Змінні звв

(180 стільців • 2,4 год./стілець) • 5,75 грн./год. 2484 грн.

Постійні ЗВВ 1300 грн.

Разом заплановані ЗВВ 3784 грн.

Контрольоване відхилення ЗВВ 316 грн. (Несприятливе)

У нашому прикладі, контрольоване відхилення ЗВВ - несприятливе, тому що фактично компанія понесла більші витрати, чим запланувала.

2. Відхилення ЗВВ по обсягу визначається як різниця між запланованими ЗВВ, розрахованими на досягнутий рівень виробництва, та ЗВВ, віднесеними на вироблену продукцію по нормативних коефіцієнтах для змінних і постійних ЗВВ:

Заплановані ЗВВ (див. обчислення вище) 3784 грн.

Мінус нараховані ЗВВ

(віднесені на продукцію)

(180 стільців • 2,4 год./стілець) • 9,0 грн./год. 3888 грн.

Відхілення ЗВВ по обсягу 104 грн. (Сприятливе)

Відхилення ЗВВ по обсягу є сприятливим, тому що насправді було зроблено стільців більше, ніж припускає нормальна потужність (400 год. : 2,4 год./стілець =167 стільців).

Перевіривши обчислення, ми бачимо, що два відхилення в сумі дорівнюють загальному відхиленню ЗВВ:

Контрольоване відхилення ЗВВ 316 грн.

Відхілення ЗВВ по обсягу - 104 грн.

Загальне відхілення ЗВВ 212 грн.

Нормативні години (на досягнутий рівень виробництва) перебувають множенням кількості зроблених одиниць (без браку) на нормативний час, необхідний для виробництва одиниці продукції: 180 стільців • 2,4 год./стілець = 432 нормативних годин.

2. Аналіз «витрати - обсяг - прибуток»

В основі розподілу витрат на постійні та змінні лежить поводження витрат (cost behavіor), тобто характер зміни витрат у залежності від зміни рівня ділової активності.

Нагадаємо, змінні витратизмінюються пропорційно зміні рівня ділової активності, але розраховані на одиницю продукції є постійними (прямі матеріальні витрати та витрати праці; частина загальновиробничих витрат - електроенергія, паливо, допоміжні матеріали; витрати на збут, тобто на впакування, складування продукції й інші).

Постійні витратив сумі відносно не змінюються при зміні рівня ділової активності, але розраховані на одиницю продукції змінюються при зміні рівня виробництва (оренда, амортизація вартості основних фондів - частина загальновиробничих витрат; витрати на рекламу - частина витрат на збут). Адміністративні витрати в основному представлені постійними витратами, але в принципі й у їх складі можуть бути змінні витрати.

Деякі витрати не можна класифікувати ні як змінні, ні як постійні. Напівзмінні витрати (samіvarіable costs) мають одночасно змінну та постійну компоненти витрат (телефонні послуги; плата за оренду - частина фіксована величина, а частина - відсоток від обсягу товарообігу).

Аналіз «витрати - обсяг - прибуток»(cost - volume - profіt - analysіs or CVP analysіs) - це аналіз поводження витрат, в основі якого лежить взаємозв’язок витрат, виторгу (доходу), обсягу виробництва та прибутку; це інструмент управлінського планування та контролю. Ці взаємозв’язки формують основну модель фінансової діяльності, що дозволяє менеджеру використати його для короткострокового планування й оцінки альтернативних рішень.

Модель базується на ряді фіксованих взаємозв’язків. Якщо ціна одиниці продажу, витрати, ефективність або інші умови змінюються, то модель повинна бути переглянута.

Побудуємо графік беззбитковості виробництва продукції (рисунок 5.2).

Сумарні доходи та витрати, грошові одиниці

Сумарні доходи

Сумарні витрати

Критична точка

обсяг продажів, натуральні одиниці

Рисунок 5.2 – Графік беззбитковості виробництва продукції

Взаємозв’язок «витрати - обсяг – прибуток» може бути виражений наступною формулою:

Виторг від реалізації продукції =

= Змінні витрати + Постійні витрати + Прибуток (5.1)

Аналіз взаємозв’язку «витрати - обсяг – прибуток» дозволяє визначити обсяг виробництва, що необхідний для покриття всіх витрат, як змінних, так і постійних.

