- •1. Інтернаціоналізація господарського життя. Міжнародний поділ праці: сутність, форми та фактори.
- •3. Особливості сучасного етапу розвитку світового господарства.
- •4. Міжнародна економічна система: сутність та структура. Міжнародна економічна діяльність та її форми
- •5. Основні форми міжнародних економічних відносин. Принципи і середовище розвитку мев
- •6. Сутність, структура і розвиток міжнар економ
- •7. Субєкти та рівні здійснення мев. Особливості держави як субєкту мев
- •12. Тарифні інструменти регулювання міжнар торг
- •13. Нетарифні інструменти регулювання міжнородної торгівлі
- •14. Методи міжнародної торгівлі. Особливості торгівлі через посередників.
- •15. Торгівля через інституційних посередників : біржова торгівля, міжнародні аукціони та тендери.
- •16. Регулювання міжнародної торгівлі
- •17. Світова організація торгівлі
- •18. Україна на світовому ринку товарів і послуг
- •19. Міжнародний рух капіталу як форма мев. Цілф та чинники вивозу капіталу.
- •20. Основні форми міжнародного руху капіталу
- •21. Сутність характер та форми міжнародних інвестицій
- •22. Стан проблеми та перспективи розвитку міжнародної інвестиційної діяльності в україні
- •24. Основні форми та види міжнародного кредиту
- •25. Світовий фінансовий ринок та його структура
- •26. Міжнародні валютно – кредитні організації
- •27. Мвф та його роль в міжнародних економічних відносинах
- •28. Група Світового банку та його інституції
- •29. Регіональні банки розвитку та співпраця України з ними
- •30. Взаємовідносини України з міжнародними валютно – кредитнами організаціями
- •31. Проблеми зовнішньої заборгованості країн та можливі шляхи їх розв’язання
- •32. Міжнародна міграція робочої сили: сутність, причини, види, наслідки
- •33. Сутність, стуктура та особливості формування світового ринку праці
- •34. Регулювання міжнародних міграційних процесів
- •36. Міжнародні комерційні комерційні та некомерційні науково-технічні зв’язки
28. Група Світового банку та його інституції
Світовий банк (The World Bank) створено у 1944 році як Міжнародний банк реконструкції та розвитку (International Bank for Reconstruction and Development). У червні 1944 р. у містечку Бреттон-Вудз (штат НьюХемшир, США) зібралися делегати від сорока чотирьох країн з метою визначити організаційну структуру післявоєнної міжнародної економіки і закласти підвалини Світового банку та Міжнародного валютного фонду. Делегати Бреттон-Вудзької конференції прагнули створити у майбутньому глобальну організацію, мета якої – надавати допомогу у відбудові та розвитку країн-членів організації, спонукати розвиток продуктивних сил і ресурсів у менш розвинених країнах і тим самим сприяти підвищенню продуктивності, рівня життя і добробуту у цих країнах. Група Світового банку (The World Bank Group) – це сукупність багатосторонніх організацій розвитку, які належать і підзвітні урядам країн-членів організацій. Група Банку має неполітичне спрямування. Статутами її організацій забороняється при прийнятті рішень брати до уваги політичні міркування або втручатися у політичні справи країн-членів організацій. Коли Світовий банк розпочинав свою діяльність, спрямовану на прискорення ліквідації наслідків Другої Світової війни, до його складу входило 38 країн. З того часу їх кількість зросла до 184 – зараз це майже усі країни світу. Світовий банк не є "банком" у загальному розумінні цього слова, це міжнародне співтовариство країн або "акціонерів", які мають своїх представників у Раді виконавчих директорів. Ці представники визначають політику Банку і здійснюють нагляд за його діяльністю. Світовий банк має представництва у 100 країнах, і кількість його штатних працівників налічує приблизно 10 600 в усьому світі. Потужним джерелом енергії Банку є багатий міжнародний досвід його працівників.
Світовий банк підтримує зусилля країн, спрямовані на інвестування у людські ресурси шляхом будівництва шкіл, оздоровчих центрів, постачання питної води та електроенергії, формування орієнтованих на розвиток урядів та захисту довкілля. Світовий банк надає консультації, технічну допомогу і позики для впровадження конкретних проектів. Щорічно Банк надає своїм країнам-членам допомогу у сумі близькій до $20 млрд. для фінансування десятків і сотень проектів. В міру зростання кількості країн-членів і зміни їх потреб зростав і Світовий банк. Нині до його складу входять п'ять різних організацій, які разом утворюють Групу Світового банку:
Міжнародний банк реконструкції та розвитку – МБРР (The International Bank for Reconstruction and Development – IBRD). Створений у 1944 p. Надає допомогу країнам з середнім рівнем доходу. Більшість своїх коштів МБРР одержує шляхом продажу облігацій на міжнародних ринках капіталу.
Міжнародна асоціація розвитку – MAP (The International Development Association – IDA). Створена у 1960 p. Підтримує 81 найбіднішу країну з доходом на душу населення не більше, ніж $865, яким вона надає безвідсоткові кредити, технічну допомогу та консультації,
Міжнародна фінансова корпорація – МФК (The International Finance Corporation – IFC). Створена у 1956 p. Сприяє розвитку країн-клієнтів шляхом фінансування інвестицій у приватний сектор.
Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій – БАТІ (The Multilateral Investment Guarantee Agency – MIGA). Створене у 1988 p. Заохочує іноземні інвестиції шляхом надання гарантій іноземним інвесторам на покриття збитків, спричинених некомерційними ризиками у країнах, що розвиваються.
Міжнародний центр врегулювання спірних питань щодо інвестицій – МЦВСПІ (The International Centre for Settlement of Investment Disputes – ICSID). Створений у 1966 p. Забезпечує інструменти для врегулювання шляхом погоджувальних або арбітражних процедур спірних питань щодо інвестицій між іноземними інвесторами та країнами-одержувачами інвестицій,
