3. Техніка безпеки під час руху і зв’язку

1. Переїзди та переходи під час геодезичних робіт. Загальні вимоги і порядок пересування персоналу на маршрутах.

2. Правила безпеки під час використання транспорту. Загальні вимоги безпеки пересування на всіх видах транспорту. Безпека річних рейсів. Види водних переправ.

3. Безпека праці під час вантажно-розвантажувальних робіт.

1

При проведенні польових робіт переходи і пересування працюю­чих по ненаселеній місцевості допускаються лише у випадках виробничої необхідності. Самовільні виходи або відхід працюю­чих з табору чи робочого місця не дозволяється. Пересування в ненаселеній місцевості дозволяється проводити тільки групами у складі не менше трьох чоловік.

Рух бригади на маршрутах або переходах здійснюється орга­нізовано під керівництвом керівника бригади або старшого гру­пи. Залежно від умов місцевості рухатися необхідно по можли­вості компактними, а не розтягнутими групами, щоб забезпечи­ти постійний зоровий або голосовий зв'язок між членами брига­ди (групи) і можливість надання взаємної допомоги.

Маршрути пересування повинні відповідати затвердженій тех­нологічній схемі проведення робіт або бути погоджені з керівни­цтвом партії (експедиції).

Умови і порядок пересування по маршрутах мають бути до­ведені до всіх членів бригади.

При переходах або проведенні робіт на маршрутах у ненаселеній місцевості без доріг потрібно відзначати пройдений шлях відмітними знаками (вішками, затесами, знаками, викладеними з каменів, і т.д.), що забезпечить зворотний шлях або, в разі непо­вернення групи, її розшук.

При раптовому погіршенні погоди (снігопад, гроза, тривалий дощ, густий туман і т.д.) під час пересування (переходів) необ­хідно перервати рух, сховатися в безпечному місці і перечекати негоду.

Переходи і пересування бригади мають проводитися тільки у світлу частину доби. Робота на маршрутах повинна припиня­тися з таким розрахунком, щоб усі працівники встигли повер­нутися до табору до настання темряви.

Відхилення від умов проведення маршруту або зміна схеми маршруту (переходу) можуть допускатися тільки під особисту відповідальність старшого групи.

У разі зміни напряму маршруту потрібно на добре помітно­му місці зробити відмітний знак (насічку на дереві, тур із каме­нів і т.д.) і залишити записку із зазначенням причин і часу зміни маршруту і напряму подальшого руху.

При аварійних ситуаціях, коли хтось із членів бригади втра­чає здатність самостійно пересуватися, потрібно надати потерпі­лому на місці можливу медичну допомогу і вжити всі заходи для його доставки до найближчого медичного пункту. Якщо група нечисленна, необхідно вжити заходи для виклику рятува­льної служби і не залишати товариша. Тимчасове залишення потерпілого допускається лише у виняткових випадках за умо­ви, що він зможе очікувати допомогу в цілковитій безпеці. Той, хто залишає потерпілого, зобов'язаний відзначити на карті і на місцевості місце його розташування.

За наявності в бригаді радіостанції під час пересування зв'я­зок із базою партії не припиняється і здійснюється за встановленим розкладом (графіком).

Старший групи під час переходу або роботи на маршрутах повинен регулярно, а не тільки на привалах чи перервах у робо­ті, перевіряти наявність і фізичний стан працівників.

Безпека проведення робіт і пересування ділянкою для інших конкретних умов районів робіт і місцевості має бути відображе­на у відповідних робочих проектах на проведення робіт та ін­струкціях з охорони праці, затверджених керівництвом організації (підрозділу) - безпосереднього виконавця робіт за по­годженням із профспілковою організацією.

Для пересування бригад у сильно заболоченій місцевості необхі­дно залучати місцевих досвідчених провідників, використовувати вертолітний і всюдихідний транспорт.

При пересуванні по болотах кожний працівник повинен мати жердину завдовжки не менше 4 м і діаметром не менше 5 см і шнур довжиною не менше 20 м. Для пересування зв'язкою по хитких торф'яних болотах бригада повинна бути забезпечена основним страхувальним канатом завдовжки не менше 30 м.

Під час переходу через болота без протоптаних доріг або сте­жок члени бригади повинні тримати інтервал 2-3 м, а при пере­ході небезпечних ділянок один працівник іде попереду на відста­ні 8-10 м, решта уважно стежать за його пересуванням. При русі болотом потрібно постійно стежити за напрямком, відзначати орієнтири, ставити вішки, прив'язуючи до них невеликі шматоч­ки тканини чи бинта. Маркування шляху може стати в пригоді при поверненні назад у разі неможливості подальшого руху впе­ред. Проходити болото потрібно в зручному одязі та взутті, при цьому штанини мають бути заправлені, щоб вони не чіплялися і не заважали при ходьбі. Спорядження, продукти та одяг необхід­но скласти в поліетиленові мішки в середині рюкзака.

На болотах по тих місцях, що не витримують вагу людини, дозволяється пересуватися на широких мисливських лижах, в окремих випадках застосовувати плетені болотоступи, робити гаті, настили з жердин і гілок.

У разі занурення в трясовину необхідно триматися за жер­дину, покладену горизонтально, не робити різких рухів і чека­ти допомоги. Надавати допомогу тому, хто провалився в тря­совину (вікно), потрібно завжди з безпечного місця, витягуючи людину за допомогою шнура або жердини. Сам потерпілий повинен при цьому повзти, спираючись на свою жердину або гілки рослинності.

