20. Основні форми міжнародного руху капіталу

Критерій класифікації	Форма руху капіталу
За формою власності	- державний капітал (суб'єкти: держава в особі уряду та Національного банку; міждержавні й наддержавні організації) - приватний (недержавний) капітал (суб'єкти: фізичні особи; банки; компанії, у т. ч. ТНК; страхові інвестиційні, трастові фонди тощо) - змішаний капітал
За джерелами походження	- приватні капіталовкладення - кошти з недержавних джерел, що розміщуються за кордоном або прийняті з-за кордону приватними особами (фізичними і юридичним) - державні капіталовкладення - державні позики, гранти (дарунки), допомога, міжнародне переміщення яких визначається міжурядовими угодами
За строками вкладення	- короткотерміновий (до одного року) - середньостроковий (від одного до п'яти років) - довготерміновий (понад п'ять років)
За величиною потоків	- великий - середній - малий
За способом здійснення		- товарна (товари, рухоме та нерухоме майно, патенти й ноу-хау, якщо вони вивозяться за кордон у вигляді внесків або компонентів статутного капіталу створюваної фірми, товарні кредити) - грошова (іноземна валюта, національна валюта, грошові вимоги, цінні папери) - економіко-правова (права інтелектуальної власності, права на господарську діяльність) - змішана
За відповідністю до чинного законодавства		- легальна - нелегальна
За характером використання		- підприємницький капітал (міжнародні інвестиції) - кошти, що прямо чи опосередковано вкладаються у виробництво з метою отримання підприємницького прибутку чи дивідендів - позичковий капітал (міжнародний кредит) - кошти, які надаються в позику з метою отримання відсоткового доходу - гуманітарна та фінансова допомога (гранти, пільгові кредити тощо) міжнародне фінансування з метою забезпечення довгострокових економічних і політичних інтересів
За напрямками потоків		- валютно-кредитне й розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів і послуг - закордонні інвестиції в основний і оборотний капітал - операції із цінними паперами та різними фінансовими інструментами - валютні операції - перерозподіл частини національного доходу через бюджет у формі допомоги країнам, що розвиваються, і внесків держав у міжнародні організації та ін.
За рівнем міграції		- на макрорівні тобто міждержавний перерозподіл капіталу, статистично він відображається в платіжному балансі країни - на мікрорівні означає рух капіталу усередині міжнародних компаній по внутрішньо-корпоративних каналах.

21. Сутність характер та форми міжнародних інвестицій

Міжнародні інвестиції – це форма руху міжнародного фінансового капіталу. Вільні міжнародні капітали спрямовуються до першу черга у галузі і регіони світу, де з їхніми з'єднання обіцяє найвищу віддачу.

Основні учасники інвестиційного процесу – це від імені різних органів виконавчої, корпорації й потужні приватні особи На різних рівнях необхідні потреби різні: лише на рівні держави – це капіталовкладення в суспільно значимі споруди (школи, лікарні, мости, очисні спорудження та т.д.) і додаткове фінансування дефіциту бюджету (фінансування поточних витрат для підтримки кордонів, оборону держави, охорону здоров'я, освіту, культури і т.п.); лише на рівні корпорацій – це капітальне будівництво, придбання будинків та споруд, розробка нових технологій, матеріально-технічне, сировинне і енергетичне забезпечення, виплати працівникам тощо.; лише на рівні індивіда – купівля товарів та послуг задля забезпечення необхідного рівень життя.

Міжнародне рух капіталів може статися у різних формах. Залежно від цього, хто надає інвестиції, можна назвати державний і приватний капітал.

Перший – це кошти державного бюджету, які рухаються в іншу державу чи приймаються з-за кордону у вирішенні урядів чи міжурядових організацій. Сюди можна віднести позички, позики, допомогу дітям і т.д. Оскільки джерелом державного капіталу є до державного бюджету, формований коштом платників податків, то рішення про рух цієї форми капіталу приймаються спільно законодавчим і виконавчим органами влади [8, стор. 195].

Приватний капітал є кошти недержавних фірм, банків та організацій, переміщувані до інших держав чи прийняті з-за кордону у вирішенні керівних органів цих утворень. Сюди можна віднести торгові кредити, міжбанківське кредитування тощо. Джерелом приватного капіталу є кошти недержавних інститутів, проте, попри її відносну автономність, держава залишає у себе декларація про їх регулювання контроль. Інколи з джерелу походження виділяють й третю форму руху капіталу – капітал відділу міжнародних організацій, зокрема кредити МВФ.

За характером використання капітал можна розділити на підприємницький і позичковий. Підприємницький капітал є кошти, які у процес провадження з з метою отримання прибутку. Під позичковим капіталом розуміють видачу й одержання коштів в борг терміном із виплатою відсотка право їх використання. Отже, у разі руху позичкового капіталу основна мета є отримання і щодо оплати користування грошовим ресурсом [4, стор. 75]. Основними інструментами цього руху є торгові кредити і позики. Торгові кредити – це вимоги, що у результаті прямого надання кредиту постачальниками і покупцями за угодами з товарами і послугами. Під позиками розуміються фінансові активи, які виникають внаслідок прямого надання коштів кредитором позичальнику. Як підприємницького частіше використовується приватний капітал, а ролі позичкового – офіційний капітал із державних джерел чи міжнародне кредитування, хоча бувають і винятки.

Залежно від терміну надання виділяють коротко-, посередньо- і довгостроковий капітал. Нетривалий надається терміном до один рік здійснюється переважно у позичкової формі, як торгові кредити.Среднесрочний капітал вкладається на період від року до п'яти. Довгостроковий надається терміном понад п'ять років. Вкладення підприємницького капіталу формі прямих чи портфельних інвестицій, як і державні кредити, є довготерміновими вкладеннями капіталу.

За рівнем контролю над вкладеним капіталом інвестиції діляться на прямі і портфельні. Під прямими розуміють передусім вкладення створювані там підприємства, що забезпечує контроль інвестора над об'єктом розміщення капіталу. Така форма ввозяться основному з допомогою приватних підприємницьких вкладень. Під портфельними розуміються інвестиції, які дають права контролю над капіталом, вкладеним там, зокрема, вкладення іноземні цінних паперів. Цей процес відбувається грунтується у приватному підприємницькому капіталі, хоч і держава має набувати іноземні цінних паперів.