25. Ожиріння. Підходи до дієтотерапії. Методи та засоби боротьби з ожирінням в умовах косметологічного кабінету.

Див вище!

Підходи до дієтотерапії. Визначити шкідливі звички шляхом ведення щоденника по харчуванню (скільки, чого і коли схомячив), причину вживання їжі, фізичною активність займатись по 30хв/день без перервної нагрузки, можна сімейну активність. Включити в раціон воду, фрукти. Робити перерив між прийняттям наступної порції їжі. Виконувати призначення дієтолога.

В косметичних салонах масаж, метаболічні обгортання (сприяє посиленню обміну речовин, виведення з організму продуктів життєдіяльності клітин і зменшення ваги), голкорефлексотерапії (стимулює роботу шлунка і кишечника, нормалізує роботу печінки і нирок, стимулює роботу гіпоталамуса і регулює харчову поведінку). Гірудотерапія дозволяє нормалізує обмін речовин і нормалізує апетит. Безопераційна ліпосакція (за допомогою ультразвукового випромінювання, руйнуються надлишкові жирові клітини). А також послідовний лімфодренаж, міостимуляція, електроліполіз, ліфтинг.

26. Целюліт. Визначення, етіологія, патогенез, клінічні прояви, стадії розвитку.

Целюліт (Гіноїдналіподистрофія) – різновид гіпертрофії жирової тканини, що є результатом масованого процесу запасання жиру внаслідок порушення рівноваги між синтезом жиру (ліпогенез) та його розпадом (ліполіз), що супроводжується акумуляцією води, токсичних речовин, змінами судинної стінки, ушкодженням навколишньої тканини.

Етіологія. Фактори, що сприяють виникненню целюліту:

Група	Фактор
Спосіб життя	Переїдання, гіподинамія, сидяча робота, ходьба на високих каблуках, носіння тісного одягу, паління, зловживання алкоголем та кавою, прийом оральних контрацептивів.
Порушення кровообігу	Варикозне розширення вен, лімфостаз, серцево-судинні захворювання.
Гормональні порушення	Пубертатний період, вагітність, менопауза, гіпотиреоз.
Стрес	Фізичний чи психічний.
Спадковість	Сімейний анамнез.

1. Гормональний фактор. Підвищений рівень естрогенів в організмі призводить до гальмування гліколізу та ліполізу, що призводить до накопичення не утилізованих метаболітів у тканинах.

2. Аліментарний фактор. Надмірне і немотивоване вживання молочних продуктів і м’яса призводить до гіпертрофії адипоцитів у жировому депо та підшкірно-жировій клітковині. Зловживання кофеїном активізує синтез адреналіну, підвищує рівень холестерину в крові, заважає засвоєнню вітаміну С та іонів цинку. Надмірне вживання кухонної солі та нестача в раціоні калію призводить до набряку.

3. Судинний та дисциркуляторний фактор. Збільшенні внаслідок переважного впливу естрогенів адипоцити, згруповані у вузлики, ускладнюють мікроциркуляцію та лімфовідтік, призводячи до набряку інтерстицію та фіброзу.

4. Шкідливі звички. Нікотин зв’язує кисень, що погіршує кисневу ємність крові та його утилізацію клітинами. Алкоголь пригнічує швидкість утилізації метаболітів в печінці та сприяє їх відкладанню в жировій тканині стегон.

5. Гіподинамія.

6. Стреси. Стреси негативно впливають на функціонування наднирників. Є причиною переїдання й споживання великої кількості алкоголю.

Патогенез целюліту: Дві провідні ланки патогенезу целюліту: гіпертрофія адипоцитів (внаслідок переїдання, гіподинамії) та патологія кровообігу, що в комплексі призводить до набряку та розростання гіподерми. Адипоцити втрачають зв’язок з мікроциркуляторним руслом, що робить їх недоступними для регуляції.

Стадії целюліту:

1. Перша («м’який целюліт») – спостерігається розширення дрібних кровоносних судин, застій кровообігу та лімфообігу, зниження процесів асиміляції жирів. Клінічно: шкіра тепла на дотик.

2. Друга (оборотна) – гіалуронова кислота зв’язуючи молекули води посилює набряк, що призводить до здавлювання лімфатичних судин і вен та формує «порочне» коло. Клінічно: шкіра втрачає еластичність, при натисненні залишаються вм’ятини.

3. Третя («твердий целюліт»; частково оборотна) – жирові клітини згуртовуються між собою та розвивається локальний склероз. Пухка строма підшкірної клітковини перетворюється на грубу, фіброзну. Клінічно: на поверхні шкіри формуються мікровузлики, шкіра тепла, збирається в безболісну складку, знижується тонус та еластичність шкіри. Візуально шкіра нагадує «шкірку апельсина».

4. Четверта (необоротна) – тканина робиться твердою, здавлюються кровоносні судини та нервові закінчення. Клінічно: вузликів стає більше, вони рухливі, легко пальпуються та є джерелом болю при дотику і натиску. Шкіро набуває крупно вузловатого або горбистого вигляду, холодна на дотик. Непокоять болі, судоми, парестезії, важкість у ногах.