7. Субєкти та рівні здійснення мев. Особливості держави як субєкту мев

Рівні МЕВ.

Реалізація різноманітних форм МЕВ їх суб’єктами здійснюється на тому чи іншому рівні, які розрізняються, зокрема, залежно від ступеню інтенсивності їх взаємодії (рис.4):

· Економічні контакти — це найпростіші економічні зв’язки, які мають епізодичний характер і регулюються переважно одиничними угодами, контрактами;  · Взаємодія — стійкі економічні зв’язки на основі міжнародних угод і домовленостей, які складені на тривалий час;  · Співробітництво — міцні економічні зв’язки, на основі спільних, попередньо вироблених і узгоджених намірів, які закріплені в угодах довгострокового характеру;  · Міжнародна економічна інтеграція — це рівень розвитку МЕВ, коли в процесі інтернаціоналізації господарського життя відбувається переплетіння економік двох або більше країн і проводиться узгоджена політика з елементами національного регулювання.  Залежно від того, які економічні суб’єкти беруть участь в МЕВ, можна виділити відносини на наступних рівнях: 

Крім того можливі такі відносини за участю міжнародних організацій:

Економічні відносини між країнами повинні будуватися на певних нормах, принципах.

Основні суб’єкти МЕВ.

Основними суб’єктами МЕВ є фізичні та юридичні особи. 

Ш Фізичні особи — це особи, які наділені правоздатністю та дієздатністю, переважно виступають як комерсанти або підприємці; Ш Юридичні особи — це об’єднання, які наділенні відокремленим майном, діють від свого імені і в межах свого майна, мають права та обов’язки і від свого імені виступають як сторона громадських відносин (все це закріплено в установчих документах юридичної особи, підсилено власною печаткою та відображено на банківському рахунку).   Юридичними особами, які беруть участь у МЕВ, є підприємства, держава та її установи, міжнародні організації.  Діяльність підприємств в міжнародній сфері виявляється в: а) купівлі іноземних факторів виробництва; б) продажу виробленої продукції на міжнародному ринку; в) операціях на міжнародних фінансових ринках.  Специфічними суб’єктами МЕВ є міжнародні підприємства:  · Багатонаціональні корпорації (міжнародні за капіталом, управлінням та сферами діяльності);  · Міжнародні спільні підприємства (підприємства, які об’єднують різнонаціональних партнерів в інвестуванні, управлінні підприємством, розподілі прибутків та ризиків).  Ш Держава — як суб’єкт міжнародних економічних відносин це суверене утворення, яке володіє верховною владою на своїй території та незалежністю відносно до інших держав.  Державні установи, підприємства купують на світовому ринку продукцію та послуги; постачають економічним суб’єктам із інших країн товари. Крім того національні держави покликані створювати для вітчизняних підприємців сприятливі умови виходу на міжнародні ринки. Таким чином держава реалізує як пряму участь у МЕВ (через міждержавні стосунки, державні підприємства, державні органи), так і побічну (формування умов для здійснення МЕВ всіма іншими учасниками).  Кожна держава має інститути, які прямо, чи побічно впливають на стан МЕВ. Серед таких інститутів:  - Міністерство іноземних справ — сприяє визначенню зовнішньоекономічних орієнтирів країни, забезпеченню зовнішньоекономічних інтересів національних експортерів та імпортерів;  - Міністерство зовнішньої торгівлі — здійснює функції регулювання та контролю у галузі зовнішньої торгівлі; розробляє проекти торгових угод і конвенцій з питань зовнішньої торгівлі; проводить переговори з іноземними державами; займається питаннями митної політики; видає експортні та імпортні ліцензії;  - Центральний банк країни — впливає на зовнішньоекономічну діяльність економічних суб’єктів валютно-фінансовими інструментами і насамперед, регулюванням курсу національної валюти. Останній безпосередньо впливає на експортно-імпортні потоки.  Ш Міжнародні організації — формування та об’єднання, які приймають участь в МЕВ залежно від цілей, завдань та напрямків їх діяльності. Міжнародні організації систематизують за наступними ознаками:  · юридична природа (міжурядові, позаурядові)  · склад учасників (універсальні, регіональні)  · масштаби діяльності (загального характеру, спеціальної компетенції)  · характер діяльності (координуючі, оперативної дії, консультативні)  · термін діяльності (постійної дії, періодичної дії, тимчасові)  Деякі міжнародні організації, акумулюють значні кошти і мають відповідні повноваження. Вони істотно впливають як на розвиток тієї чи іншої сфери міжнародної діяльності, так і на національний економічний розвиток.  Учасники міжнародних економічних відносин, діють як відносно незалежні суб’єкти. Але всі вони знаходяться під впливом середовища МЕВ, тобто різноманітних факторів (демографічні, економічні, природні, науково-технічні, політичні, культурного оточення і т. ін.), які потребують від діючих осіб корегування своїх дій. Кожний з суб’єктів МЕВ є “відкритою системою”, яка залежить від зовнішнього світу. Дія факторів може мати для різних суб’єктів різний характер впливу: прямий або побічний. Фактори прямого впливу — безпосередньо впливають на операції суб’єктів МЕВ, з одного боку, а з іншого — зазнають такої ж дії від учасників МЕВ (постачальники, трудові ресурси, законі та установи державного регулювання, споживачі, конкуренти). Фактори побічного впливу — не мають безпосереднього значення для функціонування суб’єктів МЕВ, але відбиваються на їх діях (стан економіки країни, міжнародні події, соціально-культурні фактори і т.д.). різноманітність зовнішніх факторів вимагає їх структуризації, підходи до якої можуть бути різними. Але найбільш доцільною є систематизація факторів за такими ознаками — політико-правові, економічні, соціально-культурні, інфраструктурні. Таким чином, під середовищем МЕВ розуміють зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні чинники. 

