Таблиця 8.7. Прогноз сезонних змін потреби в рекреаційному

обслуговуванні

8.2.6.Природоохоронне і рекреаційне оцінювання природних ресурсів та пропозиції щодо їх використання

Комплексне оцінювання землекористування. Оцінювання земель може бути зокремленим або комплексним. Зокремлене оці- нювання проводять в інтересах одного виду використання земель, а загальне — всіх можливих видів господарського використання. Тоб- то оцінюється придатність земель для найефективнішого викорис- тання з погляду суспільства.

Комплексне оцінювання території в техніко-економічному обґрун- туванні — це порівняльне оцінювання окремих ділянок землі за комплексом природних і антропогенних чинників, які впливають на певне функціональне призначення цих ділянок у складі націона- льного природного парку порівняно з іншими напрямами викорис- тання. В техніко-економічному обґрунтуванні завдання комп- лексного оцінювання земель різного призначення зумовлені про- блемами, які вирішуються на цій стадії передпроектних робіт і по- лягають у тому, щоб:

виявити властивості території, які обмежують і ускладнюють розвиток природоохоронних, оздоровчих, наукових, рекреаційних, історико-культурних природних комплексів та об’єктів;

знайти територіальні ресурси для встановлення диференційо- ваного режиму охорони, відтворення та використання природних комплексів та об’єктів;

визначити види та режими господарської діяльності на тери- торії парку.

Комплексне оцінювання земель національних природних парків проводять за природними і антропогенними чинниками. До при- родних чинників належать: фізико-геологічні, ґрунтово-рослинні, кліматичні умови, водні, лісові, мінерально-сировинні ресурси та ін.

Розділ 8. Техніко-економічне обґрунтування організації територій земель природно-заповідного фонду …

Частина ІІ. Розроблення землевпорядної документації і проектів територіального землеустрою

Антропогенними чинниками є: забезпеченість території транспорт- ними та інженерними мережами і спорудами; транспортна доступ- ність місць відпочинку і туризму, адміністративно-господарських і культурних центрів; санітарно-гігієнічні умови і вимоги охорони природи; архітектурно-ландшафтні переваги (рис. 8.1).

Землі природно-ресурсного потенціалу національних природних парків

Обслуговування території транспортом

Транспортна доступність основних міських центрів

Обслуговування території інженерними мережами і спорудами

Умови охорони природи і санітарно-гігієнічні умови та радіаційна забрудненість

Архітектурно-ландшафтні умови

Комплексне оцінювання земель

Рис. 8.1. Склад і послідовність робіт, пов’язаних із комплексним оцінюванням земель природно-ресурсного потенціалу національних природних парків

Комплексне оцінювання земель різного призначення можна проводити на основі простого і диференційованого бального, вартіс- ного і змішаного оцінювання. Найточніше — вартісне оцінювання, яке ґрунтується на визначенні понесених суспільством витрат на освоєння (відтворення) земельних ділянок, найкращих за природ- ними і антропогенними умовами або за ефективністю господарсько- го використання. За В.П. Руденком, з усіх критично проаналізова- них показників (диференційна рента, диференційний дохід, проду- ктивність витрат, валова продукція, чистий дохід) вартісному ком- плексному оцінюванню земель найбільше відповідає валова проду- кція, виражена в єдиних загальнодержавних або (якщо їх немає) регіональних кадастрових цінах.

Кількісне вираження природного ресурсу території (земельної ділянки) визначається його загальною (сумарною) цінністю за всіма напрямами використання. Вона є сумою добутків оціненої спожив- ної вартості одиниці ресурсу на продуктивність ресурсу всієї терито- рії, придатного для експлуатації за кожним із напрямів його вико- ристання, з урахуванням коефіцієнтів якості. Щоб скоротити трудо- місткість обчислень, рекомендується використовувати проіндексо- вані середні дані по адміністративних районах.

Оцінювання земель рекреаційного призначення та плану-

вання їх використання. Рекреація — вид діяльності, що здійсню- ється у вільний від роботи час, пов’язаний із виконанням важливих соціально-економічних функцій, які забезпечують відтворення фі- зичних і розумових сил і сприяють розширенню духовного багатства людини.

