Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Третяк.pdf
Скачиваний:
162
Добавлен:
30.03.2016
Размер:
6 Мб
Скачать
☆

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

високим рівнем техногенного забруднення навколишнього природного середовища в багатьох регіонах, недостатнім розвитком екологічної інфраструктури;

відсутністю програм комплексного вирішення питань щодо ви- користання та охорони земель;

незадовільним нормативно-правовим та нормативно-техніч- ним забезпеченням, що регулює використання та охорону земель.

Основними завданнями з планування й організації раціонально- го використання й охорони земель є:

визначення довго- і короткострокової перспективи розвитку те- риторій і раціонального використання земель усіх категорій неза- лежно від форм власності на землю і форм господарювання;

підготовка пропозицій для ухвалення рішень щодо надання (перерозподілу) земель з урахуванням потреб усіх галузей: агро- промислового комплексу, лісового господарства, розвитку міст та інших поселень і систем розселення, промисловості, транспорту, гір- ничодобувних галузей, територій природоохоронного, природно- заповідного, оздоровчого, історико-культурного призначення;

формування державного фонду перерозподілу земель та інших цільових земельних фондів з метою забезпечення земельними ді- лянками громадян для ведення великотоварних сільськогосподар- ських підприємств, садівництва, городництва, тваринництва, інди- відуального житлового і дачного будівництва, організації селянсь- ких та фермерських господарств;

проведення заходів щодо охорони земель.

3.4.2.Загальнодержавні та регіональні програми використання і охорони земель

Одним із основних видів землевпорядної документації є загаль- нодержавні й регіональні (республіканські) програми використання і охорони земель. Цей передплановий документ, який використову- ють для підготовки науково обґрунтованих рішень з організації ра- ціонального використання й охорони земель, перерозподілу земель між галузями економіки України та регіонів, формування сталого землекористування та заходів з охорони земель, розробляють як на всю територію України, так і для областей та Автономної Республі- ки Крим.

Зокрема, метою загальнодержавної та регіональної програм ви- користання та охорони земель є проведення державної політики, спрямованої на збалансоване забезпечення потреб населення і га- лузей економіки у земельних ресурсах, раціонального використання та охорони земель, захисту їх від виснаження, деградації, забруд- нення, збереження ландшафтного і біологічного різноманіття та

112

створення екологічно безпечних умов проживання населення і про- вадження господарської діяльності.

Основними стратегічними цілями таких програм є забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки у процесі використання земель, раціональне розміщення та оптимальне забезпечення земельними ресурсами виробничих сил, гармонійне поєднання господарської дія- льності з охороною довкілля, захист ґрунтів від ерозії та створення на цій основі умов зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції для зміцнення продовольчої безпеки країни.

Так, основними завданнями Загальнодержавної програми є ор- ганізація ефективнішого та екологічно безпечного використання та охорони земель в цілому. Зокрема, вона охоплює:

1)аналіз стану використання та охорони земель;

2)виявлення резервів земельних ресурсів, придатних для вико- ристання за цільовим призначенням у різних галузях економіки;

3)аналіз намірів і потреб використання земель, визначених у за- гальнодержавних програмах економічного, науково-технічного, со- ціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля, інших програмах, схемах розвитку галузей економіки;

4)перерозподіл земельного фонду України між галузями еконо- міки, зважаючи на придатність земель для використання за цільо- вим призначенням.

Програма спрямована на забезпечення:

зменшення розораності земельного фонду;

збільшення лісистості території;

здійснення консервації деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель;

запобігання деградаційним процесам ґрунтового покриву та мінімізації їх наслідків;

поетапного відновлення екологічно збалансованого співвідно- шення земельних угідь у зональних системах землекористування;

резервування земель для природно-заповідного та іншого при- родоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного використання;

пріоритетності екологічної безпеки та дотримання екологічних вимог охорони земель у процесі землевпорядкування територій;

обмеження вилучення (викупу) особливо цінних земель, зок- рема сільськогосподарського призначення, для несільськогосподар- ських потреб;

пріоритетності здійснення превентивних заходів щодо земель, які ще не зазнали деградації чи зазнали її незначною мірою;

першочергового виділення фінансових ресурсів для здійснення запобіжних заходів на найбільш напружених деградаційних тери- торіях;

Розділ 3. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою

113

застосування економічних важелів впливу на суб’єкти земле- користування;

формування складових екомережі України;удосконалення системи моніторингу земель;

удосконалення системи управління використанням та охоро- ною земель.

Основними програмними напрямами з організації поліпшення використання та охорони земель в Україні визначено:

1. Використання та охорона земель сільськогосподарського призначення. Програмою передбачається зниження рівня сільсько- господарської освоєності території на 3047,9 тис. га ріллі та зниження розораності виведенням деградованих, малопродуктивних і техно- генно забруднених земель з інтенсивного сільськогосподарського ви- користання та переведенням їх у природні угіддя через консервацію до 2015 р. Площа сільськогосподарських угідь має зменшитися орієн- товно на 2492 тис. га, або на 6 %, і становитиме 39 296 тис. га, або 65,1 % території країни, площа ріллі — 29 268 тис. га, або 48,5 %.

