55.Поняття і основні властивості тоталітарних політичних систем.

Тоталітарна політична система (лат. totalitas - цілісність, повнота) - поняття, що означає політичну (державну) систему, що здійснює або прагне здійснювати заради тих чи інших цілей абсолютний контроль над усіма сферами суспільного життя і над життям кожної людини окремо. вперше вжито критиками режиму Муссоліні (Дж. Амендола і П. Гобетті) в Італії в 20-х 20 століття.

Визначальні характеристики Т.: 1) опора режиму на люмпенізовані верстви всіх класів і соціальних груп (люмпен-пролетаріат, люмпен-селянство, люмпен-інтелігенція тощо), 2) наявність особливого роду квазірелігійної утопічної ідеології, яка охоплює всі сфери життя людей , домінуючій культурну традицію і обгрунтовує (в умовах монополізації засобів масової інформації) необхідність існуючого режиму для перебудови суспільства з метою створення «нового світу», «нового порядку», «подолання кризових явищ у політиці та економіці» і т.д., 3) цілеспрямоване створення і відтворення структур соціальної міфології для впливу на народні маси в інтересах панівних клік, 4) монополізація влади однією політичною партією, а в ній - одним лідером, об'єктом культу (»вождем», «дуче», «фюрером» і т.д 5) захоплення політичною верхівкою дискреційних (не обмежених законом) владних (економічних і політичних) повноважень; 6) одержавлення і бюрократизація суспільства; 7) мілітаризація суспільного життя; 8) опора режиму на гіпертрофований апарат таємної поліції , насильство і терор як універсальні засоби внутрішнього і (по можливості) зовнішньої політики; 9) постулирование можливості формування Т. виключно за рахунок кардинального руйнування став, існуючого світу, заперечення позитивної значущості громадянського суспільства та його інститутів. Дослідження Т. здійснювалося в працях Аренд «Походження тоталітаризму» (1951), К. Фрідріха і 3. Бжезінського «Тоталітарна диктатура і автократія» (1956)

56. Основні сучасні теорії демократії

Залежно, як розуміється воля народу, в політології розрізняють:Ідентитарні теорії демократії виходять з того, що існує народ як певне цілісне утворення з єдиною волею, яка повинна бути виражена без опосередкованих ланок. Конкурентна теорія демократії виходить з визнання можливого неспівпадання інтересів різних груп і права виражати власну думку,конкретизується в ліберальних і плюралістичних теоріях демократії:

Ліберальна концепція демократії заснована на парадигмі автономії особистості і її первинності щодо народу, на вимозі обмеження зовнішнього тиску на індивідуальну свободу, на ствердженні, американські політологи К.Джанда, Дж.Беррі і Дж.Голдман визначили ці підходи як процедурний і субстанційний:Процедурний підхід виходить з того, що демократія - це форма правління, і акцентує увагу на процедурах, які дозволяють народу проявити свою волю.Субстанційний підхід фокусує увагу на тому, що робить вибрана влада, бачачи сутність демократичного правління в державній політиці.В межах процедурного підходу виділяють кілька теорій демократії: Мажоритарна теорія правління народу розуміється як правління більшості народу. Теорія партисипаторної демократії (демократії участі). залучення всіх верств суспільства в політичний процес від вироблення рішень до їх здійснення;

Плюралістична теорія демократії переносить акцент з загальної маси виборців на організовані групи інтересів.

Теорія поліархії. розроблена Р.Далем. де влада здійснюється не усім народом, а багатьма.

Теорія консенсуальної демократії. розроблена А.Лейхартом. Сутність демократії розкривається у процедурних механізмах прийняття рішень, що дозволяють врахувати інтереси різних меншин.

Теорія елітарної демократії. Суперечливим є і питання про масштаб політичних атрибутів представницької демократії, основоположниками мінімалістських трактувань демократії, які розвиваються у межах елітарних теорій, були М.Вебер і Й.Шумпетер. це суперництво еліт за голоси виборців, таким чином, в елітарних теоріях демократія виступає не як правління народу, а правління еліт (правління меншості) із згоди народу.