- •Передмова
- •1.1. Зміна земельних відносин і системи землекористування — передумова вдосконалення землевпорядного проектування
- •1.2. Сутність землевпорядного проектування як наукової дисципліни
- •Контрольні запитання і завдання
- •2.1. Виникнення і розвиток землевпорядного проектування
- •2.2. Планування землекористування в зарубіжних країнах
- •2.2.1. Політика Європейського Союзу щодо просторового розвитку
- •2.2.2. Рівні планування і типи планів землекористування окремих країн ЄС
- •2.3.1. Поняття і сутність землевпорядного проектування
- •2.3. Концептуальні положення теорії землевпорядного проектування
- •2.3.2. Мета і функції землевпорядного проектування
- •2.3.3. Об’єкти і напрями проектування землекористування
- •2.3.4. Підходи до проектування міського землекористування
- •2.4. Місце землевпорядного проектування у системі землеустрою України
- •2.5. Принципи землевпорядного проектування
- •2.6. Предмет землевпорядного проектування
- •2.7. Документація із землеустрою та її зміст
- •Контрольні запитання і завдання
- •3.1. Система планування і організації раціонального використання та охорони земель
- •3.2. Організація сталого землекористування
- •3.4. Планування використання та охорони земель як складова землевпорядного проектування
- •3.4.1. Основні завдання планування використання та охорони земель
- •3.4.2. Загальнодержавні та регіональні програми використання і охорони земель
- •3.4.4. Зонування територій
- •Контрольні запитання і завдання
- •4.2. Методи економічного районування (зонування)
- •4.2.1. Інтегральне економічне районування (зонування)
- •4.2.2. Галузеве економічне районування (зонування)
- •4.3. Методи типології території і класифікації придатності земель
- •4.4.1. Метод оцінювання економіко-географічного положення
- •4.5. Методи комплексного економічного оцінювання розвитку системи землекористування
- •4.5.1. Метод визначення рівнів економічного і соціального розвитку землекористування
- •4.5.2. Метод визначення комплексності, спеціалізації, структурних зрушень територіального розвитку
- •4.6.1. Нормативний метод землевпорядного проектування
- •4.6.2. Балансовий метод
- •4.6.3. Метод циклів
- •4.6.4. Картографічний метод
- •4.7. Еколого-ландшафтний метод
- •Контрольні запитання і завдання
- •5.1. Стадійність у землевпорядному проектуванні
- •5.1.1. Підготовчі роботи і землевпорядні вишукування
- •5.1.2. Складання проекту землеустрою
- •5.1.3. Перенесення проекту в натуру (на місцевість)
- •5.1.4. Оформлення і видача землевпорядної документації
- •5.1.5. Здійснення проектів землеустрою
- •5.2. Класифікація документації із землеустрою. Види проектів землеустрою
- •5.3. Основні технології землевпорядного проектування
- •5.3.1. Традиційна технологія
- •5.3.2. Комплексна технологія
- •5.3.3. Автоматизовані технології
- •5.4. Організація землевпорядного проектування
- •Контрольні запитання і завдання
- •6.1. Зміст робіт, пов’язаних із здійсненням схем і проектів землеустрою
- •6.2. Розроблення планів здійснення схем і проектів землеустрою
- •6.3. Авторський нагляд, його зміст і методика здійснення
- •6.4. Землевпорядне обслуговування сільськогосподарських підприємств
- •Контрольні запитання і завдання
- •7.1. Завдання і мета складання схем землеустрою
- •7.2. Основні вимоги до складання схем землеустрою
- •7.3. Установлення розрахункових періодів і термінів реалізації схем землеустрою
- •7.4. Організація робіт, пов’язаних із складанням схем землеустрою
- •7.6. Порядок складання схеми землеустрою адміністративного району
- •7.6.1. Загальні положення
- •7.6.2. Підготовчі роботи
- •7.6.3. Відомості про район і його соціально-економічні умови
- •7.6.4. Природні умови
- •7.6.5. Земельно-ресурсний потенціал району
- •7.7. Розроблення пропозицій щодо вдосконалення розподілу й організації раціонального використання земель
- •7.7.1. Удосконалення міжгалузевого розподілу земель району на перспективу
- •7.7.2. Виділення територіальних зон з особливим правовим режимом використання й особливо цінних земель
- •7.8. Удосконалення системи землеволодінь і землекористувань
- •7.8.2. Створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань сільськогосподарського призначення
- •7.8.3. Усунення недоліків у розміщенні існуючих землеволодінь і землекористувань сільськогосподарського призначення
- •7.9.1. Оптимізація структури земельних угідь
- •7.9.2. Установлення площ і розміщення земельних ділянок, які використовують сільськогосподарські підприємства на різному праві
- •Контрольні запитання і завдання
- •8.1. Склад і зміст техніко-економічних обґрунтувань
- •8.2.1. Природні умови і ресурси
- •8.2.2. Структура використання земельного фонду
- •8.2.3. Оцінювання використання земель лісового фонду
- •8.2.4. Оцінювання стану земель сільськогосподарського призначення і пропозиції щодо їх використання
- •8.2.6. Природоохоронне і рекреаційне оцінювання природних ресурсів та пропозиції щодо їх використання
- •8.2.7. Обґрунтування основних природоохоронних рішень щодо зміни цільового призначення земель
- •8.2.10. Розвиток землекористування суміжних галузей
- •8.2.11. Природоохоронні заходи
- •8.2.12. Техніко-економічні показники
- •Контрольні запитання і завдання
- •9.1.2. Умови проектування міського землекористування як основа формування меж міста
- •9.1.3. Формування меж землекористування приміських зон як чинника впливу на проектування меж населених пунктів
- •9.1.4. Структуризація землекористування міст для обґрунтування їхніх меж
- •9.1.5. Технічні вимоги до складання проектів
- •9.2. Методика складання проектів формування (зміни) меж територій реалізації земельних та економічних інтересів сільських, селищних і міських рад
- •9.2.1. Підготовчі роботи
- •9.2.2. Розроблення схеми формування (зміни) меж
- •9.2.3. Розроблення проектів формування (зміни) меж
- •9.2.4. Погодження та затвердження проектів формування (зміни) меж
- •9.2.5. Виготовлення проектної документації
- •9.3.1. Підготовчі роботи
- •9.3.2. Складання проекту
- •9.3.3. Погодження та затвердження проекту
- •9.3.4. Виготовлення та оформлення проектної документації
- •9.2.6. Виготовлення технічної документації з перенесення проекту в натуру (на місцевість)
- •9.3. Методика складання проектів формування (зміни) меж населених пунктів
- •9.3.5. Виготовлення технічної документації з перенесення проекту в натуру (на місцевість)
- •Контрольні запитання і завдання
- •10.1. Основні вимоги до складання проектів
