6.2.2. Геологічні (топологічні) небезпечні природні явища.

Зсуви — це зміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією сили земного тяжіння без втрати контакту з нерухомою основою на більш низький гіпсометричний рівень. Найчастіше зсуви бувають у зонах тектонічних порушень, на терасах озер, водосховищ, морів, на схилах гір і річок.

Природними причини зсувів є — збільшення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи та ін.

Штучними (антропогенними) причини зсувів є — руйнування схилів дорожніми канавами, вирубування лісів, неправильний вибір агротехніки для сільськогосподарських угідь на схилах, надмірний винос ґрунту та ін.

Ознакою зсуву може бути: переміщення ґрунту разом з насадженнями, будовами, заклинювання дверей та вікон будівель, просочування води на зсувонебезпечних схилах. Зсув починається раптово. Спочатку з’являються тріщини у ґрунті, розриви доріг і берегових укріплень, зміщуються будівлі, споруди, дерева, телефонні і електричні стовпи, руйнуються підземні комунікації. При зсувах зі схилів ґрунт захоплює і несе з собою все, що знаходиться на його поверхні.

Зсуви поділяються:

1. за потужністю — на малі (до 10 тис. м³), великі (до 1 млн. м³), дуже великі (понад 1 млн. м³);

2. за глибиною залягання — на поверхневі (1 м), мілкі (5 м), глибокі (до 20 м), дуже глибокі (понад 20 м);

3. за типом матеріалу — на кам’яні (граніт, гнейс) і ґрунтові (пісок, глина, гравій);

4. за швидкістю зміщення — на повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів на рік), середні (швидкість становить декілька метрів за годину або добу) і швидкі (швидкість становить декілька десятків кілометрів за годину).

Від зсувів слід очікувати таких небезпек, як: руйнування і завалення житлових та виробничих будівель, потенційно небезпечних об’єктів, інженерних та дорожніх споруд, магістральних трубопроводів та ліній електромереж, систем життєзабезпечення, а також травмування та загибель людей. Крім того, зсуви створюють умови для перекриття рік, внаслідок чого можуть виникати катастрофічні паводки.

Селевий потік — це бурхливий потік води, грязі, каміння, який виникає несподівано під час великих злив або швидкого танення снігу, льодовиків у горах та їх сповзання в русла річок. Ця маса рухається по руслу або прямолінійно, викликаючи на своєму шляху великі руйнування. Селевий потік характеризується великою масою і швидкістю руху, руйнує будівлі, дороги, гідротехнічні та інші споруди, знищує сади, поля, ліси, призводить до загибелі людей і тварин. Як і при інших стихійних лихах, при загрозі селевого потоку велике значення має своєчасне виявлення початку стихії і попередження людей. Наближення селевого потоку можна впізнати за звуками ударів валунів і уламків каміння, що перекочуються, це нагадує гуркіт поїзда, який наближається з великою швидкістю.

Причини виникнення селевих потоків: сильні зливи, інтенсивне танення снігу та льоду, розмив гребель водойм, землетруси і виверження вулканів. До причин виникнення селевих потоків належать і антропогенні фактори: вирубування лісів і деградація ґрунтів на гірських схилах, роботи в кар’єрах, вибухи гірських порід при прокладанні доріг, неправильна організація обвалів та підвищена загазованість повітря, що згубно діє на ґрунтово-рослинний покрив.

Рух селів — це суцільний потік із каміння, бруду та води. Вони мають у своєму складі тверді матеріали (10÷75 % від всього об’єму) і рухаються зі швидкістю від 2 до 10 м/с. За об’ємом селевий потік може досягати від сотень тисяч до мільйонів кубічних метрів з розмірами уламків до 3÷4 м в поперечнику і масою 100÷200 т. У фронті селевого потоку може утворюватись „голова” висотою до 25 м.