 

Землі сільськогосподарського призначення планується викорис-

проектування

товувати, обмежуючи вирощування певних сільськогосподарських

культур, розорювання сіножатей і пасовищ, використання деградо-

 

ваних малопродуктивних, а також техногенно забруднених земель-

 

них ділянок.

 

Реконструкцію меліоративних систем та незначне збільшення

землевпорядного

площ осушених і зрошуваних сільськогосподарських угідь передба-

грами запобігання і боротьби з підтопленням земель.

 

чається здійснювати відповідно до Закону України «Про Загально-

 

державну програму розвитку водного господарства», проведення

 

ґрунтових обстежень сільськогосподарських угідь — відповідно до

 

Національної програми охорони родючості ґрунтів, проведення робіт

 

із захисту земель від підтоплення — відповідно до Державної про-

основи

Охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечу-

ється на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження про-

дуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної

Теоретичні.І

стійкості та родючості ґрунтів, впровадження екологічно та еконо-

ливо цінних ґрунтів. Передбачається введення ґрунтозахисних сіво-

 

мічно обґрунтованих систем ведення сільського господарства з кон-

 

турно-меліоративною організацією територій, адаптованих до міс-

 

цевих умов технологій, а також обмеження вилучення (викупу) особ-

Частина

змін і технологій вирощування сільськогосподарських культур з

урахуванням ґрунтово-кліматичних умов конкретних регіонів і за- безпечення застосування необхідного комплексу протиерозійних агро- та культурно-технічних заходів.

Передбачаються такі види охорони земель сільськогосподарсько- го призначення:

114

захист земель від ерозії, заболочення, вторинного засолення, зсувів, переущільнення, забруднення промисловими, радіоактив- ними та хімічними речовинами;

рекультивація порушених земель;

 

поліпшення сільськогосподарських земель;

 

створення полезахисних лісосмуг та інших ґрунтозахисних лі-

землеустрою

сонасаджень.

Розроблення схем використання та охорони земель по регіонах

 

України забезпечить виконання Програми для адміністративно-

 

територіальних утворень.

 

Важливим елементом реалізації заходів Програми є також роз-

системі

роблення проектів землеустрою, які дають змогу враховувати конк-

ретні умови землекористування, його ґрунтово-кліматичні ресурси і

на цій основі диференційовано визначати комплекс збалансованих

заходів з використання та охорони земель, підвищення родючості

у

ґрунтів, формування екологічно безпечних агроландшафтів.

земель

На основі схем і проектів землеустрою впроваджуватимуться

 

збалансовані еколого-ландшафтні системи землеробства, здійсню-

використання

ватимуться агролісомеліоративні, гідромеліоративні, культурно-

технічні та інші заходи, спрямовані на підвищення і збереження

 

родючості ґрунтів.

 

2. Використання та охорона земель житлової та громадсь-

 

кої забудови. Програмою передбачено збільшення площі земель

раціонального

для розміщення об’єктів забудови, громадських будівель і споруд,

під житловою та громадською забудовою на 400 тис. га. При цьому

 

територія міст і селищ зросте на 200 тис. га. Збільшення площі зе-

 

мель цієї категорії визначено Генеральною схемою планування те-

 

риторії України. Землі населених пунктів використовуватимуться

 

інших об’єктів загального користування.

організаціяі

У процесі провадження містобудівної діяльності Програмою пе-

Землі житлової та громадської забудови освоюватимуться відпо-

 

відно до генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної

 

документації.

 

редбачається реалізація таких заходів з охорони земель:

Планування3.

ту з наступним використанням його для поліпшення малопродук-

максимальне збереження площі земельних ділянок з родючим

 

шаром ґрунту і рослинним покривом;

 

зняття та складання у визначених місцях родючого шару ґрун-

 

тивних угідь, рекультивації земель та благоустрою населених пунк-

Розділ

тів і промислових зон;запобігання порушенню гідрологічного режиму водних об’єктів;

дотримання екологічних вимог, установлених законодавством України, при проектуванні, розміщенні та будівництві об’єктів.

115

3. Використання та охорона земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Землі під природ-

но-заповідними та іншими природоохоронними об’єктами викорис- товуватимуться відповідно до їх цільового призначення.

Створюватимуться нові та розширюватиметься мережа існуючих територій та об’єктів природно-заповідного фонду як основних при- родних елементів екомережі.

Площа земель природно-заповідного та іншого природоохоронно- го призначення в результаті реалізації заходів цієї Програми збі- льшиться з 2744,3 до 3532,6 тис. га за рахунок зменшення площі земель сільськогосподарського та іншого призначення, які зарезер- вовані та є перспективними для заповідання, і становитиме 6276,9 тис. га, або 10,4 % території країни.

Створюватимуться нові та упорядковуватимуться існуючі об’єкти природно-заповідного фонду за проектами землеустрою, якими пе- редбачаються:

 

оптимізація мережі природно-заповідного фонду;

 

розширення площ екомережі;

проектування

резервування в процесі земельної реформи цінних для запові-

дання природних територій та об’єктів;

 

протияружні заходи;

 

протипаводкові заходи;

 

берегоукріплення;

землевпорядного

протизсувні роботи;

ресурсів.

