- •Косметологія. Визначення. Класифікація. Особливості взаємодії лікаря з косметологічним пацієнтом.
- •Косметичні дефекти шкіри та її придатків. Характеристика. Класифікація.
- •Гендерні особливості шкіри.
- •Анатомо-функціональні особливості дитячої шкіри.
- •Методи діагностики в косметології.
- •Теорії старіння. Геронтологічні косметичні засоби.
- •Фотостаріння шкіри. Профілактика та корекція в умовах косметичного закладу.
- •Зміни шкіри, які виникають при в-12- та фолієводефіцитній анемії.
- •Зміни шкіри, які виникають при лейкемії: етіологія, клініка, лікування.
- •Корекція вікових змін в умовах косметологічного закладу.
- •Зміни шкіри, які виникають при залізодефіцитній анемії.
- •Зміни шкіри, які виникають при гастро-езофагальній рефлюксній хворобі.
- •Зміни шкіри, які виникають при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (хронічний панкреатит, целіакія).
- •Зміни шкіри, які виникають при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт).
- •Зміни шкіри, які виникають при пухлинах кишечника.
- •Зміни шкіри, які виникають при жовчно-кам’яній хворобі.
- •Зміни шкіри, які виникають при захворюваннях гепато-біліарної системи (гепатит, цироз печінки).
- •Зміни шкіри та її придатків, які виникають при захворюваннях нирок (гострий та хронічний гломерулонефрит, хронічний пієлонефрит).
- •Зміни шкіри та її придатків, які виникають при хронічній нирковій недостатності.
- •Зміни шкіри та її придатків, які виникають при цукровому діабеті.
- •Зміни шкіри та її придатків, які виникають при ендокринних захворюваннях (тиреотоксикоз, гіпотиреоз).
- •Зміни шкіри та її придатків, які виникають при акромегалії.
- •Зміни шкіри та її придатків, які виникають при хворобі та синдромі Іценко-Кушинга.
- •Ожиріння та методи корекції фігури. Поняття “нормальної ваги”. Захворювання, які супроводжують ожиріння.
- •Ожиріння. Підходи до дієтотерапії. Методи та засоби боротьби з ожирінням в умовах косметологічного кабінету.
- •Целюліт. Визначення, етіологія, патогенез, клінічні прояви, стадії розвитку.
- •Корекція целюліту в умовах косметологічного закладу. Методи та засоби корекції.
- •Алопеція. Визначення, класифікація. Вогнищева алопеція: етіологія, патогенез, класифікація, клініка, лікування.
- •Дифузна алопеція: етіологія, патогенез, стадії захворювання, клініка, лікування.
- •Гірсутизм. Етіологія, патогенез, клінічні прояви, лікування.
- •Гіпертрихоз. Етіологія, патогенез, клінічні прояви, лікування.
- •Перерахуйте та охарактеризуйте аномалії стрижня волосся.
- •Вугрова хвороба. Визначення, етіологія, класифікація, клінічні прояви, ускладнення.
- •Методи корекції акне.
- •Особливості застосування процедур при акне шкіри
- •Анатомія і фізіологія нігтьової пластинки та нігтьового ложа. Особливості у дітей.
- •Оніхомікоз. Кандидоз біля нігтьових валиків та нігтів.
- •Зміни форми нігтьових пластинок в практиці косметолога. Методи та засоби корекції в умовах косметологічного закладу.
- •Зміни поверхні нігтьових пластинок в практиці косметолога. Методи та засоби корекції в умовах косметологічного закладу.
- •Зміни товщини нігтьових пластинок в практиці косметолога. Методи та засоби корекції в умовах косметологічного закладу.
- •Зміни кольору нігтьових пластинок в практиці косметолога. Методи та засоби корекції в умовах косметологічного закладу.
- •Оніхомадез. Оніхолізіс. Птеригіум. Методи та засоби корекції в умовах косметологічного закладу.
- •Гіпомеланози. Визначення, класифікація, методи корекції.
- •Гіпермеланози. Визначення, класифікація, методи корекції.
