2.2 Безпека і санітарія під час здійснення камеральних робіт

1. Фотолабораторні роботи. Заходи безпеки праці щодо виконання робіт у фотолабораторії. Правила зберігання, застосування і відпуску хімічних препаратів. Засоби індивідуального захисту. Вимоги до приміщень лабораторії і складських приміщень.

2. Охорона праці при роботі з комп’ютером. Захист від ультрафіолетових випромінювань. Втома зору. Вимоги до режимів праці і відпочинку при роботі з персональним комп’ютером.

3. Вимоги безпеки при роботі на копіювально-розмножувальних апаратах.

Наступним етапом землевпорядного виробництва після закін­чення польових інженерно-розвідувальних робіт є опрацювання і аналіз одержаного первинного матеріалу в камеральних умо­вах, тобто систематизація даних для подальшої роботи. Окреми­ми різновидами цих робіт є фотограмметрія, стереометрія, скла­дання проектів землекористувань різних форм землекористувачів, проектів відведення земель, оцінка ринкової вартості землі для купівлі-продажу. Багато із зазначених різновидів робіт потребу­ють застосування сучасних засобів оргтехніки: персональних комп'ютерів, принтерів, сканерів, ксероксів.

Усі види і процеси камеральних робіт слід виконувати в су­ворій відповідності із затвердженими технічними проектами, що виключають можливий вплив на працюючих шкідливих вироб­ничих чинників, речовин і матеріалів.

Санітарно-гігієнічний стан у цехах камерального виробницт­ва і на робочих місцях має відповідати вимогам будівельних і санітарних норм і правил проектування промислових підпри­ємств, затверджених нормативними документами Міністерства охорони здоров'я України, а також чинних стандартів ССБП з урахуванням установлення в приміщеннях камерального вироб­ництва устаткування високої точності.

Засоби захисту, що використовуються при проведенні камера­льних робіт, повинні забезпечувати захист працюючих від впли­ву шкідливих виробничих чинників, які супроводжують зазначе­ну технологію і відповідають вимогам ГОСТ 12.4.011-87 «ССБП Засоби захисту працюючих. Загальні вимоги і класифікація».

При виробництві камеральних робіт забороняється застосу­вання несправних приладів, інструментів і технологічного уста­ткування, а також виконання робіт при відключених контроль- но-вимірювальних приладах.

Робота технологічного устаткування і його навантаження мають відповідати вимогам паспортних даних і технологічного регламенту.

Розміщення приладів і технологічного устаткування у виро­бничих приміщеннях має створювати найбільш сприятливі, зру­чні (ергономічні) та безпечні умови праці на робочих місцях.

Виробниче і технологічне устаткування робочих місць має відповідати ергономічним вимогам чинних стандартів ССБП.

Рівні освітленості робочих місць у цехах камерального виро­бництва повинні відповідати вимогам СНІП ІІ-4-79 «Природне і штучне освітлення. Норми проектування».

Джерела світла, світильники, інші світлотехнічні вироби ма­ють відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.13—88 ССБГІ. «Лампи електричні. Вимоги безпеки».

При виконанні фотомеханічних, фотограмметричних та інших робіт із застосуванням яскравих джерел світла (дугових ліхта­рів, ртутно-кварцових ламп, ламп розжарювання великої потуж­ності) забороняється самостійно замінювати джерела світла, а також знаходитися на робочих місцях без захисних окулярів.

При виробництві робіт із пластиком і фотоматеріалами різ­ного типу, з хімічними речовинами та іншими горючими і лег­козаймистими матеріалами необхідно суворо дотримуватися правил пожежної безпеки.

Приміщення цехів камерального виробництва повинні забез­печуватися в достатній кількості засобами пожежогасіння і поже­жної сигналізації згідно з переліками, затвердженими в установле­ному порядку Головним управлінням геодезії та картографії.

До проведення камеральних робіт допускаються особи, що відповідають вимогам безпеки і мають спеціальну технічну під­готовку, пройшли інструктаж і перевірку знань правил безпеки праці, виробничої санітарії та пожежної безпеки.

Усі працюючі в цехах камерального виробництва під час вступу на роботу повинні проходити попередній медичний огляд, а по­тім періодичні медичні огляди відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я. Виконавці картографічних, стереофотограмме­тричних робіт зобов'язані дотримуватись, а адміністрація зобо­в'язана організувати профілактичний режим праці та відпочин­ку з елементами гімнастики для очей для робіт із підвищеним напруженням зору.