- •10.3.1. Підготовчі роботи і проведення землевпорядних вишукувань
- •10.3.2. Функціональне зонування території
- •10.3.3. Організація території заповідної зони
- •10.3.4. Організація і влаштування території рекреаційної зони
- •10.3.5. Організація й улаштування території господарської зони
- •10.4. Проектування системи охорони та відтворення земель природних комплексів
- •10.4.2. Проектування заходів щодо захисту земель від ерозії, заболочення та інших негативних процесів
- •10.4.3. Розроблення заходів щодо охорони земель від руйнування і антропогенних негативних дій
- •10.4.4. Заходи щодо охорони водних джерел від забруднення
- •10.5. Визначення ефективності проектних рішень
- •10.6. Погодження і затвердження проекту
- •10.7. Оформлення і виготовлення проектної документації
- •Контрольні запитання і завдання
- •11.1. Методологічні основи розроблення проектів упорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань сільськогосподарських підприємств та створення нових
- •11.2. Методика складання проектів упорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових
- •11.2.1. Підготовчі роботи
- •11.2.2. Оцінювання стану використання земель
- •11.2.3. Ідентифікація прав власності та оренди землі
- •11.2.4. Обґрунтування попередніх проектних рішень
- •11.2.5. Організація території сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань на різному праві
- •11.2.7. Економічне оцінювання ефективності проектних рішень впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових
- •11.2.8. Розгляд і затвердження проекту
- •11.2.9. Виготовлення і видача проектної документації
- •11.3. Створення землеволодінь і землекористувань громадян, які ведуть сільськогосподарське виробництво
- •11.3.1. Надання громадянам земель для ведення сільськогосподарського виробництва
- •11.3.2. Порядок проектування землеволодінь і землекористувань фермерських господарств
- •11.3.3. Установлення меж земельної ділянки фермерського господарства
- •11.3.4. Розміщення садиби фермерського господарства
- •11.4.2. Зміст проекту і способи усунення недоліків землеволодінь і землекористувань
- •Контрольні запитання і завдання
- •12.1. Правові основи та умови відведення земельних ділянок
- •12.1.1. Правові основи відведення земельних ділянок
- •12.1.2. Умови відведення земельних ділянок для несільськогосподарських потреб
- •12.2. Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об’єктів землеустрою
- •12.3. Розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для несільськогосподарських потреб
- •12.4. Розроблення проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб
- •Контрольні запитання і завдання
- •Додатки
- •Список рекомендованої літератури
Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування
високим рівнем техногенного забруднення навколишнього природного середовища в багатьох регіонах, недостатнім розвитком екологічної інфраструктури;
відсутністю програм комплексного вирішення питань щодо ви- користання та охорони земель;
незадовільним нормативно-правовим та нормативно-техніч- ним забезпеченням, що регулює використання та охорону земель.
Основними завданнями з планування й організації раціонально- го використання й охорони земель є:
визначення довго- і короткострокової перспективи розвитку те- риторій і раціонального використання земель усіх категорій неза- лежно від форм власності на землю і форм господарювання;
підготовка пропозицій для ухвалення рішень щодо надання (перерозподілу) земель з урахуванням потреб усіх галузей: агро- промислового комплексу, лісового господарства, розвитку міст та інших поселень і систем розселення, промисловості, транспорту, гір- ничодобувних галузей, територій природоохоронного, природно- заповідного, оздоровчого, історико-культурного призначення;
формування державного фонду перерозподілу земель та інших цільових земельних фондів з метою забезпечення земельними ді- лянками громадян для ведення великотоварних сільськогосподар- ських підприємств, садівництва, городництва, тваринництва, інди- відуального житлового і дачного будівництва, організації селянсь- ких та фермерських господарств;
проведення заходів щодо охорони земель.
3.4.2.Загальнодержавні та регіональні програми використання і охорони земель
Одним із основних видів землевпорядної документації є загаль- нодержавні й регіональні (республіканські) програми використання і охорони земель. Цей передплановий документ, який використову- ють для підготовки науково обґрунтованих рішень з організації ра- ціонального використання й охорони земель, перерозподілу земель між галузями економіки України та регіонів, формування сталого землекористування та заходів з охорони земель, розробляють як на всю територію України, так і для областей та Автономної Республі- ки Крим.
Зокрема, метою загальнодержавної та регіональної програм ви- користання та охорони земель є проведення державної політики, спрямованої на збалансоване забезпечення потреб населення і га- лузей економіки у земельних ресурсах, раціонального використання та охорони земель, захисту їх від виснаження, деградації, забруд- нення, збереження ландшафтного і біологічного різноманіття та
112
створення екологічно безпечних умов проживання населення і про- вадження господарської діяльності.
Основними стратегічними цілями таких програм є забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки у процесі використання земель, раціональне розміщення та оптимальне забезпечення земельними ресурсами виробничих сил, гармонійне поєднання господарської дія- льності з охороною довкілля, захист ґрунтів від ерозії та створення на цій основі умов зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції для зміцнення продовольчої безпеки країни.
Так, основними завданнями Загальнодержавної програми є ор- ганізація ефективнішого та екологічно безпечного використання та охорони земель в цілому. Зокрема, вона охоплює:
1)аналіз стану використання та охорони земель;
2)виявлення резервів земельних ресурсів, придатних для вико- ристання за цільовим призначенням у різних галузях економіки;
3)аналіз намірів і потреб використання земель, визначених у за- гальнодержавних програмах економічного, науково-технічного, со- ціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля, інших програмах, схемах розвитку галузей економіки;
4)перерозподіл земельного фонду України між галузями еконо- міки, зважаючи на придатність земель для використання за цільо- вим призначенням.