Забороняється проходити по непрохідних провальних боло­тах, укритих тонким шаром торфу і зарослих густою осокою та яскравою зеленню. Така рослинність свідчить про близькість води, тому «вікна» в болотах, укриті яскравою соковитою зелен­ню, потрібно обходити.

Перед рухом автотранспортера по болоту, по глибоко заляга­ючих торф'яниках необхідно провести попередню рекогносциро­вку маршруту з установленням орієнтирних віх. Болота, поверх­невий шар яких не витримує ваги людини, є непрохідними для тягачів. Під час пересування по болотах необхідно остерігатися прихованих у воді або трясовині пеньків, корчів і каменів.

Грудкуваті болота рекомендується проходити по купинах і обов'язково з жердиною та страховкою.

2

Автомобілі. При експлуатації автомобілів і тракторів слід дот­римуватись «Правил дорожнього руху», затверджених Постано­вою КМУ від 32.12.1993 р. № 1094 із наступними змінами і доповненнями. При експлуатації автомобільного транспорту, крім того, необхідно керуватися вимогами ДНАОП 0.00-1.28-97 »Пра­вила охорони праці на автомобільному транспорті», ДНАОП 5.1.14-1.01-96 «Правила охорони праці при будівництві, ремонті та утриманні автомобільних доріг і на інших об'єктах дорожньо­го господарства».

До управління механічним транспортом допускаються осо­би, що мають посвідчення на право управління відповідним ви­дом транспорту та інші документи відповідно до вимог «Правил дорожнього руху». Посадові особи, відповідальні за експлуата­цію транспортних засобів, зобов'язані здійснювати їх випуск на лінію відповідно до вимог «Правил дорожнього руху». При від­рядженні водія в рейс, тривалість якого перевищує робочу зміну, у дорожньому листі (розпорядженні) слід указати режим робо­ти (руху) і пункти відпочинку водія.

У складних погодних і дорожніх умовах водію, що направля­ється в рейс, необхідно видавати маршрутну карту руху, у якій указуються особливості дороги і заходи безпеки. При направ­ленні двох і більш транспортних засобів до одного пункту з чи­сла водіїв або інженерно-технічного персоналу має бути призна­чений старший, указівки якого обов'язкові для всіх водіїв коло­ни (групи).

Забороняється під час стоянки відпочивати або спати в кабі­ні чи відкритому кузові автомобіля (гусеничного транспорту) при працюючому двигуні. Забороняється рух по насипу, якщо відстань від коліс автомобіля, трактора до брівки менше 1 м.

Для руху по території підприємства (наприклад, бази, складу) відповідно до «Правил дорожнього руху» повинен складатися схематичний план руху транспортних засобів із зазначенням дозволених і заборонених напрямів, поворотів, місць стоянок, ви­їздів, з'їздів і т.д. Цей план доводиться до відома всіх працюю­чих і вивішується в декількох місцях на території та у виробни­чих приміщеннях. Відповідно до плану на території підприємст­ва робиться розмітка і встановлюються дорожні знаки. Швид­кість руху транспортних засобів на території підприємства не повинна перевищувати 10 км/год, а у виробничих приміщеннях — 5 км/год.

Забороняється проведення операцій технічного обслуговуван­ня і ремонту транспортних засобів при працюючому двигуні, окрім випадків регулювання двигуна, гальмів з гідровакуумним при­строєм і рульового управління з гідропідсилювачем.

Перевезення людей, як правило, слід здійснювати автобусами. Як виняток допускається за погодженням з відповідними служ­бами МВС перевезення людей у кузовах вантажних бортових автомобілів, спеціально обладнаних і призначених для цієї мети, а в польових умовах - на гусеничних тягачах, транспортерах і тракторних причепах санного типу, спеціально обладнаних для перевезення людей. Кількість людей, що перевозяться на цих транспортних засобах, не повинна перевищувати кількість обла­днаних для сидіння місць. При перевезенні людей необхідно при­значити старших, що відповідають разом із водієм за безпеку перевезення. Один із старших повинен знаходитися в кабіні во­дія, інший - у кузові. Прізвища старших записуються в дорож­ньому листі. Забороняється перевозити людей поза кабіною і обладнаних кузовів.

Автомобіль із кузовом типу фургон пови­нен бути обладнаний:

• справними дверима, що відкриваються назовні, розташо­ваними позаду кузова (двері кузова мають бути забезпе­чені справними замками, що не допускають самовільного відкривання їх при русі автомобіля);

• фіксаторами відкритих дверей;

• підніжками, розташованими безпосередньо під дверима;

• відкидними сходами або скобами для входу і виходу людей, а також для завантаження і вивантаження вантажів;

• м'якими сидіннями для перевезення людей у кузовах авто­мобілів, спеціально пристосованих для цих цілей, або ж для проїзду вантажників, експедиторів при перевезенні вантажів, що потребують обов'язкового супроводу їх у кузові;

• рівною підлогою, що забезпечує герметичність;

• освітленням, вентиляцією і звуковою сигналізацією;

• глушником, виведеним за габарити кузова на 3-5 см;

• дзеркалом заднього виду.

Джерела освітлення всередині кузова повинні бути захищені від механічного пошкодження. Джерела освітлення, не закріпле­ні в заглибленнях бортів або стелі, повинні оберігатися міцною сіткою (або решіткою).

Сильнодіючі, отруйні, легкозаймисті та інші небезпечні ванта­жі дозволяється перевозити відповідно до спеціальних правил і інструкцій. Випускна труба глушителя бортових автомобілів і автоцистерн, призначених для перевезення легкозаймистих і вог­ненебезпечних вантажів, має бути виведена вправо під радіатор по ходу з нахилом випускного отвору вниз і обладнана іскрога­сником. Зазначені автотранспортні засоби мають бути забезпече­ні двома вогнегасниками.