Усі працюючі, пов'язані з безпосередньою експлуатацією еле­ктронно-обчислювальних машин, відеодисплейних терміналів (ВДТ), іншої оргтехніки та фотолабораторного устаткування, сте­реофотограмметричних і картографічних приладів, а також ін­ших інструментів і механізмів, що застосовуються в цехах каме­рального виробництва, повинні пройти навчання і здати екзаме­ни з їх безпечної експлуатації.

У цехах камерального виробництва мають бути організовані куточки з техніки безпеки з наочною агітацією та інструкціями з техніки безпеки, правилами виробничої санітарії та пожежної безпеки.

Усі матеріали та хімічні речовини, що використовуються при виконанні фотолабораторних, стереофотограмметричних, карто­графічних і обчислювальних робіт, мають задовольняти вимо­гам державних стандартів і технічних умов.

У зонах виробничих приміщень камеральних цехів, де мож­ливе виникнення небезпеки для робітників, мають бути встано­влені знаки безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 «ССБП. Кольори сигнальні і знаки безпеки».

При роботах у фотолабораторіях або у фотолабораторних цехах забороняється застосовувати у виробничих процесах і зберігати хімічні речовини і матеріали з невивченими параметрами.

При підготовці до фотолабораторних робіт потрібно викону­вати такі вимоги:

• звільнити робоче місце від усіх непотрібних для роботи предметів (посуд, розчини, реактиви і т.д.);

• ознайомитися з властивостями речовин, з якими належить працювати, та їх токсичністю;

• вжити необхідних заходів до захисту від токсичної дії шкідливих речовин;

• перевірити роботу вентиляції;

• забезпечити себе індивідуальними захисними засобами;

• приготувати в потрібних кількостях реактиви, розчини і по­суд та перевірити їх якість;

• перевірити технічний стан устаткування та апаратури, на яких належить виконувати роботу (герметизація устаткування, чистота робочого місця і т.д.).

Усі прилади і устаткування, що підключені до електричної мережі, мають бути заземлені. Електрична підводка до приладів і робочих місць має виконуватися тільки ізольованими дротами або спеціальним кабелем. Щоб уникнути механічних пошко­джень і корозії від кислот і газів, електропроводи і кабелі слід розміщувати у спеціальних металевих трубах.

Цехи і лабораторії, де існує небезпека отримання опіків при роботі з кислотами і речовинами, які викликають подразнення шкіри, мають бути обладнані гідрантами для обмивання шкіри і промивання очей, а працівникам слід видавати спеціальну пас­ту і мазь, які оберігають шкіру від подразнення.

Щоб уникнути сильних пошкоджень шкіри рук і захворю­вання на екзему, хіміки-аналітики повинні дотримуватися та­ких запобіжних заходів:

• не залишати проявник або інші хімічні розчини висихати на шкірі рук. Якщо користуються розчинами з невеликими пе­рервами, то краще тримати руки мокрими, ніж обсушувати їх після неповного обмивання;

• обмивати руки в теплій воді протягом 2-3 хв, поки абсолют­но не зникне відчуття мильної слизькості на руках (інак­ше солі, що містяться в порах, кристалізуються і викли­кають розтріскування шкіри);

• проявляти і фіксувати фотоматеріали необхідно в гумових рукавичках.

Якщо працівник при роботі не може користуватися гумовими рукавичками (наприклад, у разі сильного спітніння рук), то необ­хідно до роботи ретельно змазати вазеліном шкіру рук, після чого витерти руки сухим рушником (щоб на матеріалах не за­лишалося слідів пальців).

При появі висипки на руках роботу з розчинами потрібно припинити, а хворий повинен негайно звернутися до лікаря. Якщо за висновком лікаря причиною захворювання є дія розчинів хімікатів, то після лікування працівник повинен бути переведе­ний на інший вид роботи.

Усі відділення фотолабораторій повинні щоденно забезпечу­ватися чистими рушниками, вазеліном, тальком; під час роботи мокрі рушники слід замінювати сухими. Користування гумови­ми рукавичками і рушниками має бути індивідуальним.

У приміщенні, де встановлені промивальні столи, температура повітря має бути не нижче +15 °С.