Основні форми рекреаційної діяльності — курортне лікування, оздоровчий відпочинок і туризм. У територіальному плані рекреа- ційна діяльність — важливий чинник комплексної організації ма- теріально-просторового середовища проживання людини, що охоп- лює спеціалізовані території землі з елементами природного й ур- банізованого середовища, які в сукупності утворюють терито- ріальні рекреаційні системи різного типу. В національних при- родних парках можна виділити такі територіально-рекреаційні системи:

рекреаційні зони, які поєднують концентровані і деконцентро- вані форми рекреаційної діяльності і елементи господарської інфра- структури;

лінійні елементи — туристські маршрути, транспортні кому- нікації. Тільки за умови певної територіальної організації й у взає- мозв’язку з іншими підсистемами (виробництва, соціально-культур- ного обслуговування, транспорту тощо) вирішення проблеми відпо- чинку набуває певної логічної послідовності: від вищих ієрархічних рівнів до нижчих.

Розділ 8. Техніко-економічне обґрунтування організації територій земель природно-заповідного фонду …

Частина ІІ. Розроблення землевпорядної документації і проектів територіального землеустрою

Рекреаційна діяльність полягає в розробленні пропозицій щодо рекреаційного освоєння території майбутнього природного парку і формування рекреаційної системи, яка здатна задовольнити потре- би населення в масовому відпочинку, санаторному лікуванні і тури- змі сьогодні і на перспективу.

У техніко-економічному обґрунтуванні розглядають найважли- віші питання розроблення рекреаційних зон і центрів, кількісні по- казники (площа і ємність рекреаційних територій, кількість закла- дів стаціонарного відпочинку і рекреаційного обслуговування) і структура існуючої земельної площі та наміченої на перспективу системи рекреації. В техніко-економічному обґрунтуванні подають дані з розміщення і загального обсягу закладів рекреаційного про- філю (із зазначенням їх кількості і профілю) диференційовано: для обслуговування місцевого населення і для обслуговування відпочи- вальників зовнішніх, прилеглих районів і областей.

Процес розроблення цього питання охоплює такі етапи:

1.Аналіз сучасного рівня рекреаційного освоєння, який містить:

аналіз мережі, яка склалася, закладів відпочинку, туризму, санаторного лікування;

визначення рівня фактичної забезпеченості населення місця- ми в закладах відпочинку;

порівняння рівня фактичної забезпеченості з нормативними даними;

складання характеристик основних закладів відпочинку із за- значенням їх профілю, місткості, місцезнаходження, відомчої прина- лежності, відповідності вимогам комфортності і капітальності споруд.

2.Комплексне оцінювання рекреаційного потенціалу майбутньо- го парку проводять на основі комплексного оцінювання і функціо- нального зонування території, яке передбачає:

виявлення і конкретизацію функції зон рекреаційного і ви- вчення характеру їх сучасного використання;

вивчення природно-кліматичних умов (клімат, рельєф, гідро- графічна мережа, рослинність, радіаційна забрудненість) і про- ведення функціонального зонування територій, придатних для орга- нізації масового відпочинку з урахуванням природоохоронних вимог;

оцінювання можливостей освоєння окремих територій і вилу- чення їх із числа територій, непридатних для рекреаційного будів- ництва;

оцінювання територій за ступенем унікальності рекреаційних ресурсів і ступенем привабливості земельних ділянок з метою орга- нізації різних видів відпочинку, туризму, екскурсійної діяльності;

визначення рівнів соціально-культурного та історико-культур- ного потенціалу центрів туризму і відпочинку, які входять до скла- ду рекреаційних зон;

Частина ІІ. Розроблення землевпорядної документації і проектів територіального землеустрою

4. Визначення місткості рекреаційної зони на основі ландшафт- ного зонування передбачає:

порівняння рекреаційних навантажень, які пропонуються, з орієнтовними показниками допустимого навантаження на природ- ний ландшафт за біоекологічним (за стійкістю біоти природного комплексу), технологічним (який відповідає фізичним і гігієнічним вимогам до ландшафту) і психологічним (який ґрунтується на вимо- гах рекреаційних оздоровлень від психологічного комфорту) крите- ріями (табл. 8.9);

Таблиця 8.9. Нормативи гранично допустимого рекреаційного

навантаження на типи природного ландшафту за різними критеріями його визначення

Продовження табл. 8.9

Пр и м і т к и: 1. Допускається диференціація зазначених нормативних показників

умежах наведених вище значень залежно від специфіки місцевих природних умов.