Критична точка (break - even - poіnt) - це та точка, в якій сумарний розмір виручки дорівнює сумарним витратам (точка беззбитковості або поріг рентабельності).

Ціль аналізу критичної точки складається в знаходженні рівня діяльності (обсягу виробництва), при якому виторг від реалізації продукції стає рівній сумі всіх змінних і постійних витрат, при цьому прибуток підприємства дорівнює «0», тобто:

Виторг від реалізації = Змінні витрати + Постійні витрати (5.2)

або

В нат.(кр.) • Ц од.прод. =

= Змін. витр. на од. прод. • В нат.(кр.) + Пост. витрати (5.3)

Вирішивши це рівняння відносно В нат.(кр.), одержимо рівняння знаходження критичної точки:

Постійні витрати

Критична точка = (5.4)

(нат.од.) Ціна од. прод. – Змінні витрати на од. прод.

Розглянемо приклад використання цього рівняння для знаходження критичної точки.

Компанія займається виробництвом стільців. Змінні витрати становлять 150 грн. на один стілець, постійні витрати - 200000 грн. за рік. Продажна ціна - 230 грн. за одиницю продукції. Позначимо обсяг продажів у натуральних одиницях через «Х», тоді:

230 грн. • Х = 150 грн. • Х + 200000 грн.;

80 • Х = 200000;

Х = 2500 стільців.

Або в грошових одиницях:

230 грн. • 2500 од. = 575000 грн.

Реальне життя підносить різні ситуації, а управлінські моделі ґрунтуються на певних допущеннях, умовностях. Аналіз в умовах невизначеності й аналіз чутливості дозволяє відповісти на запитання - що буде якщо? При використанні аналізу чутливості можна, наприклад, одержати відповіді на такі питання, як: «який буде прибуток, якщо показник обсягу відхиляється від запланованого?» або «який буде прибуток, якщо змінні витрати на од. продукції зростуть на 10%?».

Основою аналізу чутливості є та величина виторгу, що перебуває за критичною точкою.

Кожне підприємство прагне максимізувати прибуток, але неможливо продавати необмежену кількість продукції за однаковою ціною. Збільшення обсягу продажів приводить до насичення ринку та падіння платоспроможного попиту на продукцію. У певний момент часу для того, щоб продавати більшу кількість товару, необхідно знизити ціну, що приведе до зниження прибутку.

Для того, щоб визначити максимально можливий прибуток, необхідно в графік взаємозв’язку витрат і обсягу реалізації продукції ввести криву попиту (рисунок 5.3).

Виторг,

витрати, грош. од. оптимальні витрати

45000 сумарні витрати Крива попиту

Виторг від реалізації продукції

500 700 обсяг виробництва, нат. од.

Рисунок 5.3 – Графік визначення максимально можливого прибутку

Точка оптимальної ціни продажу продукції визначає обсяг продажів, що дозволяє підприємству діставати відповідний прибуток, у даному прикладі обсяг, рівний 700 одиниць продукції.

Інший спосіб визначення критичної точки використає концепцію маржинального прибутку.

Маржинальний прибуток (contrіbutіon margіn) - це перевищення виторгу від реалізації продукції над всіма змінними витратами, тому що маржинальний прибуток - це різниця між виторгом від реалізації продукції і змінними витратами:

Маржинальний прибуток =

= Виторг від реалізації продукції - Змінні витрати (5.5)

Якщо з маржинального прибутку відняти постійні витрати, то одержимо величину операційного прибутку:

Операційний прибуток = маржинальний прибуток - постійні витрати (5.6)

Виторг від реалізації продукції

Грош. од.

Сумарні витрати

45000

Постійні витрати 20000

Зона маржинального прибутку

500 обсяг виробництва, нат. од.

Рисунок 5.4 - График маржинального прибутку

Критична точка може бути визначена як точка, в якій різниця між маржинальним прибутком і постійними витратами дорівнює «0», або точка, в якій маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам. Рівень критичної точки при маржинальному підході в натур. од.:

Критична точка Постійні витрати

внатур.од. = (5.7)

Маржинальний прибуток на од.продукції

Аналіз критичної точки з виправленням на фактор прибутку може бути використаний як основа для оцінки прибутковості підприємства.

