- •1.Тмфв як наукова дисципліна та її місце в системі наукових знань.
- •2.Тмфв як навчальна дисципліна, її зв’язок з іншими дисциплінами.
- •3.Розділи тмфв.
- •5. Основи методики розвитку гнучкості 6. Основи методики вдосконалення спритності
- •1. Особливості навчання у фізичному вихованні 2. Рухові уміння і навички 3. Механізми формування рухових дій
- •4.Визначення поняття «Фізична культура». Діяльнісні, результативні та матеріально-ціннісні аспекти фізичної культури.
- •5.Характеристика поняття «фізичне виховання», його роль і значення у сучасному суспільстві.
- •6.Характеристика поняття «фізичний розвиток». Фактори, що обумовлюють параметри фізичного розвитку людини.
- •7.Визначення поняття «здоров’я» та «здоровий спосіб життя». Чинники, що впливають на здоров’я людини.
- •8.Характеристика понять «фізична підготовка», «фізична підготовленість» та « фізична працездатність».
- •9.Методи дослідження в тмфв.
- •10.Спорт в системі соціальних явищ, визначення понять «масовий спорт» та «спорт вищих досягнень».
- •11.Визначення поняття «система фізичного виховання».
- •12. Характеристика ідеологічних основ системи фізичного виховання.
- •13. Характеристика науково-методичних основ системи фізичного виховання.
- •14.Характеристика програмно-нормативних основ системи фізичного виховання.
- •15. Характеристика організаційних основ у системі фізичного виховання.
- •17.Характеристика загальних принципів фізичної культури
- •18.Характеристика загальнометодичних принципів.
- •19.Характеристика специфічних принципів фізичного виховання
- •20.Характеристика фізичної вправи як основного засобу фізичного виховання.
- •23.Кінематичні характеристики техніки фізичних вправ.
- •24.Динамічні характеристики техніки фізичних вправ.
- •25.Ритмічні характеристики техніки фізичних вправ.
- •26. Характеристика оздоровчих сил природи як засобу фізичного виховання.
- •27. Характеристика гігієнічних чинників як засобу фізичного виховання.
- •28.Характеристика методів наочності у фізичному вихованні.
- •29.Характеристика методів слова у фізичному вихованні.
- •30. Характеристика Методів суворо регламентованих вправ.
- •31.Характеристика методів безперервної вправи
- •32. Характеристика методів інтервальної вправи.
- •34.Характеристика ігрового методу.
- •35.Особливості використання змагального методу.
- •36.Характеристика методів організації діяльності учнів у фізичному вихованні.
- •37.Характеристика компонентів методів практичної вправи (навантаження та відпочинок).
- •38.Характеристика рухових дій як предмет навчання. Рухове вміння, рухова навичка.
- •39.Етапи навчання рухових дій та їх навичок.
- •40.Визначіть поняття «сила», як рухова якість людини. Різновиди силових якостей. Назвіть режими роботи м’язів.
- •41.Які фактори зумовлюють силові можливості людини, як змінюються природні темпи розвитку силових якостей.
- •42.Методика розвитку максимальної сили.
- •43.Методика розвитку швидкісної сили.
- •44.Методика розвитку вибухової сили.
- •45.Визначіть поняття «бистрість», як рухова якість людини. Які існують різновиди бистрості.
- •47.Методика розвитку рухових реакцій.
- •48.Визначіть поняття «загальна витривалість», «швидкісна витривалість», «силова витривалість».
- •49.Назвіть фактори, що зумовлюють прояв витривалості. Як змінюються природні темпи розвитку витривалості.
- •50.Методика розвитку загальної витривалості.
- •51.Методика розвитку швидкісної витривалості.
- •52.Методика розвитку силової витривалості.
- •53. Гнучкість і методика її розвитку.
- •54.Визначіть поняття « спритність», як рухова якість людини. Методи розвитку спритності.
- •55.Функції планування і обліку навчального процесу у фізичному вихованні.
- •56.Сутність системного планування фізичного виховання.
- •57.Значення педагогічного контролю у фізичному вихованні.
- •58.Форми педагогічного контролю у фізичному вихованні.
29.Характеристика методів слова у фізичному вихованні.
Словесні методи. Ця група методів ґрунтується переважно на словесних поняттях про рухові дії. Слово активізує весь процес навчання, тому що сприяє формуванню більш повних та чітких уявлень, допомагає глибоко осмислити, активніше сприйняти навчальне завдання. За допомогою слова вихователь аналізує та оцінює результати засвоєння навчального матеріалу і тим самим сприяє розвитку у дитини самооцінки.
Майже всі словесні методи є загально-педагогічними. Використання їх у процесі фізичного виховання відрізняється лише змістом та деякими особливостями методики застосування.