Програма спрямована на забезпечення:
зменшення розораності земельного фонду;
збільшення лісистості території;
здійснення консервації деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель;
запобігання деградаційним процесам ґрунтового покриву та мінімізації їх наслідків;
поетапного відновлення екологічно збалансованого співвідно- шення земельних угідь у зональних системах землекористування;
резервування земель для природно-заповідного та іншого при- родоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного використання;
пріоритетності екологічної безпеки та дотримання екологічних вимог охорони земель у процесі землевпорядкування територій;
обмеження вилучення (викупу) особливо цінних земель, зок- рема сільськогосподарського призначення, для несільськогосподар- ських потреб;
пріоритетності здійснення превентивних заходів щодо земель, які ще не зазнали деградації чи зазнали її незначною мірою;
першочергового виділення фінансових ресурсів для здійснення запобіжних заходів на найбільш напружених деградаційних тери- торіях;
Розділ 3. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою
113
застосування економічних важелів впливу на суб’єкти земле- користування;
формування складових екомережі України;удосконалення системи моніторингу земель;
удосконалення системи управління використанням та охоро- ною земель.
Основними програмними напрямами з організації поліпшення використання та охорони земель в Україні визначено:
1. Використання та охорона земель сільськогосподарського призначення. Програмою передбачається зниження рівня сільсько- господарської освоєності території на 3047,9 тис. га ріллі та зниження розораності виведенням деградованих, малопродуктивних і техно- генно забруднених земель з інтенсивного сільськогосподарського ви- користання та переведенням їх у природні угіддя через консервацію до 2015 р. Площа сільськогосподарських угідь має зменшитися орієн- товно на 2492 тис. га, або на 6 %, і становитиме 39 296 тис. га, або 65,1 % території країни, площа ріллі — 29 268 тис. га, або 48,5 %.
|
Землі сільськогосподарського призначення планується викорис- |
проектування |
товувати, обмежуючи вирощування певних сільськогосподарських |
культур, розорювання сіножатей і пасовищ, використання деградо- |
|
|
ваних малопродуктивних, а також техногенно забруднених земель- |
|
них ділянок. |
|
Реконструкцію меліоративних систем та незначне збільшення |
землевпорядного |
площ осушених і зрошуваних сільськогосподарських угідь передба- |
грами запобігання і боротьби з підтопленням земель. |
|
|
чається здійснювати відповідно до Закону України «Про Загально- |
|
державну програму розвитку водного господарства», проведення |
|
ґрунтових обстежень сільськогосподарських угідь — відповідно до |
|
Національної програми охорони родючості ґрунтів, проведення робіт |
|
із захисту земель від підтоплення — відповідно до Державної про- |
основи |
Охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечу- |
ється на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження про- |
|
дуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної |
|
Теоретичні.І |
стійкості та родючості ґрунтів, впровадження екологічно та еконо- |
ливо цінних ґрунтів. Передбачається введення ґрунтозахисних сіво- |
|
|
мічно обґрунтованих систем ведення сільського господарства з кон- |
|
турно-меліоративною організацією територій, адаптованих до міс- |
|
цевих умов технологій, а також обмеження вилучення (викупу) особ- |
Частина |
змін і технологій вирощування сільськогосподарських культур з |
урахуванням ґрунтово-кліматичних умов конкретних регіонів і за- безпечення застосування необхідного комплексу протиерозійних агро- та культурно-технічних заходів.
Передбачаються такі види охорони земель сільськогосподарсько- го призначення:
114
захист земель від ерозії, заболочення, вторинного засолення, зсувів, переущільнення, забруднення промисловими, радіоактив- ними та хімічними речовинами;
рекультивація порушених земель; |
|
поліпшення сільськогосподарських земель; |
|
створення полезахисних лісосмуг та інших ґрунтозахисних лі- |
землеустрою |
сонасаджень. |
|
Розроблення схем використання та охорони земель по регіонах |
|
України забезпечить виконання Програми для адміністративно- |
|
територіальних утворень. |
|
Важливим елементом реалізації заходів Програми є також роз- |
системі |
роблення проектів землеустрою, які дають змогу враховувати конк- |
|
ретні умови землекористування, його ґрунтово-кліматичні ресурси і |
|
на цій основі диференційовано визначати комплекс збалансованих |
|
заходів з використання та охорони земель, підвищення родючості |
у |
ґрунтів, формування екологічно безпечних агроландшафтів. |
земель |
На основі схем і проектів землеустрою впроваджуватимуться |
|
збалансовані еколого-ландшафтні системи землеробства, здійсню- |
використання |
ватимуться агролісомеліоративні, гідромеліоративні, культурно- |
|
технічні та інші заходи, спрямовані на підвищення і збереження |
|
родючості ґрунтів. |
|
2. Використання та охорона земель житлової та громадсь- |
|
кої забудови. Програмою передбачено збільшення площі земель |
раціонального |
для розміщення об’єктів забудови, громадських будівель і споруд, |
|
під житловою та громадською забудовою на 400 тис. га. При цьому |
|
територія міст і селищ зросте на 200 тис. га. Збільшення площі зе- |
|
мель цієї категорії визначено Генеральною схемою планування те- |
|
риторії України. Землі населених пунктів використовуватимуться |
|
інших об’єктів загального користування. |
організаціяі |
У процесі провадження містобудівної діяльності Програмою пе- |
|
Землі житлової та громадської забудови освоюватимуться відпо- |
|
відно до генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної |
|
документації. |
|
редбачається реалізація таких заходів з охорони земель: |
Планування3. |
ту з наступним використанням його для поліпшення малопродук- |
|
максимальне збереження площі земельних ділянок з родючим |
|
шаром ґрунту і рослинним покривом; |
|
зняття та складання у визначених місцях родючого шару ґрун- |
|
тивних угідь, рекультивації земель та благоустрою населених пунк- |
Розділ |
тів і промислових зон;запобігання порушенню гідрологічного режиму водних об’єктів;
дотримання екологічних вимог, установлених законодавством України, при проектуванні, розміщенні та будівництві об’єктів.
115
3. Використання та охорона земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Землі під природ-
но-заповідними та іншими природоохоронними об’єктами викорис- товуватимуться відповідно до їх цільового призначення.
Створюватимуться нові та розширюватиметься мережа існуючих територій та об’єктів природно-заповідного фонду як основних при- родних елементів екомережі.