Автоцистерни повинні мати:

• металеві заземлювальні ланцюги, які припаяні або прива­рені одним кінцем до корпусу цистерни і мають на іншо­му кінці металеве вістря (штир), що торкається землі;

• пристосування для закріплення шлангів у неробочому стані.

Зливні крани і шланги мають знаходитися у справному стані і повністю виключати підтікання і розпліскування рідини. На цистерні має бути напис «Вогненебезпечно!», а якщо перевозять­ся отруйні рідини - «Небезпечно!». Горючі рідини дозволяється перевозити тільки в цистернах та інших закритих металевих ємностях; в інших (бутлях, відрах і т.д.) перевезення горючих рідин забороняється. На автомобілях, що перевозять горючі рі­дини, забороняється знаходитись особам, не пов'язаним з обслу­говуванням перевезень.

Перевозити агресивні рідини (кислоти, луги) у скляній тарі необхідно у плетених кошиках або дерев'яних ящиках із спеціа­льними гніздами.

При перевезенні балонів із стисненим газом у кузові авто­мобіля необхідно керуватися відповідними вимогами безпеки. Автомобіль-самоскид і причіп-самоскид повинні мати опорні пристосування необхідної міцності, які виключають можливість мимовільного опускання піднятого вантажу. На бортах має бути нанесений незмивною фарбою напис «Не працювати без упору при піднятому кузові!».

Автомобілі, причепи і напівпричепи, призначені для перевезен­ня довгомірних вантажів, мають бути обладнані відкидними стій­ками і щитами (останні встановлюються між кабіною і вантажем), мати поворотні круги, забезпечені пристосуваннями для закріп­лення цих кругів при русі автомобіля без вантажу, а також стопо­ри, які запобігають повертанню причепа при русі назад.

Автопоїзд повинен мати запобіжні (аварійні) ланцюги або троси, які зв'язують причіп і автомобіль і виключають відрив причепа при поломці зчіпного пристрою. Платформи бортових причепів повинні відповідати вимогам, що ставляться до ванта­жних платформ автомобіля. Бортові причепи мають бути облад­нані гальмами, керованими з кабіни автомобіля, а також надій­ним ручним гальмом, що забезпечує утримання причепа після його від'єднання від автомобіля-тягача.

Напівпричепи мають бути обладнані:

• справними пристроями, які служать передньою опорою, коли вони відчеплені від автомобіля-тягача;

• справним сідельним пристроєм, що забезпечує фіксоване положення замків («Відкрито», «Закрито»);

• гальмом стоянки, який служить для загальмовування напів­причепів на зчепленні, при розчеплюванні та стоянці.

При русі автомобілів при ожеледиці дорогами з великими підйомами і частими поворотами треба застосовувати ланцюги та інші засоби протиковзання. Усі автомобілі повинні бути уко­мплектовані упорами під колеса (башмаками) у кількості не менше двох, а автомобілі, що працюють у гірських умовах - до­датковими пристосуваннями для жорсткого зчеплення при бук­сируванні. Додаткові вимоги до технічного стану спеціальних автомобілів установлюються в кожному окремому випадку, за­лежно від призначення цих автомобілів. Автомобілі, призначені для роботи в польових умовах, обов'язково комплектуються за­собами проти викрадення або мають дверні замки.

Гусеничний транспорт. Передані в користування геодези­чних бригад гусеничні автотранспортери мають пройти техніч­ний огляд їх готовності до роботи в польових умовах, а підсумки огляду фіксуються актом. Забороняється використання неспра­вних автотранспортерів.

До роботи на автотранспортерах допускаються водії автома­шин усіх класів, які пройшли спеціальну курсову підготовку під керівництвом досвідчених механіків і здали перевірочні ви­пробування спеціально створеній на підприємстві або в експе­диції комісії.

Незалежно від професійної кваліфікації водіїв автотранспор­терів щорічно перед виїздом на польові роботи вони повинні пройти курс навчання правил безпечного ведення топографо-гео­дезичних робіт на конкретній ділянці і здати перевірочні випро­бування. Підсумки здачі екзаменів заносяться до протоколу.

Керівники партій і польових бригад, які одержують у корис­тування автотранспортери, повинні знати правила їх безпечної експлуатації. Пересування автотранспортерів по ділянках робіт має здійснюватися, як правило, у присутності керівника бригади або його помічника, а по складних ділянках місцевості (болота, водні перешкоди і т.д.) - обов'язково у присутності начальника партії, керівника бригади або його помічника: вони вибирають найбезпечніший маршрут проходження, у дорозі стежать за його правильністю і несуть повну відповідальність за його безпеку.

Начальник партії або керівник бригади, які відповідальні за пересування на автотранспортері, зобов'язані припинити пересування у випадках появи значних природних перешкод і обстежити шлях подальшого руху.

При роботі в лісах необхідно керуватися розділом «Робота і пересування в лісових районах» даного посібника. Забороняєть­ся пересування автотранспортера з людьми горілим лісом або лісом із великою кількістю сухостійних дерев. У цих випадках люди повинні одягти захисні каски та йти слідом за транспор­тером на відстані не менше 100 м. Водій і керівник також пови­нні надіти каски.

При переправах на автотранспортерах через річки, водойми­ща і по кризі потрібно суворо дотримуватися рекомендацій, на­ведених у розділі «Водні переправи» даного посібника.