За складом розрізняють:

1. грязьові селеві потоки — суміш води з невеликою кількістю землі та дрібного каміння (об’ємна вага складає 1,52 т/м³);

2. грязекам’яні селеві потоки — суміш води, гравію, гальки та невеликого каміння (об’ємна вага складає 2,12,5 т/м³);

3. водокам’яні селеві потоки — суміш води з камінням переважно великого розміру (об’ємна вага складає 1,11,5 т/м³).

За потужністю (об’ємом) селеві потоки можуть бути:

1. катастрофічні, що характеризуються виносом матеріалу понад 1 млн. м³ і спостерігаються, як правило, на Земній кулі один раз в 30÷50 років

2. потужні — виносять матеріал об’ємом в 100 м³ і виникають рідко.

3. середньої та малої потужності. При селях малої потужності виноситься матеріалу близько 10 тис. м³, і виникають такі селі щорічно, іноді по декілька разів на рік.

Снігова лавина — це раптове сходження з гірських вершин снігових мас, що виникають внаслідок перевантаження схилу після великого випадання снігу, під час відлиги, внаслідок формування в нижчих частинах снігової площі горизонту розрихлення. Великі лавини виникають на схилах 25÷60º і, рухаючись зі швидкістю до 200 км/год, можуть нести сотні тисяч тон снігу. Причинами сходження снігових лавин можуть бути перенапруження снігового покрову, різкий порив вітру, звукова хвиля, різка зміна метеорологічних умов.

Розрізняють два основних типи лавин:

1. пилові лавини утворюються безформною сумішшю снігового пилу. Під час руху знизу додається все новий і новий сніг, і лавина зростає.

2. пластові лавини відділені площиною сковзання від основи. Вони виникають, як зсуви і зсуваються у вигляді пласта по старому снігові, що лежить нижче. Пластові лавини більш небезпечні, ніж пилові.

По характеру руху розрізняються:

1. осови — сніжні зсуви, які скочуються по всій поверхні схилу;

2. потокові лавини — рухаються по формах рельєфу;

3. плигаючі лавини — котрі вільно падають з виступів.

Виникають лавини при наявності:

1)достатньої кількості снігу в будь-яку пору року на схилах різної стрімкості;

2)порушенні стійкості снігу внаслідок різких змін погоди: а) сильні снігопади, хуртовини – коли сила зчеплення снігу, який щойно випав, з підстилаючою поверхнею незначні; б) відлиги – поява водного змазування між снігом та підстилаючою поверхнею; в) розпушення нижнього шару снігу із-за підви-щення температури в його товщі та випарування снігу в теплому горизонті.

Основна небезпека снігових лавин проявляється у вигляді безпосередньої ударної дії на людей та на перешкоди (споруди, будівлі, системи життєзабезпечення). Факторами небезпеки лавин є: 1) значна кількість травмувань і людських жертв; 2) завалювання сніговою масою та руйнування будинків і споруд, потенційно небезпечних об’єктів, доріг, мостів, інженерних споруд, систем життєзабезпечення; 3) знищення лісових масивів та значні збитки сільському господарству.

Обвал — це відокремлення великого блоку від масиву гірських порід на стрімкому, обривистому схилі чи укосу гір з послідуючим обвалюванням та скатуванням глибово-щебенистої маси під дією сили тяжіння. Можливі обвали льодяних мас.

Виникненню цих явищ сприяють геологічна будова місцевості, наявність на схилах тріщин та зон дроблення гірських порід, послаблення їх зв’язаності під впливом вивітрювання, підмивання, розчинення і дії сил тяжіння.

Ці явища спостерігаються на берегах морів, обривах річкових долин і у горах. До 80 % обвалів виникають у результаті порушень при проведенні будівельних робіт та гірських розробок.

Осип — це нагромадження щебеню чи ґрунту біля підніжжя схилів.

Карстове провалля — западина на поверхні землі, яка виникла внас-лідок розчинення гірських порід поверхневими чи підземними водами.

Абразія — це процес руйнування хвилями прибою берегів морів, озер та водосховищ.