58. Складання проектів бюджетів.

Порядок складання проектів як Державного, так і місцевих бюджетів чітко регламентований у гл. 6 та 12 Бюджетного кодексу України. Згідно зі ст. 96 Конституції України та Бюджетним кодексом право складання проекту бюджету належить виключно органам виконавчої влади. Це положення не виключає можливості участі в цій роботі інших державних органів, однак координують діяльність останніх тільки уряд та інші органи виконавчої влади, що наділені певними повноваженнями.

Державний бюджет формується на основі найважливіших економічних документів країни. Складанню його проекту передує проведення підготовчих заходів, забезпечення відповідними даними органів влади, що триває близько 4 місяців (із січня до кінця квітня поточного року). Так, у процесі цієї роботи Міністерство економіки розробляє прогноз основних макропоказників економічного й соціального розвитку України на плановий рік, зокрема щодо обсягу валового внутрішнього продукту, зведеного балансу фінансових ресурсів, балансу доходів і витрат населення. Національний банк до 1 квітня готує і подає до Верховної Ради та Кабінету Міністрів України проект основних засад грошово-кредитної політики та проект свого кошторису на наступний рік. Проводять також аналіз звітних даних про виконання державного та місцевого бюджетів за попередні роки, виявлення тенденцій у виконанні як дохідної частини бюджетів.

На основі аналізу та оцінки цих показників Кабінет Міністрів України складає проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний рік і подає його на розгляд до Верховної Ради України у травні. а результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний рік. У цій постанові можуть бути пропозиції Верховної Ради України до проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний рік виключно з питань, означених у проекті.

Відповідно до Основних напрямків бюджетної політики Кабінет Міністрів України організовує розроблення проекту державного бюджету. Для підготовки пропозицій до нього Міністерство фінансів розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів.

Після цього Міністерство фінансів аналізує отримані від головних розпорядників коштів запити і пропозиції щодо обсягу видатків, визначає їх відповідність Основним напрямам і готує проект закону про Державний бюджет України, який подає на розгляд Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України приймає постанову про схвалення проекту закону про Державний бюджет України. Схвалений проект Кабінет Міністрів України не пізніше як 15 вересня року, що передує плановому, подає до Верховної Ради України.

Разом з проектом закону про держбюджет, що схвалений Кабінетом Міністрів, подаються також:

1) пояснювальна записка до проекту закону про Державний бюджет, яка містить інформацію про економічне становище держави та основні прогнозні макропоказники економічного й соціального розвитку України на наступний бюджетний період, покладені в основу проекту Державного бюджету України; оцінку надходжень доходів та інших коштів (позик), що пропонуються для забезпечення фінансовими ресурсами витрат бюджету, та інші відомості;

2) прогнозні показники зведеного бюджету України (включаючи оцінку Державного бюджету України та місцевих бюджетів) відповідно до бюджетної класифікації, а також зведений баланс фінансових ресурсів України;

3) перелік пільг щодо податків, зборів (інших обов’язкових платежів) із розрахунком втрат доходів бюджету від їх надання;

4) показники видатків Державного бюджету України, необхідні наступні бюджетні періоди для завершення програм, що враховані в проекті державного бюджету, за умови реалізації цих програм протягом більш як одного бюджетного періоду;

5) зведення і структура фінансових зобов’язань з державного боргу та державних гарантій на поточний і наступний бюджетні періоди до повного погашення боргових зобов’язань, в тому числі суми на обслуговування державного боргу;

• перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період, під які можуть надаватися гарантії Кабінету Міністрів України, та інші документи, передбачені ст. 38 Бюджетного кодексу.

59. Розгляд і прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети. Зміст закону про бюджет.

Другою стадією бюджетного процесу, згідно з Бюджетним кодексом, є розгляд і прийняття закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети.

Після подання у вересні - на початку жовтня поточного року Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет, Комітет Верховної Ради з питань бюджету доопрацьовує його та аналізує щодо відповідності нормам Бюджетного кодексу, Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період, а також пропозиціям Верховної Ради України до Основних напрямів. Після цього Верховна Рада України починає готувати проект закону до першого читання.

За Конституцією України та Бюджетним кодексом, право бюджетної ініціативи з бюджету в цілому належить виключно Кабінету Міністрів України. Повноваження щодо проекту та внесення в нього поправок і доповнень мають усі суб’єкти, які мають право законодавчої ініціативи взагалі, згідно зі ст. 93 Конституції України: Президент України, народні депутати, Кабінет Міністрів України, Національний банк України

Запропоновані пропозиції мають відповідати таким вимогам. По-перше, у разі якщо запропоновані до проекту зміни стосуються збільшення видатків, то обов’язково мають бути визначені джерела їх покриття. По-друге, у пропозиціях щодо зменшення доходів бюджету мають бути визначені джерела компенсації втрат доходів Державного бюджету або види та обсяги видатків, що підлягають повному скороченню. По-третє, важливим є те, що жодна з таких пропозицій не повинна призводити до збільшення державного боргу і гарантій порівняно з їх обсягом, передбаченим у поданому проекті закону. У разі, якщо щ* вимоги не виконуються, то такі пропозиції до розгляду не приймаються.

Перше читання проекту закону про Державний бюджет має відбутися до 20 жовтня (25 жовтня, якщо проект прийнято до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України). Воно розпочинається з доповіді голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету про Висновки та пропозиції до проекту закону про держбюджет, після чого щодо останніх відбувається голосування в цілому. У разі неприйняття позитивного рішення з цього питання проводять постатейне голосування.

Прийняття рішення Верховною Радою України щодо Висновків вважається прийняттям проекту закону про держбюджет у першому читанні. Схвалені Верховною Радою України висновки набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради України, які є невід’ємною складовою прийнятого проекту закону у першому читанні та підлягають обов’язковому розгляду і врахуванню Кабінетом Міністрів України при підготовці проекту до другого читання.

Під час другого читання проекту закону про держбюджет насамперед затверджують загальний обсяг дефіциту (профіциту), доходів і видатків Державного бюджету з подальшим постатейним голосуванням. Крім того, обов’язковому затвердженню у другому читанні підлягають обсяг міжбюджетних трансфертів та інших положень, потрібних для формування місцевих бюджетів, оскільки вони, згідно зі ст. 43 Бюджетного кодексу, не піддягають розгляду в третьому читанні. Інші статті проекту, які не були прийняті в другому читанні, переносять на розгляд у третьому читанні.

Третє читання має відбутися не пізніш як 25 листопада року, що передує плановому. При цьому проводиться голосування статей, які не були прийняті в другому читанні, та проекту закону загалом.

Порядок розгляду і прийняття бюджетів ґрунтується на тому, щоб забезпечити розгляд і затвердження їх проектів обов’язково до початку чергового бюджетного (фінансового) року. Проте може скластися і така ситуація, коли з різних причин закон про Державний бюджет України не приймається своєчасно, наприклад, через невчасне подання проекту бюджету Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України або коли бюджет не прийняла Верховна Рада України, чи на нього наклав вето Президент України. Проте ця ситуація не може бути підставою для припинення сплати податків чи зборів (обов’язкових платежів) та здійснення фінансування відповідних заходів і програм, приміром, освіти, охорони здоров’я, виплат на соціальний захист населення, заробітної плати, стипендій тощо.