8. місце міжнар тог в МЕВ. Концепції

Зовнішня торгівля є важливою й історично першою формою міжнародних економічних відносин. Вона являє собою обмін товарами та послугами між державно оформленими національними господарствами. Це торгівля однієї країни з іншими країнами світу. Вона складається з ввозу (імпорту) і вивозу (експорту) товарів. В сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює світову торгівлю.

Міжнародна торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність. У літературі часто дається наступне визначення: «Міжнародна торгівля являє собою процес купівлі і продажі, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах». Міжнародна торгівля включає експорт і імпорт товарів, співвідношення між якими називають торговельним балансом. У статистичних довідниках ООН наводяться дані про обсяг і динаміку світової торгівлі як сум вартості експорту всіх країн світу [5, с. 37].

В сучасних умовах у міжнародній торгівлі приймають участь всі суб'єкти світового господарства. В її основі лежить міжнародний поділ праці. Розвиток міжнародної спеціалізації виробництва та поглиблення вищеназваного розподілу праці (у виді загального, часткового та одиничного) породжує різноманітність форм і напрямків міжнародної торгівлі. Глибокий вплив на неї справляє науково-технічна революція, що прискорила якісні перетворення всіх елементів продуктивних сил і зрушення в географічній та товарній структурі світових товаропотоків.

Місце міжнародної торгівлі в системі міжнародних економічних відносин визначається тим, що, по-перше, через неї реалізуються результати всіх форм світогосподарських зв'язків – вивозу капіталу, виробничої кооперації, науково-технічного співробітництва. По-друге, розвиток міжнародної торгівлі товарами визначає динаміку міжнародного обміну послугами. По-третє, зростання і поглиблення міжрегіональних та міждержавних взаємозв'язків виступають важливою передумовою міжнародної економічної інтеграції. По-четверте, світова торгівля сприяє подальшому поглибленню міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації господарських зв'язків. .[14, с. 94]

Структурні зрушення, що відбуваються в економіці країн під впливом НТР, спеціалізація і кооперування промислового виробництва підсилюють взаємодію національних господарств. Це сприяє активізації міжнародної торгівлі. Свіиова торгівля опосередуючи рух усіх міжкраїнових товарних потоків, росте швидше виробництва. Відповідно до досліджень зовнішньоторговельного обороту, на кожні 10% росту світового виробництва приходиться 16% збільшення обсягу світової торгівлі. Тим самим створюються більш сприятливі умови для його розвитку. Коли ж у торгівлі відбуваються збої, сповільнюється і розвиток виробництва[3, с. 47].

