94. Організація та правове регулювання готівкових розрахунків.

Готівковий грошовий обіг — це сукупність платежів, що здій¬снюються готівкою.

Механізми здійснення готівкових операцій регулюються від¬повідною нормативною базою. Основними правовими актами є: Конституція України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про застосування електронних кон¬трольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закон України «Про Національний банк України»,

Постійний контроль за дотриманням правил ведення касових операцій дає змогу зменшити неконтрольовані масштаби вико-ристання готівки підприємствами і організаціями, а отже, і об¬межує роль готівкового обігу як засобу обслуговування руху ті-ньового капіталу, приховування доходів та ухилення від сплати податків до бюджету.

Готівкові розрахунки обслуговують купівлю-продаж товарів, як правило, за участю населення, тобто здійснюються між під-приємствами і населенням, між окремими громадянами. Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності набули права ви¬користовувати готівку у розрахунках між собою без обмеження. З рахунків підприємств готівка видається за чеками, на звороті яких зазначається цільове призначення грошей, що будуть одер¬жані.

Касові операції, тобто касове (готівкове) обслуговування су¬б'єктів господарювання і населення, є важливим напрямом ді-яльності Національного банку України і комерційних банків. Банки організовують збір (інкасацію) готівки, що вивільняється з господарського обороту, а також видачу підприємствам (орга¬нізаціям, установам) і населенню готівки відповідно до існуючих положень і правил.

Національний банк України здійснює емісію грошей та регу¬лює сферу емісійно-касових операцій у господарському обороті України. Він встановлює для всіх суб'єктів господарювання єдині правила щодо обігу готівки, її збереження і раціонального ви¬трачання.

Для підприємств, організацій і установ встановлено єдиний порядок приймання грошей у каси, їх зберігання, транспортуван-ня і видачі, єдині вимоги щодо технічного оснащення і облад¬нання приміщень кас підприємств, оформлення касових доку-ментів, ведення касової книги, проведення ревізій каси і контро¬лю за додержанням касової дисципліни.

95. Поняття та правові форми безготівкових розрахунків.

Безготівкові розрахунки — це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, що вони внесли готівкою до каси банку, на рахунки одержувачів коштів.

Згідно з «Положенням про безготівкові розрахунки в господарському обороті України» безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються за:

— платіжними дорученнями;

— платіжними вимогами-дорученнями;

— чеками;

— акредитивами;

— векселями.'

'Вексельна форма розрахунків поки що застосовується в основному у зовнішньоекономічних розрахунках. В Україні порядок розрахунків векселями регулюється окремим законодавством. У вересні 1994 р. згідна з Указом Президента України в обіг були випущені векселі для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності.

Кожна йорма безготівкового розрахунку встановлюється комплексом правових норм, які регулюють порядок грошових платежів за товар, послуги й неторгові операції між організаціями та підприємствами різних форм власності, між організаціями, громадянами, за допомогою правил і прийомів документообігу. Отже, форма безготівкового розрахунку — це правова форма проведення розрахунків.

Порядок і форма безготівкових розрахунків визначаються у договорі між сторонами. Існують різні правові форми розрахунків.

Розрахунки за платіжними дорученнями. Ця форма безготівкових розрахунків застосовується для здійснення попередньої оплати за отримання поставлених товарів, наданих послуг. Підприємства за допомогою платіжних доручень, акцептованих банком, можуть переказувати через підприємства зв'язку пенсії, аліменти, заробітну плату, витрати на відрядження, авторський гонорар окремим громадянам, а юридичним особам — на виплату зарплати, за організований набір робітників для заготівлі сільськогосподарської продукції у населених пунктах, де немає банків.

Доручення банк приймає до виконання тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними власними або взятими у кредит коштами. Незалежно від наявності коштів на рахунку клієнта банк приймає доручення на перерахування коштів у доходи бюджетів і на відрахування платежів податкового характеру до державних цільових фондів, включаючи відрахування на утримання доріг.

Платіжне доручення приймається банком до виконання протягом 10 календарних днів з дати його заповнення. Доручення застосовуються також при розрахунках у порядку планових платежів на підставі договорів та угод при рівномірних і постійних поставках між постачальниками й покупцями.