- •Розділ I. Лінійна алгебра
- •§1. Матриці. Різновиди матриць. Дії над матрицями
- •Дії над матрицями
- •Завдання для самостійного розв’язування
- •§ 2. Визначники, їх властивості.
- •Властивості визначників
- •Завдання для самостійного розв’язування
- •§4. Розв’язування систем лінійних рівнянь з невідомими за допомогою оберненої матриці та за правилом Крамера
- •Матричний метод
- •Метод Крамера
- •§3. Обернена матриця
- •Завдання для самостійного розв’язування
- •Завдання для самостійного розв’язування.
- •§5. Ранг матриці і його обчислення
- •Методом елементарних перетворень
- •Завдання для самостійного розв’язування
- •§6. Дослідження і розв’язування систем лінійних рівнянь з невідомими
- •Розв’язування систем m лінійних рівнянь з n невідомими методом Жордана-Гаусса
- •Завдання для самостійного розв’язування
- •Розділ іі. Аналітична геометрія
- •§1. Метод координат
- •§2. Елементи векторної алгебри
- •Основні означення
- •§3. Дії над векторами
- •Умова колінеарності
- •Скалярний добуток
- •Завдання для самостійного розв’язування
- •§4. Найпростіші задачі аналітичної геометрії
- •Завдання для самостійного розв’язування
- •§5. Рівняння лінії
- •§6. Пряма лінія
- •Дослідження загального рівняння прямої
- •Рівняння прямої, що проходить через дану точку паралельно даному вектору (канонічне рівняння прямої)
- •Рівняння прямої, що проходить через дві задані точки
- •Рівняння прямої у відрізках на осях
- •Відстань від точки до прямої
- •Кутовий коефіцієнт прямої. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом
- •Взаємне розташування двох прямих. Умова паралельності та перпендикулярності прямих
- •Завдання для самостійного розв’язування
- •§7. Перетворення системи координат
- •Паралельне перенесення
- •2. Поворот координатних осей
- •§8. Криві іі порядку
- •Характеристична властивість точок еліпса
- •Характеристична властивість точок м(х; у) гіперболи
- •Рівнобічна гіпербола
- •Характеристична властивість точок параболи (геометричне означення параболи).
- •Завдання для самостійного розв’язування
- •Відповіді:
Характеристична властивість точок еліпса
Сума
відстаней від будь–якої точки еліпса
до двох даних точок – фокусів (або сума
фокальних радіусів
,
)
є величина стала, яка дорівнює великій
осі еліпса, тобто
.
Зауваження. Характеристичну властивість точок еліпса можна прийняти за його геометричне означення.
Зазначимо,
що у попередньому конкретному прикладі
маємо саме такий випадок (
;
;
– одного знака), тому рівняння зводиться
до такого нормального рівняння еліпса:
або
.
О
y x
= 5
еліпс з параметрами: центр
;
– велика, а
– мала півосі); відстань від центра до
фокусів
;
ексцентриситет
.
Цей еліпс можна схематично побудувати
(див. рис.2):
|
x 0
1 В1
2,8 2,8 y = –1,5
А1 А2
1 2,6 2,6 0' F1 F2
Рис.2 В2
|
б)
у випадку
– еліпс, витягнутий вздовж осі
.
Наприклад:
;
еліпс;
;
;
;
;
;
;
– нормальне
рівняння еліпса
(рис.3)
|
1,4 1,4 1,7 1,7 1 х y 0 х = –1 F1 F2 Рис.3 |
Параметри:
центр
відстань
від центра до фокусів
ексцентриситет
|
в)
у
випадку
еліпс перетворюється в коло з центром
радіуса
.
Наприклад:
![]()
![]()
![]()
|
нормальне рівняння кола. (рис.4) Параметри:
центр
|
y
y = 2
x 0
x = 4 Рис.4 |
2.
Якщо в рівнянні (8.2)
і
– різних знаків, то немає точок площини,
координати яких задовольняли б рівняння.
У цьому випадку кажуть, що рівняння
визначає уявний
еліпс.
Наприклад:
;
еліпс.
;
;
;
;
;
.
Дістали
рівняння, ліва частина якого набуває
при будь–яких
тільки невід’ємних значень. Отже,
рівняння визначає порожню множину точок
– уявний
еліпс.
3.
Якщо
,
то рівняння (8.2)
набуває вигляду:
,
і
визначає єдину точку
– вироджений
еліпс.
ІІ.
Гіперболічний випадок
.
Аналогічно еліптичному випадку загальне рівняння (8.1) приводиться до вигляду (8.2):
.
1.
Якщо
,
то, поділивши обидві частини рівняння
(8.2)
на
або (–
),
дістанемо одне із двох рівнянь:
– нормальні
рівняння гіперболи.
Можна показати, що ці рівняння визначають на площині:
а)
– гіперболу з дійсною віссю, вершинами
і фокусами – на прямій
(див. рис.5)
y
|
M (x, y)
B1
b
F2 F1 O’ y = y0
A1 A2 a a
b
B2
x
0 x = x0
Рис.5 |
Параметри:
центр
;
– дійсна,
– уявна півосі; вершини
;
фокуси
знаходяться на прямій
на відстані
від центра
;
ексцентриситет – відношення міжфокусної
відстані
до дійсної осі –
,
який для гіперболи
;
асимптоти – прямі (діагоналі так званого
„основного прямокутника”), що визначаються
рівняннями
.
Нагадаємо,
що пряма
є асимптотою
лінії
,
якщо при прямуванні точки по лінії
у нескінченність відстань від цієї
точки до асимптоти
прямує до нуля.

























