- •1.Тмфв як наукова дисципліна та її місце в системі наукових знань.
- •2.Тмфв як навчальна дисципліна, її зв’язок з іншими дисциплінами.
- •3.Розділи тмфв.
- •5. Основи методики розвитку гнучкості 6. Основи методики вдосконалення спритності
- •1. Особливості навчання у фізичному вихованні 2. Рухові уміння і навички 3. Механізми формування рухових дій
- •4.Визначення поняття «Фізична культура». Діяльнісні, результативні та матеріально-ціннісні аспекти фізичної культури.
- •5.Характеристика поняття «фізичне виховання», його роль і значення у сучасному суспільстві.
- •6.Характеристика поняття «фізичний розвиток». Фактори, що обумовлюють параметри фізичного розвитку людини.
- •7.Визначення поняття «здоров’я» та «здоровий спосіб життя». Чинники, що впливають на здоров’я людини.
- •8.Характеристика понять «фізична підготовка», «фізична підготовленість» та « фізична працездатність».
- •9.Методи дослідження в тмфв.
- •10.Спорт в системі соціальних явищ, визначення понять «масовий спорт» та «спорт вищих досягнень».
- •11.Визначення поняття «система фізичного виховання».
- •12. Характеристика ідеологічних основ системи фізичного виховання.
- •13. Характеристика науково-методичних основ системи фізичного виховання.
- •14.Характеристика програмно-нормативних основ системи фізичного виховання.
- •15. Характеристика організаційних основ у системі фізичного виховання.
- •17.Характеристика загальних принципів фізичної культури
- •18.Характеристика загальнометодичних принципів.
- •19.Характеристика специфічних принципів фізичного виховання
- •20.Характеристика фізичної вправи як основного засобу фізичного виховання.
- •23.Кінематичні характеристики техніки фізичних вправ.
- •24.Динамічні характеристики техніки фізичних вправ.
- •25.Ритмічні характеристики техніки фізичних вправ.
- •26. Характеристика оздоровчих сил природи як засобу фізичного виховання.
- •27. Характеристика гігієнічних чинників як засобу фізичного виховання.
- •28.Характеристика методів наочності у фізичному вихованні.
- •29.Характеристика методів слова у фізичному вихованні.
- •30. Характеристика Методів суворо регламентованих вправ.
- •31.Характеристика методів безперервної вправи
- •32. Характеристика методів інтервальної вправи.
- •34.Характеристика ігрового методу.
- •35.Особливості використання змагального методу.
- •36.Характеристика методів організації діяльності учнів у фізичному вихованні.
- •37.Характеристика компонентів методів практичної вправи (навантаження та відпочинок).
- •38.Характеристика рухових дій як предмет навчання. Рухове вміння, рухова навичка.
- •39.Етапи навчання рухових дій та їх навичок.
- •40.Визначіть поняття «сила», як рухова якість людини. Різновиди силових якостей. Назвіть режими роботи м’язів.
- •41.Які фактори зумовлюють силові можливості людини, як змінюються природні темпи розвитку силових якостей.
- •42.Методика розвитку максимальної сили.
- •43.Методика розвитку швидкісної сили.
- •44.Методика розвитку вибухової сили.
- •45.Визначіть поняття «бистрість», як рухова якість людини. Які існують різновиди бистрості.
- •47.Методика розвитку рухових реакцій.
- •48.Визначіть поняття «загальна витривалість», «швидкісна витривалість», «силова витривалість».
- •49.Назвіть фактори, що зумовлюють прояв витривалості. Як змінюються природні темпи розвитку витривалості.
- •50.Методика розвитку загальної витривалості.
- •51.Методика розвитку швидкісної витривалості.
- •52.Методика розвитку силової витривалості.
- •53. Гнучкість і методика її розвитку.
- •54.Визначіть поняття « спритність», як рухова якість людини. Методи розвитку спритності.
- •55.Функції планування і обліку навчального процесу у фізичному вихованні.
- •56.Сутність системного планування фізичного виховання.
- •57.Значення педагогічного контролю у фізичному вихованні.
- •58.Форми педагогічного контролю у фізичному вихованні.
47.Методика розвитку рухових реакцій.
Використовуючи ігри (рухливі і спортивні) на початковому етапі вдосконалення всіх видів реагувань, дотримуйтесь таких правил:
тривалість гри не повинна викликати значної втоми (10-15 хв);
створюйте умови дефіциту простору і часу (розміри майданчика, кількість учасників, зміни в правилах тощо);
між короткочасними таймами тривалість комбінованого відпочинку до повного відновлення працездатності.