- •Рубці: визначення, етіологія, класифікація. Патоморфологія.
- •Фізіологічні рубці. Класифікація, визначення, методи корекції.
- •Гіпертрофічні рубці. Класифікація, визначення, методи корекції.
- •Келоїдні рубці. Класифікація, визначення, патоморфологія, методи корекції.
- •Новоутворення шкіри. Етіологія, патогенез, клінічні прояви.
- •Етіологія.
- •Показання та протипоказання до застосування косметичних процедур та препаратів з урахуванням віку та статі.
- •Ін’єкційні методи в косметології.
Анатомо-функціональні особливості дитячої шкіри.
Показники |
Діти |
Епідерміс |
Менша кількість рядів клітин. |
Рн |
Більш лужне. |
Роговий шар |
Більш проникний. |
Бар’єрні властивості |
Різко знижені. |
Гідратація |
Підвищена (10-15% води); схильність до затримки рідини.
|
Шкіра дітей характеризується недосконалістю захисної функції внаслідок морфологічної неповноцінності колагенових та еластинових волокон, ніжності та рихлості епідермісу, неповного його зроговіння.
Висока рН шкіри (6,12 – 6,72) знижує бактерицидність і створює умови для надмірної колонізації сапрофітної флори.
Дефіцит меланіну – неповноцінний захист від УФО.
Фізіологічна імунна незрілість є причиною недостатності імунної функції шкіри.
Для дітей та підлітків характерна підвищена секреція поту і шкірного сала, фізіологічна дилатація судин дерми, висока проникність ендотелію, тому рясне виведення через шкіру токсинів потребує частішого миття й використання м’яких мийних засобів.
Висока всмоктувальна здатність збільшується при запальних процесах, у складках шкіри, на обличчі й волосистій частині голови. Гідрофільність клітинних і волокнистих компонентів дерми й підшкірної жирової клітковини є причиною затримки води й мінеральних речовин і схильності дітей до ексудативних реакцій.
Велика кількість сальних залоз та їх великі розміри провокують розвиток себорейного дерматиту, себорейної екземи, дитячих акне. У міру росту сальні залози частково атрофуються в пубертатному періоді, що проявляється розвитком себореї і юнацьких вугрів.
Методи діагностики в косметології.
Залежно від інтенсивності секреції сальних залоз виділяють такі типи шкіри:
Нормальна – бежево-рожевий колір, гладенька матова поверхня, іноді незначний блиск у середній частині обличчя з більш помітними порами.
Суха – гладенька, матова, часто з дуже тонким епідермісом, через який просвічується мережа кровоносних судин. Типова мікропористість виглядає дуже тонкою.
Жирна – нерівномірна, воронкувата поверхня, жирний інтенсивний блиск, пори добре виражені, особливо у ділянці носа, підборіддя, що надає їй грубого рельєфу. Стовщений епідерміс колір шкіри жовтуватий.
Змішана – наявність ознак двох або трьох типів шкіри.
Залежно від механічних властивостей шкіри (тургор та еластичність) виділяють:
Шкіру з гарним тонусом (гладенька, зморшок немає, ротаційно-компресійний тест негативний)
Шкіру з зниженим тонусом (мімічні зморшки, у куточках очей мережа дрібних зморщечок, ротаційно-компресійний тест слабко-позитивний)
Атонічну шкіру (стоншена, в’яла, статичні зморшки і складки, в’ялість особливо виражена в пара обертальній і періоральній ділянках, ротаційно-компресивний тест позитивний).
Тест на жирність – виконують, накладаючи цигарковий папір на чисту шкіру через кілька годин після вмивання.
Ротаційно-компресійний тест (на визначення тонусу шкіри) – великий палець прикладають до шкіри середньої частини обличчя, й, злегка натиснувши, обережно відводять її убік.
Тест на утворення шкірної складки (тест на еластичність).
Діаскопія (вітропресія) – метод для оцінки кровопостачання неураженої шкіри обличчя.
Дермографізм – судинна реакція шкіри на механічне подразнення.