 

рекультивація порушених земель тощо.

 

4. Використання та охорона земель оздоровчого призна-

 

чення. Передбачається розвиток курортів, санаторно-курортних

 

закладів, лікувально-оздоровчих зон, використання особливо цін-

 

них, унікальних та загальнопоширених природних лікувальних

основи

Площі земель оздоровчого призначення планується збільшити

Площа цих земель становитиме 27 тис. га.

 

на 3,1 тис. га, або на 13 %, та зарахувати їх до складу екомережі.

Теоретичні.І

Забезпечуватиметься дотримання режиму курортних територій,

ходів щодо охорони земельних ділянок, на яких добуваються міне-

 

округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, схем медично-

 

го зонування, запобігання негативним природним явищам (зсувам,

 

яроутворенню, підтопленню, руйнуванню берегів) та здійснення за-

Частина

ральні й термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропа лиманів

та озер, а також розміщених у кліматичних та інших природних

умовах, сприятливих для лікування, медичної реабілітації та про- філактики захворювань.

5. Використання та охорона земель рекреаційного при-

значення. На період до 2015 р. передбачається збільшення земель

116

рекреаційного призначення на 7,4 тис. га, або на 6,9 %. Площа цих земель становитиме 114,3 тис. га.

Використання цих земель за визначеними напрямами забезпе- чить розвиток туристичних, оздоровчих та інших об’єктів рекреації, зелених зон населених пунктів.

Землі рекреаційного призначення передбачено охороняти, зара- ховуючи їх до складу екомережі, обмежуючи вилучення (викуп) для інших потреб, зменшуючи техногенний вплив та створюючи охо- ронні зони і зони санітарної охорони.

6.Використання та охорона земель історико-культурного призначення. Передбачається збільшення кількості і загальної площі ділянок, що належать до земель історико-культурного при- значення. На період до 2015 р. планується збільшити площу земель історико-культурного призначення на 50 тис. га, або на 124,1 %, тобто вона становитиме 90,3 тис. га.

Використання земель історико-культурного призначення за ви- значеними напрямами має забезпечити збереження пам’яток і вра- хування історичних особливостей прилеглих територій.

Землі історико-культурного призначення охоронятимуться вве- денням їх до складу екомережі, обмеженням вилучення (викупу) для інших потреб і техногенного впливу на них.

Установлюватимуться охоронні зони, зони регулювання забудо- ви, зони ландшафту, що охороняється, зони охорони археологічного культурного шару із забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на дотримання режиму використання цих зе- мель.

7.Використання та охорона земель лісового фонду та лісів на інших категоріях земель. Передбачається формування лісо- меліоративних систем з поліфункціональними властивостями, які об’єднують лінійні та площинні елементи захисних насаджень. У системі захисних лісонасаджень переважатимуть стокорегулюваль- ні лісосмуги вздовж річок, насадження навколо водойм, прияружні та прибалкові насадження, що забезпечить створення на схилових землях каркаса з вираженими меліоративними функціями.

Крім лінійної системи в агроландшафтах створюватимуться су- цільні протиерозійні і водоохоронні лісові насадження на деградо- ваних, малопродуктивних та забруднених радіонуклідами землях, у ярах та балках, кам’янистих місцях і на пісках, уздовж магістраль- них шляхів, річок та навколо водойм.

На період до 2015 р. передбачається здійснення заходів із ство- рення системи полезахисних лісових смуг та захисних лісових наса- джень на площі 623,7 тис. га, у тому числі 129,7 тис. га згідно з Державною програмою використання та охорони земель, а решта — за Державною програмою «Ліси України» на 2002 – 2015 рр.

Розділ 3. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою

117

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

У результаті здійснення цих заходів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, подолання ерозії ґрунтів та виснаження річок, площа земель лісового фонду та лісів на інших категоріях земель збільшиться в 2015 р. з 17,3 до 18,4 % і станови- тиме близько 11 075 тис. га, а в окремих областях — ще більше, на- приклад у Київській — на 3,2 %, Луганській — 2, Рівненській — 1,9 %. Істотно поліпшиться захищеність сільськогосподарських угідь від ерозії. Площа захищеної території становитиме понад 30 млн га.

Землі лісового фонду передбачається охороняти:

внесенням їх до складу екомережі;

запровадженням ландшафтно-екологічних принципів лісоме- ліорації земель;

обмеженням вилучення (викупу) їх для інших потреб;

обмеженням і регулюванням техногенного впливу;

відновленням та розширенням площ лісів на землях інших ка- тегорій.

8.Використання та охорона земель водного фонду. Про-

грамою не передбачається значне збільшення земель водного фон- ду, за винятком будівництва магістральних каналів для зрошення та створення прибережних захисних смуг. У 2015 р. площа цих зе- мель становитиме близько 3374 тис. га, або 5,6 %.

