1. за часом проявлення (імпульсні, кумулятивні);

2. за локалізацією (космос, атмосфера, літосфера, гідросфера);

3. за наслідками (захворювання травми, загибель тощо);

4. за шкодою (соціальна, технічна, екологічна та інші);

5. за сферою прояву (побутова, виробнича, дорожньо-транспортна,);

6. за структурою (прості, складні, похідні);

7. за характером дії на людину (активні та пасивні);

8. За джерелом походження:

а) природні небезпеки – це природні об’єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров’я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випроміню-вання, небезпечні рослини, тварини, комахи, грибки, бактерії, віруси);

б) техногенні небезпеки — пов’язані з використанням транспортних засо-бів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, використан-ням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температу-рах та підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного);

в) до соціальних джерел небезпек належать небезпеки, викликані низьким культурним та духовним рівнем (бродяжництво, проституція, алкоголізм, злочинність тощо). Першоджерелом цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, революції, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті;

г) джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеоло-гічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни;

д) комбіновані джерела небезпек:

— природно-техногенні небезпеки (смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості земель, виникнення пустель);

— природно-соціальні небезпеки (химерні етноси, наркоманія, епідемії інфекційних захворювань);

— соціально-техногенні небезпеки (професійна захворюваність і травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія).

Будь-які наслідки реалізації небезпеки визначають як шкоду — якісну або кількісну оцінку збитків, заподіяних небезпекою. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження (кількість загиблих, поранених чи хво-рих, площа зараженої території, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнова-них споруд тощо. Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди — це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті.

Наявність джерела небезпеки не означає того, що людині чи групі людей обов’язково повинна бути спричинена якась шкода чи пошкодження. Існуван-ня джерела небезпеки свідчить передусім про існування або можливість утво-рення конкретної небезпечної ситуації, при якій буде спричинена шкода. До матеріальних збитків, пошкодження, шкоди здоров’ю, смерті або іншої шкоди призводить конкретний вражаючий фактор.

Під вражаючими факторами розуміють таки чинники життєвого сере-довища, які за певних умов завдають шкоди як людям, так і системам життє-забезпечення людей, а їх дія призводить до матеріальних або моральних збит-ків. За своїм походженням вражаючі фактори можуть бути:

1. фізичні, які поділяються на механічні, термічні, електричні, електромагнітні і ядерні (ударна повітряна чи водна хвилі, електромагнітне, акустичне або іонізуюче випромінювання, об’єкти, що рухаються з великою швидкістю або мають високу чи низьку температуру, конструкції, що руйнуються, недостатня освітленість, підвищена або понижена вологість, підвищений або понижений атмосферний тиск, електричний струм, підвищений рівень статичної електрики, природні або штучні радіонукліди та ін.);

2. хімічні (хімічні елементи, речовини та сполуки, що негативно впливають на організм людини, флору та фауну, викликають корозію, призводять до руйнації об’єктів життєвого середовища);

3. біологічні (небезпечні тварини, рослини, бактерії, віруси, грибки, спірохети, рикетсії, найпростіші та шкідливі продукти їх життєдіяльності);

4. соціальні (збуджений натовп людей);

5. психофізіологічні (фізичні та нервово-психічні (розумові і емоційні) пере-вантаження — монотонність праці, перевантаження аналізаторів).

Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони поділяються на шкідливі та небезпечні.

Шкідливими факторами називають такі чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті, як наслідку захворювання.

Небезпечними факторами називають такі чинники життєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень та інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті, як наслідку цих пошкоджень.

Хоча поділ вражаючих факторів на небезпечні та шкідливі досить умов-ний, бо інколи неможливо віднести який-небудь фактор до тієї чи іншої гру-пи, він ефективно використовується в охороні праці для організації розсліду-вання та обліку нещасних випадків та професійних захворювань, налагодження роботи, спрямованої на розробку заходів і засобів захисту працівників, профі-лактику травматизму та захворюваності на виробництві. Небезпечні та шкід-ливі фактори дуже часто бувають прихованими, неявними або ж такими, які важко виявити чи розпізнати. Це стосується будь-яких небезпечних та шкідливих факторів, так само як і джерел небезпеки, які породжують їх.