Площа земель природно-заповідного та іншого природоохоронно- го призначення в результаті реалізації заходів цієї Програми збі- льшиться з 2744,3 до 3532,6 тис. га за рахунок зменшення площі земель сільськогосподарського та іншого призначення, які зарезер- вовані та є перспективними для заповідання, і становитиме 6276,9 тис. га, або 10,4 % території країни.
Створюватимуться нові та упорядковуватимуться існуючі об’єкти природно-заповідного фонду за проектами землеустрою, якими пе- редбачаються:
|
оптимізація мережі природно-заповідного фонду; |
|
розширення площ екомережі; |
проектування |
резервування в процесі земельної реформи цінних для запові- |
дання природних територій та об’єктів; |
|
|
протияружні заходи; |
|
протипаводкові заходи; |
|
берегоукріплення; |
землевпорядного |
протизсувні роботи; |
ресурсів. |
|
|
рекультивація порушених земель тощо. |
|
4. Використання та охорона земель оздоровчого призна- |
|
чення. Передбачається розвиток курортів, санаторно-курортних |
|
закладів, лікувально-оздоровчих зон, використання особливо цін- |
|
них, унікальних та загальнопоширених природних лікувальних |
основи |
Площі земель оздоровчого призначення планується збільшити |
Площа цих земель становитиме 27 тис. га. |
|
|
на 3,1 тис. га, або на 13 %, та зарахувати їх до складу екомережі. |
Теоретичні.І |
Забезпечуватиметься дотримання режиму курортних територій, |
ходів щодо охорони земельних ділянок, на яких добуваються міне- |
|
|
округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, схем медично- |
|
го зонування, запобігання негативним природним явищам (зсувам, |
|
яроутворенню, підтопленню, руйнуванню берегів) та здійснення за- |
Частина |
ральні й термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропа лиманів |
та озер, а також розміщених у кліматичних та інших природних |
умовах, сприятливих для лікування, медичної реабілітації та про- філактики захворювань.
5. Використання та охорона земель рекреаційного при-
значення. На період до 2015 р. передбачається збільшення земель
116
рекреаційного призначення на 7,4 тис. га, або на 6,9 %. Площа цих земель становитиме 114,3 тис. га.
Використання цих земель за визначеними напрямами забезпе- чить розвиток туристичних, оздоровчих та інших об’єктів рекреації, зелених зон населених пунктів.
Землі рекреаційного призначення передбачено охороняти, зара- ховуючи їх до складу екомережі, обмежуючи вилучення (викуп) для інших потреб, зменшуючи техногенний вплив та створюючи охо- ронні зони і зони санітарної охорони.
6.Використання та охорона земель історико-культурного призначення. Передбачається збільшення кількості і загальної площі ділянок, що належать до земель історико-культурного при- значення. На період до 2015 р. планується збільшити площу земель історико-культурного призначення на 50 тис. га, або на 124,1 %, тобто вона становитиме 90,3 тис. га.
Використання земель історико-культурного призначення за ви- значеними напрямами має забезпечити збереження пам’яток і вра- хування історичних особливостей прилеглих територій.
Землі історико-культурного призначення охоронятимуться вве- денням їх до складу екомережі, обмеженням вилучення (викупу) для інших потреб і техногенного впливу на них.
Установлюватимуться охоронні зони, зони регулювання забудо- ви, зони ландшафту, що охороняється, зони охорони археологічного культурного шару із забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на дотримання режиму використання цих зе- мель.
7.Використання та охорона земель лісового фонду та лісів на інших категоріях земель. Передбачається формування лісо- меліоративних систем з поліфункціональними властивостями, які об’єднують лінійні та площинні елементи захисних насаджень. У системі захисних лісонасаджень переважатимуть стокорегулюваль- ні лісосмуги вздовж річок, насадження навколо водойм, прияружні та прибалкові насадження, що забезпечить створення на схилових землях каркаса з вираженими меліоративними функціями.
Крім лінійної системи в агроландшафтах створюватимуться су- цільні протиерозійні і водоохоронні лісові насадження на деградо- ваних, малопродуктивних та забруднених радіонуклідами землях, у ярах та балках, кам’янистих місцях і на пісках, уздовж магістраль- них шляхів, річок та навколо водойм.
На період до 2015 р. передбачається здійснення заходів із ство- рення системи полезахисних лісових смуг та захисних лісових наса- джень на площі 623,7 тис. га, у тому числі 129,7 тис. га згідно з Державною програмою використання та охорони земель, а решта — за Державною програмою «Ліси України» на 2002 – 2015 рр.
Розділ 3. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою
117
Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування
У результаті здійснення цих заходів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, подолання ерозії ґрунтів та виснаження річок, площа земель лісового фонду та лісів на інших категоріях земель збільшиться в 2015 р. з 17,3 до 18,4 % і станови- тиме близько 11 075 тис. га, а в окремих областях — ще більше, на- приклад у Київській — на 3,2 %, Луганській — 2, Рівненській — 1,9 %. Істотно поліпшиться захищеність сільськогосподарських угідь від ерозії. Площа захищеної території становитиме понад 30 млн га.
Землі лісового фонду передбачається охороняти:
внесенням їх до складу екомережі;
запровадженням ландшафтно-екологічних принципів лісоме- ліорації земель;
обмеженням вилучення (викупу) їх для інших потреб;
обмеженням і регулюванням техногенного впливу;
відновленням та розширенням площ лісів на землях інших ка- тегорій.
8.Використання та охорона земель водного фонду. Про-
грамою не передбачається значне збільшення земель водного фон- ду, за винятком будівництва магістральних каналів для зрошення та створення прибережних захисних смуг. У 2015 р. площа цих зе- мель становитиме близько 3374 тис. га, або 5,6 %.
Діяльність у сфері використання земель водного фонду удоско- налюватиметься наданням їх у постійне користування спеціалізо- ваним державним водогосподарським організаціям та в оренду юридичним і фізичним особам для:
догляду за водними об’єктами;
використання їх як транспортної мережі;
використання їх як джерел водозабезпечення галузей промис- ловості, комунального господарства, сільського господарства;
ведення рибного господарства тощо.
Землі водного фонду передбачається охороняти:
збереженням унікальних природних комплексів водно- болотних угідь та внесенням їх до складу екомережі;
створенням та упорядкуванням водоохоронних зон і прибереж- них захисних смуг;
підтриманням установленого режиму на територіях водоохо- ронних зон та прибережних захисних смуг;
зменшенням техногенного навантаження;
реалізацією заходів щодо захисту земель від негативних геоло- гічних процесів при розміщенні водогосподарських об’єктів; очи- щення балок, малих річок та їх долин від продуктів ерозії.
