5. Поведінка людини в природних надзвичайних ситуаціях

1. Поведінка людини в природних надзвичайних ситуаціях. Небезпечні природні явища (сильний дощ, град, сильна спека, посуха, циклон, шквал, смерч, селі, повені).

2. Дії при загрозі стихійного лиха та отримані штормового попередження. Дії під час стихійного лиха. Дії після стихійного лиха.

3. Виживання людини в природних умовах. Запобігання ураженню блискавкою. Природа електричних явищ в атмосфері. Захисні заходи від блискавки.

4. Орієнтування на місцевості без компаса і карти. Визначення сторін горизонту за сонцем і годинником, за місцевими ознаками. Особливості орієнтування в різних умовах.

1

Небезпечні природні явища. Небезпечні метеорологічні явища, що мають місце в Україні: сильні зливи (Карпатські та Кримські гори); град (на всій території України); сильна спека (степова зона); суховії, посухи (степова та східна лісостепова зони); ура­гани, шквали, смерчі (більша частина території); пилові бурі (південний схід степової зони); сильні тумани (південний схід степової зони); сильні заметілі (південний схід степової зони); снігові заноси (Карпати); значні ожеледі (степова зона); силь­ний мороз (північ Полісся та схід лісостепової зони); крім того, уздовж узбережжя та в акваторії Чорного і Азовського морів мають місце шторми, ураганні вітри, смерчі, зливи, обмерзання споруд і суден, сильні тумани, заметілі, ожеледі.

В Україні щорічно спостерігається до 150 випадків стихій­них метеорологічних явищ. Частіше за все повторюються силь­ні дощі, снігопади, ожеледі, тумани. Рідше бувають пилові бурі, крижані обмерзання.

Найбільше потерпає від впливу стихійних метеорологічних явищ степова зона, де спостерігаються явища, притаманні як для теплого (сильна спека, пилові бурі, суховії, лісові пожежі), так і холодного (сильні морози, сильна ожеледь) періоду року.

Для Українських Карпат найбільш характерні сильні зливи, що викликають селеві та зливові потоки, град, сильні вітри, ту­мани, заметілі, сильні снігопади.

Узбережжя Чорного та Азовського морів перебуває в зоні впливу атмосферних явищ, характерних для морського клімату.

Дощ - це вода, яка утворюється при конденсації водяної пари, що випадає з хмар і досягає земної поверхні у виді крапель рідини.

Дощ зазвичай йде з тепліших хмар, коли дрібні краплі, що несуть заряди протилежного знаку, притягаються і зливаються в більш великі краплі. Вони збільшуються настільки, що стають занадто важкими, перестають утримуватися в хмарі і проливаються дощем.

Розрізняють слабкі, помірні і сильні дощі.

Інтенсивність слабкого дощу вимірюється від кількох крапель до 2,5 мм за годину, помірного дощу – від 2,8 до 8 мм за годину і при сильному дощі – більш 8-15  мм за годину.

Дуже сильним називається дощ, коли опадів на рівнинній території випадає від 50 мм за 12 годин. А в гірських районах – 30 мм тривалістю до 12 годин.

В Україні серед стихійних явищ найбільш частими є сильні дощі (зливи). Вони спостерігаються щорічно і поширюються на значні території. Найчастіше вони бувають у Карпатах та горах Криму.

Град - частинки льоду, різні за розмірами, формою і структу­рною неоднорідністю, що випадають із шарувато-дощових хмар у теплий період року.

У теплий період року сильні дощі супроводжуються градом, що завдає відчутних збитків сільськогосподарським культурам. Град - це атмосферні опади у вигляді частинок льоду неправи­льної форми. Найчастіше град випадає в гірських районах Кри­му та Карпат. На рівнинній території України кількість днів із градом не перевищує двох на рік.

У 40% випадків випадання граду спостерігається дрібний інтенсивний град. Великий град буває в період з кінця серпня до середини вересня в Автономній Республіці Крим, у Полтавській, Чернівецькій, Тернопільській областях, рідше - у Сумській, Лу­ганській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській та Херсонській областях.

Значні градобиття трапляються в пересіченій місцевості, як- то Волинь, Поділля, Приазов'я, Донбас. У степовій зоні град буває нечасто.

Сильна спека - підвищення температури повітря до +35 °С і вище. У степовій зоні щорічно буває сильна спека з температу­рою понад ЗО °С, причому в деякі роки вона перевищує 40 °С. Нижчою вона буває в зонах Полісся та лісостепу.

Суховій - це вітер з високою температурою і низькою відно­сною вологістю повітря. Під час суховіїв посилюється випарову­вання, що при нестачі вологи в ґрунті часто призводить до в'я­нення та загибелі рослин. Найбільше зазнає дії суховіїв степова зона, а також частково зона лісостепу. В Україні інтенсивні су­ховії спостерігаються майже щорічно.

Посуха - тривала та значна нестача опадів, частіше при підвищеній температурі та низькій вологості повітря, що ви­кликає зниження запасів вологи в ґрунті і, як наслідок, погір­шення росту, а іноді і загибель рослин. Найчастіше вони бува­ють на півдні степової зони. У більшості випадків мають лока­льний характер і дуже рідко займають площі до 30-50% тери­торії України.

Ураганний вітер, ураган - це вітер силою 12 балів за шка­лою Бофорта. На більшій частині території України вітри зі швидкістю понад 25 м/с бувають майже щорічно. Найчастіше - у Карпатах, горах Криму та на Донбасі.

Циклон - область низького тиску в атмосфері з мінімумом у центрі. Погода при циклонах переважно похмура із сильними вітрами. В Азово-Чорноморському басейні виділяються своїми руйнівними наслідками осінні циклони. За своїми властивостя­ми, походженням та наслідками вони схожі на тропічні урага­ни. На Азовському морі циклони часто призводять до штормів, які супроводжуються місцевим підняттям рівня моря, що при­зводить до великих збитків.

Шквал - короткочасне різке збільшення швидкості вітру, що супроводжується зміною його напрямку. Можуть виникати в будь-яких місцях України, але найчастіше шквали бувають у степовій, лісостеповій зоні та Поліссі. Це різке короткочасне (хви­лини і десятки хвилин) посилення вітру, іноді до 30-70 м/с, зі зміною його напрямку, найчастіше це явище спостерігається під час грози.