Світові ціни розрізняються в залежності від часу року, місця, умов реалізації товару, особливостей контракту. На практиці як світові ціни приймаються ціни великих, систематичних і стійких експортних або імпортних угод, що укладаються у визначених центрах світової торгівлі відомими фірмами - експортерами або імпортерами відповідних видів товарів. На багато сировинних товарів (зернові, каучук, бавовна й ін.) світові ціни встановлюються в процесі операцій на найбільших світових товарних біржах.

В інтересах кожної країни спеціалізуватися на виробництві, у якому вона має найбільшу перевагу і для якого відносна вигода є найбільшою.

Національні виробничі розходження визначаються різними факторами виробництва - працею, землею, капіталом, а також різною внутрішньою потребою в тих або інших товарах. Ефект, що робиться зовнішньою торгівлею (зокрема, експортом) на динаміку росту національного доходу, на розмір зайнятості, споживання й інвестиційну активність, характеризується для кожної країни цілком визначеними кількісними залежностями і може бути обчислений і виражений у виді визначеного коефіцієнта - мультиплікатора (множника). Спочатку експортні замовлення безпосередньо збільшать випуск продукції, отже, і заробітну плату в галузях, що виконують це замовлення. А потім прийдуть у рух вторинні споживчі витрати.

Термін "міжнародна торгівля" має на увазі складний механізм взаємин, що виникають у процесі купівлі-продажу товарів на світовому ринку.

Фірми прагнуть до міжнародної діяльності по різних причинах. Так, зокрема, може знадобитися закупівля сировини або яких-небудь товарів за кордоном з тієї причини, що немає можливості придбати дану продукцію у вітчизняних виробників. Така ситуація приводить до необхідності імпорту. Можлива і зворотна ситуація - коли фірма має товари, продаж яких за кордоном може виявитися більш вигідної, чим у своїй країні. Так виявляється потреба в експорті. Нерідко трапляється, що фірми виступають на зовнішньому ринку і як торговельні посередники між продавцями і покупцями в різних країнах.[2,c 77]

У міжнародній торгівлі експортер звичайно виставляє рахунок покупцеві в іноземній валюті, або покупець оплачує товар у валюті своєї країни, що є іноземною для експортера. Часто валютою платежу стає валюта третьої країни, наприклад, доллари США, євро. У зв'язку з цим, однієї з проблем імпортера є необхідність одержання іноземної валюти для здійснення платежу, а в експортера може виникнути необхідність продажу отриманої іноземної валюти за валюту своєї країни. Послуги з продажу і купівлі іноземної валюти за валюту країни експортера або імпортера роблять банки. В Україні це банки з валютною ліцензією.

Однак, покупка або продаж іноземної валюти не настільки безпечні для фірми, як може показатися на перший погляд. Причина цьому - нестабільність показників валютних курсів. Можливість несприятливої зміни обмінних курсів іноземної валюти на валютному ринку і є потенційним валютним ризиком для кожного з контрагентів.

Звичайно, у випадку зміни курсів на користь однієї зі сторін це шанс одержати прибуток, однак, небезпека понести збитки, зокрема, для українських організацій у зв'язку з падінням курсу гривні, більш реальна.

Відгородити себе від валютних ризиків є можливість у фірм, зовнішньоторговельні платежі і надходження яких здійснюються в одній і тій же іноземній валюті. Однак, обмінний курс іноземної і вітчизняної валюти не буде таїти істотної небезпеки для фірми лише в тому випадку, якщо надходження на валютний рахунок і платежі з його відбуваються узгоджено. Така ситуація можлива за умови, що фірма значною мірою займається й імпортом, і експортом. Більшість же зовнішньоторговельних організацій працює лише по одному з напрямків, тому можливість використання такої схеми обмежена. [5, с. 79]