9. Використання та охорона земель промисловості, транс- порту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
До 2009 р. передбачається скорочення площ земель промисловості,
118
особливо земель під відкритими розробками, кар’єрами, шахтами та відповідними спорудами, орієнтовно на 7 %, до 2015 р. — на 8 %.
Землі транспорту збільшаться на 17,4 тис. га, зв’язку і енергети- ки — на 2,9 тис. га.
Угалузі економіки передаватимуться земельні ділянки Міноборони України, Державна прикордонна служба України та МВС України загальною площею близько 61 тис. га, які не використовуються або ви- користовуються не за цільовим призначенням чи нераціонально.
Ефективність використання земель промисловості підвищувати- меться завдяки:
розміщенню нових промислових об’єктів на гірших землях;
зменшенню техногенного навантаження на землі в промисло- вих районах винесенням шкідливих у санітарному відношенні про- мислових підприємств у нові райони;
обмеженню будівництва промислових об’єктів у великих і се- редніх містах;
забезпеченню вимог щодо використання земель у санітарно- захисних зонах навколо промислових підприємств.
Ефективність використання земель залізничного та автомобіль- ного транспорту підвищуватиметься за такими напрямами:
створення в смугах відведення захисних лісових насаджень;
проведення рекультивації прилеглих до залізниць та автомо- більних доріг порушених земель;
застосування ґрунтозберігаючих технологій при будівництві нових залізничних та автомобільних доріг, проведенні ремонтних робіт з мінімальним прокладанням під’їздів до залізничного полотна;
оптимізація під’їзних колій на станціях і в товарних парках з метою виведення з балансу залізниць земель, які знаходяться під коліями, що не використовуються;
приведення до належного стану земельних ділянок на станці- ях і в товарних парках, які перебувають на балансі Укрзалізниці;
будівництво за умови еколого-економічної доцільності устано- вок і споруд з утилізації відходів на залізничному транспорті з ви- вільненням значних за обсягом площ зайнятих ними земель;
будівництво і введення в дію історично сформованих радіаль- них та кільцевих магістралей середніх і великих міст;
розроблення галузевої довгострокової програми підвищення ефективності землекористування на залізничному транспорті.
Основні напрями підвищення ефективності використання зе- мель трубопровідного транспорту такі:
раціональний вибір трас трубопроводів з мінімізацією їх про- ходження через орні землі, лісові угіддя та з урахуванням якісних характеристик цих угідь;
відведення для будівництва смуг мінімальних розмірів;
Розділ 3. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою
119
будівництво трубопроводів переважно підземним способом. Програмою також передбачаються заходи щодо охорони земель
промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення, зокрема:
рекультивація порушених земель;берегоукріплення;протизсувні роботи;протияружні заходи;
створення захисних лісових насаджень;створення дрібних природоохоронних об’єктів площею 0,5 – 1 га;
установлення санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель.
|
10. Використання та охорона земель, що постраждали |
|
внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Необхідність прове- |
|
дення захисних заходів у межах Волинської, Житомирської, Київсь- |
|
кої, Рівненської, Черкаської, Чернівецької та Чернігівської облас- |
|
тей, які найбільше постраждали внаслідок аварії на Чорнобильсь- |
|
кій АЕС, зберігатиметься до 2050 р. Без цього неможливо забезпе- |
проектування |
чити отримання сільськогосподарської продукції, яка відповідає са- |
нітарним нормам. |
|
|
Загальна площа земель, що перебувають у зоні радіоактивного |
|
забруднення, становить 534,5 тис. га, у тому числі лісів 253,6 тис. га, |
|
забруднених сільськогосподарських земель, які не використовують- |
землевпорядного |
ся, — 126,7 тис. га. Передбачається консервація радіоактивно за- |
районів Київської області, а також близько 20 % території Народи- |
|
|
бруднених сільськогосподарських угідь. |
|
Особливий статус серед територій, які постраждали внаслідок |
|
аварії на Чорнобильській АЕС, має зона відчуження та безумовного |
|
(обов’язкового) відселення (277,4 тис. га). До зони відчуження нале- |
|
жать більше ніж половина території Поліського та Іванківського |
основи |
цького району Житомирської області. |
За територіальними ознаками всю площу зони відчуження про- |
|
понується занести до складу екомережі України як зону екологічної |
|
І. Теоретичні |
катастрофи, в якій відбуваються стійкі й незворотні негативні зміни |
в навколишньому природному середовищі, що призвели до немож- |
|
ливості проживання в ній населення і ведення господарської діяль- |
|
ності. |
|
У зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого |
|
Частина |
радіологічного контролю потрібно заборонити будівництво нових та |
розширення діючих підприємств, курортно-рекреаційних об’єктів, обмежити сільськогосподарське виробництво.
11. Удосконалення системи моніторингу земель. З метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інфор- мації про стан земельних ресурсів, прогнозування його змін та роз-
120
роблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефе- |
|
ктивних управлінських рішень передбачаються заходи з удоскона- |
|
лення державної системи моніторингу земель. |
|
Першочерговими заходами удосконалення державної системи |
|
моніторингу земель є: |
|
використання матеріалів дистанційного зондування Землі; |
землеустрою |
еталонними ґрунтами; |
|
оновлення системи (мережі опорних пунктів) моніторингу зе- |
|
мель на принципах її раціонального розміщення та репрезентатив- |
|
ної щільності; |
|
створення мережі дослідних земельних ділянок та ділянок з |
|
внесення до системи моніторингу земель опорних пунктів зе- |
системі |
мельних ділянок наукових установ, навчальних закладів та проект- |
|
них організацій (ґрунтових, агрохімічних, ерозійних, меліоратив- |
|
них, геоботанічних, інженерно-геологічних тощо); |
у |
пріоритетне запровадження геоінформаційних технологій та |
земель |
створення відповідних баз даних, у яких використовуються уніфіко- |
|
вані процедури і методи збирання, накопичення, поновлення, збері- |
використання |
оцінювання заподіяної шкоди земельним ресурсам та потен- |
|
гання, оброблення, використання і поширення отриманої інформації; |
|
впровадження систем глобального позиціювання для оператив- |
|
ного визначення точного географічного положення ділянок прояву |
|
негативних процесів; |
|
ційних ризиків унаслідок надзвичайних екологічних ситуацій при- |
раціонального |
родного і техногенного характеру; |
|
спостереження за стабільністю продуктивного функціонування |
|
орних земель; |
|
координація та концентрація кадрових і фінансових ресурсів у |
|
процесі вирішення завдань раціонального використання та охорони |
організація |
земель. |
|
На першому етапі (2006 – 2010) планується здійснити заходи щодо |
|
Виконання Загальнодержавної програми визначається за два |
|
етапи. |
|
вдосконалення організаційного забезпечення раціонального викори- |
і |
Програми в цілому, забезпечення припинення деградації ґрунтів на |
Планування3. |
стання та охорони земельних ресурсів на загальнодержавному рівні, |
|
розроблення схеми використання та охорони земель, розроблення та |
|
впровадження економічних механізмів землекористування, створен- |
|
ня нормативно-правової і нормативно-технічної бази для виконання |
|
найбільш напружених територіях, започаткування геоботанічного |
Розділ |
обстеження сільськогосподарських угідь, а також з організації прове- |
дення моніторингу стану виконання Програми.