Штормовий (шквальний) вітер на території України спосте­рігається дуже часто, а його швидкість буває переважно від 20 до 29 м/с, а іноді більше 30 м/с. У гірських масивах Криму і Кар­пат, західних і північно-західних областях країни швидкість ві­тру досягає 40 м/с.

Шквалонебезпечна ситуація може виникнути в будь-якому регіоні України. Один раз у 3-5 років шквали виникають у Він­ницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирсь­кій, Кіровоградській, Київській, Одеській, Львівській, Харківсь­кій, Херсонській областях та на території Криму. Шквали ма­ють яскраво виражений добовий рух.

Смерч - сильний вихор, який опускається з основи купчас­то-дощової хмари у вигляді темної вирви чи хобота і має майже вертикальну вісь, невеликий поперечний перетин і дуже низь­кий тиск у центральній його частині. Найменш досліджене, але найбільш руйнівне явище. Він супроводжується грозою, дощем, градом і якщо досягає поверхні землі, майже завжди завдає зна­чних руйнувань, вбираючи в себе воду та предмети, які трапля­ються на його шляху, піднімаючи їх високо над землею і перено­сячи на значні відстані. Руйнівну дію цієї стихії можна порів­няти з дією ударної хвилі ядерної зброї.

В Україні рідко складаються умови для форму­вання смерчів, в основному це явище спостерігається в серпні місяці. За останні 20 років зареєстровано 34 випадки. Найбільш характерні вони для степової зони та центрального Полісся. Найчастіше це територія Запорізької і Херсонської областей та Криму. Невеликі смерчі спостерігаються майже щорічно то в одній, то в іншій області (1-2 випадки на рік) і носять, як прави­ло, локальний характер, його тривалість невелика (до 10 хви­лин). Звичайно смерчі завдають значних збитків господарству і призводять до людських жертв.

Фактори небезпеки сильних вітрів, шквалів і смерчів: трав­мування, а інколи і загибель людей; руйнування інженерних споруд і систем життєзабезпечення, доріг і мостів, промислових і житлових будівель, особливо їх верхніх поверхів і дахів; переки­дання телеграфних стовпів, виривання дерев та утворення зава­лів; знищення садів і посівів на полях.

Пилові бурі - довготривале (понад 12 годин) перенесення значної кількості пилу та піску сильним вітром зі швидкістю понад 15 м/с. Виникають в Україні щорічно в різних районах, найчастіше в степовій зоні. Це складні атмосферні явища, що характеризуються перенесенням пилу та піску із сильними й тривалими вітрами, унаслідок чого знищується поверхня ґрун­ту. Типове явище в зораних степах, де воно завдає значної шко­ди сільському господарству. Пилові бурі за кольором та скла­дом перенесеного пилу бувають: чорні (чорноземи); бурі та жо­вті (суглинок, супісок); червоні (суглинки з домішками окисів заліза) та білі (солончаки). Дуже часто бувають короткочасні чорні бурі тривалістю до однієї години, велика кількість їх та­кож може бути тривалістю від 10 до 12 годин, і порівняно рідко такі бурі бувають тривалістю понад добу. Червоні бурі тривають довше - протягом декількох днів. Висота підйому пилу може досягати 2-3 км, але найчастіше це 1-1,5 км. У зимово-весня­ний період у центральних та південних областях України спо­стерігаються сніжно-пилові бурі.

Сильні снігопади і заметілі - інтенсивне випадання снігу в кількості більше 20 мм за період менше 12 годин (визначається шаром талої води), що призводить до значного погіршення ви­димості та припинення руху транспорту. Найчастіше спостері­гаються в Карпатах, а також у лісостеповій і степовій зонах.

На території Закарпатської, Івано-Франківської та Львівсь­кої областей снігопади бувають щорічно протягом січня-лютого, а в прилеглих районах до Карпат іноді і в травні.

В основному на території України кількість снігових опадів становить 20-30 мм, іноді сягає 40-70 мм. У Карпатах в окремих випадках випадає більше 100 мм.

Один раз на три роки великі снігопади можна спостерігати на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Київської, Чернівецької та Черкаської областей, один раз на п'ять років - на території Запорізької, Дніпропетровської, Сумської, Тернопільсь­кої, Рівненської, Миколаївської та Чернігівської областей.

Заметілі виникають майже щорічно в різних районах, особ­ливо в Карпатах, Криму, а також у Донбасі.

Сильні морози - зниження температури повітря до -30 °С і нижче. Найбільш холодна частина країни - східні і північно-східні області (Луганська, Сумська, Харківська, Чернігівська) та гірські райони Карпат. У цих місцевостях буває температура нижче -35 °С.

Сильні ожеледі - шар щільного матового чи прозорого льо­ду діаметром понад 20 мм, що наростає на дротах і наземних предметах унаслідок замерзання крапель дощу, мряки або тума­ну. Небезпечна ситуація на території країни у зв'язку з ожеледями здебільшого спричинюється південними циклонами. Оже­ледь виникає на земній поверхні та на предметах при намерзан­ні переохолоджених крапель дощу або туману, частіше при тем­пературі повітря трохи нижче 0 °С.

Сильна ожеледь може виникати з листопада по березень мі­сяць, а найбільша її імовірність припадає на грудень-січень. Осо­бливо часто вона з'являється на території Донецького Кряжу, на Приазовській, Волинській, Подільській височинах та в гірській частині Криму. Товщина обмерзань сягає 35 мм та більше.

Визначальним фактором небезпеки ожеледі є не так інтен­сивність, як тривалість цього явища. Сильна ожеледь триває бли­зько 12 годин, іноді до 2 діб.

Тумани - явища, що погіршують видимість на шляхах, ство­рюють перешкоди для роботи різних видів транспорту і сприя­ють забрудненню повітря.

Сильні тумани спостерігаються переважно в холодні пори року. Найчастіше вони виникають у гірських районах Криму і Карпат, іноді - на південному березі Криму. Сезон туманів починається в жовтні, закінчується у квітні місяці. Кількість днів із туманами тут становить близько 100, а з сильними туманами - до 80.

На підвищених територіях центральної та південної частини України (Донецький Кряж, Приазовська, Волинська, Подільська, Придніпровська височини) кількість днів із туманами становить близько 80, із сильними туманами - до 30.

