42. Оніхомадез. Оніхолізіс. Птеригіум. Методи та засоби корекції в умовах косметологічного закладу.

Оніхолізіс. При цьому захворюванні відбувається ослаблення нігтьової пластини, але вона не відривається від нігтьового ложа. Оніхоліз спостерігається при наявності якогось серйозного внутрішнього захворювання або ураження організму якою не будь інфекцією, а також через частого вживання сильнодіючих ліків. Це тип дистрофії нігтів, при якій порушується зв'язок нігтя з м'якими тканинами ложа. Залежно від розміру відокремилися частини нігтя розрізняють частковий і повний оніхолізіс, частіше буває у жінок.

Причини. Травматичний розвивається внаслідок механічних,фізичних, хімічних впливів. Досить часто оніхолізіс буває при екземі, псоріазі, атопічному дерматиті, бульозних дерматозах. Іноді відторгнення нігтя виникає в результаті тривалого прийому антибіотиків тетрациклінового ряду. Може бути також симптомом системних захворювань, порушень серцево-судинної, нервової, травної систем, ендокринопатійних інфекційних захворювань.

Лікування. Має бути спрямоване насамперед на усунення основної причини захворювання. У всіх випадках показані загально зміцнюючі засоби (вітамін А, В, препарати заліза, кальцію та ін.), прийом протягом 3-4 місяців желатини в добовій дозі 5-7 г. Для місцевого лікування рекомендують гарячі і теплі ванночки з марганцевокислим калієм і накладенням на уражені ділянки синтоміцинової емульсії, 5% геліоміцінова мазь (фіксація липким пластиром), застосування розчинів (1-2% спиртової тинолем, 5% хрізаробіном в хлороформі). Сприятлива дія робить масаж уражених пальців.

Профілактика. Полягає в гігієнічному утриманні нігтів і оберігання від травми. Раннє звернення до лікаря і лікування супутніх захворювань покращують прогноз.

Оніхомадез являє собою відділення нігтя від основи. Ніготь відторгається часто і безболісно. Дана форма хвороби зустрічається рідко, в основному у важких випадках.

Птеригіум нігтя (pterygium unguis) характеризується крилоподібним розростанням нігтьової шкірки (епоніхіума) в довжину. Відбувається розростання нігтьової шкірки з заднього нігтьового валика і наплив її на ніготь, й приростання до нігтьової пластинки. Такий стан нігтя може бути вродженою аномалією чи виникати в осіб, які страждають склеродактилією, облітеруючим ендартеріїтом, червоним плоским лишаєм та іншими захворюваннями, при яких порушується трофіка нігтьових фаланг пальців кистей (рідше стоп).

43. Гіпомеланози. Визначення, класифікація, методи корекції.

Гіпомеланози – зменшений зміст або відсутність меланіну в дермі, лейкодермі. В цілому гіпомеланоз обумовлений пошкодженням в одному або більше ланках ланцюжка перетворень меланіну, наприклад відсутність меланоцитів, порушення утворення нормальних меланосом або їх транспорту до кератиноцитів.

Класифікація

1. Первинні гіпомеланози.

1.1. Вроджені гіпомеланози:

Окремі захворювання:. Альбінізм. Пьєбалдізм. Синдроми з депігментацією

Вроджені синдроми: Туберозний склероз.

1.2. Придбані гіпомеланози: вітиліго

2. Вторинні гіпомеланози.

2.1. Постінфекційні гіпохромії: Висівковий лишай. Простий лишай. Сифілітична лейкодерма.

2.2. Постзапальні гіпохромії: Псоріаз звичайний. Червона вовчанка. Склеродермія. Нейродерміт.

Методи корекції. Один з них – доведення кольору вогнищ ураження до відтінку навколишнього нормальної шкіри. Цього можна домогтися: а) забарвлення шкіри різними барвниками; б) макіяж; в) татуаж. Зазначені заходи ціле образно проводити тільки хворим з обмеженим вітиліго або тільки на відкритих ділянках шкіри.

Другий метод – зменшення забарвлення здорової шкіри до рівня вітилігінозних плям. Найлегше цього домогтися хворим, які мають світлу шкіри, так як головне для них – не засмагати, і плями на тлі лишньої білої шкіри будуть практично не видно.

Решта пацієнтів змушені займатися забезпечувати навколишній більш темної шкіри. Для цього використовуються: а) різні освітлювачі шкіри; б) хімічне лущення (поверхневі і глубокі пілінги); в) дермабразія (механічна, хімічна, теплова). Третім, найбільш перспективним сьогодні методом є хірургічна аутотрансплантація меланоцитів.