При експлуатації гусеничних автотранспортерів слід дотри­муватись таких основних правил безпеки:

• забороняється експлуатація автотранспортерів з несправною системою випуску газів;

• забороняється рух автотранспортера, а також робота двигуна на стоянках із закритим клапаном повітровідводу;

• забороняється відгвинчувати і знімати кришку з люка, що відділяє моторну частину машини від кабіни, як під час руху, так і на стоянках під час роботи мотора;

• щоб уникнути пожежі при використанні лампи пускового підігрівача, потрібно дотримуватися обережності: при розпа­люванні лампи добиватися рівного полум'я синюватого ко­льору, не залишати запалену лампу в казані підігрівача без нагляду; користування пусковим підігрівачем у закри­тих приміщеннях забороняється.

Категорично забороняється влаштовувати нічліг у кузовах автотранспортерів.

Конкретні вимоги по забезпеченню безпечних методів роботи стосовно наявного транспортного засобу потрібно передбачати в організаційно-технічних розпорядженнях.

Трактори і тракторні причепи. До управління трактора­ми можуть бути допущені особи, які пройшли спеціальне на­вчання і мають посвідчення на право управління трактором.

Перед початком роботи тракторист зобов'язаний оглянути трактор і переконатися в його справності. Тракторист не має права працювати на несправному тракторі. Перед запуском дви­гуна тракторист повинен упевнитися в тому, що важіль переми­кання швидкості знаходиться в нейтральному положенні.

Забороняється при запуску двигуна трактора стояти на гусе­ничних траках, знаходитися під трактором для усунення несправностей, а при працюючому двигуні відкривати кришку раді­атора руками без рукавиць. Трактор повинен бути завжди забез­печений набором справного інструменту, пристосувань для ремо­нту і засобами для гасіння пожежі.

Усі трактори, що знаходяться в експлуатації, мають бути об­ладнані блокуванням запуску двигуна з коробкою передач або пристроями, що забезпечують можливість запуску двигуна без­посередньо з кабіни.

Причепи слід з'єднувати з трактором (транспортером) жорс­тким зчепленням (дишло, тяга і т.д.) і мати страхувальний трос. Кількість причепів у тракторному поїзді визначається тяговою потужністю трактора, його вагою і дорожніми умовами. Усі при­чепи повинні мати гальма, керовані з кабіни тягача. Якщо конс­трукцією причепа не передбачено гальм, то причіп має бути за­безпечений гальмівними черевиками. Транспортувати такий причіп дозволяється тільки гусеничним трактором (транспор­тером). При роботі тягача з санними причепами, на яких знахо­дяться люди, дозволяється рушати з місця тільки після отри­мання від них сигналу на відправлення.

Для різних режимів роботи транспортного засобу (причіп­лювання, зчеплення, розворот, подача трактора назад, вперед, зу­пинка, рушання з місця і т.д.) заздалегідь погоджуються сигна­ли і порядок обміну ними між водієм і супроводжуючими осо­бами (зчіплювачами). Забороняється користуватися відкритим вогнем при запуску двигуна трактора.

При роботі гусеничного транспорту в лісових умовах кабіни тракторів мають бути захищені металевим каркасом. Забороня­ється сідати до кабіни або виходити з неї на ходу трактора, також забороняється сідати до причепа або висаджуватися з нього під час руху. Тракторні сани для перевезення людей повинні бути справними, обладнаними сидіннями і мати:

• металевий передній борт висотою не менше 1,5 м, товщи­ною не менше 3 мм;

• інші борти висотою не менше 70 см з дощок товщиною не менше 25 мм, при цьому задній борт повинен бути відкидним;

• настил підлоги повинен бути зробленим зі щільно укла­дених дощок товщиною не менше 40 мм.

При перевезенні людей на спеціально обладнаних санних при­чепах забороняється їзда вздовж узгір'їв. Вихлопна труба в тра­ктора завжди повинна бути вільною від нагару. Під час руху по сухій траві, вітролому, моху вихлопна труба трактора повинна бути обладнана іскрогасником. При спуску з гори і підйомі на гору трактор повинен рухатися на першій передачі.

У тракторних причепів борти мають надійно закриватися. Причіп повинен з'єднуватися з трактором тільки жорстким зчепленням. Забороняється переїздити на тракторі мости, греблі, дамби і подібні до них споруди, не переконавшись у безпечності переїзду. При водних переправах по кризі необхідно суворо до­тримувати всі вимоги, викладені у відповідних розділах даного посібника.

Переїзд залізничних доріг тракторами допускається тільки через спеціальні переїзди при піднятому шлагбаумі або до­зволяючих звукових та світлових сигналах лише на першій передачі.

Виконання польових топографо-геодезичних робіт і пересування землевпорядних партій по місцевості часто пов'язане з необхідн­істю подолання різноманітних водних перешкод. Влаштування водних переправ через ріки, ставки, озера чи водосховища або подолання цих перешкод в інший спосіб із недотриманням ви­мог безпеки праці може привести до нещасних випадків та утоплення працівників. Тому в таких ситуаціях необхідно дотриму­ватися правил безпеки, зазначених у ДНАОП 2.0.00-01-00 «Пра­вила охорони праці в сільському господарстві».

Відповідальність за дотримання правил безпеки учасниками переправи несе керівник (старший) групи, який зобов'язаний приділяти особливу увагу особам, що не вміють плавати. Місце броду необхідно ретельно розвідати і забезпечити безпеку і до­ступність переправи людей, транспорту і спорядження. Вибір місця броду покладається на старшого групи.

Для переправи вбрід необхідно вибирати найбільш мілкі міс­ця на ділянках з твердим дном. Розвідку і позначення броду повинні проводити найбільш досвідчені особи з обов'язковим застосуванням страхувальних засобів.

