20. Принципи конституційного судочинства (об’єктив­ність, повнота, гласність, доступність).

Принципи конституційного судочинства — це закріплені у кон- ституційному законодавстві керівні, засадничі ідеї, що виражають демократичну сутність конституційного судочинства, зумовлюють по- будову його стадій та інститутів.

Стаття 4 Закону «Про КСУ» (далі — Закон) відносить до принципів конституційного судочинства верховенство права, незалежність, коле- гіальність, рівноправність суддів, гласність, повний і всебічний розгляд справ та обrрунтованість прийнятих ним рішень. Зупинимося на них докладніше.

Об’єктивність дослідження означає безсторонній, неупереджений підхід до збирання й оцінки доказів, виявлення і дослідження як обтяжуючих, так і пом’якшуючих його відповідальність обставин, неухильне дотримання встановленого законом порядку провадження в справі і прийняття процесуальних рішень.

Гласність у конституційному судочинстві набуває особливого значення, оскільки лише під час відкритих судових засідань реалізується соціальний контроль за діяльністю КСУ. І це єдина форма такого контролю, оскільки рішення КСУ є остаточним, обов’язковим і не підлягає оскарженню (ст. 63 Закону). Принцип гласності є суттєвою гарантією неупередженості судово- го процесу, прозорості конституційного правосуддя в цілому.

У Законі йдеться передусім про таку форму, як гласність самих рішень Суду. Так, згідно зі ст. 67 рішення і висновки КСУ офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання. Рішен- ня і висновки КСУ разом з окремою думкою суддів КСУ публікуються у журналі «Вісник КСУ» та інших офіційних виданнях.

Зміст названого принципу полягає також у гласності самого роз- гляду справ у Суді, можливості для всіх бажаючих потрапити до кола присутніх. Ця можливість урегульована в ч. 4 § 30 Регламенту, згідно з якою розгляд справ на пленарному засіданні КСУ, незалежно від форми слухання, проводиться відкрито. Якщо розгляд справи на від- критому пленарному засіданні КСУ може призвести до розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом, справа за ухвалою КСУ розглядається на закритому засіданні.

Відповідно до § 41 Регламенту особи, які бажають бути присутніми на пленарному засіданні КСУ, допускаються до Залу засідань до почат- ку розгляду справи і під час перерви за наявності вільних місць. У свою чергу, представники ЗМІ, акредитовані при КСУ, проходять до Залу за- сідань на відведені для них місця за акредитаційними посвідченнями, інші журналісти — за списком, поданим Прес-службою КСУ.

Повний і всебічний розгляд справ у конституційному судочинстві забезпечується такими заходами:

1) судді КСУ мають право витребувати від вищих органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об’єднань громадян, окремих громадян необхідні доку- менти, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду в КСУ (ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 54 Закону). Ухилення від дачі пояснень або від- мова від надання документів, матеріалів, інформації тягне за собою від- повідальність винних осіб згідно із законом (ч. 3 ст. 19 Закону);

2) для вивчення найбільш складних питань КСУ може утворювати на своїх пленарних засіданнях тимчасові комісії для додаткового до- слідження питань, пов’язаних із конституційним провадженням у справі, за участю фахівців у відповідних галузях права (ст. 34 Закону). Наприклад, така тимчасова комісія була створена у грудні 2001 р. під час розгляду справи про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 р.;

3) під час підготовки справи, у процесі провадження у справі КСУ може призначити експертизу, викликати посадових осіб, свідків, пред- ставників, самих експертів, громадян та інших суб’єктів права, участь яких може забезпечити об’єктивний і повний розгляд справи (ч. 2, ч. 3 ст. 54 Закону).

Обrрунтованість прийнятих рішень полягає в тому, що завдяки правовому, організаційному, фінансовому інструментарію, яким воло- діє КСУ, його рішення мають бути обrрунтованими, тобто такими, що відповідають усім переліченим вище принципам та rрунтуються ви- ключно на конституційно-правовій аргументації. Обrрунтоване рішен- ня КСУ повинно враховувати ті позиції, матеріали, докази, що були оприлюднені під час судового розгляду. Закон вимагає, щоб кожне рі- шення (висновок) КСУ містили мотивувальну частину (п. 7 ст. 65, п. 6 ст. 66 Закону). У Регламенті зазначається, що рішення, висновки КСУ мають бути належно обrрунтовані (ч. 2 § 55).

Колегіальність. Конституційне судочинство не передбачає одноосо- бового розгляду справи. Тому особливого значення у цій сфері правосуд- дя набувають правила кворуму. Зокрема, питання про відкриття прова- дження у справі за конституційними поданнями (зверненнями) розгляда- ється колегіями суддів КСУ у складі не менш як 4 суддів (ч. 1 § 20 Регла- менту), а в разі їх відмови у відкритті провадження — на засіданні КСУ за обов’язкової участі не менш як 11 суддів (ч. 5 ст. 50 Закону). Справи, в яких відкрито конституційне провадження, розглядаються на пленарному засіданні КСУ за участю не менше 12 суддів (ч. 3 ст. 51 Закону). Рішення приймаються в Колегії суддів і на засіданні КСУ більшістю голосів від кількості присутніх (ч. 2 § 21 Регламенту і ч. 6 ст. 50 Закону), а на пленар- ному засіданні Суду — не менш ніж 10-ма суддями (ч. 4 ст. 51 Закону). Причому, як зазначається в ч. 2 § 28 Регламенту, рішення приймаються, висновки даються тільки тими суддями, які брали участь у розгляді мате- ріалів справи, справи на засіданні, пленарному засіданні КСУ.

Принцип колегіальності сприяє подоланню полярних точок зору під час розгляду справи та покликаний унеможливити ухвалення помилко- вого рішення. Колегіально на засіданні колегії суддів затверджується кандидатура судді-доповідача (ч. 2 § 12 Регламенту), на засіданні КСУ приймається рішення про заміну судді-доповідача (ч. 2 § 14 Регламенту), призначаються експертизи у справі (ч. 1 § 15 Регламенту) та ін.

Рівноправність суддів закріплено у ст. 4 Закону та § 29 Регламен- ту. Згідно з цим принципом:

1) усі судді КСУ є рівноправними під час розгляду справ на засі- данні колегії суддів, на засіданні, пленарному засіданні КСУ (ч. 1). При цьому не має значення, чи є який-небудь суддя Головою Суду, його заступником, секретарем колегії або суддею-доповідачем у справі, чи має він владні повноваження у самому Суді, яким органом державної влади його було призначено. Законом встановлено однакові права для кожного судді КСУ (ст. 19), а Голова КСУ та його заступники мають виключно адміністративні повноваження (статті 21, 22);

2) головуючий на засіданні колегії суддів, на засіданні, пленарному засіданні КСУ не має права обмежувати суддів у можливості ставити запитання учасникам конституційного провадження, знімати постав- лені суддями запитання, коментувати висловлення та запитання суддів, учасників засідання (ч. 2);

3) судді КСУ під час засідань повинні утримуватися від коментарів та реплік, від втручання в дії головуючого (ч. 3).

Певним проявом принципу рівноправності можна вважати положення ч. 3 § 12 Регламенту про те, що розподіл конституційних подань (звернень) між суддями проводиться рівномірно, з урахуванням їх спеціалізації.

Принцип доступності судової влади - передбачає нормативне закріплення та реальне забезпечення можливості безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав, відсутність невиправданих правових і фактичних ускладнень при цьому. Принцип доступності випливає із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, хоча текстуально там не закріплений, але розтлумачений практикою Європейського Суду з прав людини.