Тема 4. Право державної і комунальної власності: загальні положення (за законодавством України)

Питання до теми:

1. Державна власність.

1.1. Суб’єкт права державної власності. Управління об’єктами права державної власності.

1.2. Підстави набуття права державної власності. Націоналізація, реквізиція та конфіскація як підстави набуття права державної власності.

1.3. Об’єкти права державної власності.

1.4. Припинення права державної власності. Правові засади приватизації державного майна.

1.5. Порядок передачі об’єктів права державної власності у комунальну власність.

2. Комунальна власність.

2.1. Проблеми правосуб’єктності територіальних громад як суб’єктів права комунальної власності .

2.2. Підстави набуття і припинення права комунальної власності.

2.3. Об’єкти права комунальної власності. Правовий режим майна комунальних підприємств та установ.

2.4. Здійснення права комунальної власності.

2.5. Порядок передачі об’єктів права комунальної власності у

державну власність.

Задача 1 Ш. після відбування кримінального покарання за погодженням із сільським головою поселився в пустуючий будинок, власники якого давно померли, в одному із сіл. Будинок на баланс сільради не був зарахований і потребував значного ремонту. Ш. відремонтував його, власноручно поміняв вікна та двері, провів інші необхідні роботи. Через деякий час (4,5 роки) він звернувся до голови сільради з проханням узаконити його права. Ш. хотів передати будинок племіннику за умови, що той буде доглядати його (Ш.)

Сільський голова відмовився видати будь-які правопідтверджуючі документи Ш.

Чи законні вимоги Ш. про визнання за ним права власності на будинок? Яке на Вашу думку можливе вирішення ситуації?

Задача 2

Рішенням Ради народних депутатів будинок побуту "Мрія" було включене в перелік об'єктів комунального майна, що підлягали приватизації в 2007 році без зазначення способу приватизації.

Трудовий колектив створив товариство покупців, яке подало заяву на приватизацію шляхом викупу. Не повідомивши товариство покупців, Рада прийняла нове рішення про приватизацію шляхом продажу на аукціоні. Товариство покупців звернулося до господарського суду.

Вирішіть спір. Обгрунтуйте рішення положеннями чинного законодавства.

Задача 3

Науково-дослідний інститут за рахунок коштів, одержаних за виконаними договорами, придбав 2 квартири, які передав у власність працівникам. Міністерство охорони здоров'я, в чиєму підпорядкуванні знаходився інститут, дізнавшись про це поставило вимогу про визнання договорів із працівниками недійсними.

Чи має право бюджетна установа розпоряджатися нерухомим майном? Як вирішити спір? Рішення обгрунтуйте положеннями чинного законодавства.

Задача 4

Голова адміністрації Калуського району розпорядженням, виданим у 1995 році, довірив підприємству „Калуштогр – житловий фонд” від імені адміністрації району укладати з громадянами, які стоять в районі на обліку тих, що потребують покращення житлових умов, договори оренди приміщень, визнаних міжвідомчою комісією непридатними для постійного проживання. Мер м. Івано-Франківськ у тому ж році це розпорядження відмінив, як таке, що суперечить чинному законодавству. Адміністрація м. Калуш звернулась до суду із скаргою, в якому просила визнати розпорядження мера незаконним.

Суд у задоволенні скарги відмовив з наступних підстав. По-перше, непридатні для проживання житлові приміщення не можуть надаватись громадянам як житло, в тому числі і за договором оренди. По-друге, адміністративно-територіальне утворення, яке входить у склад Івано-Франківської області, можуть отримати об’єкти у комунальну власність тільки після передачі цих об’єктів у комунальну власність Івано-Франківської області. Оскільки вказані приміщення у комунальну власність Івано-Франківська не передані, вони не могли перейти і в комунальну власність адміністративно-територіального утворення у складі Івано-Франківської області і залишаються у державній власності. Із вказаних обставин випливає, що адміністрація Калуського району не має права розпоряджатись вказаними приміщеннями, навіть якщо вони і були б придатними для проживання.