Діяльність у сфері використання земель водного фонду удоско- налюватиметься наданням їх у постійне користування спеціалізо- ваним державним водогосподарським організаціям та в оренду юридичним і фізичним особам для:

догляду за водними об’єктами;

використання їх як транспортної мережі;

використання їх як джерел водозабезпечення галузей промис- ловості, комунального господарства, сільського господарства;

ведення рибного господарства тощо.

Землі водного фонду передбачається охороняти:

збереженням унікальних природних комплексів водно- болотних угідь та внесенням їх до складу екомережі;

створенням та упорядкуванням водоохоронних зон і прибереж- них захисних смуг;

підтриманням установленого режиму на територіях водоохо- ронних зон та прибережних захисних смуг;

зменшенням техногенного навантаження;

реалізацією заходів щодо захисту земель від негативних геоло- гічних процесів при розміщенні водогосподарських об’єктів; очи- щення балок, малих річок та їх долин від продуктів ерозії.

9. Використання та охорона земель промисловості, транс- порту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

До 2009 р. передбачається скорочення площ земель промисловості,

118

особливо земель під відкритими розробками, кар’єрами, шахтами та відповідними спорудами, орієнтовно на 7 %, до 2015 р. — на 8 %.

Землі транспорту збільшаться на 17,4 тис. га, зв’язку і енергети- ки — на 2,9 тис. га.

Угалузі економіки передаватимуться земельні ділянки Міноборони України, Державна прикордонна служба України та МВС України загальною площею близько 61 тис. га, які не використовуються або ви- користовуються не за цільовим призначенням чи нераціонально.

Ефективність використання земель промисловості підвищувати- меться завдяки:

розміщенню нових промислових об’єктів на гірших землях;

зменшенню техногенного навантаження на землі в промисло- вих районах винесенням шкідливих у санітарному відношенні про- мислових підприємств у нові райони;

обмеженню будівництва промислових об’єктів у великих і се- редніх містах;

забезпеченню вимог щодо використання земель у санітарно- захисних зонах навколо промислових підприємств.

Ефективність використання земель залізничного та автомобіль- ного транспорту підвищуватиметься за такими напрямами:

створення в смугах відведення захисних лісових насаджень;

проведення рекультивації прилеглих до залізниць та автомо- більних доріг порушених земель;

застосування ґрунтозберігаючих технологій при будівництві нових залізничних та автомобільних доріг, проведенні ремонтних робіт з мінімальним прокладанням під’їздів до залізничного полотна;

оптимізація під’їзних колій на станціях і в товарних парках з метою виведення з балансу залізниць земель, які знаходяться під коліями, що не використовуються;

приведення до належного стану земельних ділянок на станці- ях і в товарних парках, які перебувають на балансі Укрзалізниці;

будівництво за умови еколого-економічної доцільності устано- вок і споруд з утилізації відходів на залізничному транспорті з ви- вільненням значних за обсягом площ зайнятих ними земель;

будівництво і введення в дію історично сформованих радіаль- них та кільцевих магістралей середніх і великих міст;

розроблення галузевої довгострокової програми підвищення ефективності землекористування на залізничному транспорті.

Основні напрями підвищення ефективності використання зе- мель трубопровідного транспорту такі:

раціональний вибір трас трубопроводів з мінімізацією їх про- ходження через орні землі, лісові угіддя та з урахуванням якісних характеристик цих угідь;

відведення для будівництва смуг мінімальних розмірів;

Розділ 3. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою

119

будівництво трубопроводів переважно підземним способом. Програмою також передбачаються заходи щодо охорони земель

промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення, зокрема:

рекультивація порушених земель;берегоукріплення;протизсувні роботи;протияружні заходи;

створення захисних лісових насаджень;створення дрібних природоохоронних об’єктів площею 0,5 – 1 га;

установлення санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель.

 

10. Використання та охорона земель, що постраждали

 

внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Необхідність прове-

 

дення захисних заходів у межах Волинської, Житомирської, Київсь-

 

кої, Рівненської, Черкаської, Чернівецької та Чернігівської облас-

 

тей, які найбільше постраждали внаслідок аварії на Чорнобильсь-

 

кій АЕС, зберігатиметься до 2050 р. Без цього неможливо забезпе-

проектування

чити отримання сільськогосподарської продукції, яка відповідає са-

нітарним нормам.

 

Загальна площа земель, що перебувають у зоні радіоактивного

 

забруднення, становить 534,5 тис. га, у тому числі лісів 253,6 тис. га,

 

забруднених сільськогосподарських земель, які не використовують-

землевпорядного

ся, — 126,7 тис. га. Передбачається консервація радіоактивно за-

районів Київської області, а також близько 20 % території Народи-

 

бруднених сільськогосподарських угідь.

 

Особливий статус серед територій, які постраждали внаслідок

 

аварії на Чорнобильській АЕС, має зона відчуження та безумовного

 

(обов’язкового) відселення (277,4 тис. га). До зони відчуження нале-

 

жать більше ніж половина території Поліського та Іванківського

основи

цького району Житомирської області.

За територіальними ознаками всю площу зони відчуження про-

понується занести до складу екомережі України як зону екологічної

І. Теоретичні

катастрофи, в якій відбуваються стійкі й незворотні негативні зміни

в навколишньому природному середовищі, що призвели до немож-

ливості проживання в ній населення і ведення господарської діяль-

ності.

У зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого

Частина

радіологічного контролю потрібно заборонити будівництво нових та

розширення діючих підприємств, курортно-рекреаційних об’єктів, обмежити сільськогосподарське виробництво.

11. Удосконалення системи моніторингу земель. З метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інфор- мації про стан земельних ресурсів, прогнозування його змін та роз-

120

роблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефе-

 

ктивних управлінських рішень передбачаються заходи з удоскона-

 

лення державної системи моніторингу земель.

 

Першочерговими заходами удосконалення державної системи

 

моніторингу земель є:

 

використання матеріалів дистанційного зондування Землі;

землеустрою

еталонними ґрунтами;

оновлення системи (мережі опорних пунктів) моніторингу зе-

 

мель на принципах її раціонального розміщення та репрезентатив-

 

ної щільності;

 

створення мережі дослідних земельних ділянок та ділянок з

 

внесення до системи моніторингу земель опорних пунктів зе-

системі

мельних ділянок наукових установ, навчальних закладів та проект-

них організацій (ґрунтових, агрохімічних, ерозійних, меліоратив-

них, геоботанічних, інженерно-геологічних тощо);

у

пріоритетне запровадження геоінформаційних технологій та

земель

створення відповідних баз даних, у яких використовуються уніфіко-

вані процедури і методи збирання, накопичення, поновлення, збері-

використання

оцінювання заподіяної шкоди земельним ресурсам та потен-

гання, оброблення, використання і поширення отриманої інформації;

 

впровадження систем глобального позиціювання для оператив-

 

ного визначення точного географічного положення ділянок прояву

 

негативних процесів;

 

ційних ризиків унаслідок надзвичайних екологічних ситуацій при-

раціонального

родного і техногенного характеру;

спостереження за стабільністю продуктивного функціонування

 

орних земель;

 

координація та концентрація кадрових і фінансових ресурсів у

 

процесі вирішення завдань раціонального використання та охорони

організація

земель.

На першому етапі (2006 – 2010) планується здійснити заходи щодо

Виконання Загальнодержавної програми визначається за два

 

етапи.

 

вдосконалення організаційного забезпечення раціонального викори-

і

Програми в цілому, забезпечення припинення деградації ґрунтів на

Планування3.

стання та охорони земельних ресурсів на загальнодержавному рівні,

 

розроблення схеми використання та охорони земель, розроблення та

 

впровадження економічних механізмів землекористування, створен-

 

ня нормативно-правової і нормативно-технічної бази для виконання

 

найбільш напружених територіях, започаткування геоботанічного

Розділ

обстеження сільськогосподарських угідь, а також з організації прове-

дення моніторингу стану виконання Програми.

На другому етапі (2011 – 2015) передбачається завершити здійс- нення всіх інших заходів, передбачених Програмою.

121

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

У Програмі визначаються механізми її виконання, зокрема:

1.Організаційне забезпечення виконання Програми покладаєть- ся на центральний орган виконавчої влади з питань земельних ре- сурсів, який одночасно є її держаним замовником і має такі обов’язки:

здійснює загальне керівництво за виконанням заходів і за- вдань, передбачених Програмою, або за потреби призначає її керів- ника, укладаючи з ним договір (контракт);

залучає до виконання Програми інші центральні та місцеві ор- гани виконавчої влади, а на конкурсних засадах — підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.

2.Нормативне забезпечення. Для виконання Програми потрібно розробити нормативно-правові акти і забезпечити їх реалізацію, зо- крема:

проекти Законів України «Про використання земель природно- заповідного та іншого природоохоронного призначення», «Про вико- ристання земель оздоровчого призначення», «Про землі рекреацій- ного призначення», «Про землі історико-культурного призначення», «Про землі промисловості», «Про особливості використання земель водного фонду та водоохоронних зон», «Про правовий режим земель охоронних зон», «Про правовий режим земель зон санітарної охоро- ни», «Про правовий режим земель санітарно-захисних зон», «Про порядок використання техногенно забруднених земель», «Про еко- номічне стимулювання з використання та охорони земель», «Про плату за землю»;

проект Постанови Кабінету Міністрів України «Про норматив- ні документи із стандартизації в галузі охорони земель та відтво- рення родючості ґрунтів»;

внести зміни до Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, виклавши його в новій редакції, Водного кодексу України, Кодексу України про надра.

