75. Мито.

Мито відноситься до непрямих податків, якими оподатковується зовнішньоторгівельний оборот. Залежно від державної політики ставки мита можуть диференційовано підвищувати вартість товарів та впливати на їх конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках. Це дозволяє використовувати мито як дієвий інструмент податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Зокрема, застосування мита дозволяє підтримувати раціональне співвідношення ввезення та вивезення товарів, валютних надходжень та витрат, забезпечує сприятливі умови інтеграції національної економіки у світову. Митне оподаткування імпорту обумовлено, окрім фіскальної спрямованості, проведенням політики помірного протекціонізму щодо вітчизняного товаровиробника та необхідністю регулювання ввезення продукції, яка не має вітчизняних аналогів чи виробляється у недостатній кількості на внутрішньому ринку. Миту, як невід'ємній складовій будь-якої податкової системи, притаманні такі основні риси:

- включення до ціни товару в якості доданої вартості;

- виконання функцій податків на споживання з чітко вираженою фіскальною природою;

- стягнення відповідно до тарифів;

- включення в повному обсязі до Державного бюджету України у формі загальнодержавного податку.

Фактично мито виконує ті ж самі функції, що й інші податки і збори, однак мас певні особливості.

Фіскальна функція мита полягає в тому, що за допомогою акумулювання митних платежів забезпечується виконання державою покладених на неї функцій.

Важливе фіскальне значення мито має у країнах з низьким рівнем соціально-економічного розвитку. В розвинутих країнах його частка в доходах бюджетів є незначною. Фіскальна складова мита має певні обмеження: підвищення ставок мита веде до зменшення обсягів імпорту і, відповідно, бюджетних надходжень від його оподаткування.

Регулююча функція мита полягає в тому, що завдяки диференціації ставок відбувається корегування національних і світових цін. Розрізняють три основні прояви цієї функції:

- протекціоністський - національна ціна є значно нижчою за світову ціну разом зі сплаченим митом;

- стимулюючий - національна ціна перевищує світову ціну разом зі сплаченим митом;

- стабілізуючий - національна ціна дорівнює світовій ціні разом зі сплаченим митом.

Отже, мито - це загальнодержавний податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Але на відміну від акцизного податку, ставки мита диференційовані за групами товарів, перелік яких значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.

Основними законодавчими актами, які визначають механізм справляння та сплати мита в Україні, є Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-У1 та Закон України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 року № 2371-ІІІ зі змінами та доповненнями.

76. Місцеві податки та збори.

Можна виділити наступні особливості справляння місцевих податків і зборів:

Повний перелік місцевих податків та зборів встановлює тільки Верховна Рада України і цей перелік є вичерпним, тобто місцеві органи влади не мають права самостійно додатково встановлювати інші податки та збори.

Граничні ставки по місцевим податкам та зборам встановлюються у відповідності з декретом Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори».

Місцеві органи влади у відповідності з переліком місцевих податків і зборів самостійно приймають рішення щодо доцільності впровадження окремих податків і зборів.

Місцеві органи влади мають право надавати пільги, преференції, податкові канікули тощо по місцевим податкам і зборам, але тільки за рахунок відповідного місцевого бюджету.