Хімічні речовини та їх розчини, а також інші вихідні матеріали і готову продукцію слід зберігати в складах, розміщених в окре­мих приміщеннях.

Норми зберігання легкозаймистих і горючих речовин і мате­ріалів установлюються залежно від виробничої потреби, пого­джуються з місцевими органами пожежного нагляду і обов'язко­во мають бути вивішені в місцях зберігання.

Порядок зберігання пожежо-і вибухонебезпечних хімічних речовин і матеріалів має відповідати Правилам пожежної безпе­ки в Україні, затвердженим наказом міністра України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 № 126 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за № 1410/10009 (НАПБ А. 01.001-2004).

Усі хімічні речовини і матеріали мають зберігатися в тарі, що добре закривається: скляних банках, бідонах, фанерних ба­рабанах і т.д. (залежно від вимог до упаковки тих чи інших хімікалій). Рідкі хімічні речовини і розчини повинні зберігати­ся у скляних бутлях з притертими пробками. Великі кількості проявника і фіксажу слід зберігати в емальованих банках і в банках з нержавіючої сталі, що мають кришки.

Банки та інша тара, у яких зберігаються хімікати або розчини, повинні мати міцно приклеєну етикетку з назвою речовини. Бан­ки з отруйними хімікатами повинні мати додаткові написи: «От­рута», «Смертельно». Етикетки на бутлях з розчинами мають бути вкриті целулоїдним лаком, щоб уникнути розмокання.

При зберіганні, видачі та прийманні хімікатів на складі по­трібно дотримуватися таких правил:

• усі хімікати повинні видаватися в цехи і до польових підрозділів в оригінальній упаковці (фабричній);

• якщо необхідно провести розфасовку (що допускається у виняткових випадках), то дане питання має бути узго­джене з начальником відділу постачання підприємства, і розфасовку слід проводити у присутності фотолаборанта; після розфасовки на тару потрібно наклеїти етикетки;

• розфасовка на складі отруйних хімікатів не допускається, вони видаються тільки в оригінальній упаковці;

• отруйні хімікати слід зберігати в особливій шафі під зам­ком і пломбою; ключі від шафи і пломба мають постійно знаходитися в начальника (завідувач) складу, за винятком випадків, особливо оговорених спеціальними вказівками;

• видачу отруйних хімікатів та їх оформлення повинен про­водити начальник (завідувач) складу; після видачі хімі­катів шафу з отруйними хімікатами потрібно закрити і опломбовувати;

• при прийманні на склад отруйних хімікатів начальник (завідувач) складу повинен ретельно перевірити справність оригінальної упаковки.

У фотолабораторному цеху необхідно дотримуватись такого порядку поводження з хімічними речовинами:

• хімікати і запасні розчини слід зберігати в лабораторії або в її коморі;

• на ділянки робіт цеху хімікати видаються тільки в оригіна­льній упаковці і зберігаються у старшого фотолаборанта - бригадира в особливій шафі під замком і пломбою;

• складання розчину отруйних хімікатів і їх видачу слід про­водити у присутності старшого фотолаборанта цеху;

• кислоти (сірчана, оцтова, азотна, соляна) і спирти (ректифіко­ваний, гідролізний і метиловий) видаються для робіт з дозво­лу старшого фотолаборанта в кількості, необхідній для вико­нання денного завдання.

Засоби захисту, що використовуються при проведенні камера­льних робіт, повинні забезпечувати захист працюючих від впли­ву шкідливих виробничих чинників, які супроводжують зазначе­ну технологію і відповідають вимогам ГОСТ 12.4.011-87 «ССБП Засоби захисту працюючих. Загальні вимоги і класифікація».

Розміщення приладів і технологічного устаткування у виро­бничих приміщеннях має створювати найбільш сприятливі, зру­чні (ергономічні) та безпечні умови праці на робочих місцях.

Виробниче і технологічне устаткування робочих місць має відповідати ергономічним вимогам чинних стандартів ССБП.

Рівні освітленості робочих місць у цехах камерального виро­бництва повинні відповідати вимогам СНІП ІІ-4-79 «Природне і штучне освітлення. Норми проектування».

Джерела світла, світильники, інші світлотехнічні вироби ма­ють відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.13—88 ССБГІ. «Лампи електричні. Вимоги безпеки».