На рівнинній території південної частини Степової зони ту­мани бувають близько ЗО днів на рік, а сильні - до 10-20 днів протягом року.

Повені, паводки - фаза водного режиму річки, яка може ба­гаторазово повторюватися в різні сезони року та характеризу­ється інтенсивним збільшенням витрат і рівнів води внаслідок дощів чи сніготанення під час відлиг. Щороку на ліквідацію наслідків повеней на річках України витрачається значна кіль­кість грошових та матеріальних ресурсів. Повені виникають під час тривалих злив і в результаті танення снігу, вітрових нагонів води та при заторах.

Найбільш імовірними зонами можливих повеней на території України є:

• у північних регіонах - басейни річок Прип'ять, Десна та їх­ніх приток. Площа повені лише в басейні р. Прип'ять може досягти 600-800 тис. га;

• у західних регіонах - басейни верхнього Дністра (площа може досягти 100-130 тис. га), річок Тиса, Прут, Західний Буг (пло­ща можливих затоплень 20-25 тис. га) та їхніх приток;

• у східних регіонах - басейни р. Сіверський Донець з прито­ками, річок Псел, Ворскла, Сула та інших приток Дніпра;

• у південному і південно-західному регіонах - басейни при­ток нижнього Дунаю, р. Південний Буг та її приток.

На значній території України (Карпати, Крим) річки мають виражений паводковий режим стоку. У середньому за рік тут буває 6-7 повеней. Вони формуються в будь-який сезон року і часто мають катастрофічні наслідки, ведуть до масових руйну­вань і загибелі людей.

Повені на гірських річках (Дністер, Тиса, Прут, річки Криму) формуються дуже швидко, від кількох годин до 2-3 діб, що ставить високі вимоги до оперативності прогнозування та оповіщення.

За останні сорок років катастрофічні повені Карпат і Кри­му спостерігалися 12 разів. Яскравим прикладом таких пове­ней можуть бути снігові та дощові повені на річках Закарпат­тя в листопаді 1992 р. та грудні 1993 р., коли постраждало багато населених пунктів, промислових об'єктів, споруд, були людські жертви. Такі повені трапляються в середньому один раз на 5-10 років. Тривалість повеней (затоплень) може дося­гти від 7 до ЗО діб і більше. При цьому можливе затоплення не тільки 10-70% сільгоспугідь, але й великої кількості техногеннонебезпечних об'єктів.

Сель - короткочасний бурхливий паводок на гірських ріках із великим вмістом мулу та уламків гірських порід. Процес виникнення і розвитку селів проходить три етапи: перший - накопичення в руслах селевих басейнів крихкого матеріалу вна­слідок вивітрювання гірських порід і гірської ерозії; другий - переміщення крихких гірських матеріалів по гірських руслах з підвищених ділянок у нижчі; третій - розосередження селевих виносів у гірських долинах.

Селі — це суцільний потік з каміння, бруду та води. Вони мають у своєму складі тверді матеріали (10-75% від усього об'­єму) і рухаються зі швидкістю від 2 до 10 м/с. Об'єми селевого потоку можуть досягти сотень тисяч - мільйонів кубічних мет­рів, а розміри уламків - до 3-4 м в поперечнику і масою до 100- 200 тонн. Передній фронт селевої хвилі створює «голову», висота якої може досягти 25 метрів.

Повторюваність селів у селенебезпечних районах різна. У районах з підвищеною кількістю снігу та злив вони можуть по­вторюватися кілька разів на рік, але частіше - один раз на 2-4 роки. Дуже великі селі виникають один раз на 10-12 років.

За складом розрізняють потоки грязьові - суміш води, неве­ликої кількості землі та дрібного каміння; грязе-кам'яні - су­міш води, гравію, гальки та невеликого каміння; водо-кам'яні - суміш води з камінням великого розміру.

Карст, карстове провалля - западина на поверхні землі, яка виникла внаслідок розчинення гірських порід поверхневи­ми чи підземними водами.

На 60% території України розвиваються карстові процеси. У деяких областях України рівень ураження карстовими проце­сами сягає 60-100% території. При цьому характерними є яви­ща карбонатного, сульфатного, соляного карсту. Особливу небез­пеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту (вирви, колодязі, провалля), що становить 27% усієї площі карстоутво- рення. Найбільш розвинутий відкритий карст на території Во­линської області на площі 594 км², Рівненської - 214 км², Хме­льницької - 4235 км².

Зсуви - зміщення мас гірських порід униз по схилу під дією сили земного тяжіння без втрати контакту з нерухомою основою на більш низький гіпсометричний рівень.

Зсуви є одним із досить небезпечних і поширених природ­них явищ. Зсуви властиві західним областям України, а також узбережжю Чорного та Азовського морів. Вони розвинуті на 50% освоєних схилових площ з основними здеформованими горизон­тами від глин карбону до плейстоценових суглинків.

Зсуви можуть бути викликані як природними, так і штучни­ми (антропогенними) причинами. До природних належать: збі­льшення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річко­вою водою, сейсмічні поштовхи та інше. Штучними причинами є руйнування схилів дорожніми канавами, надмірним виносом ґрунту, вирубкою лісів, неправильним вибором агротехніки для сільськогосподарських угідь на схилах та інше. Згідно з міжна­родною статистикою, до 80% сучасних зсувів пов'язані з діяль­ністю людини (антропогенний фактор).

Площі зсувонебезпечних процесів за останні 30 років збіль­шились у 5 разів. Вони поширені майже на половині території України. Найбільшого поширення вони набули в Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Миколаївській, Одеській, Хар­ківській областях та в Криму.

Обвали, осипи. Обвал - відрив снігових (льодяних) брил або мас гірських порід від схилу чи укосу гір та їх вільне падіння під дією сил тяжіння.

Обвали природного походження спостерігаються в горах, на берегах морів, обривах річкових долин. Це - результат послаб­лення зв'язаності гірських порід під дією процесів вивітрюван­ня, підмиву, розчинення та дії сил тяжіння. їх виникненню сприяє геологічна будова місцевості, наявність на схилах тріщин та зон дроблення гірських порід.

Найчастіше (до 80%) сучасні обвали пов'язані з антропоген­ним фактором. Вони виникають в основному при неправильно­му проведенні робіт, при будівництві та гірських розробках.

