3. Версії по ступеню визначеності висунутих припущень:

Ці криміналістичні версії підрозділяються на:

1. Типічні (типові);

2. Конкретні (специфічні).

А. Типічні версії висуваються не тільки на основі наявної інформації, коли такої інформації ще занадто мало і вона суперечлива і не цілком достовірна, але і на основі досвіду слідчого., криміналістичних рекомендацій, загальної слідчої практики, простого життєвого досвіду і т.д. Ця версія має дуже велике практичне значення, оскільки допомагає організувати роботу з справою в найперший, найбільш відповідальний момент розслідування.

Б. Усе сказане вище відноситься і до конкретних (специфічних) версій, що висуваються на основі вивчення матеріалів розслідуваної справи, або матеріалів перевірки до порушення кримінальної справи.

У процесі такої перевірки слідчим або працівником дізнання висуваються конкретні версії, які опрацьовуються, перевіряються і тільки при наявності складу злочину вирішується питання про порушення кримінальної справи.

Не виключено, що в ході подальшої, більш ретельної перевірки, встановлюються і помилкові варіанти, що відкидаються, а типова версія , що підтверджує, деталізується та конкретизується і на її базі будуються конкретні (специфічні) версії.

Головну роль в побудові типових версій відіграє теоретична база, тоді, як для конкретних версій - фактична база. Типовій слідчій ситуації відповідають типові криміналістичні версії, що перевіряються при провадженні типових слідчих дій і оперативно-розшукових заходів.

4. По обсягу фактів версії діляться на:

1. Загальні

2. Приватні, характеристику яких вже розглянуто на самому початку лекції.

При розслідуванні конкретного злочину криміналістичні версії утворюють систему.

Системність версій полягає в тому, що для розкриття злочину висувається не одна, а декілька загальних версій, усередині яких, у свою чергу, висувається система детальних версій, що охоплює всі елементи предмета доведення, причому жодна з детальних версій не повинна суперечити загальній версії.

5. По ступеню ймовірності:

1. Є малоймовірні версії;

2. Найбільш ймовірні.

Незалежно від ступеня ймовірності тієї або іншої версії їх необхідно перевіряти паралельно. Часом саме відпрацьовування малоймовірних версій і приводять до розкриття злочинів.

6. За часом побудови :

1. Є початкові;

2. Наступні, але ні перші, ні другі не є пріоритетними. Нерідко в процесі розслідування доводиться звертатись до «старих», тобто до початкових версій.

7. Стосовно доведення предмета підрозділяються версії на:

1. Обвинувачувані;

2. Виправдувальні.

Обвинувачувана версія - лише одне з ймовірних пояснення здійсненого злочинного діяння, альтернативою якої є виправдувальна версія, що припускає безвинність даної особи. Обидві ці версії вимагають рівнозначної об'єктивної перевірки.

При побудові версій широко використовуються прийоми логічного мислення - такі як аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія.

Аналіз - це дослідження окремих сторін, властивостей., складових частин предмета, факту, явища

Синтез - це дослідження виділених за допомогою аналізу ознак у їхній єдності і взаємному зв'язку. Приведемо конкретний приклад використання цих прийомів.

Приклад: оперативна група в складі слідчого, оперативного працівника, дільничного інспектора й експерта-криміналіста виїхала на місце пригоди в продовольчий магазин.

У результаті огляду з'ясувалося, що в торговий зал злочинці проникнули через стелю, попередньо її проломивши. Розмір пролому невеликий - доросла людина не могла б через нього проникнути в приміщення. Викрадені були цукерки, цигарки і банки з компотом. Проаналізувавши ситуацію (розміри пролому, характер викраденого), була висунута версія, що крадіжку зробила група підлітків, що і підтвердилося в кінці розгляду справи.

Індукція - це приблизний висновок від часткового до загального.

Дедукція - висновок від загального до часткового (детального).

