55. Відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю чи майну громадян внаслідок екологічного правопорушення.

Шкода довкіллю і шкода, заподіяна життю, здоров'ю, майну людини порушенням норм екологічного законодавства - це дві взаємопов’язані і нерозривні категорії які співвідносяться як частина і ціле - як первинна (заподіяна довкіллю) і вторинна (заподіяна людині, через негативний стан довкілля).

Проблеми відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян.

Підставою для відшкодування моральної шкоди є факт заподіяння шкоди здоров’ю, життю, майну громадян або загроза її настання через екологічно небезпечний стан довкілля.

Моральна шкода, заподіяна порушенням екологічних прав громадян визначається: як фізичні та (або) психічні страждання які терпить особа в результаті, усвідомлення факту порушення її законних екологічних прав та інтересів, заподіяння майнової та (чи) антропогенної шкоди або загрози її виникнення у зв’язку із порушенням вимог екологічної безпеки, що стало результатом вчиненого правопорушення, аварії на об’єкті підвищеної небезпеки, стихійного лиха чи інших надзвичайних подій та явищ.

У випадку порушення права на екологічну безпеку механізм відшкодування моральної шкоди залежить від факторів, які призвели до її заподіяння, та має бути таким:

- шкода, заподіяна правопорушенням, відшкодовується заподіювачем в порядку юридичної відповідальності;

- шкоду, заподіяну діяльністю джерел підвищеної екологічної небезпеки найдоцільніше компенсувати через страхове покриття;

- шкода заподіяна природними стихійними явищами, повинна компенсуватися державою.

56. Атмосферне повітря як об’єкт правого регулювання, охорони та використання

Відповідно до ЗУ « Про охорону атмосферного повітря»

Атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень. Пропонувалося визначити таку межу на рівні 110 км від поверхні землі, однак усі пропозиції залишились поза увагою національних та зарубіжних законодавців². Головними складовими частинами повітря (біля земної поверхні) є азот — 78,08 % об'єму, кисень — 20,96 % об'єму та інертні гази — 0,94 % об'єму, у тому числі аргон — близько 0,9 %

Функції:

-Біологічна- воно є обов'язковим компонентом забезпечення життя на землі.

-Економічна функція пов'язана з використанням атмосферного повітря у виробництві як сировин­ного компонента чи допоміжного матеріалу, а також як просторо­вого середовища для функціонування повітряного транспорту.

Джерела:

Конституція України, ст. 13 проголошує право власності Українського народу на атмосферне повітря, а та­кож право на користування ним. Однак - зав­дяки своєму газоподібному стану та постійній циркуляції атмо­сферне повітря не може бути суто національним надбанням і пере­буває у спільному користуванні всіх держав і народів світу. неможливо індивідуалізувати, отже, реалізувати один з елементів права власності — право володіння, розпорядження.

Закон України «Про охорону атмосфер­ного повітря». - регулюванні правових засад його використання, а також збереженні та відновленні його природного стану, створенні спри­ятливих умов для життєдіяльності, забезпеченні екологічної без­пеки та запобіганні шкідливого впливу атмосферного повітря на здоров'я людей і навколишнє природне середовище. Правовій охорона лише атмосферне повітря у природ­ному середовищі.

ЗУ «Про ох…» не містить спеціального розділу, який би визначав правила його використання Очевидно, що відсутність у законі положень, які б регулювали порядок використання атмосферного повітря, зумовлена передусім специфікою цього природного об'єкта, однак з аналізу статей можна дійти висновку що

Право використання атмосферного повітря -задоволення своїх соціальних, екологічних, економічних та оздоровлювальних та рекреаційних потреб людей. Єдина умова є - не завдати шкоду довкіллю, інакше зобов'язані відшкодувати майнову шкоду та усунути негативні наслідки.

Атмосферне повітря використовується і як сировина виробничого призначення. Це відбувається на підставі спеціальних дозволів, що видаються відповідними органами державної виконавчої влади. Тож таке використання атмосферного повітря потребує спеціальної правової регламентації і має відбуватися з додержанням екологічних вимог, що передбачені ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Міжнародне правове регулювання:

-Конвенцією про транскордонне забруднен­ня повітря на великі відстані 1979 p.,

-Віденська Конвенція про охорону озо­нового шару 1985 p.,

-Монреальським протоколом про речовини, що руйнують озоновий шар, 1987 р. та деякими іншими актами.

-Рамкова Конвенція ООН про зміну клімату

-Паризька угода ООН

Положення про поря­док здійснення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря 29.12.1993.

Положення про порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами 29.05.1995