На другому етапі (2011 – 2015) передбачається завершити здійс- нення всіх інших заходів, передбачених Програмою.
121
Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування
У Програмі визначаються механізми її виконання, зокрема:
1.Організаційне забезпечення виконання Програми покладаєть- ся на центральний орган виконавчої влади з питань земельних ре- сурсів, який одночасно є її держаним замовником і має такі обов’язки:
здійснює загальне керівництво за виконанням заходів і за- вдань, передбачених Програмою, або за потреби призначає її керів- ника, укладаючи з ним договір (контракт);
залучає до виконання Програми інші центральні та місцеві ор- гани виконавчої влади, а на конкурсних засадах — підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.
2.Нормативне забезпечення. Для виконання Програми потрібно розробити нормативно-правові акти і забезпечити їх реалізацію, зо- крема:
проекти Законів України «Про використання земель природно- заповідного та іншого природоохоронного призначення», «Про вико- ристання земель оздоровчого призначення», «Про землі рекреацій- ного призначення», «Про землі історико-культурного призначення», «Про землі промисловості», «Про особливості використання земель водного фонду та водоохоронних зон», «Про правовий режим земель охоронних зон», «Про правовий режим земель зон санітарної охоро- ни», «Про правовий режим земель санітарно-захисних зон», «Про порядок використання техногенно забруднених земель», «Про еко- номічне стимулювання з використання та охорони земель», «Про плату за землю»;
проект Постанови Кабінету Міністрів України «Про норматив- ні документи із стандартизації в галузі охорони земель та відтво- рення родючості ґрунтів»;
внести зміни до Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, виклавши його в новій редакції, Водного кодексу України, Кодексу України про надра.
Потрібно також розробити і затвердити нормативно-технічні до- кументи щодо використання та охорони земель, зокрема:
організаційно-методичні, в яких визначаються основні загаль- ні положення використання та охорони земель;
оптимізаційні (оптимального співвідношення земельних угідь
урізних регіонах):
а) оптимізації структури земельних угідь у цілому; б) оптимізації структури агроландшафту;
в) технологічні нормативи навантажень у процесі використання сільськогосподарських угідь (хімічні, механічні, меліоративні, оцін- ні);
нормативи показників деградації земель і ґрунтів: а) допустимі деградаційні (за видами деградацій);
122
б) гранично допустимого забруднення ґрунтів; в) якісного стану ґрунтів;
гірничотехнічні, якими регламентується проведення рекуль- тивації порушених земель;
режимні, які стосуються зон особливого режиму землекористу- вання, де забороняється чи обмежується певна господарська чи ін- ша діяльність;
надання земельних ділянок для розміщення інженерних споруд. 3. Наукове забезпечення. Для виконання Програми потрібно за-
безпечити збалансоване поєднання фундаментальних і прикладних досліджень за такими напрямами:
еколого-економічне обґрунтування доцільності окремих видів господарської діяльності та визначення пріоритетних напрямів їх подальшого розвитку;
створення системи оцінювання раціонального використання та охорони земель на принципах взаємодії суб’єктів власності і корис- тування та створення сталого землекористування;
удосконалення методології та методики оптимізації землеко- ристування в сучасних умовах;
створення автоматизованої системи збирання, збереження і використання інформації про кількісний та якісний стан земельних ресурсів і оцінювання земель для оперативного отримання інфор- мації, потреб прогнозування, планування та проектування;
планування, прогнозування і організація раціонального вико- ристання та охорони земель з дослідженням екологічних і економіч- них чинників;
обґрунтування та встановлення природоохоронних обмежень щодо використання земель;
проведення (удосконалення) природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, ґрунтово-ерозійного та інших видів району- вання земель;
створення сучасних методик обстеження ґрунтів із застосуван- ням методів дистанційного зондування Землі;
розроблення еталонів документації із землеустрою в частині використання та охорони земель;
підготовка зразків земельно-агротехнічних паспортів сільсько- господарських землеволодінь і землекористувань.
Для виконання Програми потрібно забезпечити підготовку нау- ково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, перепідготовку інже- нерних та керівних фахівців у вищих навчальних закладах і науко- во-дослідних інститутах.
При центральному органі виконавчої влади з питань земельних ресурсів планується створити науковий центр стандартизації та но- рмування з питань використання та охорони земель.
Розділ 3. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою
123
Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування
4. Фінансове забезпечення. Програма фінансуватиметься за ра- хунок державного бюджету, а також коштів землевласників і земле- користувачів (за їх згодою) та інших джерел.
За рахунок державного бюджету здійснюється:
розроблення схеми використання та охорони земель;
реалізація заходів щодо запобігання деградації ґрунтів;
рекультивація земель, порушених у період до 1990 р.;
будівництво та реконструкція протиерозійних гідротехнічних і протизсувних споруд;
створення нових і реконструкція існуючих захисних лісонаса- джень;
проведення моніторингу земель;
проведення геоботанічних обстежень земель сіножатей і пасо-
вищ;
розроблення еталонних (пілотних) проектів щодо окремих ви- дів землеустрою на землях державної власності;
економічне стимулювання здійснення заходів щодо викорис- тання та охорони земель;
науково-дослідні роботи в галузі охорони земель;
інформаційне забезпечення виконання Програми;
наукове та кадрове забезпечення.