Осип - де нагромадження щебеню чи ґрунту біля підніжжя схилів.

Райони Карпатських і Кримських гір підпадають під дію обвалів та осипів, деякі з них мали катастрофічний характер і призвели до людських втрат.

Абразія - це процес руйнування хвилями прибою берегів морів, озер і водосховищ. Абразійний процес найбільш пошире­ний на Чорноморському узбережжі. У береговій зоні Криму що­річно зникає 22 га, між дельтою Дунаю та Кримом - 24 га, у північній частині Азовського моря - 19 га. Абразією ушкодже­но до 60% берегів Азовського та до 30% - Чорного морів. Шви­дкість абразії становить у середньому 1,3-4,2 метри на рік.

2

СТИХІЙНІ ЛИХА — це явища природи. Вони виникають, як правило, раптово і приводять до швидкого порушення нормальної життєдіяльності населення, загибелі людей і сільськогосподарських тварин, руйнування та знищення матеріальних цінностей, надають великі збитки людям, державі.

Проти стихійного лиха неможливо прийняти надійних заходів попередження та захисту людей, однак, у всіх випадках, відповідні державні та місцеві служби повинні інформувати про можливі прогнози стихійного лиха кожну людину через систему оповіщення: сирени, радіоприймачі, репродуктори, гучномовці, телевізори, телефони та рухомі засоби. При можливості оповіщення передбаченої загрози стихійного лиха ці служби будуть рекомендувати дії і надавати інструкції про те, що люди повинні вробити для попередження лиха та зменшення його наслідків.

Дії при загрозі стихійного лиха та отриманні штормового попередження:

• Уважно слухайте інформацію по телевізору та радіопри­ймачу про обстановку (час, напрямок руху та силу вітру), рекомендації про порядок дій.

• Зберігайте спокій, попередьте сусідів, надайте допомогу інва­лідам, дітям та людям похилого віку.

• Підготуйте документи, одяг та зберіть найбільш необхідні та цінні речі, невеликий запас продуктів харчування на кілька днів, питну воду, медикаменти, кишеньковий ліхтарик, при­ймач на батарейках.

• Підготуйтесь до відключення електроенергії, закрийте газові крани, загасіть вогонь у грубі.

• Приберіть майно з двору та балконів у будинок (підвал), обрі­жте сухі дерева, що можуть завдати шкоди вашому житлу, машину поставте в гараж.

• Поставте на підлогу речі, які можуть впасти і спричинити травми. Не ставте ліжко біля вікна з великими шибками.

• Щільно закрийте вікна, двері, люки на горищі та вентиляцій­ні отвори; віконне скло заклейте, якщо можливо, захистіть віконницями або щитами.

• Навчіть дітей, як діяти під час стихійного лиха. Не відправ­ляйте їх у такі дні до дитячого садочка чи школи.

• Перейдіть у більш стійку капітальну будівлю, сховайтеся в підвалі або віддаленому від дерев і будинків погребі.

• Худобу поставте в капітальному хліві, двері та ворота міцно зачиніть.

• Якщо ви в човні та отримали штормове попередження або бачите наближення поганої погоди, негайно пливіть до берега.

Дії під час стихійного лиха:

• Зберігайте спокій, уникайте паніки, за необхідності надай­те допомогу інвалідам, дітям, людям похилого віку.

• Закрийте вікна та відійдіть від них подалі.

• Загасіть вогонь у грубі, вимкніть електро- та газопостачання.

• Зберіть документи, одяг і найбільш необхідні та цінні речі, продукти харчування на кілька днів, питну воду, медикамен­ти, ліхтарик, приймач на батарейках.

• Перейдіть у безпечне місце. Сховайтеся у внутрішніх примі­щеннях - коридорі, ванній кімнаті, коморі чи підвалі. Ввімк­ніть приймач, щоб отримувати інформацію.

• Не намагайтесь перейти до іншої будівлі - це небезпечно!

• Не користуйтеся ліфтами - електромережу можуть раптово вимкнути.

• Обминайте хиткі будівлі та будинки з хитким дахом, якщо лихо застало вас на вулиці, вони руйнуються дуже швидко. По можливості заховайтеся в підвал найближчого будинку.

• Якщо ви на відкритій місцевості, притисніться до землі на дні будь-якого заглиблення (яру, канави, кювету), захищаючи голову одягом чи гілками дерев.

• Зупиніться, якщо ви їдете автомобілем. Не залишайтеся в ньому, а виходьте і швидко ховайтеся в міцній будівлі або на дні будь-якого заглиблення.

• Уникайте різноманітних споруд підвищеного ризику: мос­тів, естакад, трубопроводів, ліній електромереж, водойм, поте­нційно небезпечних промислових об'єктів і дерев.

• Не наближайтесь до води подивитися на шторм: сильні віт­ри здіймають величезні хвилі на морі, які накочуються на берег, - ви можете загинути!

Дії після стихійного лиха:

• Зберігайте спокій, заспокойте дітей і тих, хто отримав пси­хічну травму в результаті лиха, оцініть ситуацію. Допо­можіть, по можливості, постраждалим, викличте медичну допомогу тим, хто її потребує.

• Переконайтесь, що ваше житло не отримало ушкоджень. Перевірте шляхом зовнішнього огляду стан мереж електро- , газо- та водопостачання. Обов'язково кип'ятіть питну воду.

• Не користуйтеся відкритим вогнем, освітленням, нагріваль­ними приладами, газовими плитами і не вмикайте їх доти, поки не будете впевнені, що немає витоку газу. Перевірте, чи не існує загрози пожежі. За необхідності сповістіть пожежну охорону. Не користуйтеся телефоном, за винятком тих випа­дків, коли необхідно повідомити про серйозну небезпеку.

• Не користуйтеся ліфтами - електромережу можуть вимкнути.

• Не виходьте відразу на вулицю - через кілька хвилин після того, як вітер стих, шквал може повторитися.

• Будьте дуже обережні, виходячи з будинку. Остерігайтесь частин конструкцій і предметів, які нависають на будівлях; обірваних дротів від ліній електромереж; розбитого скла та інших джерел небезпеки.

• Тримайтеся подалі від будинків, стовпів електромереж, висо­ких парканів тощо. Не поспішайте з оглядом міста, не відві­дуйте зони руйнувань, якщо там не потрібна ваша допомога.