Розповідь відносять до монологічного способу викладу навчального матеріалу в оповідній формі, він застосовується вихователем під час навчання нових фізичних вправ та організації ігрової діяльності. Цей метод широко використовується для виховання в дітей позитивних моральних і вольових рис характеру.
Пояснення – це стисле, зрозуміле і образне розкриття техніки виконання рухової дії, що поєднується з показом дітям засвоюваного руху. Наприклад, під час виконання стрибка у довжину з місця вихователь пояснює положення рук та ніг під час приземлення.
Зміст пояснення змінюється залежно від завдань навчання, рухової підготовленості дітей, їх вікових та індивідуальних особливостей. На етапі закріплення та удосконалення рухових навичок до пояснень окремих фізичних вправ доцільно залучати дітей старших вікових груп.
Бесіда застосовується переважно у старших дошкільників у вигляді запитань і відповідей, коли вихователь з'ясовує інтереси дітей, їх знання, ступінь засвоєння техніки виконання певних вправ, правил рухливої гри. Бесіда сприяє уточненню та узагальненню знань, уявлень про техніку виконання фізичних вправ, спираючись на попередній досвід дітей.
Проводять бесіду як під час занять, ігор, прогулянок, екскурсій, так і після їх закінчення. Наприклад, під час проведення гри у футбол або хокей вихователь у вигляді бесіди уточнює з дітьми спрощені правила цієї гри (дії воротаря, введення м'яча після відбивання його за межі майданчика та ін.).
Вказівка – це короткий, чіткий, без зайвих пояснень вислів вихователя з метою уточнити завдання, нагадати основні елементи руху, попередити помилки або виправити її. Вказівки можна давати до початку руху, під час його виконання та після нього. У першому випадку вони застосовуються як засіб попереднього інструктажу. У другому варіанті діти отримують чітку орієнтацію вирішення рухового завдання. Наприклад, «нахили нижче голову при пролізанні під дугу» або «відведи руку далі за плече під час метання предметів на дальність» та ін. У третьому випадку вказівка набуває характеру зауваження щодо якості виконання рухового завдання. Воно може адресуватися окремій дитині або всій групі.
Оцінка є результатом аналізу вихователем виконання рухової дії. Вона сприяє уточненню уявлень дітей про техніку фізичної вправи, взаємозв'язків між ними, допомагає формувати вміння помічати помилки у себе та у однолітків.
Оцінки можуть бути індивідуальні та групові. При індивідуальній оцінці вихователь аналізує якість виконання фізичних вправ, активність та чітке дотримання правил під час рухливих ігор тощо у дитини, за якою велося спостереження.
Оцінка групових дій відбувається після закінчення рухливої гри. Така оцінка має виховне значення для дітей, вона виховує у них відповідальність за виконання запропонованих завдань, привчає дитину дотримуватися правил спілкування у колективі.
Категорії оцінки мають вираження у різних висловах вихователя: «добре», «правильно», «так», «погано», «неправильно» та ін. Ці короткі зауваження за необхідності більш широко мотивуються вихователем.
Команда – це наказ виконувати або припинити певні рухові дії. Команду подають у наказовій формі, вона має бути точною, зрозумілою і короткою: «Рівняйсь!», «Стій!» та ін. Розрізняють попередню і виконавчу команди. Попередня команда дається голосно і протяжно, щоб діти зрозуміли, яку дію їм пропонують виконати. Виконавча команда подається після паузи, голосно і чітко, вона вказує на момент дії. Наприклад, «Кроком руш!» (команда «кроком» - попередня, а «руш» - виконавча). А.С. Макаренко зазначав, що команди не можна подавати зі злістю, роздратовано, криком, але вона не повинна спрощуватися. На ефективність команди впливають вміння вихователя правильно і чітко промовляти слова, змінювати силу та тембр голосу. Стройові команди застосовуються для дошкільників старших груп.
Розпорядження – це наказ, висловлений у довільній формі, коли діти ще не спроможні виконувати команди, їх формулює сам вихователь. Наприклад, «повернись - до вікна», «пішли за мною» та ін. Розпорядження часто застосовується, коли дітям дають завдання підготувати фізкультурний інвентар для заняття або забрати його на місце.
У молодших та середніх групах під час занять з фізичної культури застосовують розпорядження і поступово привчають до виконання стройових команд у наступних вікових групах.
Підрахунок дозволяє задавати дітям необхідний темп виконання рухової дії. Здійснюється він декількома прийомами: голосом із застосуванням підрахунку («один-два-три-чотири»), підрахунку у поєднанні з вказівками («один-два - руки вгору», «три-чотири – руки вниз»); тільки підрахунок з чіткими вказівками («вдих-видих», «присіли-встали» та ін.). Підрахунок при виконанні циклічних рухів (ходьба, біг), загальнорозвиваючих та танцювальних вправ замінюють музичним супроводом.