Брід необхідно позначити віхами з обох сторін на відстані 1,5-3 м від осі наміченого напряму переходу. Ширина перевіре­ної смуги броду має бути не меншою 3 м. Окремі глибокі місця, корчі або інші перешкоди, розташовані на трасі броду або безпо­середньо біля неї, необхідно позначити.

Місце броду при систематичному користуванні ним має бути позначено знаком «БРІД». Переправи вбрід допускаються тіль­ки зі страховкою з берега. Для цього на березі повинні бути страхувальні засоби.

Забороняються переправи через річки і водні перешкоди:

• по пливучих крижинах, виступаючих із води каменях тощо з використанням несправних або ненадійних переправ­них засобів та в умовах, що не гарантують безпеку;

• по заломах і повалених деревах без жердин і страхувальних шнурів;

• без взуття і жердин при переправах убрід;

• через водні перешкоди будь-якої ширини під час сильного дощу, снігу, туману, ожеледиці, шуги, при сильному вітрі і великій хвилі, а переправи вбрід, крім того, і до паводків.

До страхувального шнура у всіх випадках його застосування при переправах через річки вбрід необхідно прив'язуватися до­поміжним шнуром (ковзною петлею).

Переходити річку необхідно з деяким відхиленням угору за течією. При переході річок убрід з рюкзаком ремені останнього повинні бути ослаблені. Переправлятися через гірські річки по­трібно в ранні години, коли рівень води найменший. Переправи вбрід пішки при температурі води нижче +12 °С можуть бути допущені тільки при невеликій ширині річки. .

Глибина броду при пішій переправі не повинна перевищува­ти 0,7 м при швидкості течії до 1 м/с; 0,5 м при швидкості течії 2-3 м/с. Забороняється перехід річок на великих глиби­нах або при високій швидкості течії, а також річок, що несуть велику гальку і валуни. Глибина броду для коней з в'юком не повинна перевищувати 0,4 м при швидкості течії річки 3-4 м/ с і 0,6 м при швидкості течії 1,5 м/с; для оленів - 0,7 м при швидкості течії річки до 1 м/с і 0,5 м при швидкості течії до 2 м/с. Глибина броду при переправі верхи не повинна перевищу­вати 1,3 м при швидкості течії до 2 м/с і 0,8 м при швидкості течії до 3-4 м/с.

При переправах верхи потрібно давати коневі деяку свободу у виборі дороги в межах смуги броду. При груповому подоланні броду верхи через швидку річку більш сильних коней необхідно пускати дещо вище за течією.

Переправи убрід на возах, автомобілях і тракторі дозволя­ються тільки на ділянках з твердим і рівним дном. Гранична глибина броду при швидкості течії річки 1,5-2,0 м/с для авто­мобілів не повинна перевищувати висоти осей коліс (меншого діаметру), для гусеничних тракторів і гусеничних тягачів - ви­соти верхнього полотна гусениці. Для возів гранично допустима глибина броду не повинна перевищувати 1/2 діаметра колеса. При переправах на автомобілях потрібно не допускати попадан­ня води до розподільника запалювання; при необхідності ремінь вентилятора повинен бути знятий.

Ухили спусків до броду і виїздів не повинні перевищувати для автомобілів 10°, для тракторів - 15°. За неможливості дотри­мання цих вимог місця з'їздів і виїздів мають бути відповідним чином облаштовані.

Забороняється їхати близько від краю берегового обриву при під'їзді до місця броду і після подолання його. Долати брід на автомобілях і тракторах необхідно на зниженій передачі і неве­ликій швидкості, без перемикання передач і зупинок, при по­стійних обертах двигуна.

При водних переправах на гусеничних транспортерах слід дотримуватись таких правил:

• переправи через водні перешкоди автотранспортерів з лю­дьми категорично забороняються, для цієї мети на кожно­му автотранспортері повинен бути справний гумовий чо­вен і рятувальні жилети за кількістю людей, включаючи водія;

• переправи через річки і водоймища на гусеничних автотран­спортерах слід здійснювати в крайніх випадках;

• забороняються переправи через річки, що мають швидкість течії понад 1,5 м/с, а також при вітрі і значних хвилях;

• при переправах на гусеничному транспортері через річки вантаж може бути не більше 600 кг, його потрібно розташо­вувати рівномірно по всій платформі і прив'язувати;

• для спуску до води і при підйомі з води слід вибирати пологі береги, спуск до води і підйом із води проводити під прямим кутом до берега, не допускати крену на одну сторону, інакше автотранспортер зачерпне воду і піде на дно;

• перед переправою через водоймище належить: перевірити герметичність кузова, роботу трюмного насоса, перевірити, чи закритий отвір у кузові для заводної рукоятки, перевірити натяг гусениць (не припустимий слабкий натяг); підняти задній відкидний борт платформи, розчохлити багор; усім особам, що знаходяться на машині, зійти, водію одягти ряту­вальний жилет, відкрити дверці кабіни і прикріпити їх до корпуса транспортера, прив'язати до корпуса гумовий човен

на шнурку, довжина якого приблизно дорівнює глибині пе­реправи, і почати переправу;

• при русі по воді необхідно стежити за тим, щоб автотранс­портер не мав бічного крену; якщо одна з гусениць неспо­дівано наскочить під водою на високу опору, а друга зали­шиться на плаву, потрібно негайно вимкнути зчеплення;

• при непрацюючому стартері водні переправи проводити забороняється; заболочені ділянки і болота долаються на гусеничних автотранспортерах найкоротшим шляхом і за мінімальної кількості поворотів;

• при пересуванні по болотах не потрібно допускати пробуксо­вування гусеничних ланцюгів.

