49. Екологічні вимоги щодо використання атомної енергії та забезпечення раціональної безпеки.

Закон України «Про никористаїшя ядерної енергії та радіаційну безпеку»¹ визначає останню як дотримання допустимих меж радіаційного впливу па персонал, населення та навколишнє природ­не середоще,дотримання встановлених нормами та стандартами безпеки.

Правове регулювання відносин у сфері ядерної та радіаційної безпеки здійснюється цим Законом, а також законами Українами «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання», «Про поводження з радіоактивними відходами», «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання» та деякими іншими актами.

Екологічна безпека підприємств ядерної галузі має оцінюватися на всіх етапах проектування, будівництва, експлуатації та зняття з експлуатації.

Щоб забезпечити ядерну безпеку, місця розташування підпрпемств ядерної галузі слід обирати з урахуванням геологічних, гідрологічних, ландшафтних та метеорологічних характеристик відповідних майданчиків, а також щільності розміщення населення. Для цього обов'язково проводиться науково обгрунтований вибір ядерних технологій, устаткування та обладнання, щоб зменшити вплив на здоров'я населення і довкілля інших шкідливих чинників, пов'язаних із функціонуванням підприємств ядерної галузі.

Пріоритетними завданнями радіаційної безпеки є вироблення заходів для забезпечення радіаційного захисту населення України.

Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» передбачено, що населення територій, на яких розміщуються підприємства з видобування уранових руд, ядерні установки, об'єкти, призначені для поводження з радіоак­тивними відходами, тощо, має право на соціально-економічну компенсацію ризику від діяльності таких підприємств. А кошти, отримані від цих компенсацій, можуть інвестуватися в будів­ництво, зокрема, об'єктів соціального призначення. Закон також передбачає встановлення особливого режиму енергоспоживання, створення спеціальної соціальної інфраструктури, щорічний ме­дичний моніторинг окремих груп населення, яке проживає в зоні спостереження, та здійснення інших заходів, передбачених зако­нодавством про охорону довкілля.

Для збору й опрацювання інформації про радіаційний стан на території України створюється система радіаційного моніторингу раннього оповіщення. Ця система дасть можливість запровадити автоматичний контроль за радіаційними аварійними ситуаціями та оперативним надходженням інформації щодо радіаційного ста­ну з метою вироблення та вжиття ефективних заходів для захисту населення та довкілля.

50. Поняття і види юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства.

Відповідальність за порушення екологічного законодавства — це різновид юридичної відповідальності, яка полягає в покладенні на винну особу специфічного обов'язку зазнавати відповідних обмежень особистого чи майнового характеру за вчинене правопорушення відповідно до санкції порушеної норми права.

Під юридичною відповідальністю за порушення екологічного законодавства, тобто за екологічні правопорушення, слід розуміти відносини між державою в особі уповноважених органів у галузі охорони навколишнього природного середовища, правоохоронних органів, інших уповноважених суб'єктів і особою (фізичною чи юридичною), яка вчинила екологічне правопорушення, по застосуванню до порушника відповідного покарання. Сутність такої відповідальності полягає в несприятливих для порушника екологічних вимог наслідках у межах, установлених екологічним законодавством за правопорушення в галузі екології. Так, згідно з Конституцією України (ст. 66) кожен зобов'язаний не завдавати шкоди природі.

Невиконання цього конституційного обов'язку тягне за собою для винної особи несприятливі наслідки правового характеру.

Юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства виконує важливі функції:

— стимулюючу на дотримання норм екологічного законодавства та забезпечення екологічної безпеки;

— компенсаційну, спрямовану на відшкодування збитків та втрат у сфері екології;

— превентивну, що забезпечує попередження нових правопорушень;

— каральну, яка полягає в карі особи, винної у вчиненні екологічного правопорушення.

Види: адміністративна,

кримінальна,

цивільно-правова (Сутність цивільно-правової відповідальності за порушення екологічного законодавства полягає в покладенні на особу, винну у вчиненні екологічного правопорушення, несприятливих майнових наслідків (санкцій+ Цивільним законодавством передбачена можливість відшкодування не тільки майнових збитків, але й моральних.).,

дисциплінарна(. Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення — це різновид юридичної відповідальності, яка застосовується до винних осіб за протиправні дії, що порушують екологічні вимоги у процесі невиконання функціональних обов’язків та ін. вимог дисципліни праці, пов’язаних з використанням природних ресурсів, охороною навколишнього природного середовища, забезпеченням екологічної безпеки.

Умовами настання дисциплінарної відповідальності є

— протиправність;

— наявність вини суб’єкта;

— професійна правосуб’єктність у галузі екології;

— невиконання чи неналежне виконання екологічних вимог, які складають коло службових професійних обов’язків.

Види дисциплінарних стягнень: 1) догана; 2)звільнення з посади)