9. Показники міжнародної торгівлі  Міжнародну торгівлю характеризує велика кількість показників, які можна систематизувати за наступними ознаками:  а) показники обсягів;  б) показники структури;  в) показники динаміки;  г) показники результатів.    Рис. 2.1. Показники міжнародної торгівлі  Показники обсягів МТ:  1) експорт – це продаж з вивозом за кордон товарів і послуг. До експорту відносять:  - товари, вироблені, вирощені чи добуті в країні;  - товари, раніше ввезені з-за кордону, що були перероблені, а також товари, переробка яких здійснювалась під митним контролем.  Реекспорт – продаж та вивіз з країни раніше ввезених на її територію товарів, що не піддавались обробці.  2) імпорт – ввезення в країну товарів та послуг.  До імпорту відносять:  - товари іноземного походження із країни-виробника або країни-посередника;  - товари для подальшої переробки під митним контролем.  Реімпорт – ввезення раніше вивезених за кордон товарів, які не піддавались обробці, тобто це експортні операції, що не відбулись. Сюди відносять повернення покупцем бракованого товару, повернення товару, що не був проданий через аукціон, повернення товару, не реалізованого через консигнаційні склади. Основною ознакою реімпортних операцій є перетинання вітчизняними товарами митниці двічі: при ввезенні і вивезенні. Товари, що повертаються з виставок і ярмарок, до реімпортуємих не відносяться.  Експорт та імпорт розраховуються кожною країною в натуральних і вартісних показниках. Вартісні показники розраховуються у національній валюті і переводяться в долари США для міжнародного порівняння. Невелика група країн, особливо країни з високою інфляцією, розраховують експорт та імпорт напряму в доларах США. З метою міжнародного порівняння експорт розраховується в світових цінах на момент перетину товаром кордону на базі ФОБ – вільний на борту (FOB – free on board), імпорт – на базі цін СІФ – вартість, страхування і фрахт (CIF – cost, insurance, freight). Оскільки основна частка товарів в міжнародній торгівлі перевозиться морським транспортом, за основу розрахунку цін експорту та імпорту береться транспортування морем.  В результаті відмінності в базі розрахунків сукупна вартість світового експорту статистично буде завжди менше вартості світового імпорту на величину, приблизно рівну сплаті страхової премії на зовнішньоторговий товар, фрахту судна для його перевезення та інших портових зборів.  3) зовнішньоторговельний обіг – сума вартостей експорту та імпорту країни за певний період часу  ЗТО = Е + І  4) фізичний обсяг торгівлі – оцінка експорту чи імпорту в незмінних цінах одного періоду (як правило, року);  5) генеральна (загальна) торгівля – прийняте в статистиці зовнішньої торгівлі визначення зовнішньоторговельного обігу з включенням транзитних товарів;  6) спеціальна торгівля – чистий зовнішньоторговельний обіг, тобто продукція, ввезена в країну чи вивезена з неї  СТ = ЗТО – реекспорт – реімпорт  Показники структури:  1) товарна структура – це показники розподілу експорту та імпорту за основними товарними позиціями;  2) географічна структура – розподіл товарного потоку за країнами, групами країн та регіонами світу;  3) інституційна торгівля – розподіл торгівлі за суб’єктами і методами товарного обміну;  4) видова структура – розподіл торгівлі за видами товарного обміну.  Показники динаміки:  1) темпів росту:   - темпи росту експорту  Тр.е. = Ез.р. / Еб.р. * 100%,  де Тр.е. – темпи росту експорту;  Ез.р. – обсяг експорту в звітному році;  Еб.р. – обсяг експорту в базисному році.

- темпи росту імпорту 

Тр.і. = Із.р. / Іб.р. * 100%,  де Тр.і. – темпи росту імпорту;  Із.р. – обсяг імпорту в звітному році;  Іб.р. – обсяг імпорту в базисному році.

- темпи росту зовнішньоторговельного обігу

Тр.зт.об. = ЗТОз.р. / ЗТОб.р. * 100%,  де Тр.зт.об. – темпи росту зовнішньоторговельного обігу;  ЗТОз.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;  ЗТОб.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу за базисний рік.

2) темпи приросту:

- темпи приросту експорту  Тпр.е. = Тр.е.з.р. / Тр.е.б.р. * 100%,  де Тпр.е. – темпи приросту експорту;  Тр.е.з.р. – темпи росту експорту за звітний рік;  Тр.е.б.р. – темпи росту експорту за базисний рік.

- темпи приросту імпорту

Тпр.і. = Тр.і.з.р. / Тр.і.б.р. * 100%,  де Тпр.і. – темпи приросту імпорту;  Тр.і.з.р. – темпи росту імпорту за звітний рік;  Тр.і.б.р. – темпи росту імпорту за базисний рік.