Будь-яка небезпека може бути як реальною, так і потенційною (прихованою). Для того, щоб потенційна (невизначена в часі та просторі) небезпека стала реальною — реалізувалась у небезпечну ситуацію, необхідна сукуп-ність певних обставин — причин або умов.

Одна і таж небезпека може реалізовуватись в небажану подію через різноманітні причини і мати різноманітні наслідки (руйнування, забруднення тощо).

Можна виділити наступну послідовність реалізації небезпеки:

Джерело небезпеки (повінь) → причина (злива) → небезпечна ситуація (затоплення населеного пункту) → вражаючий фактор (високий рівень води, низька температура води) → наслідки (загибель людей, руйнування споруд, транспорту).

Поділ на джерело небезпеки, небезпечну ситуацію та вражаючий фактор проводиться залежно від завдання, яке ставиться, передусім, від рівня системи „людина — життєве середовище”, яка розглядається.

Одне й теж джерело небезпеки може призводити до різного роду небез-печних ситуацій, а останні породжують різні вражаючі фактори. В свою чер-гу, вражаючі фактори можуть спричиняти утворення нових небезпечних си-туацій чи навіть джерел небезпек.

Небезпечна зона — визначена в часі та просторі область, в якій проявля-ється небезпека та діють її конкретні вражаючі фактори.

За часом дії вражаючих факторів небезпечні зони поділяються на пос-тійні та тимчасові, а за геометричними розмірами — на локальні та роз-горнуті.

Небезпечна зона є локальною, якщо її розміри домірні з розмірами люди-ни, і розгорнутою, якщо вони значно перевищують розміри людини.

Найбільш небезпечна ситуація для людини виникає за таких умов:

а) небезпека реально існує;

б) людина знаходиться в зоні дії небезпеки;

в) людина не має достатніх засобів захисту, не використовує їх, або ці засоби не ефективні.

Ступінь несприятливого впливу небезпеки на людину залежить від об’єктивних та суб’єктивних чинників.

До об’єктивних чинників належать: регіонально-геологічні, природно-кліматичні, рівень техногенного навантаження, агресивність зовнішнього се-редовища та ін.

Суб’єктивні чинники включають: своєчасність отримання інформації про небезпеку, наявність засобів захисту, прогноз розвитку небезпечної ситуації та прийняття необхідних заходів захисту, створення рятувальних служб тощо.

Однією з найважливіших характеристик небезпеки є серйозність її дії, тобто шкода, яку вона за звичай спричиняє після своєї реалізації.

Категорії серйозності дії небезпек:

1. катастрофічна небезпека — смерть, руйнування системи (існування не можливе);

2. критична небезпека — серйозна травма, стійке захворювання, суттєве пошкодження у системі (повне відновлення функцій не можливе);

3. гранична небезпека — травма, короткочасне захворювання, пошкодження у системі (можливе повне відновлення функцій);

4. незначна небезпека — поодинокі незначні захворювання, легкі травми, несуттєві перебої у роботі системи (рівень пошкоджень не впливає на нормальну життєдіяльність).

Категорії серйозності дії небезпеки встановлюють кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов. Використання категорій серйозності небезпеки дуже корисно для визначення відносної важливості використання профілактичних заходів для забезпечення безпеки життєдіяльності, коли вона застосовується для певних умов чи пошкоджень системи. Наприклад, ситуації, які належать до першої категорії (катастрофічні небезпеки), потребують більшої уваги, ніж віднесені до четвертої категорії (незначні небезпеки).

Таким чином, можна сказати, що безпека життєдіяльності — це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на формування безпеки і попередження небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.