3. Поняття та предмет екологічного права.

Екологічне право — це комплексна галузь права, якою регулюються суспільні відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в інтересах теперішнього і прийдешніх поколінь.

Предметом є екологічні відносини, які існують у сфері взаємодії суспільства й природи та спрямовані на охорону довкілля, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічно безпеки та формування й збереження екомережі.

Групи відносин, що складають предмет екологічного права:

- відносини у сфері екологічної безпеки;

- відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища;

- відносини у сфері раціонального використання природних ресурсів;

- відносини у сфері формування, збереження та раціонально використання екомережі.

4. Об'єкти екологічного права.

Об'єктами екологічного права можуть бути лише ті природні явища, з приводу яких можливе виникнення суспільних відносин з їх правовим регулюванням.

Згідно з екологічним законодавством України до природних об'єктів належать земля, надра, рослинний світ, ліси, води, тваринний світ, атмосферне повітря, природно-заповідні об'єкти та ін. Право безпосередньо не впливає на природні об'єкти, його вплив виявляється через поведінку суб'єктів екологічних відносин. Екологічне право виступає регулятором відносин, тому що суб'єктами цих відносин є індивіди, колективи людей, органи управління, держава. В праві визначається міра можливої і належної поведінки суб'єктів екологічних відносин, що забезпечує оптимальне використання природних ресурсів, їх відтворення і охорону навколишнього природного середовища (екологічної системи).

Відповідно до Зако­ну України «Про охорону навколишнього природного середовища» виділяють навколишнє природне середовище в цілому та три його головні елементи:

- природні ресурси;

- природні території і об'єкти, що підлягають особливій охороні;

- здоров'я і життя людей.

5. Принципи екологічного права України.

Принципи екологічного права - це вихідні засади та загальнообов'язкові правила, зафіксовані в регулятивних і охоронних еколого-правових нормах, що спрямовані на досягнення мети екологічної політики України і забезпечення завдань екологічного права. Вони спираються на загальноправові принципи, які враховуються при формуванні принципів екологічного права, і на екологічне законодавство або випливають із його змісту.

Всі принципи екологічного права можна поділити на:

а) загально-юридичні принципи:

б) спеціально-юридичні принципи: міжгалузеві та галузеві

Основними принципами екологічного права є:

• системності та комплексності у регулюванні екологічних відно­син. Цей принцип є визначальним для науково обґрунтованого формування галузі екологічного права і зумовлений закономірнос­тями зв'язків у системі «людина — навколишнє природне середо­вище».

• пріоритетність права громадян на безпечне для життя і здо­ров'я довкілля. Цей принцип випливає із загального конституційного принципу про те, що «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю»;

• сталого розвитку як основи гармонійного розв 'язання соціаль­них, економічних і екологічних проблем. Цей принцип проголошує що охорона навколишнього природного сере­довища, раціональне використання природних ресурсів, забезпе­чення екологічної безпеки життєдіяльності людини є невід'ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку країни.

• запобігання екологічній шкоді. На реалізацію цьо­го принципу спрямовані державні комплексні програми охорони навколишнього природного середовища, екологічні вимоги зако­нодавства до проектів будівництва, планування та прогнозування, здійснення екологічної експертизи тощо;

• раціонального використання природних ресурсів. Складовими елементами цього принципу є: бережливе, економне ставлення до природних ресурсів у процесі їх використання; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню і виснаженню природних ресурсів; недопущення у про­цесі використання природних ресурсів їх негативного впливу на стан довкілля;

• особливої охорони природних територій та об'єктів, що мають підвищену екологічну цінність. Особливість їх охорони полягає у встановленні для них спеціального режиму і підвищеної юридичної відповідальності за його порушення;

• доступу фізичних і юридичних осіб до екологічної інформації. Ця інформація має бути повною і достовірною. Відповідно до Закону України «Про інформацію» (1992 р.) забез­печення саме такою екологічною інформацією є одним з основних напрямів інформаційної діяльності держави.

• платності спеціального природокористування. Положення екологічного права у цій частині спрямовані на розвиток економічного механізму у сфері раціонального природокорис­тування й охорони довкілля.

• поєднання прав і обов'язків, стимулювання і відповідальності у сфері дії екологічного права. Головна ідея цього принципу полягає, з одного боку, в оптимальному забезпеченні екологічних інтересів природокористувачів, а з іншого — у запобіганні споживацькому ставленню до природи, у забезпеченні законності й застосуванні до порушників екологічного законодавства юридичних санкцій;

— міжнародного екологічного співробітництва. Ці принципові засади національного екологічного права сти­мулюють розвиток міжнародного екологічного співробітництва Ук­раїни з іншими державами у рамках екологічної діяльності ООН, її органів і установ, інших урядових та неурядових міжнародних ор­ганізацій, наукових центрів тощо. Важливою складовою цього співробітництва є гармонізація українського екологічного права з міжнародним правом навколишнього середовища.

Провідним принципом екологічного права є правове забезпечення досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, що становить основу для виникнення й формування всіх інших принципів.