Вимоги до умінь фахівців за деякими спеціальностями [72]

Спеціалізація	Уміння фахівця
Державні фінанси	Розробляти і проводити фінансову політику держави в умовах ринкових відносин, володіти методами визначення фінансових потреб держави, здійснювати управління фінансами на державному і регіональному рівнях
Фінанси підприємства	Розробляти і проводити стратегічну та тактичну фінансову політику підприємства в умовах ринкових відносин, розробляти варіанти управлінських рішень з питань фінансової діяльності, забезпечувати ефективне управління процесами формування і використання фінансових ресурсів підприємства тощо
Казначейська справа	Здійснювати розпис прибутків і витрат державного бюджету, здійснювати оплату витрат розпорядників коштів, вести облік надходжень прибутків і облік фінансування витрат державного бюджету, складати звіти про виконання державного і місцевого бюджетів

Підготовка фахівців в умовах багатоступеневої системи освіти потребує постійного удосконалення всієї системи професійної освіти, у тому числі, викладання спеціальних дисциплін.

До напрямків фахової підготовки слід віднести:

• виявлення зв`язку сфери особистості із особливостями структури діяльності (знання, уміння, навички);

• формування розвитку мотивів, інтересів, особливостей емоційно-вольової сфери, професійно важливих якостей фахівця у конкретній професійній діяльності протягом її опанування.

Чинники, що характеризують особливості розвитку особистості професіонала у вищій школі, можна визначити, спираючись на зміст цих напрямків. До таких чинників належать:

• формування індивідуально-притаманних шляхів розв`язання професійних завдань;

• формування професійних мотивів особистості;

• формування правильного співвідношення змістовних професійних мотивів (інтерес до професії, потреба самореалізації) та адаптивних (престиж професії, розмір заробітку) [119].

Важливою складовою підготовки у вищій школі є формування професійної свідомості. Багато дослідників відзначають, що професію не слід плутати із спеціальністю, що закріплюється в кваліфікаційних документах і визначається через предмет діяльності. Професія – поняття значно ширше. Професія - це діяльність, що має власну мету, власний продукт, свої норми та засоби, що у своєму результаті детерміновані соціальною функцією і технологією тієї сфери громадського життя, яку така діяльність обслуговує. Тому формування професійної свідомості протягом навчання має спиратися на розуміння професії у широкому значенні.

В умовах вищої школи така стадія професійного самовизначення як професійне навчання, не може ігнорувати особливості особистості і різні прояви індивідуальності студентів. За С.Л. Рубінштейном, проблема самосвідомості є, насамперед, проблемою визначення свого способу життя. У такому разі, професійна свідомість – визначення способів професійної діяльності. Дотепер актуальними залишаються висновки Н.Н.Нечаєва про те, що вузівська підготовка повинна бути спрямована на системне формування професійної свідомості [119].

До структурних компонентів професійної свідомості психологи відносять: - професійні знання; професійні цінності; програми професійних дій; оперативні моделі як суб`єктів професійної діяльності, так і самого процесу праці як цілісної системи; образ "Я" самого суб`єкта праці.

Наявність знань сама не визначає успішності професійної діяльності. Набагато важливіше, щоб суб`єкт діяльності вмів самостійно набувати їх і застосовувати на практиці. Знання, уміння і навички розглядаються тільки як найважливіший засіб розвитку особистості фахівця, а не як мета навчального процесу. На етапі навчання, професійної адаптації формується також індивідуальний стиль діяльності майбутнього фахівця, що ґрунтується на його індивідуально-психологічних характеристиках. Ефективний розвиток особистості та формування професійної свідомості сприяють тому, що включення вчорашнього студента у систему виробничих та соціальних відносин проходить без розчарувань, криз та конфліктів [119].

Ефективність і якість праці фахівця з фінансів і кредиту залежать від багатьох чинників, серед яких виділимо три найважливіших, а саме: здоров'я, професійні можливості й здібності (компетентність), гармонійну взаємодію з навколишнім середовищем (включаючи об'єкт управління) та володіння сучасними інформаційними технологіями і системами.

2. Мета і завдання розвитку фінансово-економічної освіти на сучасному етапі

Метою розвитку системи фінансово-економічної освіти в Україні в умовах Болонського процесу є набуття такої якості освіти, що відповідає потребам особистості студента, вимогам суспільства та забезпечує інтеграцію у світовий освітянський простір. Вона передбачає формування і розвиток фінансової культури і свідомості особи і суспільства, фундаменталізацію та індивідуалізацію підготовки фахівців з вищою освітою, професіоналізацію підготовки фахівців в сфері фінансів, грошового обігу та кредиту по окремим навчальним програмам, зміст яких буде відповідати потребам ринкової економіки.