Всі плавзасоби, що використовуються для переправ, слід об­ладнати рятувальними леєрами з просмоленими шнурами, за­кріпленими по обох бортах по всій довжині судна на висоті не більше 20 см від вантажної ватерлінії. Плановані водні пере­прави на плавзасобах через судноплавні і сплавні річки необхід­но узгодити з органами басейнового управління дороги.

Забороняються будь-які водні переправи на гумових безсекційних човнах, а через гірські порожисті річки - на будь-яких гумових, у тому числі і секційних, човнах і плотах. Забороняєть­ся управляти човнами за допомогою жердин при переправах через гірські річки.

При переправах через бухти, затоки, протоки, великі озера, порожисті річки і річки шириною більше 0,5 км забороняється застосування невеликих (вантажопідйомністю менше 1 т) чов­нів, а також човнів із малою осадкою і таких, що легко переки­даються (довбанки, піроги, байдарки і т.д.).

Забороняється при переправах на моторних човнах розвива­ти велику швидкість і робити різкі повороти.

При переправах на човнах або плотах поблизу поромів або суден, які стоять, потрібно остерігатися прихованих під водою канатів і тросів. Для переправи на човнах або плотах вище по­рогів водоспадів та інших небезпечних перешкод через річки протягується трос, який надійно закріплюють на берегах. Човни прив'язують до троса коротким шнуром з карабіном (кільцем) і пересуваються вздовж нього.

Забороняються переправи на окремих колодах і погано зв'я­заних плотах. Міцність і вантажопідйомність плоту має бути перевірена пробним завантаженням. Забороняється при перепра­вах на плотах за допомогою жердин стояти близько від краю плоту і робити різкі поштовхи.

Для подолання вузьких, але глибоких або бурхливих потоків повинні влаштовуватися тимчасові переходи з колод або навісні канатні переправи. На ділянці навісної канатної переправи по­чатковий берег має бути вищий за протилежний. Застосовувані для навісних переправ канати повинні мати не менш ніж 7,5- кратний запас міцності.

При спорудженні тимчасових переходів через гірські річки по колодах або повалених деревах необхідно натягнути мотузяні поручні, до яких люди, що переправляються, повинні прив'язува­тися для страховки допоміжним шнуром з карабіном, кільцем або ковзаною петлею. При значному перевищенні одного берега над іншим для опори ніг на колодах потрібно робити карби або набивати планки з дерева. Пересування по тимчасових переходах і навісних переправах дозволяється лише по одному.

У зимовий період при встановленні стійкого і достатньо тов­стого льодового покриву на річках, озерах, водосховищах та ін­ших водоймах, влаштовуються льодові переправи через ці пере­шкоди. Перед переправою по льоду необхідно уважно оглянути і визначити загальну придатність льодового покриву для пере­прави. Обстеження льодового покриву при виборі місця пере­прави має проводитися двома працівниками, що рухаються в мотузяній зв'язці з жердинами на відстані 10 м один від одно­го. Забороняються пробні переходи однієї людини з метою ви­значення міцності льоду. За роботою осіб, що проводять визна­чення міцності льоду, слід вести спостереження з берега (судна) для подання в разі необхідності негайної допомоги. Спостеріга­чі мають бути забезпечені рятувальними засобами: баграми, до­шками, канатами (довжиною не менше 50 м) та ін. При товщині льоду менше 10 см на обох берегах вивішуються відповідні до­рожні сигнальні знаки і плакати, що забороняють рух людей, гужового, тракторного і автомобільного транспорту. У темну ча­стину доби ці знаки мають бути освітлені.

Місце льодової переправи повинне мати:

• зручні і пологі спуски на лід, що не потребують великих робіт по розчищенню снігу;

• добре з'єднання криги з берегом; рівний і надійний за міцні­стю льодовий покрив без ополонок і тріщин.

При переправах по льоду різних видів транспорту його тов­щина повинна відповідати даним табл. 2.3. Забороняється пе­ресування на автомобілях, тракторах та інших видах транспорту по льоду необстеженої траси.

Допустиме н авантаження, т	Н еобхідна товщина льоду, см, при середній температурі повітря за три доби – 10 0і 0 0С нижче (короткочас- – 5 0С на відлига)	Дистанція між машинами та осями смуг руху, м
Людина з ношею
0 ,1 10
Гужовий транспорт
1 ,2 20
Гусеничні машини
4 18 20 23 10
6 22 26 31 15
10 28 31 39 20
16 36 40 50 25
20 40 44 56 30
30 49 54 63 35
40 57 63 80 40
50 63 70 88 55
Колісні машини
3 ,5 22 24 31 18
6 29 32 40 20
8 34 37 48 22
10 38 42 53 25
15 46 50 64 30

Примітки: 1. Значення товщини льодового покриву наведені для зимового льоду. Осінній і весняний лід слабший від зимового до трьох і п'яти разів. 2. Товщина льодового покриву розрахована з коефіцієнтом запасу К-2.

У випадках, коли крига біля берегів не надійна (зависає, має тріщини і розломи), між берегом і міцним льодовим покривом необхідно обладнати надійний настил із колод.

Спуск на кригу повинен мати ухили не більше 11-12° для гусеничного транспорту і 5-6° для колісного. При переправах по льоду допускається одночасний рух тільки в один бік. Під час руху по кризі не дозволяється різко гальмувати і обганяти інші транспортні засоби. Швидкість руху автомобілів і тракторів не повинна перевищувати 10 км, гужового транспорту 4-5 км/год. На гладкій кризі при гальмуванні і поворотах потрібно остеріга­тися заносу.