• Дізнайтеся в місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, які відповідають за на­дання допомоги потерпілому населенню.

Якщо Ви будете використовувати вищезазначені поради —зможете суттєво зменшити небезпеку від землетрусу для свого життя, сім'ї та життя інших людей, зменшити збитки матеріальних цінностей.

Навіть у самих найскладніших надзвичайних ситуаціях люди зостаються живими, якщо вони борються за своє життя.

3

Атмосферні розряди. Грозою називають процес конденсації (згу­щення) водяної пари в атмосфері, який супроводжується блис­кавкою і громом, видимими і чутними електричними розрядами, які завжди пов'язані з хмарами і, як правило, з дощем, градом або снігом.

Гроза здавна вражала уяву людини, сповнювала наших пре­дків, погано захищених від негоди, жахом. Не вміючи пояснити походження і причини виникнення грози та не маючи змоги боротися з нею, люди вважали грозу діянням богів, які карають людей «за гріхи». Стародавні слов'яни вклонялися богу Перуну - творцеві блискавки, стародавні греки - Зевсу-громовержцю. У наш час люди навчилися не тільки передбачати, де і коли виникне блискавка, але й знешкоджувати її.

Природа електричних явищ в атмосфері. Речовини, з яких утворений поверхневий шар земної кори, мають більшу елект­ропровідність порівняно з нижнім шаром атмосфери. Морська вода має дуже хорошу провідність, вологий ґрунт - хорошу провідність, тоді як провідність повітря невелика. Але з висо­тою, унаслідок збільшення іонізації атмосфери провідність повітря збільшується, спочатку повільно, потім усе швидше, і досягає в шарі повітря, розташованому на висоті 80 км, величи­ни, яка приблизно дорівнює провідності прісної води. Тому вчені розглядають верхні шари атмосфери як деяку провідну оболон­ку, а земну кулю з атмосферною оболонкою - як велетенський кулястий конденсатор, внутрішньою оболонкою якого є повер­хня суші та океану, а зовнішньою - провідна оболонка повітря. У проміжку між цими оболонками і виникає електричний за­ряд, між атмосферою і землею навіть у хорошу погоду постійно існує електрична напруга. У більшості випадків повітря заря­джене позитивно, а земля негативно.

Атмосферні розряди поділяють на так звані вогні Ельма і блискавки (плоскі, лінійні, чоткові, ракетоподібні та кульові).

Вогні Ельма, названі за ім'ям церкви св. Ельма, на шпилі якої такі свічення не раз спостерігалися ще в середині XVI ст., бувають найчастіше в горах.

Коли напруга поля в атмосфері значно зростає, у предметів, що виступають над земною поверхнею (наприклад, у стебел тра­ви, жердин, щогл кораблів, натягнутого дроту тощо), напруга поля легко досягає 30 кВ/м. Тоді навколо виступів утворюються тліючі розряди або розряди у вигляді світної оболонки. За дуже вели­кої сили струму розряди мають форму окремих грон.

В електротехніці вогні Ельма спостерігаються поблизу про­водів високовольтних передач (так зване коронування проводів).

Блискавка - це велетенська електрична іскра, часто в кілька кілометрів завдовжки. Грозовий розряд має величезну силу. Під час розряду енергія акумулюється при напрузі від 10 до 100 і більше мільйонів вольт, тоді як тривалість розряду дорівнює лише тисячним часткам секунди. Ця напруга в багато разів переви­щує ту, яку розвивають найбільші електричні установки, будь - коли збудовані людиною. Ось чому цей порівняно короткий еле­ктричний розряд стає таким грізним і небезпечним.

Кількість гроз, які відбуваються на поверхні всієї земної кулі, дуже велика - приблизно 16 мільйонів на рік або 44 тисячі щодня. Це означає, що кожної години відбувається близько 2 тисяч гроз.

Плоска блискавка - це електричний спалах на поверхні хмар. Вона може бути просто відлиском іскрової блискавки, якої не видно з-за хмар, або розрядом особливого виду у формі кущового чи мерехтливого світла, що з'являється у верхніх ча­стинах хмар. Грози з плоскими блискавками належать до роз­ряду слабих. У наших широтах вони спостерігаються лише рано навесні і пізно восени.

Лінійна блискавка являє собою велетенську електричну іскру, дуже звивисту і з численними відростками. Лінійна блискавка відрізняється особливо великою силою струму (до 200 тис. ам­пер). Ударяючи в будинки, вона часто спричиняє пожежі, валить і розщеплює великі дерева, вражає людей. Іноді лінійну блискав­ку називають «запалюючою блискавкою». Її довжина звичайно досягає 2-3 км, але бувають блискавки і до 10 км.

За дослідженнями І.С. Стекольникова, лінійна блискавка складається з видимого оком людини розрядного каналу, яким тече струм. Перед розрядним каналом іде так званий «лідер», який є початковою стадією явища і прокладає шлях блискавці в атмосфері.

Процес появи і розвитку блискавки дає таку картину: з хма­ри в напрямі до землі починають рухатися електрони, які зав­жди є в атмосфері. Течія електронів відбувається під дією елек­тричної напруги, створюваної зарядами хмари. Спочатку тече невелика кількість електронів - у вузькому каналі, на зразок струмочка. У цій частині хмари, де починається зародження каналу, скупчуються електрони, які мають велику швидкість руху. Такі електрони, стикаючись з атомами повітря, розбивають їх на позитивні іони та електрони. Електрони, що при цьому звільняються, летять у напрямі до землі і, знову зіштовхуючись з атомами повітря, розщеплюють їх. Електронна лавина захоп­лює все нові маси повітря, розщеплюючи його атоми на частини. При цьому повітря розігрівається, його провідність посилюється, з ізолятора воно перетворюється на провідник.

Через провідний канал повітря з хмари починає стікати все більше електрики, і через соті частки секунди електронна лави­на досягає землі. Цим закінчується підготовча частина блиска­вки - вона пробила собі дорогу до землі.

Тепер починається бурхливий процес протікання електрики через канал. Відбувається сполучення негативної та позитивної електрики. Головний процес розвивається від землі до хмари. Це і є розряд електрики між землею і хмарою. Такий розряд являє собою електричний струм величезної сили. Канал блискавки дуже сильно розігрівається і тому яскраво світиться. Усе це відбувається за дуже короткий час.