При виконанні фотомеханічних, фотограмметричних та інших робіт із застосуванням яскравих джерел світла (дугових ліхта­рів, ртутно-кварцових ламп, ламп розжарювання великої потуж­ності) забороняється самостійно замінювати джерела світла, а також знаходитися на робочих місцях без захисних окулярів.

При виробництві робіт із пластиком і фотоматеріалами різ­ного типу, з хімічними речовинами та іншими горючими і лег­козаймистими матеріалами необхідно суворо дотримуватися правил пожежної безпеки.

Приміщення цехів камерального виробництва повинні забез­печуватися в достатній кількості засобами пожежогасіння і поже­жної сигналізації згідно з переліками, затвердженими в установле­ному порядку Головним управлінням геодезії та картографії.

2

Сьо­годні персональні комп'ютери (ПК) використовують у найрізно­манітніших сферах діяльності людини, у тому числі в галузі гео­дезії та землевпорядкування при проведенні польових зйомок місцевості за допомогою електронних тахеометрів та при опра­цюванні відзнятого матеріалу в камеральних умовах і тиражу­ванні розроблених проектів за допомогою відеодисплейних терм­іналів (ВДТ) та іншої офісної техніки. ПК є або об'єктом праці, або ж основним засобом праці.

На початку ши­рокого впровадження ПК як інструмента для розв'язання зав­дань програмування, управління великими базами даних, у ви­давничих системах комп'ютери сприймали як зручний і доскона­лий пристрій. Водночас абсолютно не приділяли уваги можливо­му впливу ПК на здоров'я користувача. Лише з 1990 року поча­ли з'являтися окремі публікації про те, що інтенсивна робота з ПК є причиною виникнення багатьох захворювань. Причиною відхилень у здоров'ї користувача переважно є недостатнє дот­римання принципів ергономіки та санітарно-гігієнічних вимог до умов праці. Оскільки сьогодні практично в кожному районному відділі земельних ресурсів, філіалі інституту «Укрземпроект» і в конечній приватній землевпорядній фірмі використовують бага­то сучасних комп'ютерів та іншої офісної техніки, ця проблема є дуже важливою та актуальною.

Інтенсивна робота за ПК є причиною виникнення багатьох захворювань. Причиною відхилень у здоров'ї користувача є не­задовільні ергономічні характеристики монітора, неправильна організація робочого місця, незадовільні санітарно-гігієнічні умови праці, які призводять до виникнення ряду захворювань: порушень зору; кістково-м'язових порушень; захворювань шкіри; порушень, пов'язаних зі стресовими ситуаціями та нервово-емоційним навантаженням (табл. 1).

Таблиця 1- Характеристика скарг користувачів, які професійно працюють з ПК

Особливості праці користувача ПК. Установлено, що стан організму користувачів ПК за суб'єктивними (скарга) та об'єк­тивними показниками (функціональний стан організму) зале­жить від типу роботи та умов її виконання. Усіх користувачів ПК можна умовно поділити на користувачів, які відповідно до своїх професійних обов'язків працюють за ПК постійно, періодично (наприклад, учні, студенти) та час від часу.

Основні порушення здоров'я користувачів ПК. Особливе місце серед профзахворювань належить порушенням зору, що спричи­нюються нераціональним освітленням, світлотехнічною специфікою робочих місць із ПК та недотриманням режиму праці. Світлотехнічна специфіка зумовлена світлотехнічною різнорідністю об'єктів зорової роботи користувача ПК: екрана, документації та клавіатури, які розташовуються в різних зонах спостереження, що вимагає багаторазового переміщення лінії зору від одного об'єкта до іншого.

Відбувається постійна переадаптація від яскравих об'єктів з пози­тивним контрастом на темні з негативним контрастом. За вось­мигодинний робочий день за монітором користувач кидає прибли­зно 30 000 поглядів на екран, око працює з перевантаженням і не може достатньо адаптуватися до цієї ситуації. Такі особливості призводять до напруження м'язового та світлосприймаючого апа­рату очей, що є однією з причин виникнення астенопічних явищ (різь в очах, біль в очах, ломота в надбрівній ділянці, розплив­частість контурів, нечіткість зображення).

Неправильне положення рук при введенні даних за допомогою клавіатури (зап'ястя при наборі підняті вверх) призводить до пере­тискання нервів у вузьких місцях зап'ястя (тунель Карпаля).