Забороняються переправи по льоду при появі надльодової води, торосів, промоїн, тріщин. Траса переправи по кризі річок повинна пролягати вище відкритих ділянок води (ополонок, промоїн).

Траса переправи має бути позначена віхами або іншими зна­ками на відстані 3 м від осі траси і 30 м один від одного. Під час переправи по кризі пасажири повинні зійти з транспортних за­собів і йти пішки за ними на відстані не менше 25 м. Водій повинен їхати з відкритими дверцями кабіни. Забороняються переходи по кризі річок у місцях впадіння в них приток. Забо­роняється пересування по кризі під час туману і заметілі. Якщо туман або заметіль застали в дорозі, то рух слід припинити, а транспорт і вантаж рівномірно розподілити по кризі. При три­валій зупинці на льоду під колеса автомобілів і тракторів потрі­бно підкладати дошки. Забороняється скидання на лід вантажу з автомобілів, нарт, возів.

3

Інженерно-геодезичні роботи виконують у різних умовах: на територіях міст і промислових об'єктів, у лісових і важкодоступних місцях, на ділянках залізних й автомобільних доріг, на зводимих будинках і спорудах і т.д. Для попередження нещасних випадків і травм у цих умовах всі роботи повинні виконуватися з дотриманням спеціальних правил й інструкцій з техніки безпеки. З метою ознайомлення всіх без винятку працюючих із цими правилами проводяться спеціальні інструктажі. Розрізняють інструктаж вступний і на робочому місці. Повторний інструктаж проводиться через установлений час і при впровадженні нової технології, нового обладнання й при введенні нових правил по техніці безпеки.

При виконанні геодезичних робіт на будівельних майданчиках насамперед дотримуються загального правила техніки безпеки будівництва.

На будівельних майданчиках установлюють знаки безпеки й напису біля небезпечних зон, де діють або можуть виникнути небезпечні виробничі фактори, наприклад «Зона роботи крана», «Відкриті прорізи» і т.д.

До таких зон ставляться: простір поблизу неізольованих струмоведучих частин електроустановок; місця пересування машин, зберігання шкідливих речовин; територія, над якою переміщають вантажі вантажопідйомними кранами, де працює встаткування з обертовими робочими органами й ведуться зварювальні роботи. Споруджувані будинки й споруди огороджують заборами або козирками.

При зварювальних й інших роботах, при яких можливе загоряння, дотримують правил пожежної безпеки. Біля місць, де ведуться такі роботи, установлюють засобу для гасіння пожежі й вивішують інструкції з їх застосування.

Будівельний майданчик і підходи до неї в темний час доби рівномірно висвітлюють.

Колодязі, шурфи й інші виїмки в ґрунті, а також прорізи в перекриттях будинків і споруд закривають щитами або огороджують, у темний час на цих огородженнях горять електричні сигнальні лампи.

Для підйому й спуска на робочі місця при будівництві будинків і споруд висотою або глибиною 25 м і більше застосовують пасажирські й вантажопасажирські підйомники (ліфти). Робітники, що перебувають на висоті, користуються запобіжними поясами, які кріплять до надійних конструкцій.

При виконанні робіт із застосуванням лазерного променя в місцях можливого проходу людей установлюють екрани, що виключають поширення променя за межі місць провадження робіт.

Якщо роботи виконують по однієї вертикалі, місця, розташування нижче її, обладнають захисними пристроями.

Студенти технічних-професійно-технічних училищ і коледжів у віці до 18 років, але не молодше 17 років при проходженні виробничої практики на об'єктах будівництва по професіях, що передбачає виконання будівельно-монтажних робіт, до яких пред'являються додаткові вимоги по безпеці праці, можуть працювати не більше трьох годин. Роботи повинні виконуватися під керівництвом і спостереженням майстра виробничого навчання й працівника будівельно-монтажної організації, призначених для керівництва практикою. В інших випадках учні технічних-професійно-технічних і технічних училищ, середніх спеціальних навчальних закладів під час проходження виробничої практики або роботи трудяться під спостереженням інженерно-технічного працівника, відповідального за безпечне ведення робіт. Всіх студентів навчають безпечним методам і прийомам виробництва по типових програмах.

При виконанні геодезичних робіт, пов’язаних з будівельним процесом, виконують всі правила техніки безпеки, установлені для даного виду будівельних робіт, а також специфічні.

До початку польових топографо-геодезичних робіт у міських умовах, населених пунктах і на територіях промислових об'єктів установлюють схеми розміщення схованих об'єктів: підземних комунікацій і споруд. При роботі в місті необхідно знати правила дорожнього руху; при роботі на проїзних частинах треба надягати демаскуючу (жовтогарячу) одяг і виставляти огороджувальні щити. Проведення робіт на вулицях і площах з інтенсивним рухом погоджують із ГИБДД.

По проїзній частині дороги дозволяється ходити тільки в крайки тротуару назустріч, що йде транспорту, - у такому напрямку й ведуться виміри в ходах. Забороняється залишати геодезичні прилади без нагляду на проїзних частинах вулиць і доріг.

Висоту підвіски проводів ліній електропередач, електропідстанцій визначають, не стосуючись проводів рейками, рулетками, вішками, аналітичним шляхом. Рейки, вішки й інші предмети, застосовувані для вимірів, не дозволяється підносити ближче чим на 2м до електропроводів, у тому числі контактним на залізницях і трамвайних лініях.

При закладці тимчасових колів, штирів й інших знаків їхню верхню частину забивають урівень із поверхнею землі, а їхня довжина не повинна бути більше 15см.