Проаналізуйте підстави відмови у задоволенні скарги і вирішіть справу.

Задача 5

У одному із жилих будинків Львова звільнилась квартира. Між комітетом із житлової політики адміністрації Львова і адміністрацією Центрального району виник спір : кому належить право заселити цю квартиру і видати на неї ордер? На думку комітету із житлової політики, жилий будинок є власністю міста, а тому саме йому належить право розпорядження даною квартирою.

Адміністрація Центрального району вважала, що будинок належить до комунальної власності. При цьому вона посилалась на те, що заселення будинку відбувається згідно ордерів, які видаються у районі, і будинок перебуває на балансі однієї із житлово-експлуатаційних організацій.

Вирішіть справу. Згідно яких підстав відбувається розподіл державної та комунальної власності?

Задача.6

Підприємство ВПК, яке не підлягає приватизації, за виконання замовлення однієї із іноземних фірм отримало прибуток у вільноконвертованій валюті. Прибуток зарахований на валютний рахунок підприємства. Між адміністрацією підприємства та трудовим колективом виникла суперечка: як розподілити прибуток? Адміністрація наполягає на тому, щоби більша частина прибутку була вирахувана на придбання іноземного обладнання, оскільки обладнання, яке є на підприємстві, морально застаріле. Трудовий колектив вважає, що отриманий прибуток повинен бути розподілений між працівниками підприємства, причому у валюті, внаслідок падіння курсу гривні по відношенню до євро

Як і в якому порядку може бути вирішений спір?

Задача.7

За ремонтно-будівельним трастом на праві господарського відання було закріплена будівля гуртожитку. У грудні 1991 року трест виступив у якості одного із засновників ЗАТ „Поліедр” і вніс у вигляді вкладу в установчий капітал акціонерного товариства будівлю гуртожитку. Передача будівлі була проведена безоплатно із балансу на баланс. Доля трасту в установчому капіталі ЗАТ „Поліедр” визначена, виходячи із вартості переданої будівлі. Відповідно доля трасту в установчому капіталі акціонерного товариства за ним закріплена 1392 звичайними акціями.

Згідно плану приватизації, затвердженого комітетом з управління комунальним майном, траст реорганізований у відкрите акціонерне товариство „Рембуд” у ході реорганізації виникло запитання, чи залишилась будівля гуртожитку у державній власності чи перейшла у власність ЗАТ „Поліедр”.

Якою повинна бути відповідь на дане запитання?

Задача.8

Державне підприємство було реорганізоване у орендне і з ним було укладено договір оренди із правом наступного викупу. Частина майна була викуплена у момент реорганізації підприємства у орендоване. Інше майно орендатор викуповував по мірі надходження на його рахунок прибутку. Ще до спливу строку оренди Міністерство державного майна України почало вимагати розірвання договору оренди, посилаючись на те, що підприємство належить до державної власності і підлягає перетворенню у казенне підприємство.

Адміністрація і трудовий колектив проти розірвання договору оренди заперечували. При цьому вони вказували на те, що термін дії договору оренди не пройшов, більша частина майна вже викуплена в строк, який обумовлений договором. Крім того, членам трудового колективу у майні підприємства належать вклади, на які нараховуються дивіденди.

Оскільки міністерство та орендне підприємство до згоди не прийшли, спір був переданий до арбітражного суду.

Яким чином він повинен бути вирішений?

Задача.9

Державне підприємство здало універмагу в оренду складські приміщення, які рахуються на його балансі. Підприємство та універмаг підлягають перетворенню у акціонерні товариства, при чому кожне із них наполягає на тому, щоб вартість складським приміщень була врахована в його установчому капіталі.

Хто правий у даній суперечці?

