8.5. Нітрати.

Основними джерелами цих небезпечних речовин є азотні добрива, перегній, промислові відходи та транспорт. Нітрати (нітрити) надходять в організм людини з їжею і водою, вони легко всмоктуються, потрапляють у кров, де вступають в реакцію з гемоглобіном, окислюючи молекули заліза. В результаті утворюється метгемоглобін і транспортна функція еритроцита порушується. Тому, не зважаючи на достатній вміст кисню в крові, спостерігається гіпоксія — порушення дихання клітини. Основні симптоми отруєння — синюшність обличчя, губ, видимих слизових оболонок, головний біль підвищена стомлюваність, зниження працездатності, задишка, серцебиття, що може призвести до втрати свідомості й загибелі.

Особливо небезпечне хронічне надходження нітратів в організм немовлят і дітей молодшого віку, тому що тривале кисневе голодування може викликати порушення росту і формування організму, затримку фізичного і психічного розвитку, порушення функцій серцево-судинної системи. Окрім того нітрати і нітрити сприяють виникненню раку, вроджених пороків розвитку, несприятливо впливають на плід.

Екологічна чистота харчових продуктів залежить від зменшення впливу на них хімічних речовин, які застосовуються для підживлення урожаю. Працівники санепідемстанцій повинні щодня контролювати ринки, перевіряючи сільськогосподарську продукцію на вміст нітратів. Продукти, в яких вміст нітратів перевищує допустимі норми, повинні знищуватись і не допускатись до покупців. Проте кожному слід знати, як зменшити ризик споживання нітратів, дії яких призводять не лише до тимчасових розладів шлунково-кишкового тракту, а й можуть стати причиною важких захворювань. Якщо зберігати овочі при низькій температурі та нормальній вентиляції, то кількість нітратів у них поступово зменшується.

При такій системі зберігання через півроку в картоплі їх залишається не більше 30 %. За твердженням спеціалістів, при біохімічних реакціях, які безупинно відбуваються в овочах під час їх зберігання, мінеральний азот — головна ударна сила нітратів — перетворюється у безпечний для організму органічний азот. Однак не відповідає дійсності те, що при вимочуванні овочів у воді вони втрачають значну кількість небезпечних солей. Щоправда, окрім картоплі. – це

8.6. Пестициди.

Пестициди — шкідливі речовини, які використовуються для знищення шкідників рослинного або тваринного походження як в сільському господарстві, так і в домашніх умовах.

Класифікації пестицидів проводяться залежно від призначення, способу проникнення, характеру впливу на організм, хімічної природи, ступеня небезпеки для теплокровних і навколишнього середовища.

Класифікація пестицидів за призначенням:

1. інсектициди — пестициди для боротьби зі шкідливими комахами;

2. акарициди — для боротьби з кліщами;

3. овоциди — для знищення яєць шкідливих комах;

4. нематоциди — для боротьби з круглими черв’яками (нематодами), що паразитують в рослинах;

5. лімациди — для боротьби з різними молюсками;

6. фунгіциди — для боротьби з хворобами рослин і різноманітними грибами, що паразитують на насінні сільськогосподарських культур;

7. бактерициди — для боротьби з бактеріями і бактеріальними хворобами рослин;

8. антисептики — для запобігання руйнуванню мікроорганізмами неметалевих матеріалів;

9. зооциди (родентициди) — для боротьби з гризунами;

10. гербіциди — для боротьби з бур’янами;

11. дефоліанти — хімічні речовини, які застосовуються для знищення рослинності;

12. арборициди — для знищення небажаної деревної і кущової рослинності;

13. альгіциди — для знищення водоростей та інших шкідливих рослин.

Класифікація пестицидів за способом проникнення їх в об’єкт обробітку:

1. контактні — що отруюють комах контактом з будь-якою частиною тіла;

2. кишкові — що проникають разом з їжею в травний канал;

3. фуміганти — проникають в організм комах і тварин дихальним шляхом у вигляді пари або газу.

За зазначеним принципом усі пестициди поділяють також на дві великі групи — контактної і системної дії. Контактні пестициди вбивають або пригнічують шкідливі організми при контакті з ними, системні проникають у рослини, змішуються у їхніх тканинах і приводять до загибелі шкідливі організми (бур'яни, збудники хвороб, шкідники).

За хімічною будовою пестициди класифікують на пестициди неорганічного (сполуки ртуті, міді, бору, фтору, сірки, барію, хлорату), рослинного, бактеріального і грибкового походження (хлор, фосфорорганічні, похідні карбамінової, тіо- і дитіокарбамінової кислот, різноманітні гетероциклічні сполуки, фталіміди, похідні речовини, нітропохідні феноли, хінони, похідні триазинів, металоорганічні сполуки, мінеральні масла).

Пестициди складаються з діючих речовин і добавок. Діючі речовини пестицидів бувають у різних препаративних формах, до найпоширеніших з яких належать:

1. розчини, які містять діючу речовину та одну або більше добавок і які легко змішуються з водою;

2. аерозолі, які містять одну або більше діючих речовин та розчинників;

3. пилоподібні препарати, які містять діючу речовину та дуже дрібний сухий інертний носій, такий як глина, тальк або зола;

4. гранульовані препарати подібні до пилових, але їхні частки більші і важчі. Вони призначені для широкозахватного внесення;

5. принади — це суміш діючих речовин з їжею або іншою речовиною для принаджування шкідника;

6. змочувані порошки — це сухі дрібно розмелені препаративні форми, які звичайно змішують з водою для обприскування.

За здатністю накопичуватись в організмі розрізняють чотири групи пестицидів:

1. надкумулятивні — коефіцієнт кумуляції менший за одиницю;

2. вираженої кумуляції — коефіцієнт кумуляції від одиниці до трьох;

3. помірно вираженої кумуляції — коефіцієнт кумуляції від трьох до п’яти;

4. слабо вираженої кумуляції — коефіцієнт кумуляції більше п’яти.

Найчастіше продукти харчування забруднені хлор-, фосфор-, і ртутьорганічними сполуками, похідними карбомінової, тио- і дитиокарбомінової кислот, бромідами. З групи хлорорганічних пестицидів в продуктах знайдені ДДТ, ДДЕ, алдрин, дилдрин і деякі інші; з фосфорорганічних — тіофос, карбофос та ін.; з карбаматів — севін, цинеб та ін. Хлорорганічні пестициди знаходять в продуктах тваринного і рослинного походження, а фосфорорганічні і карбамати — переважно в рослинах.

Чим більша стійкість і токсичність пестицидів, тим серйозніший їх негативний вплив на живу природу і людину, їх стійкість до факторів навколишнього середовища (сонячного світла, кисню, мікробіологічного трощення та ін., можливість отрутохімікатів зберігатися тривалий час) більшою мірою визначає їх небезпеку.

Один з механізмів негативних впливів — передача і концентрування стабільних пестицидів за трофічними ланцюгами. Стійкі до визначених пестицидів флора і фауна можуть накопичувати їх без трощення. Як результат — концентрація токсиканту в організмі може багаторазово перевищити початкову концентрацію її в навколишньому середовищі. Цей процес біологічного концентрування має серйозне екологічне значення в харчових ланцюгах, пов’язаних з водним середовищем.

Зловживання пестицидами вже в найближчому часі здатне спровокувати вибух ракових захворювань і мутацій. Ці генетичні зміни незворотні. Пестициди негативно впливають на нервову і серцево-судинну системи.