Передмова

Психодіагностика як галузь психологічної науки, що розробляє теорію, принципи, інструменти оцінювання і вимі­рювання індивідуально-психологічних особливостей особистості, має давню історію. Свій початок вона бере з тестових випро­бувань, метою яких було визначення об'єктивних індивідуальних відмінностей (різних здібностей, знань, умінь і навичок) людини. Перші такі тести було створено більше чотирьох тисяч років тому. 

Один із перших системних описів тестів – перелік випро­бувань військових здібностей – був запропонований давньо­грецьким вченим Платоном (прибл. 427–348 до н. е.). Люди, на думку Платона, народжуються не подібними одне на одного, їх природа і здібності різні, тому в будь-якій справі можна досягнути значних результатів без надмірних зусиль, якщо виконувати роботу відповідно до своїх природних задатків.

Виокремлення психодіагностики як галузі психологічної науки відбулось у другій половині ХІХ століття, проте справжній прорив у розвитку її теорії і практики відбувся у роки Першої світової війни саме у галузі військової психології.

Сучасна психологія розглядає тест як основний інструмент психодіагностичного обстеження, призначений для встановлення психологічного діагнозу шляхом вимірювання кількісних і якісних психологічних відмінностей.

Будучи сукупністю стандартизованих, стимулюючих певну форму активності завдань і запитань, вони дають змогу за короткий період часу і порівняно незначних матеріальних затратах отримати максимально об'єктивну і повну інформацію про досліджуваного, встановити індивідуально-психологічні відмінності особистості.

Вимоги, що висуваються до військовослужбовця у порівнянні з більшістю професій, мають низку специфічних особливостей як до вибору наявних тестових методик, так і до використання усього спектра напрацювань як вітчизняної, так і світової психо­логічної думки.

Психологічна діагностика в Збройних Силах України ставить за мету встановлення ступеня відповідності особистісних харак­теристик військовослужбовців вимогам та умовам виконання службових обов’язків, контроль за їх психоемоційним та психо­фізіологічним станом, визначення необхідності щодо надання відповідної психологічної допомоги.

Теоретичні основи вивчення психологічних особливостей військовослужбовців і шляхи впровадження отриманих резуль­татів у діяльність командирів та їх заступників з морально-психологічного забезпечення є об’єктом наукових інтересів військових психологів (Осьодло В.І., Хміляр О.Ф., Бойко О.В., Романишин А.М. та ін.).

Поряд з тим кардинальні зміни у підходах до роботи з особовим складом, пошук дієвих та ефективних форм роботи командирів з підлеглими в умовах залучення переважної більшості військово­службовців Збройних Сил України до протидії агресії з боку Російської Федерації, змушують змінити погляди на напрацьовані роками форми та методи діагностики особистості військово­службовців. Іншим не менш важливим фактором є неоднорідність структури більшості військових колективів, де поряд з офіцерами та сержантсько-старшинським складом, що обрали захист Батьківщини своєю професією, є військовослужбовці, призвані за мобілізацією, а також солдати строкової служби.

Завдання психологічного вивчення в Збройних Силах України є також значними: перевірка психологічної готовності та при­датності військовослужбовців до військової служби, охорона їх психологічного здоров’я, зведення до мінімуму впливу стрес-факторів службово-бойової діяльності, створення підґрунтя для проведення своєчасної психокорекційної роботи, підтримка психо­емоційного стану військовослужбовців на якісно необхідному рівні, його відновлення, а за необхідності й підвищення, відбір військовослужбовців на керівні посади, перевірка психологічної готовності військовослужбовців до виконання службово-бойових завдань в екстремальних (бойових) умовах.

Аналіз напрацьованих у Збройних Силах України методик психологічного вивчення дозволяє констатувати, що головним напрямом зосередження зусиль у вивченні індивідуальних психо­логічних особливостей було проведення професійно-психологічного відбору. Разом з тим питання методичного забезпечення психо­логічного супроводу службово-бойової діяльності, оволодіння командирами та їх заступниками з морально-психологічного забезпечення інструментарієм для ґрунтовного вивчення під­леглих, внесення необхідних коректив у процес їх виховання, своє­часного виявлення змін у психічному стані військовослужбовців внаслідок як особистих причин, так і професійно обумовлених, є надважливим напрямом діяльності та потребує уваги. Саме для часткового вирішення зазначеного був розроблений цей посібник.