У той момент, коли лідер торкається землі, починається дру­га, головна частина удару - розряд. Від землі вгору до хмари простягається велетенське полум'я, яке повторює шлях, пройде­ний лідером. Піднімаючись вгору, полум'я поширюється також і по відгалуженнях, що виникли при переміщенні лідера.

Блискавка, яка падає з хмари на землю, триває дуже малу час­тку секунди (від 0,001 до 0,02). Тривалість проходження блиска­вки між хмарами значно більша - іноді до 1,5 секунди. Ширина розрядного каналу досягає 40-50 см. Проте більша частина стру­му тече, безперечно, в руслі завширшки всього в кілька санти­метрів. Температура в каналі блискавки перевищує 18 000 °С.

Чоткову блискавку видно на тлі хмар світною пунктирною лінією. Це надзвичайно рідкісна форма. Вона, мабуть, є перехідним типом від лінійної до кульової блискавки.

Ракетоподібна блискавка порівняно з іншими видами бли­скавок розвивається дуже повільно. Тривалість розряду дорівнює 1-1,5 секунди.

Куль­ова блискавка. Надзвичайно рідкісна і загадкова форма блискавки. Вона складається з круглої світної маси завбільшки з ку­лак або навіть з голову людини і рухається з помірною швидкістю. Іноді кульова блискавка зникає безслідно, а іноді розривається зі страшним тріском.

Шляхи, якими рухаються кульові блискавки, звивисті і час­то збігаються з напрямом вітру. Кульова блискавка виникає зви­чайно безпосередньо за лінійною. Звідси можна припустити, що лінійна блискавка є необхідною умовою появи кульової.

При появі кульової блискавки, як правило, чути свист або дзижчання. Після того, як вона зникне, часто залишається ди­мок, що має гострий запах. Кульова блискавка існує від секунди до кількох хвилин. Її форма може бути сферичною, груше-подібною, веретеноподібною, стрічкоподібною, а колір - білим, жовтим, голубим, фіолетовим. Кульова блискавка може рухати­ся за вітром і проти нього, стояти на місці й пересуватися в кількох сантиметрах від людини, не обдаючи її теплом, а може підпалити дерева чи будинки навіть під зливою, може тихо і безслідно щезнути на очах у свідків або вибухнути з силою кількасот кілограмової бомби. Цілком фантастично сприймається здатність кульової блискавки проходити крізь віконне скло, не пошкоджуючи його і не змінюючи при цьому своєї форми, напря­му і швидкості руху. У літературі описується випадок, коли куль­ова блискавка розплавила сережку на вусі жінки, не заподіявши її власниці іншої шкоди.

Кульові блискавки притягуються до приміщень і можуть бути втягнутими всередину через відчинені двері, вікна, кватирки, а іноді просто через щілини. Вони котяться вздовж провідників, нагріваючи їх, і при зіткненні з ними вражають на смерть.

Повного пояснення кульової блискавки ще не знайдено. П.Н. Чирвінський вважає, що кульова блискавка є клубком сильно наелектризованої суміші газів, переважно азоту, кисню, водню, а також, у невеликих кількостях, озону та окислів азо­ту. Ця суміш перебуває в нестійкій рівновазі при змінному тиску і може з різних, часто дуже незначних причин вибухну­ти. Доторкнувшись до провідників, вона може і спокійно роз­рядитися, що іноді викликає характерне потріскування.

Загадка кульової блискавки ще не розкрита. Вражає надзви­чайна сила кульової блискавки: куля вагою менше одного гра­ма може зруйнувати міцний пічний димар і розтрощити на шматки цеглу. Цьому не знаходиться пояснення, навіть з ураху­ванням високих температур вибуху гримучої суміші газів.

Наука ніяк не може до кінця розібратися з природою блискавки. Що ні рік, то нові сюрпризи. Навіть установка громовідводу не гарантує повний захист будівлі від неприємностей. Від прямих попадань блискавки громовідвід захищає, але від так званих вторинних проявів захисту немає. Річ у тому, що при попаданні блискавки в землю або якийсь об'єкт в радіусі до 1500 метрів від будівлі існує вірогідність переміщення до нього електричних розрядів різними мережами комунікацій, які здатні проводити струм: системи електро- і водопостачання, зв'язку, газопровід. Це викликає різке зростання напруги в електричних мережах, що приводить до різних аварійних ситуацій - від вигорання мікросхем в побутових приладах до повного виходу з ладу устаткування. Тому фахівці з МНС рекомендують на час грози відключати в будинку всі побутові електроприлади і не користуватися звичайним телефоном, не стояти біля вікон і дверей, не торкатися водопровідних кранів. Так ви убережете від непередбачених проблем і свою техніку, і своє здоров'я. Прослідкуйте, щоб в приміщенні не було протягу, який може привернути кульову блискавку.

Знаходячись на вулиці, в парковій зоні або в лісі, не можна ховатися під високорослими деревами, краще віддалитися від них метрів на 30-40. Вірогідність попадання блискавки в конкретне дерево прямо пропорційна його висоті. Особливо, як говорять в народі, притягають блискавку тополі, дуби, сосни і ялини. Берези, клени, ліщина практично не піддаються ударам блискавки. Небезпека зростає, якщо поблизу вже є дерева, раніше уражені блискавкою. У місті постарайтеся якнайскоріше сховатися в магазині або житловому будинку, вони мають надійний молнієзахист, на відміну від зупинок суспільного транспорту. Якщо таких варіантів немає, потрібно перечекати грозу, сівши навпочіпки під невисокими насадженнями. Від ґрунту, особливо якщо вона волога, необхідно ізолюватися, підклавши під себе вітки, в крайньому випадку, одяг, взуття і т.п. При цьому треба прагнути, щоб ізолятор був якомога сухішим! Сидіти слід згрупувавшись, зігнувши спину, опустивши голову на зігнуті в колінах ноги і передпліччя рук, ступні ніг з'єднати разом. Тіло повинне мати найменший контакт із землею.

Мокрі тіло і одяг підвищують небезпеку поразки блискавкою.

Мобільний телефон при знаходженні на вулиці краще відключити.