При використанні прийому індукції для побудови версій, спочатку встановлюються і досліджуються ознаки одиничних фактів, вивчається їхнє походження. Потім факти індуктивно узагальнюють. Приблизний висновок робиться від часткового до загального, від одиничних суджень щодо встановлених фактів до пояснення їхнього походження,

Аналогія - прийом логічного мислення який заключається на основі зіставлення фактів, їхніх окремих ознак. У результаті такого зіставлення формулюється висновок - якщо ознаки подібні, то і факти подібні або пояснюються одною причиною. Наприклад, знаючи спосіб учинення крадіжки і те що саме таким способом робить крадіжки неодноразово засуджений Н., слідчий висуває версію: «крадіжку зробив, можливо, «Н.».

Перевірка версій являє собою виявлення фактичних даних що підтверджують або спростовують версію.

Необхідні дані створюються процесуальним шляхом, тобто в результаті проведення слідчих дій.

Версії перевіряються також, по можливості одночасно і паралельно, а не в порядку черговості.

Деякі слідчі допускаючи відступи від даного правила, зазвичай мотивують це тим, що та версія яка перевіряється в першу чергу є більш ймовірною, ніж інші.

Однак нерідко версія, що здасться більш очевидною, не підтверджується., а після її перевірки можливості для перевірки інших версій виявляються втраченими.

Забезпечити цілеспрямовану перевірку усіх версій, повноту, об'єктивність і всебічність розслідування неможливо, якщо слідчий не буде планувати свою роботу. 2. Поняття, мета, значення, принципи і види планування.

Розкриття і розслідування злочинів являє собою складний процес пізнання події минулого.

Робота з кожною, навіть порівняно нескладною кримінальною справою вимагає проведення цілого ряду слідчих дій, пошукових заходів; усі вони повинні бути ретельно підготовлені і проведені у визначеній послідовності з дотриманням встановлених кримінально-процесуальним законом строків.

Оперативність і повнота збирання доказів багато в чому залежить від чіткої організації дій слідчого.

Ми знаємо, що на розгляді слідчого знаходиться не одна, а декілька кримінальних справ.

Тому одна з умов успішного розслідування злочинів є планування.

Планування розслідування визначається як розумовий процес, який полягає у визначенні змісту і порядку роботи, щодо встановлення всіх обставин скоєного злочину і викриття винних у суворій відповідності з вимогами закону і з найменшою витратою часу і сил.

Цілі планування полягають у визначенні шляху й змісту діяльності слідчого на всіх її стадіях:

1. Забезпеченні і цілеспрямованості

2. Повноти,

3. Об'єктивності

4. Всебічності і швидкості

5. Економії часу і сил;

6. Ефективного застосування засобів та прийомів роботи з доказами;

7. Суворе дотримання законності.

Мета планування підпорядкована вимогам принципів досудового розслідування.

Діяльність по плануванню розслідування містить у собі наступну роботу:

1. Вибір напрямку розслідування за допомогою висування слідчих версій;

2. Визначення завдань розслідування і їхньої конкретизації шляхом встановлення предмета і меж доведення, а також обставин, що супроводжують предмет доведення, з'ясування яких необхідне для встановлення істини;

3. Визначення кола слідчих і інших дій і заходів оперативно-розшукового й організаційно-технічного характеру, необхідних для вирішення поставлених завдань, перевірки висунутих версій;

4. Визначення тактики намічених слідчих дій;

5. Установлення строків і послідовності проведення намічених дій;

6. Визначення виконавців запланованих дій;

7. Оформлення наміченої програми у вигляді письмових планів розслідування, схем, графіків, карток.

Планування розслідування кримінальних справ потрібно відрізняти від планування роботи слідчого., оперативного працівника.

Планування розслідування здійснюється по кожній кримінальній справі в цілому.

Розрізняють також, планування окремих слідчих дій, наприклад, проведення очної ставки, обшуку.

Планування дозволяє всебічно досліджувати всі обставини справи, які піддягають доведенню, сприяє розкриттю складних і заплутаних справ.

Без планування неможливо працювати групі слідчих по багатоепізодним справам.

Принципи планування розслідування