При геодезичних вимірах, виконуваних у процесі земляних, кам'яних, бетонних і монтажних робіт, дотримують правил безпеки, що пропонують для даних будівельних робіт.

На роботи в межах охоронних зон кабелів, що перебувають під напругою, або діючого газопроводу, необхідний дозвіл відповідного електро- або газового господарства. При нівелірних роботах поблизу стін не дозволяється переходити по стінних перекриттях. Рейку встановлюють на риштованнях, висота яких повинна бути нижче рівня кладки на 0,7м. При необхідності робити розмітку на зовнішніх площинах стін працюють із запобіжними поясами.

При бетонних роботах під час електронагріву бетону не можна доторкатися рулеткою арматур. Не можна виконувати розбивочні й вивірочні роботи в зоні монтажу. При швидкості вітру 15 м/с і більше, ожеледі, грозі або тумані, що виключає видимість у межах фронту робіт, припиняють всі роботи, у тому числі й геодезичні на висоті у відкритих місцях.

Забороняється розмічати осі й інші орієнтири на елементах конструкцій під час їхнього підйому, переміщення або в підвішеному стані. Не можна залишати геодезичні прилади й приналежності без догляду на монтажному горизонти під час перерви в роботі. Геодезичні прилади переносять тільки в пакувальних ящиках, а штативи - у складеному виді.

Зйомка існуючих підземних комунікацій, як правило, пов'язана з їхнім обстеженням. При обстеженні знімають кришки колодязів й у колодязів ставлять триногу зі знаком «Небезпека».

Перед спуском людей у колодязь перевіряють, чи немає в ньому газу, опускаючи в нього шахтарську лампу. Якщо в колодязі є метан, лампа гасне або сильно зменшує силу світла, а при наявності світильного газу - спалахує й гасне. Від пар бензину полум'я лампи подовжується й змінюється на синє світло, від аміачного газу без спалаху гасне. Якщо лампа не гасне, а горить рівним світлом (таким же, як і на поверхні), то газів у колодязі немає й можна спускатися. Забороняється перевіряти газ по заходу, киданням у колодязь запаленого паперу або опусканням палаючої свічі або ліхтаря. Під час роботи стежать за відкритими люками, не допускаючи до них сторонніх людей. По закінченні робіт або при перерві всі люки колодязів щільно закривають кришками. Інструменти, лампи й предмети опускають у колодязь на мотузці після подачі працюючої в колодязі умовного сигналу. Колодязь висвітлюють шахтарською лампою. Роботи ведуть у рукавицях.

Металеві рейки опускають у колодязь і виймають із нього вроздріб, не торкаючись проводів.

До роботи на дорогах допускаються особи в демаскуючому одязі жовтогарячих кольорів. На час роботи виділяють двох сигнальників, які сповіщають працюючих про наближення транспортних засобів. На автодорогах сигнальники повинні перебувати на відстані 50 - 100м по обидва боки від місця роботи, а на залізних - не менш 1км. Під час туману, заметілі, грози працювати на дорогах не дозволяється. Переходи, проміри але дорогам ведуть по брівках, а не по полотну.

При вимірі сталевою стрічкою або рулеткою через рейки електрифікованих залізниць полотно тримають навісу. Не можна пролазити під вагонами, перетаскувати під ними геодезичні прилади й інвентар, проходити між буферами вагонів, якщо відстань між ними менш 5м.

Якщо роботи ведуться на мосту довжиною менш 50 м, то його на час проходження поїзда звільняють. При довжині моста більше 50 м працюючі вкриваються в нішах.

При будівлі й закладці геодезичних знаків виконують наступні правила.

До робіт допускаються тільки особи, що мають спеціальну підготовку, що пройшли навчання безпечним методам ведення робіт із закладки знаків.

Заготівлю деталей знаків ведуть на землі, роботи виконують сокирою й пилкою. При протесанні колод не можна притримувати їхніми ногами - колоду закріплюють на підкладках П-подібними скобами, стежать за тим, щоб сокира не зісковзнула на ногу. Розколюючи чурбаки, не можна притримувати їхньою ногою.

При зборці металевих знаків гайкові ключі, якими користуються верхолази, прив'язують лямками до кистей рук. Гвинти, болти, шайби зберігають у кишенях на спецодязі або в підвішених сумках.

Якщо знаки будують на даху будинку, то працюючі прив’язуються ланцюгом верхолазного ременя до крокв даху.

До самостійних верхолазних робіт відповідно до діючого законодавства допускаються особи не молодше 18 років. Вони повинні проходити спеціальний медичний огляд, а вперше приступають протягом одного року повинні працювати під безпосереднім наглядом досвідчених робітників.

Риття котлованів для закладки й канав для маркування підземних центрів геодезичних знаків, вирубку поглиблень у цегельних і залізобетонних стінах для закладки реперів роблять, як правило, механічними засобами. При ритті котлованів вручну забороняється вести роботи підкопом.

Бетонні моноліти й інші матеріали опускають у котловани відповідно до правил вантажно-розвантажувальних робіт.

Керівник геодезичних робіт на об'єкті будівництва зобов'язаний вивчити норми з охорони праці для працівників будівельних професій, провести інструктаж підлеглих працівників і відповідати за їхнє дотримання.

Питання для самоконтролю:

1. Які вимоги переїздів та переходів під час геодезичних робіт.

2. Які загальні вимоги і порядок пересування персоналу на маршрутах.

3. Які правила безпеки слід дотримуватись під час використання транспорту.

4. Які загальні вимоги безпеки пересування на всіх видах транспорту.

5. Яка безпека праці під час вантажно-розвантажувальних робіт.