Потрібно також розробити і затвердити нормативно-технічні до- кументи щодо використання та охорони земель, зокрема:

організаційно-методичні, в яких визначаються основні загаль- ні положення використання та охорони земель;

оптимізаційні (оптимального співвідношення земельних угідь

урізних регіонах):

а) оптимізації структури земельних угідь у цілому; б) оптимізації структури агроландшафту;

в) технологічні нормативи навантажень у процесі використання сільськогосподарських угідь (хімічні, механічні, меліоративні, оцін- ні);

нормативи показників деградації земель і ґрунтів: а) допустимі деградаційні (за видами деградацій);

122

б) гранично допустимого забруднення ґрунтів; в) якісного стану ґрунтів;

гірничотехнічні, якими регламентується проведення рекуль- тивації порушених земель;

режимні, які стосуються зон особливого режиму землекористу- вання, де забороняється чи обмежується певна господарська чи ін- ша діяльність;

надання земельних ділянок для розміщення інженерних споруд. 3. Наукове забезпечення. Для виконання Програми потрібно за-

безпечити збалансоване поєднання фундаментальних і прикладних досліджень за такими напрямами:

еколого-економічне обґрунтування доцільності окремих видів господарської діяльності та визначення пріоритетних напрямів їх подальшого розвитку;

створення системи оцінювання раціонального використання та охорони земель на принципах взаємодії суб’єктів власності і корис- тування та створення сталого землекористування;

удосконалення методології та методики оптимізації землеко- ристування в сучасних умовах;

створення автоматизованої системи збирання, збереження і використання інформації про кількісний та якісний стан земельних ресурсів і оцінювання земель для оперативного отримання інфор- мації, потреб прогнозування, планування та проектування;

планування, прогнозування і організація раціонального вико- ристання та охорони земель з дослідженням екологічних і економіч- них чинників;

обґрунтування та встановлення природоохоронних обмежень щодо використання земель;

проведення (удосконалення) природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, ґрунтово-ерозійного та інших видів району- вання земель;

створення сучасних методик обстеження ґрунтів із застосуван- ням методів дистанційного зондування Землі;

розроблення еталонів документації із землеустрою в частині використання та охорони земель;

підготовка зразків земельно-агротехнічних паспортів сільсько- господарських землеволодінь і землекористувань.

Для виконання Програми потрібно забезпечити підготовку нау- ково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, перепідготовку інже- нерних та керівних фахівців у вищих навчальних закладах і науко- во-дослідних інститутах.

При центральному органі виконавчої влади з питань земельних ресурсів планується створити науковий центр стандартизації та но- рмування з питань використання та охорони земель.

Розділ 3. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою

123

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

4. Фінансове забезпечення. Програма фінансуватиметься за ра- хунок державного бюджету, а також коштів землевласників і земле- користувачів (за їх згодою) та інших джерел.

За рахунок державного бюджету здійснюється:

розроблення схеми використання та охорони земель;

реалізація заходів щодо запобігання деградації ґрунтів;

рекультивація земель, порушених у період до 1990 р.;

будівництво та реконструкція протиерозійних гідротехнічних і протизсувних споруд;

створення нових і реконструкція існуючих захисних лісонаса- джень;

проведення моніторингу земель;

проведення геоботанічних обстежень земель сіножатей і пасо-

вищ;

розроблення еталонних (пілотних) проектів щодо окремих ви- дів землеустрою на землях державної власності;

економічне стимулювання здійснення заходів щодо викорис- тання та охорони земель;

науково-дослідні роботи в галузі охорони земель;

інформаційне забезпечення виконання Програми;

наукове та кадрове забезпечення.

За рахунок коштів землевласників і землекористувачів (за їх- ньою згодою) проводять:

культуртехнічні роботи;

протиерозійні агротехнічні заходи;

залуження деградованих і малопродуктивних орних земель;

поліпшення стану сіножатей і пасовищ;

земельно-агротехнічну паспортизацію сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань.

Програмою передбачається врахування потенційних і заподіяних ризиків від наслідків надзвичайних ситуацій природного та техно- генного характеру і насамперед вилучення сільськогосподарських і лісогосподарських угідь, впливу на рекреаційні об’єкти та об’єкти природно-заповідного фонду, що потребує вжиття надзвичайних заходів з боку держави.

Загальна вартість усього комплексу робіт у цінах 2004 р. стано- вить 22,8 млрд грн, з яких 3,12 млрд — кошти державного бюджету, 19,68 млрд грн — кошти землекористувачів (за їх згодою).

Передбачувані обсяги фінансування з державного бюджету що- року зазнають коригування залежно від його можливостей.

5. Державний контроль за виконанням Програми. Метою такого контролю є забезпечення здійснення заходів і завдань в установлені строки, досягнення передбачених показників, використання фінан- сових, матеріально-технічних та інших ресурсів за призначенням.

124

6. Інформаційне забезпечення. Одним із найважливіших чинни- ків успішного виконання Програми є її інформаційне забезпечення, яке неможливе без формування та ефективного використання інфор- маційних ресурсів, сучасних технічних засобів та інформаційних технологій.

Основними напрямами інформаційного забезпечення є:

створення єдиних засад формування об’єктивної інформації про стан земельних ресурсів і комплексу заходів щодо збереження та охорони ґрунтів;

оперативне забезпечення прямого доступу до українських і за- рубіжних публікацій, у тому числі з науково-технічних, патентних, правових, екологічних, економічних і соціальних питань з викорис- тання та охорони земель;

створення інформаційного банку даних з питань проведення єдиної науково-технічної політики, пов’язаної звиконаннямПрограми;

висвітлення стану використання та охорони земель у засобах масової інформації.

Передбачається здійснення заходів щодо удосконалення роботи інформаційно-консультативної служби у складі центрального орга- ну виконавчої влади з питань земельних ресурсів, надання допомо- ги землевласникам і землекористувачам, а також забезпечення її подальшого розвитку в регіонах, розширення переліку послуг і кі- лькості користувачів.