За рахунок коштів землевласників і землекористувачів (за їх- ньою згодою) проводять:
культуртехнічні роботи;
протиерозійні агротехнічні заходи;
залуження деградованих і малопродуктивних орних земель;
поліпшення стану сіножатей і пасовищ;
земельно-агротехнічну паспортизацію сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань.
Програмою передбачається врахування потенційних і заподіяних ризиків від наслідків надзвичайних ситуацій природного та техно- генного характеру і насамперед вилучення сільськогосподарських і лісогосподарських угідь, впливу на рекреаційні об’єкти та об’єкти природно-заповідного фонду, що потребує вжиття надзвичайних заходів з боку держави.
Загальна вартість усього комплексу робіт у цінах 2004 р. стано- вить 22,8 млрд грн, з яких 3,12 млрд — кошти державного бюджету, 19,68 млрд грн — кошти землекористувачів (за їх згодою).
Передбачувані обсяги фінансування з державного бюджету що- року зазнають коригування залежно від його можливостей.
5. Державний контроль за виконанням Програми. Метою такого контролю є забезпечення здійснення заходів і завдань в установлені строки, досягнення передбачених показників, використання фінан- сових, матеріально-технічних та інших ресурсів за призначенням.
124
6. Інформаційне забезпечення. Одним із найважливіших чинни- ків успішного виконання Програми є її інформаційне забезпечення, яке неможливе без формування та ефективного використання інфор- маційних ресурсів, сучасних технічних засобів та інформаційних технологій.
Основними напрямами інформаційного забезпечення є:
створення єдиних засад формування об’єктивної інформації про стан земельних ресурсів і комплексу заходів щодо збереження та охорони ґрунтів;
оперативне забезпечення прямого доступу до українських і за- рубіжних публікацій, у тому числі з науково-технічних, патентних, правових, екологічних, економічних і соціальних питань з викорис- тання та охорони земель;
створення інформаційного банку даних з питань проведення єдиної науково-технічної політики, пов’язаної звиконаннямПрограми;
висвітлення стану використання та охорони земель у засобах масової інформації.
Передбачається здійснення заходів щодо удосконалення роботи інформаційно-консультативної служби у складі центрального орга- ну виконавчої влади з питань земельних ресурсів, надання допомо- ги землевласникам і землекористувачам, а також забезпечення її подальшого розвитку в регіонах, розширення переліку послуг і кі- лькості користувачів.
Розрахунок показників економічної ефективності загальнодер- жавної Програми показує, що її реалізація дасть досить загальний
економічний ефект сумою близько 90 млрд грн, з яких понад 50 млрд припадає на землі сільськогосподарського призначення.
Прогнозується, що виконання передбачених Програмою заходів і завдань дасть змогу:
забезпечити перерозподіл земельного фонду між галузями еко- номіки, виходячи з придатності земель для використання у складі різних за цільовим призначенням категорій земель;
оптимізувати структуру земельних угідь;
здійснити консервацію деградованих, малопродуктивних і тех- ногенно забруднених земель;
збільшити площі земель з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження ландшафтного і біологічного різнома- ніття;
створити єдину завершену систему лісомеліоративних наса- джень у долинах річок і на вододілах;
створити та упорядкувати водоохоронні зони і прибережні за- хисні смуги водних об’єктів, у тому числі на ділянках витоку річок;
забезпечити збереження природних ландшафтів на землях промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення;
Розділ 3. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою
125
Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування
розробити критерії природно-сільськогосподарського, еколого- економічного, ґрунтово-ерозійного та інших видів районування зе- мель з метою узагальнення даних про земельний фонд і створення інформаційної бази та обґрунтування системи природоохоронних заходів;
створити цілісну систему нормативно-правових актів та норматив- но-технічної документації у сфері використання та охорони земель;
удосконалити механізм управління у сфері використання та охорони земель;
розробити моделі сталого землекористування для окремих ре- гіонів та забезпечити сталий розвиток землекористування в цілому як домінантної ідеології розвитку земної цивілізації.
Поетапне виконання Програми здійсненням комплексу органі- заційних, правових, еколого-економічних та інших заходів дасть змогу зупинити процеси деградації ґрунтового покриву, мінімізува- ти насамперед ерозійні процеси, створити стійку систему нарощу- вання біоресурсного потенціалу земель та підвищити економічну ефективність їх використання.
Зокрема, прогнозується, що буде забезпечено:
1) в економічній сфері — підвищення ефективності суспільного виробництва завдяки більш раціональному використанню природо- ресурсного потенціалу земель, демографічних, природних, економіч- них та інших видів ресурсів;
2) в екологічній сфері — раціональне використання та охорона земель, збагачення довкілля природними ландшафтами, забезпе- чення техногенно-екологічної безпеки життєдіяльності людини об- ґрунтуванням екологічно допустимих рівнів та режимів викорис- тання земель;
3) у соціальній сфері — створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, збереження і створення нових робочих місць, усунення істотних регіональних відмінностей в умовах життєдіяль- ності, забезпечення доступності всіх громадян до ресурсів людського розвитку, охорона та раціональне використання історико-культур- ної спадщини.
3.4.3.Природно-сільськогосподарське, еколого-економічне
іерозійне районування земель
У складі земель України значну частку становлять землі сільсь- когосподарського призначення — найцінніші землі.
Успішне здійснення земельної реформи в аграрному секторі не- розривно пов’язане зі специфічним напрямом планування викорис- тання і охорони земель, тобто природно-сільськогосподарським ра- йонуванням їх.
126
Природно-сільськогосподарське районування земель — це поділ території з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур. Воно дає уявлення про характер конкретних земель, особливостей їх доцільного використання, про- дуктивності тощо.
Свого часу основи сільськогосподарського районування заклада- лися при створенні системи загальносоюзного природно-сільськогос- подарського районування. З метою врахування відмінностей природ- них та економічних умов було розроблено комплексне природно- сільськогосподарське районування всього земельного фонду колиш- нього СРСР. Воно було системою поділу території країни на окремі частини з урахуванням закономірних змін природних умов, а також особливостей використання земель у народному господарстві. Сис- тема комплексного загальносоюзного районування виокремила природно-сільськогосподарські пояси, зони, провінції тощо.
