2.2. Методи визначення ризику:
-
Інженерний, що базується на статистичних даних, розрахунку частоти прояву небезпек, побудові „дерев подій” або „дерев відмов”;
-
Модельний, що оснований на побудові моделей впливу небезпек на окрему людину, соціальні або професійні групи;
-
Експертний, за яким ймовірність різних подій визначається шляхом опитування досвідчених спеціалістів — експертів;
-
Соціологічний (соціальна оцінка), що базується на опитуванні населення або працівників.
Ризик можна визначати ретроспективно з даних аналізу про нещасні випадки, чи перспективно, шляхом врахування об’єктивних та суб’єктивних передумов виникнення його до того, як сталася подія. Перспективне визначення ризику має особливе значення у зв’язку з модернізацією або перебудо-вою технічних систем.
Для кількісного розрахунку числових значень ризику використовують наступні способи:
-
Ризик (R) визначається як добуток ймовірності виникнення небажаної події (P) на очікуваний розмір збитку (S), що вона може завдати:
.
(2.1)
Виходячи з того, що ймовірність величина безрозмірна, одиниці виміру ризику і потенційного збитку повинні бути однаковими;
-
Ризик (R) визначається як добуток величини наслідків небажаної події (А) на міру можливого її початку (q):
;
(2.2) -
Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої кількості усіх подій (N) за пев-ний проміжок часу:
.
(2.3)
Формула (2.3) дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику — максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб’єктів господарської діяльності тощо.
2.3. Види ризиків.
В спеціальній літературі приведені класифікації ризиків за такими основними ознаками:
1) За джерелами ризику:
а) природний; б) техногенний; в) соціальний;
2) За видами джерел ризику:
а) внутрішній ризик (пов’язаний з функціонуванням підприємства);
б) зовнішній ризик (пов’язаний із зовнішнім середовищем і не залежний від функціонування підприємства);
в) людський чинник (ризик, пов’язаний з помилками людини);
3) За характером небажаного збитку:
а) економічний; б) екологічний; в) соціальний;
4) За розміром збитку:
а) припустимий; б) граничний (критичний); в) катастрофічний;
5) За рівнем небезпеки:
а) безумовно прийнятний; б) прийнятний; в) неприйнятний;
6) За часом впливу:
а) короткостроковий; б) середньостроковий; в) довгостроковий;
7) За частотою впливу:
а) разовий; б) періодичний; в) постійний;
8) За рівнем впливу:
а) локальний; б) глобальний;
9) За сприйняттям людьми:
а) добровільний; б) примусовий;
10) З позицій доцільності ризик буває:
а) обґрунтований; б) необґрунтований;
11) За масштабами поширення ризик буває:
а) стосовно окремої людини; б) груповий; в) загальний.
Крім того, розрізняють індивідуальний, соціальний та системний ризики.
Індивідуальний ризик визначає ймовірність реалізації конкретної небезпеки для конкретної особи, при цьому чітко визначається їх часова та просторова локалізація.
Соціальний ризик визначає залежність між частотою виникнення небез-печних подій, що призвели до ураження певного числа людей, і числом ура-жених при цьому людей. Він дозволяє судити про масштаби катастроф.
Системний ризик — це ступінь небезпеки виробничої системи, міра схильності системи до виникнення небезпечних ситуацій. Це властивість сис-теми, її обладнання, засобів праці та предмету парці, людини тощо. Вихід з ладу чи неправильне функціонування одного елементу системи може мати вплив та ускладнювати роботу інших елементів. Наявність системного ризи-ку не свідчить про те, що кожна людина яка задіяна в даній системі, підлягає однаковій небезпеці, тому що ризик для людини визначається з однієї сторо-ни системним ризиком, а з іншої сторони її індивідуальними властивостями.