Завдання 2. Визначення тактики посадових осіб закладів охорони здоров’я та медико-соціальних експертних комісій в конкретних випадках тимчасової та стійкої втрати працездатності

Мета завдання: оволодіти алгоритмом встановлення та продовження різних видів і випадків тимчасової та стійкої втрати працездатності за участю закладів охорони здоров’я та медико-соціальних експертних комісій.

Порядок виконання завдання:

1. Ознайомитися з положенням про медико-соціальну експертизу, положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, інструкцією про встановлення груп інвалідності.

2. Дати відповідь на поставлені в завданні питання з посиланням на конкретні пункти нормативних документів.

При виконанні завдання використовуйте наступні нормативні документи:

- Інструкцію про встановлення груп інвалідності (затверджену Наказом МОЗ України від 05.09.2011р. №561);

- Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (затверджену Постановою КМ України від 03.12.2009р. №1317).

Умова завдання за варіантами (з «Посібника із соціальної медицини та організації охорони здоров’я / За ред. Ю.В.Вороненка. – К.: Здоров’я, 2002.» на стор. 197-201):

№ ва-рі-ан-та	Завдання
1	1) - Хворий С, 37 років, слюсар-монтажник, протягом 5 років хворіє на попереково-крижовий радикуліт. Загострення були рідко. Після піднімання вантажу 3 міс тому з'явився різкий біль у поперековому відділі хребта з іррадіацією в ліву ногу, протягом двох тижнів не міг самостійно пересуватися, з'явився парез лівої стопи. Від оперативного втручання відмовився. Направлено на МСЕК з діагнозом "Вертеброгенна радикулопатія L5—S, зліва, помірно виражений стійкий больовий синдром, виражений парез лівої стопи зі значними трофічними порушеннями". Визначити групу інвалідності. 2) - Хворому А., 40 років, ампутовано нижню кінцівку на рівні стегна у зв'язку з облітеруючим ендартеріїтом. Сформована кукса в задовільному стані. З моменту операції минуло 2 міс. В який термін є сенс направити такого хворого для огляду в МСЕК?
2	1) - Хвора, 51 року, бібліотекар, хворіє на гіпертонічну хворобу протягом трьох років. Погіршення стану за останній рік: перенесла ішемічний інсульт у басейні правої середньої мозкової артерії. Лікувалася протягом місяця в стаціонарі з хорошим ефектом. Через 3 міс стався ішемічний інсульт. Повторно лікувалась у стаціонарі протягом місяця. Направлено на МСЕК з діагнозом "Гіпертонічна хвороба І—II ступеня, дисци-ркуляторна енцефалопатія II ступеня, стан після повторного ішемічного інсульту у вигляді лівобічного геміпарезу". Визначити групу інвалідності. 2) - Хворий К. перебуває на листку непрацездатності з приводу перелому стегна протягом 4 міс. Процес консолідації перебігає без ускладнень. Якою повинна бути позиція МСЕК при вирішенні цього питання (визначення групи інвалідності, санкціонування продовження лікування за листком непрацездатності)?
3	1) - Хворий К., 51 року, головний інженер виробничого об'єднання, переніс ішемічний інсульт з правобічним геміпарезом. Протягом місяця лікувався в стаціонарі, його виписано з поліпшенням стану. Направлено на МСЕК з діагнозом "Атеросклероз судин головного мозку, стан після перенесеного інсульту, легкий правобічний геміпарез". Визначити групу інвалідності. 2) - Хворому Б. визначено III групу інвалідності після правобічної пульмонектомії. Стан здоров'я хворого на момент огляду задовільний. На який термін слід встановити цьому хворому групу інвалідності?
4	1) - Хвора М., 50 років, робітниця. В 1986 р. перенесла гострий ревмокардит і ревматичний поліартрит. З 1995 р. у хворої встановлено серцево-судинну недостатність II ступеня. З 1998 р. стан хворої погіршився, зросли ознаки декомпенсації. Направлено на МСЕК з діагнозом "Стеноз мітрального клапана, недостатність кровообігу II—III ступеня". Визначити групу інвалідності. 2) - Хворій К., 56 років, встановлено II групу інвалідності у зв'язку з ішемічною хворобою серця (ІХС) і кардіосклерозом за наявності недостатності кровообігу II Б стадії. На який термін слід встановити інвалідність?
5	1) - Хвора Д., 17 років, не працює, вперше направлено на МСЕК у зв'язку з наявністю ознак інвалідності. Діагноз "Бронхіальна астма інфекційно-алергійного генезу, тяжкого перебігу з частими нападами задухи". Визначити групу інвалідності. 2) - Інвалідові А., який переніс 4 місяця тому операцію з приводу раку легень, встановлено II групу інвалідності безстроково. Чи правильне рішення МСЕК?
6	1) - Хворий Ф., 17 років, учень технікуму, має III групу інвалідності з приводу епілепсії з нападами середньої частоти. Під час виробничої практики дістав тяжку черепно-мозкову травму, наслідком чого стала виражена атаксія та вестибулярні порушення. Визначити групу інвалідності. 2) - Хворому Б., який переніс операцію на серці, встановлено II групу інвалідності терміном на 1 рік. Чи правильне рішення МСЕК?
7	1) - Хворий М., 50 років, економіст, по дорозі на роботу дістав черепно-мозкову травму — струс головного мозку (І ступеня). Протягом 5 років до цього хворів на гіпертонічну хворобу з нечастими кризами. Після травми кризи почастішали, після останнього кризу стався ішемічний інсульт, внаслідок якого у хворого встановлено помірний тетрапарез, виражену атаксію та вестибулярні порушення. Визначити групу інвалідності. 2) - Хворому Н., який 4 міс тому переніс черепно-мозкову травму, МСЕК рекомендувала продовжити лікування за листком непрацездатності. Своє рішення МСЕК пояснила наявністю позитивної динаміки внаслідок реабілітаційних заходів та повернення втрачених функцій (поліпшення пам'яті, зникнення головного болю, відновлення рухів). Чи правильне рішення МСЕК?
8	1) - Хворий Н., 38 років, працює водієм автобуса. Переніс трансмуральний інфаркт міокарда. Пройшов повний курс відновного лікування: стаціонар — санаторій — поліклінічний етап реабілітації. Тимчасова непрацездатність становила 10 міс. Направлено на МСЕК з діагнозом "Ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний та постінфарктний кардіосклероз з порушенням кровообігу II Б ступеня". Визначити групу інвалідності. 2) - Хворий А., 77 років, інвалід війни безстроково. У зв'язку з перенесеним інфарктом міокарда його направлено для підвищення групи інвалідності. На який термін у цьому разі буде встановлено групу інвалідності?
9	1) - Хворий С, 50 років, працює лікарем-хірургом у стаціонарі. Хворіє на гіпертонічну хворобу. Протягом останніх двох років, незважаючи на постійний прийом гіпотензивних препаратів, було кілька гіпертонічних кризів. Направлено на МСЕК з діагнозом "Гіпертонічна хвороба І — II ступеня, повільно-прогресуючий перебіг з гіпертонічними кризами середньої тяжкості". Рекомендовано переведення на роботу лікарем ЦПМСП з обмеженим робочим днем. Яку групу інвалідності може бути встановлено МСЕК? 2) - Хворій Г., 62 років, встановлено І групу інвалідності у зв'язку з інкурабельним раком печінки терміном на 3 роки. Чи можна було такій хворій встановити групу безстроково?
10	1) - Хворий Г., 16 років, студент будівельного технікуму. Одержує пенсію як інвалід з дитинства до 16 років. Направлений на МСЕК з діагнозом "Цукровий діабет І типу, інсулінозалежний, середньої важкості, субкомпенсований, ускладнений діабетичною ангіопатією". Визначити групу інвалідності. 2) - Хворого Д., 43 років, що хворів на променеву хворобу, визнано інвалідом II групи. В який термін має бути призначено переогляд групи інвалідності?

