Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Криміналістика.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
02.12.2018
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

8. Тактичне забезпечення допиту.

Це складання плану і розробка тактики допиту. Слідчий завжди повинен планувати майбутній допит - заздалегідь намітити питання, що повинні бути встановлені, порядок їх постановки, пред'явлення речових доказів та інших матеріалів справи. При підготовці до простих допитів можливе уявне планування або складання плану в спрощеній формі у вигляді переліку питань.

А коли передбачається складний допит, пов'язаний із з'ясуванням широкого кола обставин, і з використанням значної вихідної інформації, в тому числі й оперативної, складається розширений план допиту, де формулюються основні питання допитуваному. 3. Тактика допиту свідків і потерпілих.

Свідком може бути як людина, що безпосередньо сприймала подію злочину, так і той хто знає про неї зі слів інших осіб. В останньому випадку він повинен повідомити джерело своїх свідчень.

Потерпілий - це особа, якій злочином заподіяна моральна, фізична або майнова шкода. Він також як і свідок, може бути допитаний, однак його зацікавленість повинна бути врахована при допиті й оцінці доказів.

Допит свідків і потерпілого можна розділити на 5 етапів:

  1. Підготовка до допиту (ми на цьому етапі вже зупинялися з вами вище).

  2. Встановлення психологічного контакту з допитуваним.

На встановлення контакту впливають обстановка допиту, манера поведінки слідчого, вміння володіти собою, його тон, зовнішній вигляд.

Важливе значення має форма попередження про відповідальність за дачу свідомо неправдивих показів і за відмову від дачі свідчень. Виконувати цю вимогу закону шаблонно не можна.

При вкрай важкому контакті рекомендується:

  • виявити чуйне, уважне та поважне відношення до допитуваного, спокій та врівноваженість з ним;

  • висловити потерпілому співчуття і розуміння;

  • провести бесіду на другорядну, нейтральну тему, докладно розпитати про спосіб життя, про зв'язки, захоплення, коло інтересів і т.п.

  • допомогти порадою, повідомити номер службового телефону для термінового зв'язку в разі потреби;

Далі слідчий пропонує допитуваному розповісти усе відоме по справі.

Починається третій етап:

3. Вільна розповідь допитуваного:

Це виклад допитуваним відомих йому фактів у тій послідовності, що йому рекомендує слідчий або яку він обирає сам.

Слідчий не перериває вільну розповідь репліками або запитаннями. В процесі вільної розповіді небажано протоколювання. Допитуваний повинен постійно відчувати уважність з якою слідчий слухає його розповідь і зацікавленість у показах.

По закінченні вільної розповіді яка як правило, не вичерпує предмету допиту, слідчий шляхом постановки запитань доповнює й уточнює отримані покази, виявляє нові факти не згадані у вільній розповіді, отримує контрольні дані необхідні для перевірки показів, допомагає свідку або потерпілому згадати забуте.

4. Постановка запитань допитуваному.

З метою "пожвавлення" пам'яті свідка або потерпілого застосовуються тактичні прийоми, що використовуються при допиті осіб які щиро прагнуть згадати будь-які обставини.