Завдання сучасної фінансово-економічної освіти полягають у:

• створенні умов для самореалізації особи як активного і високопрофесійного члена суспільства, здатного свідомо включатися в економічне, політичне та соціальне життя країни;

• задоволенні потреб суспільства і держави у фахівцях вищого ґатунку для фінансово-кредитної системи;

• підготовці висококваліфікованих фахівців в сфері економіки, які професійно здатні оцінювати економічні, фінансові та соціальні процеси в державі;

• формуванні у свідомості членів суспільства засад системного фінансово-економічного мислення, що дасть їм можливість опанувати знаннями, вміннями та навичками фінансового менеджменту як на макро - так і на мікро рівні;

• розвитку університетської фінансово-економічної науки як основи досягнення високої якості освіти та впровадження її результатів в практику фінансово-банківської системи нашої держави;

• забезпеченні відкритості та доступності якісної вищої фінансово-економічної освіти не тільки в Україні, а й за її межами;

• розвитку змісту вітчизняної фінансово-економічної освіти та його науково-методичного забезпечення на рівні вимог;

• нарощуванні сучасного високопрофесійного кадрового потенціалу професорсько-викладацького складу та підвищенні його іміджу і соціального статусу в суспільстві;

• формуванні фінансово-економічного механізму функціонування вищих навчальних закладів освіти в Україні;

• вдосконаленні механізму управління системою підготовки фінансистів та банкірів на основі інноваційних підходів;

• створення ефективного механізму взаємовідносин "ВНЗ - випускник - роботодавець" на основі партнерства і взаємної вигоди;

• безперервності фінансово-економічної освіти протягом усього життя громадянина та фахівця;

• наступності ступенів навчання, урізноманітненні типів і видів навчальних установ і варіативності навчальних програм, що забезпечують фундаменталізацію і індивідуалізацію навчання, академічну мобільність осіб, які навчаються по спеціальності 0508 "Фінанси і кредит" в університетах та інших освітніх закладах на рівні кращих Європейських Стандартів;

• вихованні в майбутніх фахівців цілісного соціально-економічного світосприйняття і сучасного наукового світогляду;

• формуванні кадрового потенціалу фінансистів та банкірів для сталого економічного, соціального та духовного розвитку України; забезпеченні високого рівня життя народу і національної безпеки держави, яка включає фінансову і економічні безпеки [72, с. 17].

3. Структура знань і умінь фахівця з вищою економічною освітою відповідно рівнів

У процесі організації та реалізації навчальних процесів необхідно враховувати низку вимог, головними з яких є дотримання принципів безперервності освіти та організованості навчання. Процес зміни виробничої ситуації безупинний за своєю природою і тому суб'єкт управління також повинен мати можливість зміни свого професійного багажу, структури знань.

З метою підвищення ефективності освітянського процесу всю структуру знань і умінь фахівця доцільно подавати у вигляді низки рівнів: інформаційного, алгоритмічного, методичного, методологічного, загальносистемного й філософського. На першому рівні фахівець володіє тільки інформацією про певну галузь знань і практичними вміннями, що допомагають йому зорієнтуватися в будь-якій сфері людської діяльності.

На другому рівні знань фахівець володіє добре сформованою системою обробки інформації, що визначає його діяльність у професійній сфері. Він може нею скористатися, виконуючи будь-яке завдання, процедура вирішення якого відповідає одному з наявних у нього алгоритмів. Діяльність такого фахівця можна інтерпретувати як роботу складної інформаційно-пошукової системи.

Третій рівень знань складніший. Він вимагає вміння не тільки працювати з методиками, тобто з набором послідовних, розгалужених, багатоваріантних алгоритмів вирішення задачі, але й своєчасно на професійному рівні приймати компетентні управлінські рішення.

Умінням створювати самі методики, алгоритми вирішення складних технічних і управлінських задач володіють фахівці четвертого рівня знань. Вони створюють узагальнені і найбільш складні методи вирішення задач, що, як правило, пов'язані з роботою об'єктів управління в майбутньому, у перспективі.

Фахівці з п'ятим рівнем знань розробляють інформаційні матеріали (огляди, звіти, лекції, доповіді і т. ін.). Від спрямованості мислення цих фахівців багато в чому залежить характер дій фахівців попередніх рівнів, а, отже, і соціально-економічна ефективність технічних, організаційних та інших управлінських рішень.

Під час організації та методичного забезпечення навчальних та інформаційних процесів потрібно цілеспрямовано враховувати необхідність формування цих рівнів та системність знань у фахівців різної кваліфікації. При цьому слід неухильно дотримуватися правила: формуючи будь-який рівень знань, необхідно обов'язково навчати елементів знань нижчих рівнів. Тільки тоді можна говорити про системність знань фахівця в сфері його професійної діяльності.

Заходи удосконалення структури спеціальностей та спеціалізацій в сфері фінансово-економічної освіти. Для оптимізації диференціації та інтеграції спеціальностей вищої фінансово-економічної освіти в Україні відповідно до тенденцій розвитку фінансово-економічної освіти та вимог практики необхідно:

• розробити новий перелік економічних спеціальностей, максимально наближений до переліку наукових спеціальностей та практики;

• вжити заходів щодо поетапного переходу в Україні до нового інтегрованого напряму підготовки й переліку економічних спеціальностей відповідно до Болонського процесу;

• розвивати спеціалізації та магістерські програми як засіб реагування на вимоги практики, віддзеркалення регіональної специфіки та реалізації науково-педагогічного потенціалу вищих навчально-освітніх закладів.

Таким чином, розвиток системи фінансово-економічної освіти повинен бути направлений на:

• оптимізацію мережі вищих навчальних закладів; удосконалення управління вищою фінансово-економічною освітою; посилення економічної підготовки фахівців у неспеціалізованих вищих навчальних закладах; запровадження основ економічної підготовки у учнів на рівні середньої освіти.