Як не дивно, але фахівці радять не розкривати над собою парасольку! Ймовірно із-за наявності на ньому безліч металевих деталей. Також досить небезпечно стояти біля стіни поблизу якої росте високе дерево, краще триматися, подалі від електропроводів, антен і просто вологих стін. Не рекомендується знаходиться на пагорбах, відкритих незахищених місцях, особливо якщо близько розташовуються металеві або сітчасті загороди, лінії електропередач, великі металеві споруди.

Любителям купатися і рибалити рекомендується з наближенням грози не тільки негайно припинити це заняття, але і відійти подалі від водоймища. Не здумайте шукати укриття в заплавних кущах!

Якщо навколо чисте поле, потрібно якнайскоріше (але не бігом, якщо гроза вже почалася) дістатися до села або до найближчого лісу (але не до купки дерев на відкритій місцевості). При цьому старатися обходити стороною, метрів в двохстах, окремі дерева та інші високі предмети.

Окремо потрібно сказати про кульову блискавку, яка взагалі є таємницею за сімома печатками. Ніколи не знаємо чого від неї чекати. Тому при зустрічі з нею потрібно зберігати спокій і припинити щонайменші рухи, тому що виникаючий потік повітря потягне її за собою, бо при зіткненні з чим-небудь вона вибухає.

Нехай ці відомості допоможуть вам уникнути небезпечних ситуації і зберегти здоров'я і життя собі і своїм близьким, а грози - не затьмарюють ваш робочий час і відпочинок.

4

Особливості орієнтування. Орієнтуватися на місцевості — це означає вміти визначати своє місцезнаходження і потрібний на­прям руху відносно сторін горизонту, навколишніх природних і штучних предметів (об'єктів та елементів рельєфу).

Орієнтування передбачає:

1. Пізнавання місцевості за відомими орієнтирами і ознаками.

2. Визначення сторін горизонту, тобто напрямів: північ, південь, схід, захід.

3. Визначення свого місцезнаходження щодо орієнтирів, навко­лишньої місцевості та напрямів руху.

Основне завдання орієнтування полягає в тому, щоб витрима­ти обраний напрям за будь-яких умов: удень і вночі, під час руху в тумані чи в дощ. на пересіченій або закритій місцевості тощо. Тому орієнтуватися треба безперервно, одночасно кілько­ма способами, які б доповнювали один одного і служили своєрі­дним контролем.

За будь-якого способу орієнтування важливо вибрати на мі­сцевості такі орієнтири, які стануть добрими маяками, указува­тимуть потрібний напрям, забезпечуватимуть рух без грубих помилок. Це можуть бути різні природні та штучні предмети (об'єкти): вершини горбів, вигини річок, мачти, димарі, перехре­стя доріг, окремі будинки тощо.

Орієнтири повинні різко відрізнятися від інших предметів за формою, розмірами і забарвленням.

Під час руху незнайомою місцевістю слід вибирати кілька близьких і далеких орієнтирів. Просуваючись уперед, намічають нові орієнтири, запам'ятовують їх зовнішній вигляд і взаємне розташування.

Рухаючись до близького орієнтира, загальний напрям ви­тримують за дальнім. Це робиться для того, щоб, коли ближній орієнтир закриється перешкодою (лісом, підвищенням рельєфу тощо), можна було витримувати правильний напрям. Досягши одного близького орієнтира, намічають другий близький орієн­тир у створі з дальнім. Змінюючи напрям руху, вибирають но­вий дальній орієнтир.

Визначення сторін горизонту за сонцем. У північній пів­кулі сонце знаходиться за поясним декретним часом: на сході -- о.7 год., на півдні - о 13, на заході - о 19 і на півночі - о 1 год. Визначаючи напрями, слід враховувати, що сонце в середньому переміщується на 15° за 1 год. або на 1° за 4 хв. У момент спосте­реження визначають, на скільки градусів сонце змінило поло­ження від напряму на схід або південь.

Приклади:

1. О 10 год. 20 хв. сонце перемістилося від сходу на 3 год. 20 хв. (10 год. 20 хв. - 7 год.), або на 50° (15° ^. 3) + (20 : 4). Отже, напрям на сонце о 10 год. 20 хв. становить 140° (90° + 50°).

2. О 17 год. 40 хв. сонце здійснило шлях на південь за 4 год. 40 хв. (17 год. 40 хв. — 13 год.), що дорівнює 70' (4 ^. 15°) + +(40 : 4). Напрям на сонце становить 250° (180° + 70°).

Улітку на широтах України в перші години після сходу і в останні перед заходом сонця воно переміщується відносно лінії горизонту на 7-10° за 1 год. Це слід враховувати, визначаючи напрям до 7 год. і після 19 год.

Визначення сторін горизонту за сонцем і годинником. Го­динник кладуть на горизонтальну поверхню і годинну стрілку спрямовують на сонце (точніше на орієнтир, що знаходиться прямо під сонцем). Кут між цифрою 1 і числом, на яке вказує годинна стрілка, ділять на 2. Візують на горизонт пряму лінію, що при цьому утворилася. Ця пряма (бісектриса), одним кінцем, спрямованим від годинника, вкаже на південь, а протилежним - на північ. Слід пам'ятати, що годинник має йти за поясним декретним часом.

У районах, розташованих на південь від широти 45-50°, щоб підвищити точність визначення напрямів північ-південь, можна скористатися таким способом. Тримаючи годинник у правій руці цифрою 1 від себе, нахиляють його під кутом 40-50° до площи­ни горизонту і знаходять на циферблаті точку, що лежить посе­редині дуги між цифрою 1 і годинною стрілкою (бісектрисою). Утримуючи годинник у нахиленому положенні, лівою рукою при­кладають до циферблата сірник навпроти цієї точки вертикаль­но до площини циферблата. Не змінюючи положення годинника і сірника, повертаються так, щоб тінь від сірника проходила че­рез центр циферблата. При цьому положенні цифра вказуватиме на південь.

Сторони горизонту (приблизно) можна визначити за перемі­щенням вершини тіні. На рівній ділянці встановлюють верти­кально (на око) віху або будь-яку рівну палицю. Вершину тіні позначають шпилькою (тоненьким кілочком, камінцем). Через 30-40 хв удруге позначають положення вершини тіні. Пряма, що сполучає перше і друге положення вершини тіні, указує на­прями на схід і захід, а перпендикулярна до неї лінія - на північ і південь.

