27. Мвф та його роль в міжнародних економічних відносинах

Міжнаро́дний валю́тний фонд, МВФ (англ. International Monetary Fund, IMF) — спеціальне агентство Організації Об'єднаних Націй (ООН), засноване 29-ма державами, з метою регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Фонд має статус спеціалізованої установи ООН. Має 189 країн-членів.

МВФ є інституційною основою сучасної світової валютної системи. Кожна країна-член вносить свою частку у фонд відповідно до економічного потенціалу, в свою чергу кожна з цих країн має право позичати гроші у фонду в разі виникнення проблем з платіжним балансом.

Основна функція МВФ полягає в фінансуванні й кредитуванні країн-членів. 

Роль МВФ в міжнародних економічних відносинах:

Основні функції МВФ:

·  сприяння міжнародній співпраці в грошовій політиці;

·  розширення світової торгівлі;

·  кредитування;

·  стабілізація грошових обмінних курсів.

Офіційні цілі МВФ, які закріплені у Статті 1 угоди МВФ:

1) «сприяти міжнародній співпраці в валютно-фінансовій сфері»;

2) «сприяти розширенню і збалансованому росту міжнародної торгівлі» в інтересах розвитку виробничих ресурсів, досягнення високого рівня зайнятості і реальних доходів держав-членів;

3) «забезпечити стабільність валют, підтримувати упорядковані співвідношення валютної системи серед держав-членів» і не допускати «знецінення валют з метою отримання конкурентних переваг»;

4) надавати допомогу в створенні багатосторонньої системи розрахунків між державами-членами, а також в ліквідації валютних обмежень;

5) тимчасово надавати державам-членам засоби в іноземній валюті, з метою «виправлення порушення рівноваги їх платіжного балансу».

По-перше, МВФ надає фінансову допомогу. Кожна країна може взяти кредит у МВФ, що може бути використаний лише для покритій дефіциту платіжного балансу або утворення стабілізаційного фонду. Пред'являються тверді вимоги при наданні кредиту - країна повинна розробити й здійснювати стабілізаційну програму націлену на зменшення дефіциту платіжного балансу, стримування інфляції, забезпечення макроекономічної збалансованості. При цьому МВФ може зажадати від країни проведе про ряду стабілізаційних заходів: зменшення державних кредитні, заморожування заробітної плати, скасування субсидій збитковим підприємствам і ін.

По-друге, МВФ здійснює твердий контроль за політикою країн-членів в області валютних курсів. Необхідність втручання МВФ у сферу валютної політики окремої країни виникає за умови: тривалих великомасштабних валютних інтервенцій, відмови від підтримки на певному рівні своїх резервів, проведення дестабілізуючої внутрішньої фінансової політики й ін.

По-третє, здійснює технічну допомогу у виробленні ефективної економічної політики шляхом надання консультацій, проведення незалежної експертизи діючої економічної політики й проектів її нових підходів, розробки рекомендацій.

По-четверте, здійснення координації діяльності в сфері валютних відносин. Для цього проводяться регулярні зустрічі для обміну інформацією й обговорення проблем; консультації із країнами-членами МВФ щодо їхньої економічної політики, експертами МВФ підготовляються й публікуються доповіді, аналітичні огляди, статті із проблем міжнародних фінансів; розробляються прогнози розвитку світової економіки й валютної системи.

МВФ по суті справи є ключовою організацією в регулюванні міжнародних відносин. Підтримка країни з боку МВФ є необхідною умовою співробітництва і іншими міжнародними фінансовими організаціями: Міжнародним Банком реконструкції й розвитку (МБРР), Європейським Банком реконструкції й розвитку (ЕБРР).