Основною одиницею природно-сільськогосподарського району- вання визнавалася природно-сільськогосподарська зона. Вона ха- рактеризувалася певним балансом тепла і вологи, з якими пов’язу- валися головні особливості ґрунтоутворення і генерального жив- лення рослин. У зоні, як правило, панували певні типи й підтипи ґрунтів і рослинності та застосовувалися системи заходів щодо ра- ціонального землекористування. Кожна зона мала свої особливості сільськогосподарського виробництва, а також відповідне співвід- ношення ріллі, кормових і лісових угідь. Таке районування, по- кладене в основу бонітування ґрунтів, використовувалося при здійсненні економічного оцінювання земель, а також у першому турі грошового оцінювання земель сільськогосподарського призна- чення.
На території України виділялося п’ять природно-сільськогоспо- дарських зон та дві гірські області. За основу бралося те, що зонам притаманні кліматичні умови, які визначали характерний напря- мок процесів ґрунтоутворення. У свою чергу, це призводило до фор- мування зональних типів та підтипів ґрунтів, яким відповідали пев- ні типи сільськогосподарського виробництва та системи агротехніч- них і меліоративних заходів.
У сучасних умовах при природно-сільськогосподарському райо- нуванні враховуються також агробіологічні вимоги сільськогоспо- дарських культур.
Матеріали природно-сільськогосподарського районування земель є основою для оцінювання земель і розроблення землевпорядної до- кументації щодо використання та охорони земель.
Природно-сільськогосподарське районування земель дає можли- вість швидко, економічно і водночас досить повно оцінити потенцій- ні можливості земельних ресурсів певної території.
Розділ 3. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою
127
Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування
Відомо, що для сільськогосподарського оцінювання території, тобто грошового оцінювання земель сільськогосподарського призна- чення, важливим показником є саме рівень родючості ґрунтів. Слід зауважити, що на родючість ґрунтів та їхній продуктивний потенці- ал впливає комплекс природних і економічних чинників. У свою чергу, сила і характер прояву цих чинників залежить від умов ґрун- тоутворення, способу та інтенсивності використання відповідних земельних угідь, спеціалізації і концентрації сільськогосподарсько- го виробництва, а також від ступеня здійснення природоохоронних заходів у процесі виробничої діяльності.
Агроґрунтове районування земель є основою для розроблення землевпорядної документації щодо використання та охорони земель (наприклад, проектів землеустрою сільськогосподарських підпри- ємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств; прогнозних матеріалів, техніко-економічних обґрунту- вань використання та охорони земель; проектів створення нових землеволодінь і землекористувань тощо).
Сільськогосподарські угіддя використовуються та охороняються відповідно до природно-сільськогосподарського еколого-економічно- го, ерозійного та інших видів районування.
Природно-сільськогосподарське районування земель — це поділ території України та окремих регіонів з урахуванням природ- них умов і агробіологічних вимог сільськогосподарських рослин.
За допомогою системи комплексного районування виокремлюють природно-сільськогосподарські зони, провінції, округи.
Природно-сільськогосподарська зона — основна одиниця природ-
но-сільськогосподарського районування, що характеризується ви- значеним балансом тепла і вологи.
Природно-сільськогосподарська провінція — частина зони, що має специфічні особливості ґрунтового покриву, пов’язані з мікро- кліматом усередині зон, з річним ходом його елементів.
Природно-сільськогосподарський округ — частина провінції, що характеризується добре вираженими геоморфологічними і гідроло- гічними особливостями, складом ґрунтоутворювальних порід, що переважають типом ґрунтоутворення, а також істотними особливос- тями макро- і мезоклімату.
Використовують і охороняють землі сільськогосподарського при- значення відповідно до природно-сільськогосподарського району- вання земель.
Порядок здійснення природно-сільськогосподарського еколого- економічного, ерозійного та інших видів районування визначений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель» № 681 від 26 травня 2004 р.
128
Порядок передбачає, що районування (зонування) земель здій- снюється з урахуванням природних умов, агробіологічних особливо- стей сільськогосподарських культур, напрямів розвитку господар- ської діяльності та вимог екологічної безпеки через обстеження стану земель і ґрунтів, збирання, аналізу, систематизації та уза- гальнення даних, що характеризують стан та особливості охорони і використання земель за окремими регіонами (зонами, провінціями, округами) або адміністративно-територіальними одиницями, прове- дення інших робіт.
За результатами робіт з районування (зонування) земель складаються відповідні схеми (карти), на яких відображаються такі дані:
а) природно-сільськогосподарського районування — структура земельних (зокрема, сільськогосподарських) угідь, ґрунтовий по- крив, його якісний стан, наявність особливо цінних, а також деградованих і малопродуктивних ґрунтів, класифікаційні показни- ки придатності земель для вирощування сільськогосподарських культур тощо. Ці схеми (карти) використовують для визначення екологічно чистих зон виробництва сировини для дитячого і дієтич- ного харчування та отримання екологічно чистих харчових продук- тів і продовольчої сировини;
б) еколого-економічного районування — ступінь перетворення природного середовища внаслідок антропогенного впливу, рівень використання (залучення) природних ресурсів, характеристика при- родно-ресурсного потенціалу, стійкості природного середовища до антропогенного навантаження, рівня цього навантаження, неспри- ятливі природно-антропогенні процеси та еколого-економічне оці- нювання території;
в) протиерозійного районування — стан еродованості ґрунтів, інтенсивність ерозійних процесів, їх динаміка, природні та антро- погенні передумови розвитку ерозії. На основі таких схем (карт) прогнозуються процеси ерозії з метою визначення відповідних протиерозійних заходів;
г) екологічного районування — забруднення ґрунтів пестицида- ми, важкими металами, радіонуклідами тощо.
Для потреб сільського господарства здійснюється також району- вання (зонування) земель за ступенем забезпечення ґрунтів поживними речовинами, мікроелементами та за придатністю для вирощування основних сільськогосподарських культур.
Районування (зонування) земель відбувається за такими крите- ріями:
природно-сільськогосподарського — ступінь тепло- та волого- забезпеченості території, гідротермічний коефіцієнт, сума активних температур понад 10 °C, склад і характеристика ґрунтів (частка
Розділ 3. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою
129