- темпи приросту зовнішньоторговельного обігу

Тпр.зто = Тр.зто.з.р. / Тр.зто.б.р. * 100%,  де Тпр.зто – темпи приросту зовнішньоторговельного обігу;  Тр.зто.з.р. – темпи зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;  Тр.зто.б.р. – темпи зовнішньоторговельного обігу за базисний рік.  Показники результатів:  1) сальдо торгового балансу – це різниця між вартісним обсягом експорту та імпорту товарів окремої країни;  2) сальдо балансу послуг – це різниця між вартістю послуг, які надає країна, і вартістю послуг, які вона імпортує;  3) сальдо некомерційних операцій – це різниця між прибутками від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення грошових засобів по спадщині, при вирішенні сімейних проблем. По кожному з цих напрямків руху грошових засобів складається баланс;  4) сальдо балансу поточних операцій – це сума сальдо торгового балансу, балансу послуг, некомерційних операцій;  5) індекс “умови торгівлі” – відношення індексу середніх цін експорту певного товару, країни в цілому, групи країн до індексу середніх цін імпорту за певний період часу.  “Умови торгівлі” відображають співвідношення взаємного попиту і взаємної пропозиції на експорт та імпорт кожної країни. Цей показник є важливим орієнтиром для зовнішньоекономічної політики країни. Для розрахунків “умов торгівлі” певної країни порівнюються індекси її експортних та імпортних цін, що публікуються в зіставленій для всіх формі в щомісячному виданні МВФ “International Financial Statistics”.   6) експорт на душу населення  Ед.н. = Ез.р. / населення,  де Е д.н. – обсяг експорту на душу населення в звітному році;  Ез.р. – обсяг експорту в звітному році.

7) імпорт на душу населення

Ід.н. = Із.р. / населення,   де І д.н. – обсяг імпорту на душу населення в звітному році;  Із.р. – обсяг імпорту в звітному році.

8) експортна квота (відношення експорту до ВВП)

Ек.в. = Ез.р. / ВВП * 100%,  де Ек.в. – експортна квота;  Ез.р. - обсяг експорту в звітному році;  ВВП – валовий внутрішній продукт.

9) імпортна квота

Ік.в. = Із.р. / ВВП * 100%,  де Ік.в. – імпортна квота;  Із.р. – обсяг імпорту в звітному році;  ВВП – валовий внутрішній продукт.

10) квота зовнішньоторговельного обігу

ЗТОк.в. = ЗТОз.р. / ВВП * 100%,  де ЗТОк.в. – квота зовнішньоторговельного обігу;  ЗТОз.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу в звітному році;  ВВП – валовий внутрішній продукт. 

10. Види сучасної міжнародної торгівлі . Особливості торгівлі послугами Для сучасної міжнародної торгівлі характерна різноманітність її видів, які можна систематизувати за наступними ознаками:  1. За специфікою об’єкту:  - торгівля товарами:  · сировинними;  · паливними;  · продовольчими;  · напівфабрикатами;  · готовими виробами:  а) виробничого призначення;  б) невиробничого призначення;  - торгівля послугами:  · виробничими;  · транспортними;  · експедиторськими;  · консультаційними;  · консигнаційними;  · посередницькими;  · туристичними;  · маркетинговими;  · обліковими;  · орендними;  · ліцензійними;  · іншими послугами.  2. За специфікою взаємодії суб’єктів:  - традиційна (проста) торгівля – експортні та імпортні операції товарів і послуг, які не зумовлені коопераційними зв’язками та зобов’язаннями щодо збалансованого обміну товарів;  - торгівля кооперованою та спеціалізованою продукцією, яка здійснюється на основі довготермінових угод;  - зустрічна (компенсаційна) торгівля – торгівля, що ґрунтується на зустрічних зобов’язаннях експортерів по закупівлі у імпортерів частини чи повністю експортованих товарів.  3. За специфікою регулювання:  - звичайна торгівля і відповідний торговельний режим виникають в умовах відсутності торговельних, торговельно-економічних угод і домовленостей між країнами. Крім підвищеної ставки митного оподаткування, у торговельних відносинах за умовами звичайної торгівлі застосовуються і жорсткіші інструменти регулювання товарних потоків — кількісні обмеження, адміністративні формальності, звичайна (непільгова) система оподаткування імпортних товарів тощо;  - торгівля за режимом найбільшого сприяння передбачає, що держави, які домовляються, на взаємній основі надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і митних зборів, а також інших правил і механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій. Режим найбільшого сприяння є одним з головних принципів діяльності країн, що приєдналися до ГАТТ-СОТ.  - дискримінаційна торгівля виникає у результаті застосування в торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торговельний бойкот, торговельна блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера;  - преференційна торгівля передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку пільг у торговельному режимі. Особливу групу утворюють преференції, які застосовуються стосовно країн, що розвиваються.  - В сучасних умовах особливої уваги потребує зустрічна торгівля, основні різновиди якої представлені в таблиці:  Таблиця 2.1.  Різновиди міжнародної зустрічної торгівлі  1. Товарообмінні операції та компенсаційні угоди на безвалютній основі 