При вдосконаленні реагувань керуються принципом аналітичного підходу, тобто спочатку добре засвоюють техніку відповіді на подразник. Паралельно або дещо пізніше розвивають швидкість реагувань у неспецифічних полегшених умовах та з застосуванням технічних пристроїв. Коли техніка руху-відповіді міцно засвоєна, наступає третій етап, який полягає у вдосконаленні координаційної взаємодії латентного періоду реагування та моторного його компонента. Надалі, вдосконалення швидкості простої реакції здійснюють у варіативних умовах простору, часу, величини та виду подразника.
Щодо режимів тренувальних навантажень при вдосконаленні простої реакції, то вони повинні бути такими:
кількість повторень в одній серії складає від 4-6 до 15-20 реагувань. Вона не повинна призводити до зниження швидкості реагувань;
кількість серій – 3-6;
інтервал активного відпочинку між серіями - 2-3 хв, орієнтуючись на суб’єктивні відчуття учнів, що вони готові до наступної серії;
реагувати слід із різних вихідних положень;
у повторних реагуваннях рекомендується змінювати: тривалість пауз між підготовчою та виконавчою командами у межах від 1 до 2-3 с (оптимальна тривалість 1,5 с), характер сигналу (зоровий, слуховий, тактильний) та його силу;
після виконання вправи учень повинен одержати інформацію про час реагування, що дасть йому можливість співставляти відчуття більш і менш вдалих спроб. Це сприяє розвитку швидкості реакції;
вправи з розвитку швидкості реакції слід виконувати після розминки, що приведе організм в стан оптимальної оперативної працездатності.
Удосконаленню швидкості простої реакції сприяє також здатність людини розрізняти мікроінтервали часу (долі секунди) та виконувати рухові дії за обумовлений час. Ця закономірність лягла в основу розробки трьохетапної методики вдосконалення швидкості стартової реакції у спринті. Її суть полягає у тому, що:
на першому етапі учні повторно виконують біг з прискоренням на 20-30 м, вчитель повідомляє їм час, затрачений на виконання вправи, а виконавці співставляють його з власними відчуттями;
на другому етапі виконуються ті ж тренувальні завдання, але учень сам спочатку визначає час, а потім одержує об’єктивну інформацію від учителя і знову співставляє її з власними відчуттями;
на третьому етапі ті ж завдання учні стараються виконувати за заданий час. Коли їм це у більшості спроб вдається, слід застосовувати іншу вправу.
Розвиток швидкості складних рухових реакцій забезпечується шляхом навчання варіативних рухових навичок, а засобами їх удосконалення є вправи у повторних реагуваннях з поступовим ускладненням умов виконання.
На початковому етапі вдосконалення РОР (реакції на об’єкт що рухається) основну увагу зосереджують на вмінні тримати об’єкт, що рухається в полі зору, оскільки із загального часу реагування понад 80% припадає на зорове сприйняття та передачу імпульсів до ЦНС, і лише біля 20% - на формування зворотнього сигналу.
На другому етапі акцент переноситься на вдосконалення просторових та часових відчуттів щодо вірогідних переміщень об’єкта. Для вирішення цих завдань:
збільшують швидкість переміщення об’єкта від помірної до максимальної;
зменшують відстань від того, хто реагує, до об’єкта, що рухається;
зменшують величину об’єкта;
реагують на об’єкти, що з’являються несподівано.
На третьому етапі комплексно вдосконалюють сприйняття, оцінку параметрів переміщень об’єкта та реакцію на нього. З цією метою:
виконують вправи з партнерами в умовах зміни швидкості та відстані переміщення об’єкта;
виконують групові вправи з великою швидкістю, у високому темпі і в умовах обмеженого простору;
виконують групові вправи з кількома м’ячами.
Удосконаленню РОР сприяє тренування на спеціальних тренажерах та ігрові комп’ютерні програми.
В методиці вдосконалення швидкості РВ (реакції вибору) намітились два взаємозв’язані напрямки.
Суть першого напрямку полягає в реалізації дидактичного правила навчання “від простого до складного”, поступово збільшуючи кількість можливих змін обставин та дефіцит часу на прийняття рішень і виконання дій-відповідей.
Другий напрямок полягає у формуванні в учнів здатності до передбачення рухових дій іншого учня за зміною пози та тонусу м’язів у підготовчій фазі дії. У процесі тренування спочатку навчають правильно реагувати на уповільнені рухові дії і надалі поступово доводять швидкість її виконання до рівня реальних умов рухової діяльності.
Вправи на вдосконалення швидкості складних реакцій доцільно виконувати на початку основної частини кожного конкретного заняття.