Довідково: Інструкція про встановлення груп інвалідності (витяг)

(затверджено Наказом МОЗ України від 05.09.2011р. №561)

Медико-соціальна експертиза проводиться хворим, що досягли повноліття, інвалідам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональнихта інших методів дослідження усіма членами комісії.

Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи. Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюється до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для встановлення інвалідності, протягом семи днів з дня надходження документів на МСЕК. Якщо комісія не прийняла рішення про продовження строку тимчасової непрацездатності, листок непрацездатності закривається датою проведення огляду, але не пізніше дати встановлення особі групи інвалідності.

Якщо строк переогляду особи пропущено з поважних причин, інвалідність поновлюється МСЕК з дня її зупинення, але не більше ніж за три роки.

У разі встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров'я комісія розробляє на підставі плану медичної реабілітації, що обов'язково надається лікарем, або за участю лікаря індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначаються обсяги та види реабілітаційних заходів, методи та строки їх здійснення, засоби реабілітації та відповідальні за виконання. Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації інваліда та здійснює у межах своїх повноважень контроль за її виконанням.

До основних видів порушення функцій організму людини, які визначаються медико-соціальною експертизою, належать:

– порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, мови, емоцій, волі);

– порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, больової, температурної та інших видів чутливості);

– порушення статодинамічних функцій (голови, тулуба, кінцівок, рухливих функцій, статики, координації руху);

– порушення функції кровообігу, дихання, травлення, виділення, обміну речовин та енергії, внутрішньої секреції, імунітету тощо;

– мовні порушення (не обумовлені психічними розладами), порушення голосоутворення, форми мови – порушення усної (ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, афазія) та письмової (дисграфія, дислексія), вербальної та невербальної мови;

– порушення, які викликають спотворення (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, які призводять до зовнішнього спотворення, аномальні дефекти травного, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тулуба).

Критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II або III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Критерії встановлення інвалідності (визначені пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМ України від 3 грудня 2009 року N 1317):

Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).

Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.

Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Повторний огляд інвалідів (згідно з пунктом 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМ України від 3 грудня 2009 року N 1317):

Повторний огляд інвалідів з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на 1-3 роки.

Повторний огляд інвалідів, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такого інваліда, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності або за рішенням суду чи прокуратури.

Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання інваліда, а також інвалідам, у яких строк переогляду настає після досягнення шістдесяти років – у чоловіків та п'ятдесяти п'яти років – у жінок).