1.1. Угоди з єдиноразовою поставкою 

1.1.1. Бартерні угоди  1.1.2. Пряма компенсація   1.2. Угоди з тривалими термінами виконання.Глобальні угоди 

1.2.1. Базові угоди

1.2.2. Угоди про товарообмін на основі листа зобов’язання   1.2.3. Протоколи  2. Компенсаційні угоди на комерційній основі 

2.1. Короткочасні компенсаційні угоди 

2.1.1. Часткова компенсація   2.1.2. Повна компенсація  2.1.3. Трьохстороння компенсація  2.1.4. Короткочасні зв’язані угоди  2.2. Зустрічні закупки 

2.2.1. Паралельні угоди

2.2.2. Джентельменські угоди  2.2.3. Угоди з доданням фінансових зобов’язань   2.3. Довгострокові авансові закупки  3. Компенсаційні угоди на основі домовленостей про виробниче співробітництво 

3.1. Великомасштабні довгострокові компенсаційні угоди із зворотньою закупкою товарів 

3.1.1. Угоди з зобов’язаннями про компенсації вартості обладнання, яке поставляється  3.1.2. Угоди з зобов’язаннями по компенсаційним закупкам рівними чи нижчими за вартістю обладнання, яке поставляється  3.2. “Угоди про розподіл продукції”  3.3. Угоди “розвиток-імпорт” 

Міжнародна торгівля послугами  Всі сфери міжнародного співробітництва потребують розвинених послуг, що є продовженням і розвитком сучасного виробництва.  Основна відмінність торгівлі послугами від торгівлі товарами, з якої витікають особливості міжнародної торгівлі послугами, в тому, що послуги не мають властивості накопичуватися. Обсяг ринку послуг складає приблизно 25% світового товарного обігу, причому темп росту даного сектору світової економіки значно перевищує темп росту світового товарного обігу. Також торгівлі послугами впливає на зайнятість населення національної економіки в значно більшому ступені, ніж товарний ринок.  Специфічні риси міжнародної торгівлі послугами можна визначити наступним чином:  Ш місце виробництва і споживання послуг співпадає — експорт послуг обов’язково передбачає їх виробництво за кордоном;  Ш тісний зв’язок ринку послуг з ринком товарів, капіталів і робочої сили;  Ш ступінь концентрації на ринку сучасних послуг значно більша, ніж на ринку товарів;  Ш національна сфера послуг захищена більш сильно;  Ш ряд послуг практично не включається до міжнародного обігу.  Міжнародний ринок послуг складається з: послуг фрахту; інших транспортних послуг; туризму; інших послуг, що надають державні організації (банківські, страхові, біржові, посередницькі, експорт технологій тощо); інших послуг, що надаються приватним сектором.  Основну роль в міжнародній торгівлі послуг грають туризм та транспортні послуги.  Оцінку розвиненості країни часто зводять до оцінки дохідності сектору послуг. Є країни, в яких сфера послуг дає до 60% ВНП і вище. Наприклад, в США — 67%, у Франції — 63%, в Японії — 56%, в Англії — 56,5%, в Германії — 58%, в Італії — 56%. Фінансово-кредитна сфера виступає провідною для всіх розвинених країн. Рух капіталів і його обслуговування стоїть завжди на першому місці. По цьому показнику виділяють три центри: США, Японія, Західну Європу. 