Задача.10

Акціонерне товариство „Спорт-гранд” орендувало приміщення у ремонтно-експлуатаційного об’єднання. У 1990 році об’єднання було перетворене у орендне підприємство. У майно, передане об’єднанню в оренду, числиться і приміщення, яке на той момент орендувало акціонерне товариство „Спорт-гранд”. У подальшому на викуп приміщення почали претендувати як акціонерне товариство, так і орендне підприємство. Комітет з управління комунальної власності уклав договір про оренду приміщення із акціонерним товариством.

Кому належить право на викуп приміщення – акціонерному товариству чи орендному підприємству?

Задача.11

Державне підприємство уклало договір з комерційною фірмою на реалізацію надлишкового обладнання. Ще до того як сторони приступили до виконання договірних обов’язків, державне підприємство було реорганізоване у казенне. Міністерство державного майна України заборонило підприємству виконувати договір і вимагало його розірвання. Комерційна фірма вимагає виконання договору під погрозою застосування штрафних санкцій, посилаючись на те, що рішення про перетворення підприємства у казенне не може торкатись обов’язків, які виникли до того, як статус підприємства був змінений.

Спір поступив на розгляд до господарського суду.

Як вирішити справу?

Задача.12

Бюджетна установа займалась комерційною діяльністю. За рахунок отриманих доходів закуплено імпортне обладнання, яким оснащена одна із лабораторій. Внаслідок того що асигнування згідно кошторису були вичерпані, а прибутки від комерційної діяльності перестали поступати, на рахунку установи в банку не залишилось засобів для розрахунку з кредиторами. При виконанні рішення господарського суду про стягнення з установи суми заборгованості один із кредиторів вимагав, щоб стягнення було спрямоване також і на імпортне обладнання, оскільки воно придбане не за рахунок кошторисних асигнувань. Боржник проти цього заперечував, вважаючи, що від стягнення зі сторони кредиторів заброньоване все майно бюджетної установи незалежно від джерела його надходження.

Хто правий у даній суперечці?

Задача.13

Державне виробниче об’єднання „ЗАЗ” перетворене у акціонерне товариство. При цьому значна частина голосуючих акцій розподілене серед працівників об’єднання. Оскільки приватизація не дала очікуваних результатів, і акціонерне товариство опинилось на грані зупинення своєї діяльності, виникло питання про переведення його у державну власність, тобто про переведення його у попередню організаційно-правову форму.

Хто і в якому порядку може таке рішення прийняти? Який в такому випадку порядок розрахунку із акціонерами, які придбали акції?

Задача.14

Установа, яка знаходиться на державному бюджеті, за рахунок доходів, отриманих від комерційної діяльності, придбав комп’ютери. Згодом виявилось, що комп’ютери, згідно свого класу, установі не підходять, і він вирішив їх продати, помістивши про це оголошення в газету. Дізнавшись про оголошення, Комітет з управління комунальною власністю заборонив вчиняти правочин, мотивуючи заборону тим, що комп’ютери підлягають безоплатній передачі іншій державній установі, який потребує їх. Комітет попередив установу, що якщо він продасть комп’ютери, то асигнування із бюджету будуть йому зменшені.

Заклад звернувся у господарський суд з позовом про зобов’язання комітету не чинити перешкод у продажі комп’ютерів тому, хто запропонує найбільш вигідні умови правочину.

Вирішіть справу.

Задача.15

Установа, що перебуває на державному бюджеті, за рахунок комерційної діяльності придбала декілька квартир, передавши їх у власність своїм працівникам. Дізнавшись про це, Комітет з управління комунальною власністю вимагав визнання договорів про передачу квартир у власність працівників недійсними, оскільки закладу не надано право самостійно розпоряджатись нерухомим майном, незалежно від того з яких підстав воно було набуте. Оскільки заклад та комітет до спільної згоди не прийшли, спір переданий до господарського суду.

Як вирішити спір, що виник?

Задача 16

Один із вузів Одеси отримав згідно заповіту бібліотеку спеціальної літератури, що відноситься до спеціальності його діяльності. Оскільки не було засобів на ремонт приміщення, в якому розміщені книжкові фонди, а враховуючи також і те, що книги, отримані в спадок, у вузу вже є у наявності, вчена рада вузу прийняла рішення продати бібліотеку за валюту одному із американських університетів.