Синдром RSI (хронічне розтягнення зв'язок) - це пошко­дження, що виникає в результаті постійного напруження м'язів кистей рук у результаті неправильно обладнаного з погляду ер­гономіки робочого місця користувача ПК. Це хронічне захворю­вання може непомітно розвиватися протягом кількох років. Такі перевантаження призводять до перенапруження всієї м'язової системи людини.

Робота за ПК, як правило, є надзвичайно монотонною: більше ніж 600 однакових дій за 1 годину упродовж 75% робочого часу. Монотонність роботи, неергономічність робочого місця, електро­магнітні випромінювання призводять до захворювань загально-невротичного характеру у вигляді підвищеної загальної втоми, головного болю, відчуття важкості голови, поганого сну.

Вплив електромагнітного випромінювання наднизьких і низьких частот на організм лю­дини вивчений недостатньо, і дослідження в цьому напрямку тривають, але дія електромагнітних полів цих частот на біологічні об'єкти, особливо мозок, уже відома - вона може викликати утво­рення пухлин.

Робота користувача ПК біля наелектризованого екрана монітора, який притягує частинки завислого в повітрі пилу і заряджає їх, призводить до подразнення шкіри в людей з чутли­вою шкірою, висипки та запалення шкіри.

Санітарно-гігієнічні вимоги до параметрів виробничого середовища приміщень з комп'ютерною технікою. Відповід­но до ДСанПіН 3.3.2.007-98 «Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електро­нно-обчислювальних машин» установлені санітарно-гігієнічні ви­моги до параметрів виробничого середовища приміщень з ком­п'ютерною технікою (KT). У виробничих приміщеннях на робо­чих місцях з комп'ютерною технікою мають забезпечуватись оптимальні значення параметрів мікроклімату: температури, від­носної вологості й швидкості руху повітря (ГОСТ 12.1.005-88, СН 4088-86, ДСН 3.3.6.042-99) (табл. 2.8).

Таблиця 2.8. Норми мікроклімату для приміщень з KT

Пора року	Категорія робіт	Температура повіт­ря, °С, не більше	Відносна воло­гість повітря, %	Швидкість руху повітря, м/с
Холодна	легка - 1 а	22-24	40-60	0,1
	легка - 1 б	21-23	40-60	0,1
Тепла	легка - 1 а	23-25	40-60	0,1
	легка - 1 б	22-24	40-60	0,2

Рівні позитивних і негативних іонів у повітрі приміщень з КТ мають відповідати санітарно-гігієнічним нормам ГН 2152-80 (табл. 2.9).

Таблиця 2.9. Рівні іонізації повітря приміщень з КТ

Рівні іонізації повітря	Кількість іонів в 1 см3 повітря
	n+	n-
Мінімально необхідні	400	600
Оптимальні	1500-3000	3000-5000
Максимально допустимі	50 000	50 000

Підтримувати оптимальний рівень легких позитивних і нега­тивних аероіонів у повітрі на робочих місцях рекомендується за допомогою біполярних коронних аероіонізаторів.

У приміщеннях з КТ має бути забезпечений трикратний об­мін повітря за годину. Для забезпечення постійних параметрів мікроклімату (температури, вологості, швидкості руху і чистоти повітря) у приміщеннях можуть бути встановлені побутові кон­диціонери типу БК-1500, БК-2000, БК-2500 та ін.

Приміщення з КТ повинні мати природне та штучне освітлення. При незадовільному освітленні знижується продук­тивність праці користувачів КТ, можлива поява короткозорості, швидка стомлюваність.

Система освітлення повинна відповідати таким вимогам:

• освітленість на робочому місці повинна відповідати харак­теру зорової роботи, який визначається трьома параметра­ми: об'єктом розрізнення - найменшим розміром об'єкта, що розглядається на моніторі персонального комп'ютера (ПК) та робочої станції (РС); фоном, який характеризуєть­ся коефіцієнтом відбиття; контрастом об'єкта і фону;

• необхідно забезпечити достатньо рівномірний розподіл яс­кравості на робочій поверхні монітора, а також у межах навколишнього простору;

• на робочій поверхні мають бути відсутні різкі тіні;

• у полі зору не повинно бути відблисків (підвищеної яскра­вості поверхонь, які світяться та викликають засліплення);

• величина освітленості повинна бути постійною під час роботи;

• потрібно обирати оптимальну спрямованість світлового по­току і необхідний склад світла.