Розрахунок показників економічної ефективності загальнодер- жавної Програми показує, що її реалізація дасть досить загальний

економічний ефект сумою близько 90 млрд грн, з яких понад 50 млрд припадає на землі сільськогосподарського призначення.

Прогнозується, що виконання передбачених Програмою заходів і завдань дасть змогу:

забезпечити перерозподіл земельного фонду між галузями еко- номіки, виходячи з придатності земель для використання у складі різних за цільовим призначенням категорій земель;

оптимізувати структуру земельних угідь;

здійснити консервацію деградованих, малопродуктивних і тех- ногенно забруднених земель;

збільшити площі земель з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження ландшафтного і біологічного різнома- ніття;

створити єдину завершену систему лісомеліоративних наса- джень у долинах річок і на вододілах;

створити та упорядкувати водоохоронні зони і прибережні за- хисні смуги водних об’єктів, у тому числі на ділянках витоку річок;

забезпечити збереження природних ландшафтів на землях промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення;

Розділ 3. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою

125

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

розробити критерії природно-сільськогосподарського, еколого- економічного, ґрунтово-ерозійного та інших видів районування зе- мель з метою узагальнення даних про земельний фонд і створення інформаційної бази та обґрунтування системи природоохоронних заходів;

створити цілісну систему нормативно-правових актів та норматив- но-технічної документації у сфері використання та охорони земель;

удосконалити механізм управління у сфері використання та охорони земель;

розробити моделі сталого землекористування для окремих ре- гіонів та забезпечити сталий розвиток землекористування в цілому як домінантної ідеології розвитку земної цивілізації.

Поетапне виконання Програми здійсненням комплексу органі- заційних, правових, еколого-економічних та інших заходів дасть змогу зупинити процеси деградації ґрунтового покриву, мінімізува- ти насамперед ерозійні процеси, створити стійку систему нарощу- вання біоресурсного потенціалу земель та підвищити економічну ефективність їх використання.

Зокрема, прогнозується, що буде забезпечено:

1) в економічній сфері — підвищення ефективності суспільного виробництва завдяки більш раціональному використанню природо- ресурсного потенціалу земель, демографічних, природних, економіч- них та інших видів ресурсів;

2) в екологічній сфері — раціональне використання та охорона земель, збагачення довкілля природними ландшафтами, забезпе- чення техногенно-екологічної безпеки життєдіяльності людини об- ґрунтуванням екологічно допустимих рівнів та режимів викорис- тання земель;

3) у соціальній сфері — створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, збереження і створення нових робочих місць, усунення істотних регіональних відмінностей в умовах життєдіяль- ності, забезпечення доступності всіх громадян до ресурсів людського розвитку, охорона та раціональне використання історико-культур- ної спадщини.

3.4.3.Природно-сільськогосподарське, еколого-економічне

іерозійне районування земель

У складі земель України значну частку становлять землі сільсь- когосподарського призначення — найцінніші землі.

Успішне здійснення земельної реформи в аграрному секторі не- розривно пов’язане зі специфічним напрямом планування викорис- тання і охорони земель, тобто природно-сільськогосподарським ра- йонуванням їх.

126

Природно-сільськогосподарське районування земель — це поділ території з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур. Воно дає уявлення про характер конкретних земель, особливостей їх доцільного використання, про- дуктивності тощо.

Свого часу основи сільськогосподарського районування заклада- лися при створенні системи загальносоюзного природно-сільськогос- подарського районування. З метою врахування відмінностей природ- них та економічних умов було розроблено комплексне природно- сільськогосподарське районування всього земельного фонду колиш- нього СРСР. Воно було системою поділу території країни на окремі частини з урахуванням закономірних змін природних умов, а також особливостей використання земель у народному господарстві. Сис- тема комплексного загальносоюзного районування виокремила природно-сільськогосподарські пояси, зони, провінції тощо.

Основною одиницею природно-сільськогосподарського району- вання визнавалася природно-сільськогосподарська зона. Вона ха- рактеризувалася певним балансом тепла і вологи, з якими пов’язу- валися головні особливості ґрунтоутворення і генерального жив- лення рослин. У зоні, як правило, панували певні типи й підтипи ґрунтів і рослинності та застосовувалися системи заходів щодо ра- ціонального землекористування. Кожна зона мала свої особливості сільськогосподарського виробництва, а також відповідне співвід- ношення ріллі, кормових і лісових угідь. Таке районування, по- кладене в основу бонітування ґрунтів, використовувалося при здійсненні економічного оцінювання земель, а також у першому турі грошового оцінювання земель сільськогосподарського призна- чення.

На території України виділялося п’ять природно-сільськогоспо- дарських зон та дві гірські області. За основу бралося те, що зонам притаманні кліматичні умови, які визначали характерний напря- мок процесів ґрунтоутворення. У свою чергу, це призводило до фор- мування зональних типів та підтипів ґрунтів, яким відповідали пев- ні типи сільськогосподарського виробництва та системи агротехніч- них і меліоративних заходів.