Проти продажу бібліотеки виступав Комітет із науки та вищої школи адміністрації Одеси. Комітет посилався на те, що вуз фінансується із державного бюджету, а тому не має права продавати бібліотеку без згоди уповноваженого державного органу. Комітет має намір передати бібліотеку іншому вузу, книжкові фонди якого потребують поповнення.

Хто і яким чином може вирішити спір, що виник?

Задача.17

Державне підприємство у зв'язку із переходом на випуск іншої продукції розпочав реалізацію непотрібних йому матеріальних цінностей. Уповноважений Комітету з управління комунальною власністю вручив директору підприємства припис утриматись від реалізації цінностей за тих підстав, що свого часу вони були придбані за рахунок централізованих капітальних вкладів. До того ж у даний час йде підготовка документів про перетворення підприємства у казенне. В ході перетворення за згоди Комітету і вирішиться питання про долю цінностей: кому і в якому порядку вони будуть передані або ж залишаться у підприємства.

Як вирішити спір, що виник?

Теми для написання рефератів:

1. Підстави набуття та об’єкти права державної власності.

2. Управління частками (паями) держави у майні господарських товариств.

3. Правовий режим майна державних підприємств.

4. Захист інтересів держави в процесі приватизації державного майна (на матеріалах судової практики).

5. Територіальна громада як суб’єкт права комунальної власності: проблеми теорії та практики.

6. Особливості правового статусу державних (казенних) підприємств? Якими нормативними актами він визначений?

7. Способи приватизації державного майна передбачені чинним законодавством?

8. За якими критеріями та в якому порядку здійснюється розмежування державного та комунального майна?

9. Які органи вправі приймати рішення про передачу об’єктів з державної у комунальну власність і навпаки.

10. Суб’єкт права комунальної власності

11. Які органи уповноважені здійснювати управління комунальним майном?

12. Особливості правового статусу комунальних підприємств і якими нормативними актами він визначений?

13. Об’єкти права комунальної власності?

Завдання для самостійної роботи

Завдання 1. Розтлумачити зміст понять «націоналізація», «реквізиція», «конфіскація», «приватизація», «реприватизація».

Завдання 2. Скласти схеми

Підстави набуття права комунальної власності?

Підстави набуття права державної власності?

Завдання 3. На підставі аналізу чинного законодавства наведіть перелік суб’єктів та об’єктів права державної власності. (Закон України «Про управління об'єктами державної власності» // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 46. – Ст.456)

Завдання 4. Про місцеве самоврядування в Україні

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 24, ст.170 )

Проект Закону про комунальну власність в Україні Номер, дата реєстрації: 2617 від 06.06.2008

Тестові завдання

1. Об'єктами права державної власності є:

а) пам'ятки архітектури, історичні надбання, культурні цінності;

б) майно;

в) грошові кошти;

г) майно, в тому числі грошові кошти.

2. Хто здійснює управління об'єктами права державної власності:

а) Фонд державного майна України;

б) Верховна рада України;

в) Кабінет Міністрів України;

г) органи виконавчої влади.

3. Що таке націоналізація?

а) це примусове безоплатне вилучення державою майна в особи як санкція за правопорушення;

б) це примусове вилучення державою майна власника у державних або громадських інтересах з виплатою йому вартості майна;

в) це добровільна передача власником майна на користь держави;

г) це примусове безоплатне вилучення засобів виробництва, що перебувають у приватній власності, з наступною передачею їх у державну або іншу власність.

4. За яких підстав можлива реквізиція:

а) у разі стихійного лиха та в умовах воєнного або надзвичайногостану;

б) у разі аварій, епідемій, епізоотій та за інших надзвичайних обставин;

в) у разі стихійного лиха та в умовах воєнного або надзвичайного стану, аварій, епідемій, епізоотій та за інших надзвичайних обставин;

г) в умовах воєнного або надзвичайного стану.