2. Навантаження на лісонасадження при ухилі рельєфу 3 – 8, 8 – 30 і понад 30° зменшується відповідно на 25, 50 і 100 %.

установлення демографічної, екологічної і психологічної міст- кості рекреаційних територій (табл. 8.10);

виявлення рекреаційного потенціалу території, а саме — зі- ставлення величини ресурсів і потреби парку, вибору і формування рекреаційних зон з наступним коригуванням ємності і уточнення їхніх меж (за функціональними і ландшафтними обмеженнями);

диференціація рекреаційних зон на дві групи: спеціалізовані (курортні, туристичні), для яких рекреація має бути визнана про- відною економічною функцією; напівфункціональні, в межах яких рекреація розглядається як підгалузь обслуговування об’єктів різ- ного народногосподарського профілю і гарантує задоволення потреб

урізних видах відпочинку населення.

Таблиця 8.10. Визначення орієнтовної екологічної місткості

рекреаційних територій

Розділ 8. Техніко-економічне обґрунтування організації територій земель природно-заповідного фонду …

Частина ІІ. Розроблення землевпорядної документації і проектів територіального землеустрою

Естетичне оцінювання природних ландшафтів і проекту- вання заходів щодо підвищення їх привабливості. Важливим в організації території природного парку є архітектурно-естетична організація, спрямована на збереження і поліпшення естетичних якостей середовища, в якому людина відпочиває.

До основних чинників, які характеризують естетичну організа- цію території національних природних парків, належать ступінь привабливості й мальовничості ландшафтів і особливості умов їх зорового сприйняття. Це дає змогу провести архітектурно-ланд- шафтне зонування території, виявити межі ландшафтних одиниць, визначити композиційні осі і домінанти, виявити загальну архітек- турно-ландшафтну структуру парку і прилеглих територій і на цій основі визначити основні напрямки заходів, які забезпечують збе- реження або поліпшення естетичних якостей довкілля.

Основними засобами естетичної організації території є регулю- вання змін естетичних якостей ландшафтів або умов їх зорового сприйняття. Специфіка і інтенсивність естетичної дії ландшафтів оцінюється:

за ступенем перетворення людиною природного середовища;

за ступенем однорідності (монотонний, маловиразний естетич- ний тип ландшафту — дрібнолісся, полонина тощо; мальовничий — естетично виражене поєднання різних компонентів ландшафту; ха- отичний — перевантажений різновидністю; естетично маловираз- ний тип ландшафту — блідий тощо;

за експертними оцінками спеціалістів або за даними соціоло- гічного обстеження, за ступенем естетичної цінності (унікальні, рід- кісні, привабливі, малопривабливі, непривабливі, деградовані);

за особливостями і кількістю поєднання основних ландшафто- утворювальних чинників (мальовничих лісів, виразного рельєфу, водойм і водотоків, з урахуванням наявності естетично виразних архітектурних об’єктів або панорам).

Для практичних цілей проектування найбільше значення має оцінювання території за експертними висновками і даними соціоло- гічних обстежень, ступенем перетворення людиною природного се- редовища, особливостями і кількістю поєднань основних ландшаф- тоутворювальних чинників. Відповідно до цих чинників естетичну цінність організації території можна диференціювати таким чином:

поєднання всіх основних ланок — мальовничих лісів, вираз- ність рельєфу, водойм і водотоків, виразних архітектурних об’єктів і панорам;

поєднання двох чинників — рельєфу і лісів; рельєфу і водойм; водойм або водотоків і лісів; виразних архітектурних об’єктів і пано- рам в поєднанні з лісами або водотоками і водоймами;

наявність будь-якого одного чинника — лісів, рельєфу, водойм

іводотоків виразних архітектурних панорам;

відсутність сприятливих в естетичному відношенні ландшафт- них чинників — плоскі за рельєфом, безлісові і віддалені від водойм

іводотоків території.

Така диференціація дає змогу порівнювати окремі площі, що конкурують між собою, за естетичним критерієм з урахуванням час- тки території ландшафтів різного рівня цінності (вираженої у відсотках до загальної площі). При визначенні естетичної значу- щості того чи іншого ландшафту важливо враховувати ступінь його контрастності відносно загального «фону». Слід також зважати на особливу привабливість земельних ділянок, які межують з ландшаф- том (лісові галявини, підніжжя гір тощо).