Бухгалтер може для різних альтернативних планів виробництва розрахувати відповідну величину можливого прибутку. У цьому випадку використається рівняння:

Виторг від реалізації продукції =

= Змінні витрати + Постійні витрати + Прибуток (цільова величина) (5.8)

Таким чином, обсяг реалізації продукції, який би забезпечував одержання цільової величини прибутку, можна розрахувати за наступною формулою:

Цільовий обсяг Постійні витрати + Цільовий прибуток

продажу в нат.од. = (5.9)

Ціна од.прод. – Змінні витрати на од.прод.

При використанні маржинального підходу дане рівняння буде мати вигляд:

Цільовий обсяг Постійні витрати + Цільовий прибуток

продажу в нат.од. = (5.10)

Маржинальний прибуток на од.прод.

Приклад. Компанія бажає дістати прибуток у наступному році в обсязі 100000 грн., змінні витрати становлять 50 грн. на од., постійні витрати - 200000 грн. у рік., ціна продажу - 90 грн. за од.продукції.

Який повинен бути обсяг реалізації продукції, щоб одержати заданий обсяг прибутку?

90 грн. • Х = 50 грн. • Х + 200000 грн. + 100000 грн.;

Х = 7500 од. продукції.

Рівень марж. Маржинальний прибуток на од.прод.

прибутку в % = • 100% (5.11)

Ціна продажу на од.прод.

Для нашого прикладу:

Рівень маржинального прибутку (%) = 40 грн. : 90 грн. = 0,4444 або 44,44%.

Цільовий обсяг продажів (грн.) = 30000 грн. : 0,4444 = 67,51 грн.

Необхідно зазначити, що аналіз взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток» може давати точні дані, якщо виконуються положення, що лежать в основі цього аналізу:

1. Поводження постійних і змінних витрат може бути обмірюване точно та воно не змінюється протягом періоду планування.

2. Змінні витрати та виторг від реалізації продукції мають лінійну залежність від рівня виробництва.

3. Виробництво не змінюється всередині релевантного рівня активності.

4. Змінні витрати та ціни не змінюються протягом періоду планування.

5. Структура продукції не змінюється протягом планового періоду.

6. Обсяг продажів і обсяг виробництва приблизно рівні, тобто залишки готової продукції дорівнюють нулю.

Якщо одне або більше з даних умов не дотримуються, то застосування цього аналізу може привести до помилкових рішень.

Частка маржинального прибутку у виторзі підприємства характеризується особливим показником - коефіцієнтом виторгу, розрахованим за формулою:

К вит. = виторг від – змінні витрати на весь виторг від (5.12)

реалізації обсяг реалізації продукції реалізації

або

К вит. = (р – v) / р, (5.13)

де (р – v) – різниця між ціною одиниці продукції і змінними витратами на її виробництво, тобто маржинальний прибуток на одиницу продукції;

р – ціна одиниці продукції.

Коефіцієнт виторгу показує, скільки гривень маржинального прибутку одержує підприємство з кожної гривні виторгу.

З одного боку, чим більше коефіцієнт виторгу, тим більша частина виторгу залишається на погашення постійних витрат і утворення прибутку. Тому при стабільно високих розмірах виручки підприємству вигідний високий коефіцієнт виторгу.

З іншого боку, високий коефіцієнт виторгу свідчить про високу чутливість прибутку до коливань обсягу виробництва, а в умовах нестабільної ситуації на ринку підприємство ризикує одержати збиток. Таким чином, оптимальне значення коефіцієнта виторгу залежить від специфіки конкретного підприємства та галузі, в якій воно працює.

Інший показник, що характеризує ризикованість діяльності підприємства – «запас фінансової міцності».

Запас фінансової міцності показує, на скільки можна зменшити величину виторгу від продажу, перш ніж буде досягнута величина критичного виторгу, тобто при подальшому зниженні підприємство попадає в зону збитків:

Запас фінансової міцності =

= Сумарний (фактичний) виторг від реалізації продукції - Критичний виторг (5.14)

Чим більше запас міцності, тим стабильніше положення підприємства, тим менше ризик одержання збитку в результаті коливань обсягів виробництва та реалізації.