5. При конфіскації конфісковане майно переходить у власність держави:

а) з відшкодуванням його вартості;

б) на безоплатній основі;

в) з частковим відшкодуванням його вартості;

г) з наступним поверненням його власнику.

6. Що таке реквізиція?

а) це примусове безоплатне вилучення державою майна в особи як санкція за правопорушення;

б) це примусове безоплатне вилучення засобів виробництва, що перебувають у приватній власності, з наступною передачею їх у державну або іншу власність;

в) це добровільна передача власником майна на користь держави;

г) це примусове вилучення державою майна власника у державних або громадських інтересах з виплатою йому вартості майна.

7 Об'єктами права комунальної власності є:

а) заводи, будинки, споруди, що знаходяться в межах територіальної громади;

б) майно;

в) грошові кошти;

г) майно, в тому числі грошові кошти.

8 Управління об'єктами права комунальної власності здійснюють:

а) Фонд державного майна України;

б) Верховна рада України;

в) Кабінет Міністрів України;

г) територіальні громади та утворені нею органи місцевого самоврядування.

9 Якими повноваженнями наділена територіальна громада,щодо об'єктів права комунальної власності:

а) користуватися та розпоряджатися майном;

б) розпоряджатися та володіти майном;

в) володіти, користуватися та розпоряджатися майном;

г) володіти та користуватися майном.

10 Який із перелічених принципів управління майном, що є в комунальній власності, є основоположним:

а) правомочності власника здійснює безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування;

б) будь-яке майно може знаходитись у власності територіальної громади;

в) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання ухваленні рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію підприємств комунальної власності відповідної територіальної громади;

г) ніхто крім органів місцевого самоврядування не має права розпоряджатись майном, що знаходиться у комунальній власності.

11 Якими із перелічених нормативно-правових актів регулюються особливості здійснення права комунальної власності:

а) Цивільним кодексом України;

б) Цивільно-процесуальним кодексом України;

в) Господарським кодексом України;

г) Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

12 Що таке комунальне унітарне підприємство:

а) це підприємство, що утворюється компетентним органом місце вого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління;

б) це підприємства, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність;

в) це різновид господарських товариств;

г) це підприємства, які перебувають на державному бюджеті і можуть у випадках, передбачених законодавством здійснювати господарську діяльність.

13 За комунальним унітарним підприємством майно закріплюється засновником на праві:

а) власності;

б) господарського відання;

в) оперативного управління;

г) власності або господарського відання чи оперативного управління за розсудом органу, уповноваженого управляти комунальниммайном.

14 Власником майна комунального унітарного підприємства є:

а) комунальне унітарне підприємство;

б) відповідна територіальна громада, яка створила це підприємство;

в) орган, уповноважений управляти комунальним майном;

г) територіальна громада (як опосередкований власник) та унітарне комунальне підприємство (як безпосередній власник).

15 Чи відповідає територіальна громада за зобов'язаннями унітарного комунального підприємства:

а) не відповідає;

б) відповідає як субсидіарний боржник у випадках, встановлених законом;

в) відповідає у разі недостатності власного майна цього комунального підприємства для погашення боргів перед своїми кредиторами.

ЗАНИМАТЕЛЬНАЯ ЦИВИЛИСТИКА

Дело об угощении, поданном гостям

Еда и питье подаются не только в столовых, кафе и ресторанах; обычаи всех без исключения народов предполагают также угощение гостей. Каков правовой режим таких угощений? Поступают ли поданные на стол кушанья и напитки в собственность гостей? с какого момента? Как быть с кушаньями, поданными не в куверты, а на общий стол (спиртное, хлеб, сладкое ит. п.) — в чьей собственности находятся они? Вправе ли гости не употребить поданное им на месте, а забрать с собой? Скажем, имеет ли право мать оставленных дома малолетних детей взять для них из поставленной на стол вазочки несколько конфет? А приглашенный в гости господин — имеет ли он право не только курить поставленные в общее употребление сигары, но и взять некоторый их запас с собой?

