19. Міжнародний рух капіталу як форма мев. Цілф та чинники вивозу капіталу.

Міжнародний рух капіталу - це приміщення і функціонування капіталу за рубежем, насамперед з метою його самозростання.

Основною причиною й передумовою руху капіталу є відносний надлишок його в певній країні та відносна нестача в іншій, тобто пере нагромадження капіталу. У цьому випадку з метою одержання підприємницького прибутку або відсотка він вивозиться за кордон. Серед основних причин міграції капіталу можна також виділити: різну граничну продуктивність капіталу, зумовлену процентною ставкою (капітал рухається звідти, де його продуктивність низька, туди, де вона висока); прагнення фірм до міжнародної диверсифікованості своєї діяльності; наявність митних бар'єрів, які заважають імпорту товарів і тим самим підштовхують закордонних постачальників до ввозу капіталу для проникнення на ринок; стабільну політичну обстановку та в цілому сприятливий інвестиційний клімат у країні.

Міжнародний рух капіталу стимулюють такі фактори: міжнародна промислова кооперація, вкладення ТНК у закордонні дочірні компанії; економічна політика промислово розвинених країн, що спрямовується на залучення значних обсягів капіталу для підтримки темпів економічного зростання, рівня зайнятості населення, розвитку передових галузей промисловості; економічна політика країн, що розвиваються, які прагнуть шляхом лібералізації інвестиційного клімату залучити іноземний капітал до свого економічного розвитку; ведення міжнародними організаціями політики лібералізації міжнародного інвестиційного простору, розробка універсальних норм інвестиційного співробітництва; міжнародні угоди про усунення подвійного оподатковування доходів і капіталів між країнами, що сприяють розвитку торгівлі й залученню інвестицій.

Етапи виникнення і розвитку процесу міжнародного руху капіталу:

I – етап зародження вивозу капіталу (з кінця XVII – початку XVIII вв. до кінця XIX вв.). Цей процес носив обмежений і випадковий характер, а також винятково однобічний (з метрополій у колонії).

II – етап вивозу капіталу (з кінця XIX – початку XX вв. до середини XX в.). В міру твердження у світовому господарстві капіталістичних виробничих відносин процес вивозу капіталу став здійснюватися як між промислово розвитими країнами, так і між промислово розвитими і країнами, що розвиваються. Цей процес став типовим, повторюваним і характерним явищем.

III – етап міжнародної міграції капіталу ( із середини 50-60-х років XXв. по дійсний час). Вивіз капіталу здійснюють не тільки промислово розвиті країни, але і багато хто що розвиваються і були соціалістичні. Країни одночасно стають і експортерами й імпортерами капіталу. Експорт капіталів викликає значні по обсягах зворотні рухи капіталів у вигляді відсотків на кредити, підприємницького прибутку, дивідендів по акціях.

Вивіз капіталу - це вилучення частини капіталу з національного обороту даної країни і переміщення його у відповідних формах у економіку зарубіжних країн.При цьому істотно, що за кордон переносити не акт реалізації прибутку, вже укладеної в ціні товару, що експортується або послуги, а процес її створення.

Розміщення частини національного капіталу за кордоном і допуск іноземного капіталу в національну економіку означають формування стійких економічних зв'язків між господарствами двох країн, оскільки експортований (або імпортований) капітал стає частиною відтворювального процесу країни кінцевого використання або безпосередньо (у формі підприємницького капіталу), або опосередковано (в формі позичкового капіталу).

 Основною метою вивезення капіталу є отримання підприємницького прибутку або позичкового відсотка (якщо вивозиться позичковий капітал). Крім цього переслідуються мети завоювання нових сегментів світового ринку і закріплення на них, т. Е. Мети власне експансії капіталу.

Найбільш повно різноманітність причин, що спонукають компанії вивозити капітал за національні кордони, проявляється в умовах глобалізації світового господарства. Логіка господарського розвитку така, що для зміцнення свого становища велика компанія повинна освоювати все світовий економічний простір. При цьому в деяких випадках підприємства компанії можуть залишатися в одній країні, однак сфера застосування буде набагато ширше. Прикладом такої глобальної компанії можна вважати «Майкрософт».

 Експорт державного капіталу також здійснюється з метою забезпечення національних економічних інтересів. Крім того, не втратили свого значення і ідеологічні міркування. У ряді випадків експорт державного капіталу ставить собі за мету або підтримати відповідні політичні режими, або сприяти їх трансформації в бажаному для кредитора напрямку. Навпаки, якщо правлячий режим в тій чи іншій країні проводить політику, що знаходиться в різкому протиріччі з позицією кредитора, то в цьому випадку надання державних кредитів такого режиму або обмежується, або повністю припиняється.

Як і у зовнішній торгівлі, експорт капіталу з однієї країни є імпортом капіталу для іншої. Причини імпорту капіталу також різноманітні. Приватні компанії можуть брати позики або створювати спільні підприємства з іноземними фірмами з метою розробки та освоєння нових технологій, передового управлінського досвіду, використання відомих товарних знаків, зміцнення своїх позицій всередині країни і проникнення на світові ринки. Держави прагнуть створити сприятливі умови для досягнення більш високих темпів економічного зростання, структурної перебудови національної економіки.

ри залученні іноземного капіталу в дану країну повинен враховуватися цілий ряд конкретних обставин:

- Структура національної економіки і що склалася в ній спеціалізація виробництва;

- Стан фінансової системи країни і фінансових ринків;

- Рівень конкуренції в країні;

- Положення в соціальній сфері (зайнятість, рівень життя основної маси населення і ін.).

Залежно від зазначених конкретних обставин іноземний капітал може стати як чинником розвитку, так і, навпаки, фактором загострення соціально-економічних і політичних суперечностей (всередині держави і між державами). Це залежить від вирішення низки проблем:

- Які масштаби іноземних інвестицій;

- В які галузі і регіони національної економіки йде іноземний капітал і в яких формах;

- Як регулюються в даній країні іноземні інвестиції і т. Д.

Світова практика свідчить, що іноземний капітал більш охоче йде в країни зі стабільним в країні законодавства стосовно іноземні інвестиції, з передбачуваною економічною політикою і стійким політичним режимом, з сприятливим інвестиційними умовами,під якими розуміється вся сукупність факторів (політичних, економічних, юридичних, соціальних та ін.), що визначає перспективи прибутковості (ефективності) вкладення капіталу і ступінь ризику для інвестора.