43. Романо-германська правова сім’я.

Романо-германська (континентальна) правова система об'єднує різновидності права, які базуються на римському праві античного періоду, тобто від V ст. до н.е. до 476 р. н.е. Романо-германська правова система характеризується, перш за все, дуже тісним взаємозв'язком законодавства різних країн як з точки зору загальної концептуальної спрямованості, так і в плані юридичної техніки. Ця правова сімя характеризується схожістю основних юридичних понять, повним збігом в ієрархії різноманітних джерел права, де головну роль відіграє нормативно-правовий акт та однакова структура галузей та інститутів права. Так, для романо-германської системи характерна тенденція до кодифікації норм, прагнення до простоти, точності, ясності і чіткості при формулюванні норм. Крім того, для континентальної системи характерний пріоритет писаного права, правової норми над думкою чи переконанням судді. В цій системі право безпосередньо пов'язане з систематизацією і узагальненням, яке здійснюється у чіткій відповідності з правовою доктриною, яка відіграє надзвичайно важливу роль.

44. Правова сім’я загального права.

Система загального права (англосаксонська) правова система об'єднує законодавство, яке базується або випливає з права, розробленого в Англії королівськими судовими інстанціями з часів норманського завоювання (1066 р.). Ця система охоплює майже всі англомовні країни.

Своєрідний процес розвитку і формування англійського права обумовив суттєву відмінність системи загального права і романо-германської системи. Це, перш за все, відмова від римського права. Далі, це особлива концепція права, яка розглядає юридичну норму не стільки, як загальне абстрактне правило поведінки, скільки, як засіб вирішення спору. Звідси — розвиток права з переважною роллю судової практики і неписаної норми, права, зосередженого на процедурі розгляду справи, судовому процесі, судовій процедурі подання доказів.

45. Релігійно-традиційна правова сім’я.

Ідеологічно-релігійній правовій системі притаманні такі ознаки:

1. Пануючим джерелом права проголошуються канонічні тексти (у мусульманському праві — Коран, Сунна, в індуському — збірники Вед, у єврейському — Тора, Талмуд).

2. Функціонування цих джерел опосередковується тлумаченням відповідних фрагментів священнослужителями, теологами, мудрецями, авторитетними знавцями цієї релігії.

3. Наявність декількох напрямків, відгалужень у рамках кожної юридично-релігійної системи (наприклад, в ісламському праві існує сім шкіл).

4. Інтегрованість нормативних та ненормативних (індивідуальних) юридичних приписів, що формуються мудрецями та релігійними суддями, звідси — казуїстичність цих правових систем.

5. Не відокремленість юридичних нормативів від моральних, побутових, внутрішньо сімейних та інших.

46. Поняття, зміст та ознаки правової норми. Способи викладення правових норм у нормативно-правових актах.

Правова норма – офіційно виражене та визнане у суспільстві загальнообовязкове правило поведінки, що охороняється за допомогою державного примусу.

Зміст правової норми:

Інтелектаульна частина: норма – результат свідомої діяльності; норма регуляє лише свдому поведінку; норма закріпляю правило поведінки бажаного у реальному житті.

Вольова частина: норма – результат вольвої, цілеспрямованної дії; норма закріпляє волю держави; норма регулює лише вольову поведінку.

Юридична частина: зєднує інтелекутальну та вольову частини; надає правилу поведінку характер норми права: загальнообовязковість, невизначеність часу дії та захист з боку держави від порушень; надає характерправової норми застосовуючи такі категорії: субєктивні права та юридичні обовязки.

Ознаки правової норми:

містить правило поведінки;

містить загальне правило поведінки, тобто напрявляє осіб безперервно у багатьох, невизначений зазделегідь випадках;

виходить від держави, містить волю народу, але має владні приписи;

охороняється державою, її примусовою силою;

має загальнообовязковий характер, тобто розповсюджується на всіх учасників відносин, що виникають незалежно від відношення учасників до норм;

формально визначеність, тобто існує лише у відповідній формі;

надає учасникам відносин відповідні права чи накладає відповідні обовязки.

Способи викладення норм у нормативно правових актах:

1. За повнотою викладення норм права:

• прямий (повний) спосіб — у статті нормативно-правового акта викладені всі структурні елементи норми права, тобто норма права та стаття нормативно-правового акта за обсягом збігаються — у такій статті міститься одна норма права;

• відсильний спосіб — у статті нормативно-правового акта викладені не всі структурні елементи певної норми права, але в ній вказується, в якій статті цього ж нормативного акта викладений елемент норми, якого бракує. У цьому випадку норма права в повному обсязі міститься у кількох статтях цього нормативного акта;

• бланкетний спосіб — у статті нормативно-правового акта викладені не всі структурні елементи певної норми права, але з цієї ж статті випливає, що елемент, якого бракує, викладений в іншому нормативно-правовому акті. У такому випадку норма права в повному обсязі міститься як у статті цього нормативно-правового акта, так і в статті іншого нормативно-правового акта.

2. За рівнем узагальнення:

• абстрактний спосіб — зміст норми розкривається загальними, абстрактними, неіндивідуалізованими поняттями;

• казуїстичний (казуальний) — зміст норми розкривається індивідуалізованими поняттями, шляхом переліку певних фактів, випадків, ознак та ін.