Ситуация осложнена присутствием в ней значительной доли бытового, житейского элемента. Если отношения посетителей с кафе и ресторанами носят чисто договорной (гражданско-правовой) характер, то в отношениях хозяина с гостями вряд ли кто-нибудь решиться искать какой бы то ни было юридический элемент. Не может, однако, подлежать сомнению, что такой элемент в них все-таки имеется; без его признания следует считать хозяина правомочным во всякое время (в пределах давности) вчинить своим гостям иски о возмещении убытков от выпитого и съеденного ими. Очевидно, что такие иски, кроме того, что безнравственны, ещё и неосновательны — иначе гость мало бы чем отличался от вора; отличие же это несомненно существует, а это значит, что какое-то основание для перехода права собственности на напитки, кушанья и иные потребляемые вещи, поданные гостям, к этим последним от принимающего их хозяина, все-таки имеется. Что же это за основание? Очевидно, что между гостями и хозяином заключается какой-то договор, во исполнение которого хозяин передает принадлежащие ему напитки и кушанья в собственность гостей (о его юридической природе мы поговорим несколько позже). Коль скоро законом не сделано исключение, моментом перехода права собственности по договору должна быть волевая передача вещи в собственность приобретателя.

Здесь нужно различать два вида случаев.

1. Передача блюд и напитков конкретному гостю — должна считаться состоявшейся с момента поступления предмета передачи в фактическое владение приобретателя. Так, порция жареного картофеля с бифштексом, принадлежит гостю немедленно после того, как была поставлена перед ним, либо положена на тарелку, предоставленную данному гостю в пользование; морс в том или ином количестве — начиная с того момента, как он влит в стакан, используемый гостем. После этого вопрос о том, как поступить с поданным угощеньем — вовсе ли не притронуться к нему, съесть ли его целиком или в какой-то части, попросить ли у хозяина упаковку, дабы забрать кушанье домой — гость, будучи собственником поданного ему блюда, должен был бы иметь возможность решать самостоятельно, независимо от благорасположения хозяина. Однако, осуществлению правомочий собственника в данном случае ставятся не только традиционные законодательные пределы, но и границы, описанные в волеизъявлении хозяина, передавшего яства: «Угощайтесь, гости дорогие! Кушайте— не обляпайтесь!»(а вовсе не «Уносите, гости дорогие! Забирайте — не извозитесь!»). Наконец, ещё одним фактором, удерживающим гостей от того, чтобы унести поданные им кушанья с собой, служат представления о манерах и приличиях, которые надлежит соблюдать, будучи в гостях.

Существуют и правила хорошего тона, которые следует соблюдать принимающему гостей; так, вряд ли найдется хозяин, который, накрыв на стол, пригласит за него гостей следующим образом: «Садитесь, гости дорогие! Посмотрите на все это великолепие и валите отсюда!». А ведь в принципе — имеет право, ведь пока никто ничего из гостей себе не взял, все является собственностью хозяина

И если как правило, поданного угощенья никто с собой не уносит, разве что в каких-то исключительных случаях («Доктор торопится, заверните ему с собой — перекусит в дороге!») то дело здесь, в первую очередь, не в юридических препятствиях, а именно в тех бытовых особенностях, которые, конечно же, превалируют в данной ситуации.

Возможно, конечно, и иное мнение, а именно — признающее гостей собственниками не всех, а только употребленных ими кушаний. В нашем примере: поданный бифштекс стано­вится собственностью гостя лишь по мере его съедания (по кусочку), морс — по мере выпивания (по глотку). Но в таком случае за хозяином следовало бы признать право по своему произволению отбирать уже поданные кушанья, причем, даже тогда, когда они уже пребывают в измененном состо­янии (недоеденный бифштекс, недопитый морс). Это также мало соответствовало бы юриспруденции, как и нравственности, ибо означало бы произвольное (не основанное ни на законе, ни на договоре) односторонне изменение правила о моменте перехода права собственности по договору.