У сучасних умовах при природно-сільськогосподарському райо- нуванні враховуються також агробіологічні вимоги сільськогоспо- дарських культур.

Матеріали природно-сільськогосподарського районування земель є основою для оцінювання земель і розроблення землевпорядної до- кументації щодо використання та охорони земель.

Природно-сільськогосподарське районування земель дає можли- вість швидко, економічно і водночас досить повно оцінити потенцій- ні можливості земельних ресурсів певної території.

Розділ 3. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою

127

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

Відомо, що для сільськогосподарського оцінювання території, тобто грошового оцінювання земель сільськогосподарського призна- чення, важливим показником є саме рівень родючості ґрунтів. Слід зауважити, що на родючість ґрунтів та їхній продуктивний потенці- ал впливає комплекс природних і економічних чинників. У свою чергу, сила і характер прояву цих чинників залежить від умов ґрун- тоутворення, способу та інтенсивності використання відповідних земельних угідь, спеціалізації і концентрації сільськогосподарсько- го виробництва, а також від ступеня здійснення природоохоронних заходів у процесі виробничої діяльності.

Агроґрунтове районування земель є основою для розроблення землевпорядної документації щодо використання та охорони земель (наприклад, проектів землеустрою сільськогосподарських підпри- ємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств; прогнозних матеріалів, техніко-економічних обґрунту- вань використання та охорони земель; проектів створення нових землеволодінь і землекористувань тощо).

Сільськогосподарські угіддя використовуються та охороняються відповідно до природно-сільськогосподарського еколого-економічно- го, ерозійного та інших видів районування.

Природно-сільськогосподарське районування земель — це поділ території України та окремих регіонів з урахуванням природ- них умов і агробіологічних вимог сільськогосподарських рослин.

За допомогою системи комплексного районування виокремлюють природно-сільськогосподарські зони, провінції, округи.

Природно-сільськогосподарська зона — основна одиниця природ-

но-сільськогосподарського районування, що характеризується ви- значеним балансом тепла і вологи.

Природно-сільськогосподарська провінція — частина зони, що має специфічні особливості ґрунтового покриву, пов’язані з мікро- кліматом усередині зон, з річним ходом його елементів.

Природно-сільськогосподарський округ — частина провінції, що характеризується добре вираженими геоморфологічними і гідроло- гічними особливостями, складом ґрунтоутворювальних порід, що переважають типом ґрунтоутворення, а також істотними особливос- тями макро- і мезоклімату.

Використовують і охороняють землі сільськогосподарського при- значення відповідно до природно-сільськогосподарського району- вання земель.

Порядок здійснення природно-сільськогосподарського еколого- економічного, ерозійного та інших видів районування визначений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель» № 681 від 26 травня 2004 р.

128

Порядок передбачає, що районування (зонування) земель здій- снюється з урахуванням природних умов, агробіологічних особливо- стей сільськогосподарських культур, напрямів розвитку господар- ської діяльності та вимог екологічної безпеки через обстеження стану земель і ґрунтів, збирання, аналізу, систематизації та уза- гальнення даних, що характеризують стан та особливості охорони і використання земель за окремими регіонами (зонами, провінціями, округами) або адміністративно-територіальними одиницями, прове- дення інших робіт.

За результатами робіт з районування (зонування) земель складаються відповідні схеми (карти), на яких відображаються такі дані:

а) природно-сільськогосподарського районування — структура земельних (зокрема, сільськогосподарських) угідь, ґрунтовий по- крив, його якісний стан, наявність особливо цінних, а також деградованих і малопродуктивних ґрунтів, класифікаційні показни- ки придатності земель для вирощування сільськогосподарських культур тощо. Ці схеми (карти) використовують для визначення екологічно чистих зон виробництва сировини для дитячого і дієтич- ного харчування та отримання екологічно чистих харчових продук- тів і продовольчої сировини;

б) еколого-економічного районування — ступінь перетворення природного середовища внаслідок антропогенного впливу, рівень використання (залучення) природних ресурсів, характеристика при- родно-ресурсного потенціалу, стійкості природного середовища до антропогенного навантаження, рівня цього навантаження, неспри- ятливі природно-антропогенні процеси та еколого-економічне оці- нювання території;

в) протиерозійного районування — стан еродованості ґрунтів, інтенсивність ерозійних процесів, їх динаміка, природні та антро- погенні передумови розвитку ерозії. На основі таких схем (карт) прогнозуються процеси ерозії з метою визначення відповідних протиерозійних заходів;

г) екологічного районування — забруднення ґрунтів пестицида- ми, важкими металами, радіонуклідами тощо.

Для потреб сільського господарства здійснюється також району- вання (зонування) земель за ступенем забезпечення ґрунтів поживними речовинами, мікроелементами та за придатністю для вирощування основних сільськогосподарських культур.

Районування (зонування) земель відбувається за такими крите- ріями:

природно-сільськогосподарського — ступінь тепло- та волого- забезпеченості території, гідротермічний коефіцієнт, сума активних температур понад 10 °C, склад і характеристика ґрунтів (частка

Розділ 3. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою

129