Естетичне оцінювання ландшафтів неможливе без вивчення умов їх зорового сприйняття. Особливу увагу треба приділяти тери- торіям, які відносно частіше потрапляють у поле зору груп людей. Це, як правило, земельні ділянки в просторі, які прилягають до місць масового скупчення людей. Виявлення територій, які най- більше проглядаються, дає змогу вивчити ландшафтну ситуацію в зонах, де найбільш придатні місця для відпочинку і туризму. Тому доцільно визначати (на карті і в натурі) умови сприйняття найбі- льших і найважливіших об’єктів. Особливості умов зорового сприй- няття території диференціюються:

за ступенем «відкритості-закритості» (у лісах, на закритих зниженнях рельєфу);

напіввідкриті (на галявинах лісових масивів);

відкриті (поле);

за візуальною значущістю (із зон масового відпочинку). Територіальні межі архітектурно-ландшафтного оцінювання

мають виходити за межі парку, який проектується, його завдання конкретизуються відповідно до специфіки ситуації. В процесі проек- тування слід виділяти три послідовних етапи:

1)передпроектний, завдання якого полягає в забезпеченні про- ектанта у вихідній інформації. На цьому етапі вивчають специфіку організації території, визначають конкретну мету, територіальні межі проведення архітектурно-ландшафтного оцінювання, виявля- ють його основні критерії, кількісні та якісні характеристики і ди- ференціацію території за прийнятими показниками;

2)проектний, на якому формуються івідбираються варіанти про- ектного рішення (в тому числі рекомендації щодо архітектурно- ландшафтної організації території) на основі оцінювання, проведе- ного на попередньому етапі. Проектні пропозиції щодо архітектур- но-ландшафтної організації території використовують у складі ком- плексного зонування рекреаційної зони;

Розділ 8. Техніко-економічне обґрунтування організації територій земель природно-заповідного фонду …

Частина ІІ. Розроблення землевпорядної документації і проектів територіального землеустрою

3) естетичне оцінювання організації території як складова систе- ми архітектурно-ландшафтних центрів, ліній, зон і ділянок. Як центри розглядають майданчики, які розміщені в місцях розкриття панорам, як лінії — туристські маршрути, з яких потім пішоходи можуть спостерігати навколишню панораму. Видові майданчики — місця масового огляду, які диференціюють: за особливостями місця розташування (видові майданчики на транспортних магістралях різного значення або на туристичних маршрутах); за рівнем есте- тичної цінності панорам; за інтенсивністю потоку глядачів (за рік, в пікові періоди). Лінії — траси масового огляду, що диференціюють- ся за видами руху (пішохідні, транспортні) та за інтенсивністю по- току пішоходів або пасажирів.

Територіальну структуру мережі центрів і ліній розглядають як каркас архітектурно-ландшафтної структури, яка визначає умови зорового сприйняття ландшафтів. Архітектурно-ландшафтні зо- ни — типи ландшафтів, які диференціюють за їх естетичною цінніс- тю в поєднанні із зонами їх зорового сприйняття, а також трас масо- вого огляду, диференційовані за їх значущістю.

На основі архітектурно-ландшафтної структури розробляють проектні рішення з:

формування естетично організованих силуетів і панорам, які сприймаються з основних виділених центрів і трас масового огляду;

підтримання естетичних якостей найцінніших із виділених ландшафтів через організацію архітектурно-ландшафтних заповід- ників, заказників і охоронних зон, реставрації пам’ятників архі- тектури тощо;

підтримання і поліпшення умов зорового сприйняття ландша- фтів, які є естетичною цінністю, встановленням обмежувальних ре- жимів землекористування в зонах огляду, проведенням заходів що- до відкриття огляду (організація рельєфу, вирубування малоцінних насаджень тощо), зміни місцезнаходження оглядових майданчиків або трас масового огляду на окремих ділянках;

обмеження можливостей зорового сприйняття непривабливих і деградованих ландшафтів проведенням заходів щодо закриття огляду (організація лісопосадок, загородження та ін.);

рекультивації деградованих і поліпшення естетичних якостей непривабливих ландшафтів;

обліку архітектурно-ландшафтних умов при виборі напрямків організації території ділянок масового відпочинку населення і тури- зму (розміщення рекреаційних комплексів і зон, формування пано- рам і силуетів та систем зелених насаджень).

Після цього розробляють черговість виконання робіт.