2. Второй случай — подача предметов на стол для всеобщего употребления (конфет, фруктов, сигар и т. п.). Поскольку конкретное лицо, получающее фактическое владение над конкретным единичным предметом (данной конфетой, данным яблоком, данной сигарой) этим ещё не определяется, говорить о переходе права собственности нельзя до тех пор, пока такой индивидуализации не произойдет. А наступит это условие не раньше, чем кто-то из гостей своим односторонним актом завладения не обратит в свою собственность конкретную вещь.

Правильно ли отсюда заключить, что вещи, выставляемые в общее пользование гостей, становятся бесхозяйными, а актом завладения (оккупации) обращаются в собственность? Видимо, все-таки, нет, ибо иначе придется признать, что с момента их постановки на стол эти вещи вовсе не имеют собственника, а также — то, что они могут быть оккупированы всяким и каждым (а не только гостями). Ни то, ни другое, очевидно, не соответствовало бы ни ситуации, ни намерению хозяина. Скорее перед нами растянутый во времени акт передачи вещей, чем-то напоминающий публичную оферту. Хозяин делает всякому и каждому присутствующему предложение принять поставленные на общий стол яства и напитки в собственность; это предложение может быть названо публичным предложением вещей к передаче.

Завладение же конкретными из этих вещей со стороны конкретных лиц представляет собой акты, завершающие процесс передачи этих вещей (актами принятия) в фактическое владение и, следовательно, основанием к поступлению конкретных предметов в собственность лиц, завладевших ими.

Разумеется, нужно учитывать, что публичное предложение вещей к передаче делается и в данном случае с определённой целью: хозяин рассчитывает на то, что поставленное на стол будет употреблено гостями здесь же, немедленно. Это является той гранью, за которой заканчивается возможность завладения: завладеть конфетой для того, чтобы съесть её за столом вполне возможно, но для того, чтобы унести её домой — нужно спросить разрешение хозяина. Иначе придется допустить случаи застолья, длящиеся ровно столько, сколько гостям требуется для того, чтобы разложить расставленное на столе по пакетам и попрощаться с гостеприимным хозяином, хотя, вероятнее всего, и в этом случае достаточным препятствием послужат правила хорошего тона.

Итак, как то, что подано конкретному гостю, так и то, что поставлено на стол для всеобщего употребления, становится собственностью конкретных гостей с момента принятия ими поданного полностью, или в части некоторых предметов, в свое фактическое владение (завершения актов передачи вещей). Во исполнение какого договора совершаются (заключение какого договора удостоверяют) эти акты? Больше всего похоже на дарение, но с определёнными ограничительными условиями, главное из которых — немедленное употребление дара, его уничтожение, причем, непременно, способом, соответствующим его целевому назначению — съедением или выпивкой.

Выбросив поданное блюдо за окно, гость его тоже уничтожит, что, однако, вряд ли встретит понимание и одобрение со стороны хозяина.

Известно, что конструкция дарения, ограниченного условиями использования дара одаряемым, лежит в основе института пожертвования — не оно ли здесь имеет место? Нет, это и не пожертвование, ибо в последнем случае среди ограничивающих его условий должно наличествовать и такое, которое предопределяет использование дара в общеполезных целях, — в нашем случае этого тоже не наблюдается.

Получается, что перед нами, скорее всего — договор особого рода, который можно было бы обозначить как договор условного дарения, или договор дарения с ограничением использования дара одаряемым. Возможность его заключения следовало бы прямо предусмотреть в законодательстве, чтобы выговариваемые дарителем ограничения в использовании дара не рассматривались как условия об установлении встречного обязательства одаряемого (в соответствии с абз. 2 п. 1 ст. 572 ГК это обстоятельство вообще может вызвать сомнение в правильности квалификации такого договора как разновидности дарения).