституційного Суду України як гарантія їх виконання.
- •37. Окрема думка судді Конституційного Сулу України щодо постановлених рішень і висновків.
- •38. Перегляд, роз’яснення, незмінюваність правових позицій прийнятих рішень конституційного правосуддя: реалії і перспективи.
- •39. Остаточність, неоскаржуваність і обов'язковість рішень Конституційного Суду України.
1З. Верховенство права і верховенство Конституції України у конституційному правосудді.
Стаття 8. КУ → В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Цей принцип є ефективним правовим засобом, що дозволяє вирішувати складні конституційні колізії з позиції вищих правових цінностей, а саме: свободи, рівності й справедливос- ті. Як зазначив КСУ в п. 4.1 мотивувальної частини свого Рішення від 02.11.2004 р. (у справі про призначення судом більш м’якого покарання), «верховенство права — це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозас- тосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства».
Отже, верховенство права не є тотожним законності. Це означає, що, керуючись принципом верховенства права, КСУ при вирішенні питання щодо конституційності того чи іншого акта враховує не лише формальні критерії (чи був прийнятий цей акт компетентним органом, чи була порушена встановлена Конституцією процедура його розгляду, ухвалення або набрання ним чинності, чи містить він усі необхідні реквізити і т. ін.), а ще й змістовну характеристику такого акта, тобто його відповідність ідеям справедливості, гуманізму, рівноправності, що значною мірою дістали відображення в Конституції України. У про- цесуальному аспекті використання цього принципу означає, поміж іншого, орієнтацію КСУ на міжнародні стандарти у галузі прав люди- ни, врахування практики Європейського суду з прав людини.
У верховенстві права, таким чином, можна виокремити два аспекти: формальний і змістовний, маючи при цьому на увазі, що закон є лише формою права, що право не тотожне закону. Сам закон, як, до речі, і законодавець, повинен бути пов’язаним Конституцією і принципами права, що випливають із сутності й мети правового регулю- вання у демократичній правовій державі.
Стаття 4. ЗУ «Про Конституційний Суд України» →Основні принципи діяльності Конституційного Суду України
Діяльність Конституційного Суду України грунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обгрунтованості прийнятих ним рішень.
14. Конституційне правосудця і внутрішня політика держави.
Конституційне судочинство (правосуддя) — це діяльність органу конституцій- ної юрисдикції у межах його повноважень, що складається з визначених Законом стадій і спрямована на здійснення контролю за відпо- відністю законів та інших правових актів Конституції України, а також на офіційне тлумачення Конституції та законів України.
Внутрішня політика - діяльність органів державної влади, яка утворює внутрішню юрисдикцію в державі, а саме - забезпечення прав і свобод громадян, гарантованого соціального захисту населення, розвитку гуманітарної сфери, декриміналізації економіки, реалізації заходів щодо зміцнення обороноздатності і національної безпеки, охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю тощо.
Внутрішня політика є відповідальною функцією, що за Конституцією України покладена на органи державної влади - Кабінет Міністрів України та інші.
Про засади внутрішньої і зовнішньої політики
Верховна Рада України; Закон від 01.07.2010 № 2411-VI→
Стаття 2. Основні принципи внутрішньої і зовнішньої політики
1. Засади внутрішньої і зовнішньої політики базуються на безумовному додержанні Конституції України, забезпеченні в Україні прав і свобод людини і громадянина та гарантуванні прав і свобод, проголошених Конституцією України, на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, забезпеченні соціальної спрямованості економіки України та сталого соціально-економічного розвитку України, зміцненні демократичних засад суспільного і державного життя, забезпеченні верховенства права, економічної і політичної незалежності держави, захисту її національних інтересів, утвердження України як повноправного і авторитетного члена світового співтовариства.
2. Внутрішня політика ґрунтується на таких принципах:
пріоритетність захисту національних інтересів;
верховенство права, забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, повага до гідності кожної особи;
рівність усіх суб'єктів права власності перед законом, захист конкуренції у сфері економічної діяльності
здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову;
відкритість та прозорість процесів підготовки і прийняття рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування;
забезпечення сталого розвитку економіки на ринкових засадах та її соціальної спрямованості;
забезпечення балансу загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів;
свобода, соціальна справедливість і творча самореалізація, участь громадян в управлінні державними і суспільними справами;
соціальне партнерство та громадянська солідарність.
Стаття 3. Засади політики у сфері розбудови державності
1. Основними засадами політики у сфері розбудови державності є:
… забезпечення справедливого і доступного судочинства;
забезпечення дотримання міжнародних стандартів незалежності суддів;