11. Ціноутворення в міжнародній торгівлі. Види міжнародної ціни Міжнародна (світова) ціна – це грошовий вираз інтернаціональної вартості виробництва.  У більш практичному плані міжнародна ціна – це ціна, за якою здійснюються великі комерційні роздільні експортно-імпортні операції з оплатою у вільноконвертованій валюті. Ключовою особливістю міжнародної ціни на відміну від внутрішньої є множинність, коли по одному й тому ж товару можуть встановлюватися різні ціни або ціна різного рівня.  Множинність міжнародних цін обумовлена наступними факторами:  ь відмінностями торгової політики по відношенню як до конкретних ринків, так і до тих чи інших імпортерів;  ь валютною державною та міждержавною політикою;  ь політикою протекціонізму;  ь відмінностями в методології та методиці розрахунку цін;  ь іншими факторами.    Рис. 2.4. Систематизація цін у міжнародній торгівлі

Виходячи з особливостей ціноутворення як правило виділяють дві основні групи цін:

- на продукцію обробної промисловості;  - на сировину.  Ціни в МТ систематизуються за наступними ознаками:  За напрямком товарних потоків:  Експортна ціна – ціна за якою товар реалізується зарубіжному контрагенту.  Імпортна ціна – ціна по якій товар купується у зарубіжного контрагента.

За умовами розрахунків:

Ціна комерційних угод - відображає інтернаціональну ціну виробництва при звичайному порядку здійснення угоди купівлі-продажу.  Ціна клірингових розрахунків – ціна товару, в якій враховані умови і особливості клірингу.  Кліринг – це система безготівкових розрахунків за товари та послуги, заснована на заліку взаємних вимог та обов’язків.  Ціна програм допомоги – ціна товару, в якій враховані умови і особливості реалізації програм допомоги.  Трансфертна ціна – ціна товару, по якій здійснюються внутрікорпораційні операції.  За повнотою врахування витрат:  Ціна нетто – чиста ціна товару на місці його купівлі-продажу.  Ціна споживання – сума затрат покупця, включаючи витрати на придбання та використання товару в нормативний строк.  За характером реалізації:  Оптова ціна – ціна товару при продажу його крупними партіями.  Роздрібна ціна – ціна товару при продажу його індивідуальному споживачу.  За мірою фіксації:  Контрактна ціна – ціна, яка встановлюється в контракті і виражається у валюті країни експортера, імпортера або третьої країни. Тверда (firm, fixed price)– встановлюється в момент підписання контракту та не підлягає ніякому коригуванню впродовж терміну його дії. Тверда ціна використовується, в основному, при негайних поставках (від 1 до 14 днів), рідше при поставках на більш тривалі терміни. В контракті в цьому випадку робиться запис: “ціна тверда, зміні не підлягає”.  Рухома – фіксується в момент укладання контракту і може бути переглянута в подальшому, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його поставки зміниться.  Змінна (sliding price) – ціна, що встановлюється в момент виконання контракту шляхом перегляду договірної ціни з урахуванням змін в виробництві, в період виконання тривалого термінового контракту (велике промислове обладнання, будівельні об’єкти, суднобудування і т. ін.).  З наступною фіксацією (price to be fixed) – ціна за якою в контракті обговорюються умови фіксації та принципи визначення її рівня.  Ціна, яка публікується – ціна, яка повідомляється в спеціальних та фірмових джерелах інформації. Вони, як правило, відображають рівень світових цін. До них відносяться:  ь Довідкова ціна – ціна товару у внутрішній оптовій чи зовнішній торгівлі промислово розвинутих країн, що опубліковується в різних виданнях. Довідкові ціни грають роль відправного пункту, з якого починається процес узгодження ціни при укладанні угоди.  ь Біржове котирування – ціна товару, що являється об’єктом біржової торгівлі.  ь Аукціонна ціна – ціна товару, що являється об’єктом аукціонної торгівлі і відображає реальні угоди.  ь Статистична ціна – середня експортна ціна, на основі даних зовнішньоторговельної статистики шляхом ділення вартості товару на його кількість.  ь Ціни фактичних угод – ціни, що виражають окремі фактичні комерційні операції.  ь Ціни пропозицій крупних фірм – початковий рівень ціни товару, запропонований продавцем.  Довідкові ціни в більшості випадків являють собою так звані базисні ціни, тобто ціну товару визначеної кількості і якості в тому чи іншому раніш визначеному географічному базисному пункті. Базисні ціни встановлюються у відповідності з так званими базисними умовами постачання.