Найточніші результати одержують у дні весняного (21 бере­зня) і осіннього (23 вересня) рівнодення. У ці дні пряма, що сполучає вершини тіні, спрямована точно на захід і схід. Менш точно сторони горизонту можна визначити у дні літнього (22 червня) і зимового (22 грудня) сонцестояння.

Визначення сторін горизонту за місяцем. Горизонтальний діаметр диска повного місяця розділіть на 12 частин і визначте, скільки таких частин міститься в його поперечнику в момент спостереження (рис. 3.1). Якщо видно праву частину диска, тоб­то місяць молодий, то здобуту кількість частин віднімають від часу спостереження (годинник має іти за поясним декретним часом). Коли видно ліву частину місяця, тобто він старий, то кількість частин слід додати до часу спостереження. Щоб не забути, коли видимі частини додавати, а коли віднімати, можна скориставшись мнемонічним правилом (див. рис. 3.1).

З частини 6 частин 9 частин 12 частин 9 частин 6 частин 3 частини

різниця

Рис. 3.1. Визначення сторін горизонту за місяцем

Одержана сума або різниця означає ту годину ночі (дня), у якій знаходитиметься сонце на місці місяця в момент його спо­стереження.

Запам'ятавши цю годину, спрямовують на місяць поділку циферблата годинника, яка відповідає обчисленій годині, а не годинну стрілку. Потім ділять навпіл кут між цифрою і поділ­кою циферблата годинника, спрямованого на місяць. Бісектриса кута вказуватиме на південь.

Приклад. Час спостереження 20-30 хв. Місяць старий. Ви­дима частина диска становить 10 частин його діаметра. Отже, сонце знаходитиметься на місці місяця о 6 год ЗО хв (20 год 30 хв + 10 = 30 год 30 хв). Спрямувавши на місяць поділку циферблата, що відповідає положенню годинної стрілки о 6 год ЗО хв, ділять кут між цією поділкою та цифрою навпіл і дістають напрям на південь.

Під час повного місяця і місяць, і сонце знаходяться в одному напрямі, тому в цей час на місяць можна наводити годинну стрілку і ділити навпіл кут між годинною стрілкою і цифрою 1.

Визначення сторін горизонту за місцевими ознаками. На­прям північ-південь можна встановлювати і за різними місце­вими ознаками, характерними для даної місцевості, хоч за тако­го способу виникає помилка до 30-50°. Це пояснюється тим, що положення орієнтирів чи певних ознак, прикмет залежить від особливостей рельєфу, ступеня вологості, напряму переважаючо­го вітру тощо.

Наприклад, у лісі крона дерев звичайно розвивається в той бік, де більше простору, а не на південь, як прийнято вважати. На формування крони поодиноких дерев значною мірою впли­вають напрями переважаючих вітрів. Утворення річних кілець на стовбурах дерев часто залежить від фізіологічних особливос­тей їх росту, від напрямів переважаючих вітрів, від рельєфу міс­цевості тощо. Тому, орієнтуючись за ними, необхідно використо­вувати й інші ознаки.

Кора поодиноких дерев з півночі буває темнішою, інколи вона вкрита мохом, особливо біля кореня. Але цією ознакою можна користуватися тоді, коли вона характерна для кількох дерев.

Мурашники в лісі, як правило, розташовані з південного боку дерева, пенька чи куща. Південний бік мурашника пологіший, ніж північний.

Великі пеньки, валуни, камені, скелі з півночі звичайно вкри­ті мохом.

На галявинах соснового лісу після дощу стовбури стають темнішими з північного боку.

У жарку суху погоду з південного боку на стовбурах сосен і ялин виділяється смоли більше, ніж з північного.

Північний схил яру, як правило, крутіший за південний, більш відслонений, з осипами, тріщинами, промоїнами; рослинність тут рідка і бурувата.

У похмуру і дощову погоду через нерівномірне висихання кори після дощу на стовбурах дерев з півночі утворюється вер­тикальна темна смуга.

У першій половині літа трава густіша і вища з південного боку, з півночі - рідша й нижча. У другій половині літа з півдня трава звичайно більш пожухла, водночас з північного боку - свіжіша.

На кущі суниць найчервоніші ягоди звичайно з південного боку.

Орієнтуючись за рослинним «компасом», слід користувати­ся кількома прикметами й порівнювати результати спостережень.

Узимку і рано навесні сніг швидше тане на південних схилах горбів і гір та на північних схилах ярів, лощин і ям, у результаті чого на снігу утворюються витягнуті на південь виступи у ви­гляді зазубрин або шипів. Навколо поодиноких дерев, стовпів, каменів, пеньків ранньої весни утворюються витягнуті на пів­день борозенки, бо сніг тане швидше з північних боків заглиб­лень, що краще освітлюються сонячним промінням.

Визначення азимута без компаса

За допомогою годинника. Циферблат годинника поділено на 60 частин (поділок). Ціна однієї поділки, тобто однієї хвилини, - 6°. Одній годині відповідає 30°.

Щоб визначити азимут, число 12 циферблата спрямовують на північ, тобто на орієнтир, яким позначено північний напрям з точки стояння. Потім візують поглядом з центра годинника лінію на орієнтир (предмет), що вказує заданий напрям, і запа­м'ятовують на циферблаті поділку, через яку проходить лінія візування. За ходом годинникової стрілки від числа 12 раху­ють поділки (хвилини) і множать їх кількість на 6. Одержане число і буде азимутом у градусах.

За допомогою «паперового компаса» (рис. 3.2). На аркуші паперу креслять тушшю лімб (градусне кільце), як у компаса. Діаметр круга - 11,5 см. У цьому випадку 1 мм на лімбі відпо­відатиме 1° напряму. Поділки лімба можна нанести і через 5°, тобто через 5 мм. Паперовий лімб наклеюють на картон. Ази­мут визначають, як за допомогою годинника.

Рис. 3.2. «Паперовий компас

Визначення азимута за «паперовим компасом» можна поєд­нати з визначенням напряму за допомогою сонця і годинника.

За допомогою підручних предметів (елементів), наприклад, лінійки, сірникової коробки, а також пальців руки.

На око. Для цього обличчям або спиною повертаються на північ - залежно від того, у якій чверті (І і IV чи II і III) знахо­диться заданий напрям - і визначають напрям схід-захід. По­тім на око вимірюють азимут (від північного кінця меридіана за напрямом годинної стрілки).