71. Характерні риси і проблеми розвитку політичної культури в Україні

Політична культура сучасної України має посткомуністичний, пострадянський, постколоніальний характер.

Особливості політичної культури в України:

- заідеологізованість мислення, непримиренність будь-яких нетрадиційних поглядів;

- низька компетентність в управлінні справами суспільства та держави;

- прихильність до західноєвропейських політичних цінностей, але помітними є риси ментальності та культури східних народів..

- нерозвиненість громадянських позицій;

- недостатньо розвинутий індивідуалізм;

- підданські відносини до будь-якого центру реальної влади.

- зрусифікований стан, нездатність до адекватної оцінки власних національних інтересів, схильність більше розраховувати на зовнішню допомогу, ніж на власні сили.

За ідеологічною спрямованістю для політичної культури України характерний розкол суспільства на прихильників комуністичних і соціалістичних цінностей, з одного боку, та консервативно-ліберальних – з іншого.

За ставленням до демократії і держави політична культура України залишається авторитарною, етатистською, патерналістською. Але за умов суверенного існування відроджуються такі традиційні риси української політичної культури, як народоправство, толерантність, ліберальне ставлення до держави (не людина і нація для держави, а держава для людини і нації).

Суб’єкти формування політичної культури в укр.:держава, партії, церква, засоби масової комунікації, бізнес, система освіти, армія, громадські та політичні організації.

 Необхідність мір, спрямованих на створення демократичної політичної культури, яка б передбачала:

• утвердження української національної ідеї, обґрунтування національних інтересів України, чітке визначення змісту і шляхів та способів державотворення;

• політ орієнтація на повагу до людини як найвищої цінності;

• орієнтацію не тільки на державу, а й на громадянське суспільство;

• у політичних відносинах толерантність, політичний плюралізм;

72. Поняття, сутність, особливості і типологія політичного процесу

Політичний процес - сукупна діяльність суб’єктів політики, завдяки чому забезпечується функціонування та розвиток політичної системи. -розвиток політичних явищ; - сукупність дій різних політичних сил, течій, які домагаються реалізації політичних цілей; -методи реалізації владних функцій правлячим режимом і його взаємодія з опозицією;

Структура:складається з суб'єктів, носіїв політичної дії і об'єкту - мети, яка повинна бути досягнута. також методи, ресурси, виконавців

стадії політичного процесу:

• конституювання, утворення політичної системи;

• відтворення компонентів і ознак даної системи;

• ухвалення і виконання політико-управлінських рішень;

• контроль функціонування і напрями розвитку політ системи.

Типологія Залежно від об'єкту прояву політичної волі: внутрішньополітичні і зовнішньополітичні. Так, внутрішньополітичні процеси залежать від форми правління і державного пристрою держави, правлячої еліти, типу лідерства і т.п. Фундаментом внутрішньополітичного процесу будь-якої країни є співвідношення соціально-економічних устроїв, соціальна структура суспільства, що склалася, ступінь задоволеності населення своїм положенням. Зовнішньополітичні процеси визначаються соціально-економічною природою, інтересами і метою держави, балансом сил в світі і в конкретних регіонах і т.п. Залежно від термінів протікання: тривалі (перехід від тоталітарного до демократичного режиму), і порівняно короткострокові, наприклад, вибори.

Залежно від значущості для суспільства: Базові процеси припускають способи включення широких верств населення в політичні відносини з державою; політичні процеси, процеси, направлені на розвиток і зміну політичної системи. Периферійні (регіональний або місцевий рівні) можуть розкривати динаміку формування окремих політичних асоціацій (партій, блоків)

З погляду публічності протікання: Відкритий - характеризується тим, що інтереси груп і громадян виявляються в програмах партій, рухів, у використовуванні ЗМІ для обговорення суспільно значущих проблем Тіньовий процес це приховані дії державних установ, особливо з секретними функціями, наприклад, розвідка.