Приклад. Вихідні дані для розрахунку запаса фінансової міцності подано в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 - Вихідні дані для розрахунку запаса фінансової міцності

Назва показника	Величина
	грн.	%
1. Виторг від реалізації продукції	10000,0	100,0
2. Змінні витрати	7000,0	70,0
3. Сума покриття	3000,0	30,0
4. Постійні витрати	1500,0	15,0
5. Прибуток	1500,0	15,0

Виторг в точці = Постійні витрати (5.15)

беззбитковості (в грош.од) 1- Змінні витрати / Виторг

1500,0 / (1-7000,0 / 10000,0) = 5000,0 грн.

Виторг в точці = Постійні витрати (5.16)

беззбитковості (в грош.од) Сума покриття (частка од.)

1500,0 /0,3 = 5000,0 грн.

Запас фінансової міцності = Сумарний виторг – Критична точка (5.17)

10000,0 - 5000,0 = 5000,0 грн.

Коефіцієнт фінансовї міцності =

= ((Сумарний виторг - Критичний виторг)/Сумарний виторг) •100% (5.18)

(10000,0 – 5000,0/10000,0) • 100% = 50%.

Коефіцієнт фінансової міцності та сума покриття зв’язані лінійною залежністю:

Прибуток (%) =

= (Сума покриття / Сумарний виторг) • Коеф. фінансової міцності (5.19)

(3000,0/10000,0) • 0,5 = 0,15 або 15%.

Точку беззбитковості та запас міцності можна розраховувати не тільки в натуральному, але й у вартісному вираженні, що особливо важливо для підприємств, які випускають різноманітний асортимент продукції.

Точка беззбитковості у вартісному вираженні відповідає обсягу реалізації, що забезпечує підприємству нульовий прибуток (S*). Її можна визначити множенням точки беззбитковості в натуральному вираженні (В*) на ціну одиниці продукції (Ц):

S* = В* • Ц (5.20)

Точку беззбитковості у вартісному вираженні також можна визначити шляхом розподілу постійних витрат (F) на коефіцієнт виторгу:

S* = F / Квит. (5.21)

Запас фінансової міцності у вартісному вираженні (ЗМ в.) - це різниця між фактичним значенням виторгу (S) і точкою беззбитковості у вартісному вираженні (S*).

ЗМ в. = S – S* (5.22)

Якщо підприємство має позитивний запас міцності, тобто на графіку буде перебуває праворуч від критичної точки (В*), то його прибуток дорівнює сумі питомого маржинального прибутку від всіх одиниць продукції, зроблених понад критичного обсягу:

Прибуток = (В – В*) • (р – v) (5.23)

Таким чином, будь-яка зміна обсягу реалізації продукції викликає ще більш сильну зміну прибутку. Цей феномен називається «ефектом операційного важеля».

Сила операційного важеля (L) - це відношення маржинального прибутку до властиво прибутку:

L = (Виторг від реал. прод. – Змінні витрати на весь обсяг прод.)/Прибуток (5.24)

Сила операційного важеля показує, на скільки відсотків зміниться прибуток (ΔП) при зміні виторгу (ΔS) на 1%.

L = (ΔП/П) • 100% / (ΔS/S) • 100% (5.25)

Якщо прибуток близький до нуля, то сила операційного важеля прагнути до нескінченності, навіть самі слабкі коливання обсягу виробництва навколо критичної точки викликають сильні відносні коливання прибутку.

Знаючи силу операційного важеля, можна визначити на скільки відсотків зміниться прибуток при зміні виторгу на певний відсоток:

(ΔП/П) • 100% = L • (ΔS/S) • 100% (5.26)

Чим більше питома вага постійних витрат у загальній сумі витрат, тим сильніше діє операційний важіль.

Розглянуті показники допомагають вибрати оптимальну стратегію підприємства в управління прибутком і витратами.

При цьому можливі 5 основних стратегічних напрямів:

- збільшення ціни реалізації;

- зниження змінних витрат;

- зниження постійних витрат;

- збільшення обсягу виробництва та реалізації продукції;

- комбінація будь-яких перерахованих стратегій.